«Топ-6? Ми прагнемо більшого»: Вантух розкрив амбіції Карпат, мрію про збірну та згадав Динамо

Роман Вантух — один із тих футболістів, які просто зараз формують нове обличчя амбітних Карпат. Команда іспанця Франа Фернандеса потужно увірвалася в новий сезон УПЛ, розбивши Кривбас та ЛНЗ із загальним рахунком 7:1. Нові вимоги тренерського штабу відчуваються в усьому — від високої інтенсивності занять до уваги до найменших деталей. Настільки, що під контроль потрапляє навіть те, що футболісти їдять на сніданок.

В ексклюзивному інтерв’ю для сайту «Український футбол» 28-річний захисник розповів нашому журналісту Роману Придибі, чим його здивував іспанський штаб, чому Владислав Бабогло перетворився на одну з головних загроз Карпат під час стандартів і чи справді львів’яни готові замахнутися на значно більше, ніж просто фініш у топ-6. 

Не оминули увагою й футбольного закулісся. Вантух поділився думками про життя легіонерів в Україні під час війни, їхню українізацію та любов до вареників із вишнями. Згадали також несподіваний банер від рідних на львівських трибунах і футбольне «кумівство» з Назарієм Русином. 

Окрема частина розмови — про особисті амбіції Вантуха. Він переконаний, що у 28 років його кар’єра ще не досягла піку, мріє дебютувати за національну збірну України й відверто говорить про сім років у системі Динамо, де був зовсім близько до першої команди, але свого шансу так і не отримав. А на завершення — відвертий і цікавий бліц: про модників і жартівників Карпат, майбутніх тренерів, фаворита УПЛ та футболіста, якого Вантух хотів би бачити у Львові.

«Головне зараз — уникнути ейфорії»

— Пане Романе, коли ми домовлялися про інтерв'ю, навряд чи можна було уявити кращий старт: перемоги над Кривбасом (4:1) та ЛНЗ (3:0). Очікували, що Карпати так швидко дадуть результат, чи шість очок у перших турах здивували навіть саму команду?

— Позаду лише два тури, тому робити якісь гучні висновки зарано. Ми на кожен матч виходимо з думкою про перемогу, тож надмірних ілюзій чи завищених очікувань у нас не було. Головне зараз — уникнути ейфорії. Ми добре стартували, але дистанція довга, тому потрібно тримати цей темп далі. Працюємо й носа не задираємо.

Роман Вантух. Фот: ФК Карпати

— Що Фран Фернандес сказав у роздягальні після 3:0? Дав команді вечір порадіти чи одразу перемкнув увагу на Буковину?

— Я трохи затримався на полі після фінального свистка, бо фотографувався з дітьми, а їх там було достатньо. Тому, коли повернувся, усі вже розходилися, і жодних підсумкових промов я не чув. Про Буковину поки не говорили, тож без конкретики.

— Ви дуже тепло відгукувалися про Патріка ван Леувена й казали, що в нього навіть вашого максимуму іноді було недостатньо. А тепер його Кривбас програв Карпатам 1:4. Після матчу перетиналися? Що він вам сказав?

— Кажучи про свій максимум, я мав на увазі дещо інше: тих зусиль, яких я тоді докладав, не завжди вистачало, щоб грати постійно. Наприклад, після травм він мене не випускав. По закінченні гри ми не спілкувалися, бачилися тільки до матчу. Знаєте, така формальна розмова: «Добрий день. Як справи? Все добре?» От і все, нічого особливого.

«Результативність Бабогла — розкішний бонус і грізна зброя Карпат»

— Щодо попереднього матчу: Бабогло знову дуже небезпечний біля чужих воріт. Це вже спеціальна зброя Карпат — шукати його на стандартах? Після гри з Вересом Пономаренко заявляв, що хоче побити рекорд Мхітаряна. Влад у роздягальні ще не жартував про якийсь власний рекорд серед захисників?

— Від Влада такого не чув. А стосовно стандартів — скільки я його знаю, суперники завжди приділяли йому особливу увагу. Це його козир. Класно, що зараз він конвертує це в результат, приносячи команді величезну користь. Нехай продовжує в тому ж дусі. Зрозуміло, що Боб не форвард, і забивати мають гравці атаки. Проте його результативність — це розкішний бонус і грізна зброя Карпат.

— Одразу після переходу ви зізнавалися, що ще не до кінця розумієте, як саме Фран Фернандес хоче використовувати вас на полі. Крім того, про нього багато говорять як про фахівця з надзвичайно сильним тренувальним процесом. Що він змінив у вашій грі та чи було щось принципово нове в його тренуваннях після Скрипника, ван Леувена чи інших наставників?

— Щодо гри, то абсолютно унікальних вимог, із якими б я ніколи раніше не стикався, мабуть, немає — я у футболі вже давно. Проте іспанець завжди дає точкові тактичні настанови під конкретного суперника. Наприклад, ЛНЗ грає в доволі незвичній манері, тому переді мною стояли чіткі індивідуальні завдання. До бачення тренера я вже адаптувався: він використовує мене на різних позиціях, бачить і в обороні, і вище на фланзі. 

А стосовно самого тренувального процесу, то тут справді є нові для мене речі. Мені надзвичайно імпонує інтенсивність занять. Немає такого, що ми довго й повільно розгойдуємося — усе відразу починається чітко, швидко та в максимальному темпі. Також дуже багато уваги приділяється роботі в тренажерному залі.

— Минулого сезону ви забили п'ять м'ячів. У Карпатах маєте таку ж свободу підключатися до атак, чи нинішні завдання більше зосереджені на руйнуванні та обороні?

— Установки грати суто від оборони немає. Сподіваюся, тут я теж матиму нагоди для результативних дій, мені цього дуже хочеться. Той сезон у Зорі був унікальним: Віктор Скрипник повірив у мене і дав роль, яка дозволила забивати. Думаю, що в Карпатах я теж зможу бути корисним попереду.

— Моха Мухлісс добре знайомий із футболом Фернандеса ще з часів Мурсії. Чи відчувається, що він зараз є провідником ідей тренера і бере на себе відповідальність підказувати партнерам у складних епізодах?

— Такого формату в нас немає. Усю комунікацію бере на себе виключно тренерський штаб. У Франа велика команда помічників, процес побудований так, що кожен елемент гри ретельно розбирається фахівцями. Моха — класний, дуже кваліфікований гравець, і той факт, що він уже знайомий із системою тренера, дає йому перевагу — він швидше адаптується до вимог.

Фран Фернандес. Фото: ФК Карпати

«Те, що здавалося фантастикою, може стати реальністю»

— Коли ви переходили в Карпати, то називали клуб амбітним проєктом. Але «амбітний» — поняття досить широке. Після такого старту можете конкретизувати: яке місце в УПЛ або який результат наприкінці сезону особисто ви назвете успішним для Карпат?

— У відкритому доступі є коментар нашого керівництва, що перед нами поставили завдання бути не нижче шостого місця. Але апетит приходить під час гри, і, звісно, ми прагнемо більшого. Я вже посідав третє місце із Зорею. Тоді на початку сезону теж не можу сказати, що ми одразу вірили в боротьбу навіть за друге місце. Але після кількох перемог з’явилася впевненість, і те, що спочатку могло здаватися фантастикою, стало реальністю. 

А щодо самого слова «амбітний» — коли я приїхав сюди й побачив базу, це вже багато про що сказало. Згодом почав тренуватися, помітив роботу тренерського штабу й одразу відчув, наскільки тут усе професійно та вимогливо. Тому «амбітний» — справді гарне слово для Карпат.

«Заради таких фанатів хочеться віддавати на полі всі сили»

— Учора на трибунах для вас розгорнули банер «Роман Вантух — з поверненням додому». Ще в травні ви забивали Карпатам за Зорю, а Фран Фернандес після того матчу жартома назвав вас «bad boy». Минуло менше трьох місяців, і вас уже так зустрічають львівські фанати. Що промайнуло в голові, коли побачили цей банер?

— Відкрию вам секрет: цей банер вивісила моя родина! Вони вирішили зробити мені такий сюрприз. І буду з вами чесним — я його взагалі не помічав, аж поки після гри вони мене не покликали і буквально не тицьнули туди пальцем (посміхається). Його почепили саме там, де команди виходять на поле, тож я мав би побачити його одразу. Але я був настільки зосереджений на грі, що звернув увагу лише після фінального свистка. Така от історія. 

Проте підтримка у Львові справді неймовірна. Вболівальники часто підходять, впізнають. Був випадок, коли просто йду вулицею, а мені пише якийсь хлопець: «Щойно бачив тебе, ти проходив, а я проїжджав повз». Це дуже приємно. Відразу відчувається, що Львів — справжнє футбольне місто. І вчорашня атмосфера на трибунах це довела. Результат у футболі обіцяти важко, бо спорт непередбачуваний, але максимальну самовіддачу з боку команди гарантуємо. Заради таких фанатів хочеться віддавати на полі всі сили.

Банер з Романом Вантухом. Фото: Роман Придиба

— Ви сказали, що у Львові вас уже впізнають. Скільки футболок встигли пообіцяти вболівальникам? Можливо, комусь уже подарували?

— А от футболки — це справді болюча тема. Часом підходять уболівальники: «Ти обіцяв!», а я вже й не згадаю, бо прохань дуже багато. Більшості доводиться відмовляти. Футболку потрібно оплачувати самому, немає такого, що клуб просто видає їх тобі для подарунків. Виняток роблю хіба для тих, кому відмовити неможливо — наприклад, для своїх перших дитячих тренерів. Сподіваюся, згодом кожен охочий зможе отримати від мене якийсь подарунок.

«Нове “кумівство”, яке, маю надію, принесе Карпатам результат»

— Ви раніше розповідали, що три роки жили з Назарієм Русином в одній кімнаті й постійно підштовхували один одного працювати більше. Тепер ви знову разом у Карпатах. На полі вже повернулася стара хімія? Відчуваєте момент, коли розумієте Назарія без слів?

— У нас поки було не так багато спільного ігрового часу, щоб повноцінно це перевірити. Але те, що ми розуміємо один одного з півслова і нам максимально комфортно разом — це беззаперечний факт. Мені взагалі дуже подобаються футболісти з таким профайлом, як у Назіка — і на полі, і за його межами. Я завжди відзначав його фантастичне ставлення до справи, тому працювати з ним — одне задоволення. А щодо «старої хімії»... Давайте краще вигадаємо щось нове!

— Кумівство?

— О, точно! То буде нове «кумівство», яке, маю надію, принесе Карпатам результат (посміхається). Будемо над цим працювати.

— Також поруч із вами зараз багато різних за характером легіонерів. Хто з них найбільше здивував вас саме як людина? З ким найшвидше знайшли спільну мову?

— Вони всі дуже цікаві. Але от ви запитали, і перший, про кого я подумав, — це наш новачок Іван Калеро. Він щойно приїхав, а його першими словами до мене були: «Добрий день» і «Привіт». Він уже навіть знає фразу «Як справи?». Людина тільки-тільки приєдналася до команди, а вже настільки комунікабельна! Постійно щось запитує, дуже веселий, тому хочеться відзначити саме його. 

— А якщо перейти до більш болючої теми. Після нещодавнього російського удару по стадіону Чорноморець в Одесі хотів запитати про легіонерів Карпат. Як вони реагують на подібні новини? Не було від когось відвертих розмов про те, що під час війни в Україні все-таки страшно залишатися й грати у футбол?

— У попередній команді в мене було багато товаришів із Хорватії, Сербії та Боснії. Вони вже достатньо довго перебували в Україні, багато що розуміли, тому ми навіть могли спілкуватися нашою мовою. Від них я не раз чув, що все це не весело. У житлових комплексах, де ми жили, часто були прильоти, постійно щось пролітало повз. Київ у цьому плані значно небезпечніший.

У Львові, дякувати Богу, поки більш-менш спокійно. Тому від наших легіонерів я не чув якогось негативу чи розмов про те, що вони бояться залишатися в Україні. Можливо, вони не настільки глибоко стежать за новинами. Але загалом усе спокійно, вони задоволені.

«Вареники з вишнями? “Вау, вау, вау!”»

— Добре, тоді трохи відійдемо від серйозного. Хто з легіонерів Карпат уже найбільше українізувався? Українські матюки вже вивчили? А може, комусь борщ із салом чи вареники вже стали улюбленими стравами?

— Тут одразу згадаю Івана, про якого вже вам розповідав. Він нещодавно був у нашому ресторані та спробував вареники з вишнями. Потім ділиться зі мною враженнями: «Вау, вау, вау, вау! Це клас!» (сміється). Тож українську кухню вже потроху відкриває для себе. А найбільше українізувався Жан Педрозу. Тут навіть без варіантів. Він найдовше перебуває в Україні, уже знає мову, з ним можна спокійно поспілкуватися українською.

— Фран Фернандес прийшов у Карпати не один, а цього літа його штаб поповнили ще кілька іспанських фахівців. Чи відчувається, що вони принесли в команду дещо інший підхід до футболу — можливо, навіть у дрібницях, яким раніше приділяли менше уваги?

— Так, у кожного з них є своє бачення та чітка зона відповідальності: фізична підготовка, відновлення, тактична робота. Але найбільше мені впала в око їхня увага до деталей. На зборах у перші дні нам на сніданок подавали млинці та ще деякі подібні страви. Один із тренерів побачив це й одразу сказав: «Хлопці, один раз з'їсти — нічого страшного. Але якщо робити це регулярно, вже недобре». 

Після цього певні позиції просто прибрали з нашого меню. Навіть на такому простому прикладі видно, наскільки прискіпливо вони ставляться до кожної дрібниці. Ми з вами домовлялися поспілкуватися після другого туру — тепер давайте домовимося вже після першого кола. І хотілося б, щоб наша наступна розмова теж була позитивною.

— Наступний матч — проти Буковини. Ви вже казали, що команду ще детально не розбирали, але минулого сезону саме чернівчани вибили Карпати з Кубка України. Усередині команди це сприймають просто як черговий матч чи все-таки є бажання взяти реванш за ту поразку?

— Я провів у Карпатах лише два офіційні матчі, але вже бачу, що ми не налаштовуємося на когось як на «ворога номер один». До кожної гри ми готуємося однаково серйозно, і незалежно від того, хто грає проти нас, ми хочемо досягати свого.

Амбросій Чачуа, Роман Вантух та Ян Костенко. Фото: ФК Карпати

«Потрапити до національної збірної — моя велика мрія»

— Ви пройшли молодіжну збірну України, але за національну команду поки не дебютували. Вам 28 років — виклик до головної збірної досі залишається однією з головних особистих цілей? І що, на вашу думку, потрібно показати в Карпатах, аби тренерський штаб звернув на вас увагу? Тим більше, на вчорашньому матчі був присутній Мальдера.

— Так, безумовно. Я відчуваю, що моя кар’єра ще не досягла свого піку, і особисто хочу досягти значно більшого. Потрапити до національної збірної — моя велика мрія. Розумію, наскільки там серйозна конкуренція, але вірю, що маю сили поборотися за цей шанс. Насамперед усе залежить від мене: що краще я гратиму, то більше буде підстав звернути на мене увагу.

— Ви сім років провели в системі Динамо, але за першу команду так і не дебютували. Зараз ця історія для вас уже повністю закрита чи все-таки залишився жаль, що свого шансу в Динамо ви так і не отримали?

— Певний жаль, звичайно, був. Не тому, що я когось звинувачую, — просто я справді був дуже близько. Потрапляв до заявки, тривалий час тренувався з першою командою, тому дуже хотілося отримати свій шанс. Зараз у мене нова сторінка в кар’єрі. Тому про Динамо вже не думаю.

Бліц

— Романе, і на завершення — кілька коротких запитань у форматі бліцу. Фран Фернандес одним словом?

— Детальний.

— Хто найбільший модник у Карпатах?

— Кум мій — Назарій Русин. Він цікаво вдягається.

— А в кого, навпаки, найспецифічніший смак?

— Роман Вантух 😃

— У кого в команді найкрутіша тачка? І що це за машина?

— У Яна Костенка — BMW M3.

— Хто головний жартівник Карпат?

— Рома Мисак. Один із найдосвідченіших у команді й справжня душа колективу.

— З ким із партнерів ви б точно не хотіли жити в одному номері на зборах?

— Антон Жилкін.

— Хто відповідає за музику в роздягальні? І в кого найгірший музичний смак?

— У нас там мікс улюблених пісень усіх гравців. Кожен скидає по декілька своїх треків. А щодо найгіршого смаку — не знаю.

— Хто з нинішніх партнерів першим стане тренером після завершення кар’єри?

— Назарій Русин. Я чув від нього про такі плани. Він попрацював із багатьма тренерами, має чималий досвід і навіть занотовує тренування.

— Хто виграє УПЛ цього сезону?

— Фаворит — Шахтар.

— Найсильніший футболіст, проти якого ви грали в УПЛ?

— Тете (бразильський вінгер, колишній гравець Шахтаря — прим. «УФ»). 

— Якби завтра можна було без жодних переговорів підписати в Карпати одного футболіста з УПЛ — кого б ви забрали?

— Аліссон із Шахтаря.

— Пам’ятаєте свою першу футбольну зарплату? Скільки це було і на що витратили?

— Перша офіційна зарплата була 300 доларів. Чесно скажу, я їх відклав, не витрачав. Не хотів міняти долари, а мені якраз у них і заплатили.