«У мене немає жодних образ»: Чурко – про відхід із Металіста 1925, Бартуловича, Носова і майбутнє в УПЛ

Автор: Роман Придиба

Колишній півзахисник Металіста 1925 В’ячеслав Чурко в інтерв’ю для сайту «Український футбол» пояснив, чому не продовжив контракт із харківським клубом, розповів про стосунки з Младеном Бартуловичем, роль керівництва в житті команди, болючий виліт від Чернігова в Кубку України, травму після матчу з Шахтарем і свої подальші плани.

«Це більше було рішення клубу»

— В’ячеславе, почнемо з головного: чому не продовжили контракт із Металістом 1925?

— Як сказати... Дійшли до того, що клуб не продовжує зі мною контракт. Як я розумію, там буде гарне підсилення, тому так.

— Це було рішення клубу, ваше рішення чи загалом спільна позиція?

— Це більше було рішення клубу.

— Коли ви зрозуміли, що вже не залишитесь у команді? І чи були перемовини про продовження контракту?

— Перемовин не було. Ми зіграли останній матч, і нам сказали, що після нього буде ясність: хто залишається, а хто відходить. Уже після останньої гри мені повідомили, що контракт продовжувати не будуть. Так усе й сталося.

В’ячеслав Чурко. Фото: Металіст 1925

«Я лише буду вболівати за Металіст 1925»

— У вас залишилися образи на клуб через те, як завершилася ця історія?

— Ні, у мене жодних образ немає. Це фантастичний клуб із фантастичними людьми, які там працюють. У мене немає ніякого негативу.

Я буду вболівати за Металіст 1925, щоб клуб досягав тих цілей, які ставить перед собою. У мене тільки розуміння і повага до цього клубу.

— Тож можна сказати, що ви розійшлися нормально, без конфлікту?

— Так, ми розійшлися в гарних стосунках. Я розумію, які у клубу завдання, розумію, до чого вони йдуть. Я вже не молодий гравець, а Металіст 1925 хоче рухатися вперед, підсилюватися і боротися за високі місця.

Те ставлення, яке було до мене в клубі, – у мене взагалі немає жодних питань. Тільки повага.

— Чи хотіли б ви ще колись повернутися в Металіст 1925 за інших обставин?

— Сто відсотків. Якщо колись буде така можливість і це буде потрібно клубу, я б повернувся.

«У нас із Бартуловичем були гарні стосунки»

— Тепер поговоримо про Младена Бартуловича. У яких стосунках ви були з ним?

— Ми були в гарних стосунках. Я його знав ще по попередніх клубах, навіть грав проти нього, коли він ще був футболістом. У нас завжди були хороші стосунки, і до сьогодні ми з ним на зв’язку.

— Було зрозуміло, чого він хоче саме від вас на полі?

— Так, було зрозуміло все, що він хотів. Я старався це виконувати. Але, знову ж таки, у клубу є свої цілі. Вони хочуть іти вище, боротися за медалі.

У якийсь момент клуб буде купувати нових гравців, бо для цього є хороші фінанси. Думаю, у перспективі Металіст 1925 може боротися за найвищі місця в нашому чемпіонаті.

— Ви відчували довіру з боку Бартуловича?

— Так, сто відсотків. І не тільки з його боку, а й від усього тренерського штабу. Там був Олександр Чижов, з яким я грав, Євген Шахов, з яким я також грав.

У нас було максимальне взаєморозуміння. Тому в мене немає жодних претензій чи питань.

«Бартулович розумів, з ким і як треба розмовляти»

— А яким Бартулович був у роздягальні як людина?

— Він дружив з усіма. У нас був крутий колектив. Коли треба було комусь «вставити» – він «вставляв». Коли треба було похвалити – хвалив. Усе було по ділу.

Младен Бартулович. Фото: Металіст 1925

— Після невдалих матчів він більше тиснув на команду чи намагався підтримати?

— У різних ситуаціях було по-різному. Підтримка від нього була завжди. Але коли він бачив, що підтримка вже не працює, тоді розумів, до кого як треба достукатися.

Комусь треба нормально “напхати”, щоб людина задумалася і почала працювати, а когось треба підтримати. Це вже психологія. Тренер має розуміти, з яким футболістом як розмовляти. Думаю, з цим Бартулович справлявся.

— Вам як гравцю що найбільше запам’яталося в його підході до команди?

— Навіть не знаю, що виділити окремо. У нього все було добре. І не тільки в нього, а в усього тренерського штабу. У кожного були свої обов’язки, які вони між собою ділили.

Усі робили максимум від себе, так само як і гравці. Думаю, у наступному сезоні Металіст 1925 буде претендентом на медалі.

«Носова бачив один раз, а Богдан Бойко був із командою постійно»

— Якщо поговорити про керівництво: чи часто Володимир Носов з’являвся на тренуваннях або в роздягальні? Як гравці відчували його участь у житті команди?

— Носова я бачив один раз у житті – в Іспанії на зборах. Він приїжджав, у нас було два матчі в один день, і він їх дивився.

Ще бачив його один раз по відеозв’язку перед чемпіонатом: він дзвонив команді, ми всі розмовляли. Потім він виходив із нами на зв’язок після матчу з Оболонню – це був останній тур перед зимовою паузою, коли ми програвали, але в підсумку виграли. Він тоді сказав, що дуже радий. Це все.

— Гравці відчували підтримку керівництва?

— Богдан Бойко був постійно з командою. Він завжди був на всіх матчах, приїжджав на тренування, на збори. Це людина, яка максимально керує клубом і повністю занурена в процес. Це не просто президент, який дав завдання: “Робіть те, що я сказав”. Він знає кожного футболіста. У Металісті 1925 дуже крута політика. Клуб розуміє, чого хоче.

«Якби не травма ребра, усе могло скластися інакше»

— Як загалом оціните свій період у Металісті 1925: що вдалося, а що ні?

— Якщо брати період із Младеном Бартуловичем, думаю, якби не травма з ребром наприкінці сезону, усе могло бути краще.

Я якраз на зимових зборах набрав хорошу форму, почалися матчі, і в грі з Шахтарем зламав ребро. Випав майже на місяць. Потім уже важко було в кінці чемпіонату.

Думаю, якби не ця травма, можливо, я дограв би чемпіонат до кінця й допоміг би команді досягти гарного результату.

— А якщо говорити про приємне: який момент у команді для вас був найкращим?

— Мабуть, момент після зборів, коли я почав грати й дуже добре себе відчував. Тоді було розуміння, що я можу принести користь команді.

В’ячеслав Чурко. Фото: Металіст 1925

«П’яте місце і півфінал Кубка – це топ, але ми хотіли більшого»

— Якщо говорити про сезон Металіста 1925 загалом: це був успішний сезон чи залишилося відчуття, що команда могла більше?

— Давайте так: рік тому ми грали в Першій лізі й дуже важко вийшли звідти в Прем’єр-лігу. Якщо аналізувати саме так, то це був важкий шлях, але ми його пройшли.

А в Прем’єр-лізі клуб, який тільки вийшов із Першої ліги, посів п’яте місце. Це крутий результат, дуже крутий. Але по ходу чемпіонату ми дивилися вище, хотіли боротися за медалі.

Думаю, якби за 7-8 турів до кінця нам сказали: “Ви будете п’ятими”, ми б уже не дуже хотіли цього. Ми хотіли вище. Але як є.

Якщо аналізувати шлях із Першої ліги до сьогодні, то п’яте місце і півфінал Кубка України – це топ. Але ми хотіли виграти Кубок і боротися за медалі в УПЛ. Тому ми трохи засмучені.

— Команда виконала завдання на сезон?

— Команда виконала завдання, у повному обсязі. Але по ходу чемпіонату ми могли і мали претендувати на більше.

«Кубковий виліт від Чернігова вдарив і по чемпіонату»

— Якщо вже говоримо про сезон, то тепер про неприємне. Кубковий виліт від Чернігова сильно вдарив по команді?

— Я вважаю, що цей матч ударив по команді. І не лише тим, що ми не вийшли у фінал Кубка, а й по чемпіонату.

Після того матчу, якщо подивитися, у нас були нічиї й поразка від Полісся. Серія була не дуже. Лише в останньому матчі виграли, а до цього після Кубка не перемогли в жодній грі.

Психологічно це дуже вдарило. Усі розуміли, що так може бути, всі хотіли з цим якось впоратися. Але, як бачите по результатах, це була дуже важка поразка.

— Як команда пережила цей виліт? Це сильно вдарило по настрою?

— Тренери й футболісти розуміли, що це важко. Усі розуміли: це треба пройти, з цим треба впоратися. Ми максимально робили все, що від нас залежало, але результату не було.

Сподіваюся, у новому чемпіонаті в команди все буде так, як має бути.

— Чи можна сказати, що десь зіграла недооцінка Чернігова? Бо багато вболівальників і журналістів уже бачили Металіст 1925 у фіналі.

— Те, що я бачив, бо я був на лавці й не виходив: не скажу, що була недооцінка. Думаю, злий жарт із нами зіграла червона картка на початку матчу, вже на третій хвилині.

Я не скажу, що до матчу всі думали: “Ми точно виграємо”. Ми знали, що команда Першої ліги буде битися, стояти, захищатися. Але після червоної картки, мабуть, у той момент команда подумала, що матч уже виграний. І тоді стався певний надлом.

Думаю, якби нас поставили зіграти сто таких матчів, де у нас майже весь час буде плюс один гравець, ми б сто матчів виграли. Але якщо подивитися статистику: 30 ударів і не забити... Просто не лізло у ворота. Сталося так, як сталося. Мабуть, так мало бути.

В’ячеслав Чурко. Фото: Металіст 1925

«Ставлення до футболістів у Металісті 1925 фантастичне»

— У цьому сезоні у вас був яскравий гол у ворота Оболоні. Для вас це один із найкращих моментів у Металісті 1925?

— Мій період у Металісті 1925 за ці два роки, мабуть, був найкращим для мене. Я почав отримувати задоволення від перебування в клубі. Ставлення до футболістів у Металісті 1925 фантастичне – від керівництва, від людей, які нас оточують.

Мені тут усе дуже подобалося. Контракт закінчився. Гол – це мої емоції на футбольному полі. Але й за межами поля це фантастичний клуб.

— А цей гол і взагалі такі моменти додавали вам упевненості?

— Так, сто відсотків. Для атакувального гравця такі моменти завжди важливі.

«Поки дивлюся тільки УПЛ»

— Що далі для вас? Чи є вже конкретні варіанти продовження кар’єри?

— Поки конкретики немає, все в розмовах. Але сто відсотків ще хочу грати, сили є.

— Тобто вже є певні перемовини?

— Думаю, тиждень-два – і можна буде говорити конкретніше. Не скажу, що вже є перемовини з багатьма клубами, але певні розмови є.

— Розглядаєте тільки УПЛ чи можливі варіанти за кордоном?

— Більше УПЛ, тому що в мене двоє дітей: одна дитина ходить у школу, друга – у садок. Мені буде важко поїхати кудись без них. Тому поки що дивлюся тільки УПЛ, а там буде видно.

— Для вас зараз важливіше стабільна роль у команді чи рівень клубу?

— Стабільна роль. Не знаю, скільки в мене буде сил, але на сьогоднішній момент хочу грати. Сподіваюся, буде клуб, у якому я зможу ще себе проявити.

«Хочу, щоб Металіст 1925 повернувся до Харкова»

— Якби зараз треба було коротко підсумувати ваш період у Металісті 1925, що б ви сказали вболівальникам? Хотіли б їм за щось окремо подякувати?

— Я б їм подякував за ці два роки. І побажав би, щоб цей клуб якомога швидше повернувся до Харкова, де, я знаю, у нього дуже багато фанатів. Хотів би, щоб Металіст 1925 досягав дуже крутих результатів і завоював медалі чемпіонату України.

— Є щось, що хотілося б сказати команді після відходу? Чи вже все сказали?

— Я вже все сказав хлопцям і всім людям, які працюють у клубі. Ми дуже гарно з усіма попрощалися. У мене велика повага до них і вдячність за все. Ще побачимося.

В’ячеслав Чурко. Фото: УПЛ

«Головний фаворит ЧС? Мабуть, Іспанія»

— Наостанок: зовсім скоро починається чемпіонат світу. Чи будете дивитися турнір? Якщо говорити саме про збірну, за грою якої вам цікаво буде стежити, кого б виділили?

— Мабуть, буду дивитися матчі грандів. Це сто відсотків Франція, Іспанія, Португалія. Напевно, саме Іспанію і Португалію старатимуся не пропускати. Дуже подобається гра Іспанії. Ну і Португалія – хочеться подивитися, як Роналду у 41 рік буде грати.

— А якщо виділити одного фаворита, хто для вас зараз виглядає головним претендентом?

— Мабуть, Іспанія.

— А якщо говорити про гравця, за яким вам цікаво спостерігати?

— Не скажу, що зараз у мене є хтось конкретний. Мені подобається Беллінгем, вважаю його дуже крутим гравцем.