Ексклюзив

«В Депортіво мене просили грати, як Зінченко»: Лебеденко – про Зозулю, Лукаса Переса та перехід до Візели

3272
Данило Моісеєнков
10 голосів
Орест Лебеденко . Фото: Google
Орест Лебеденко в ексклюзивному інтерв'ю для «УФ» розповів про період у Депортіво, образи на адресу Романа Зозулі, екслегіонера Карпат Лукаса Переса, ігрову роль та трансфер до Візели.

Легендарний Депортіво із Ла-Корунії за підсумками минулого сезону не зміг повернутися до Сегунди – другого іспанського дивізіону – команда прикро поступилася Кастельйону у двоматчевому протистоянні. Український лівий захисник з січня цього року разом із ексгравцем Карпат Лукасом Пересом боровся заради довгоочікуванного підвищення.

Вже влітку українець перейшов до клубу вищого португальського дивізіону Візели.

Чому вирішив змінити клуб? Який період кар’єри вважає найкращим? Які відносили склалися із Лукасом Пересом? Чому почав грати як Зінченко та що думає про образи від іспанських фанатів на адресу Романа Зозулі? На ці та інші питання Орест Лебеденко відповів сайту «Український футбол».

«Бути тут ‒ набагато краще для мого майбутнього»

– У вас із Депортіво був розрахований контракт до 2025 року. Чому влітку залишили клуб із Ла-Коруньї?

– Причина була в тому, що мені надійшла пропозиція з Візели, з португальської Прімейри. І я подумав, що для мого майбутнього буде набагато краще грати у вищому дивізіоні Португалії, а не в третій лізі Іспанії.

– Невже в нижчих лігах Іспанії нецікаво у спортивному плані?

– Третя ліга Іспанії – теж хороший рівень, але Прімейра Португалії – це вищий дивізіон своєї країни, новий виклик і нова країна для мене.

– Наскільки у цьому рішенні зіграло свою роль те що Депортіво не зміг піднятися до Сегунди?

– Ну, це 100%. Якщо б вийшли до Сегунди, то я б залишився в Депортіво.

«У роздягальні всі плакали»

– У вирішальному матчі матчі проти Кастельйона голкіпер Депору Іан Маккай своїми помилками вніс серйозний вклад у підсумкову поразку. Якою була реакція команди на це вже після гри?

– Там такі емоції були – чесно, в мене таких емоцій за за всю кар'єру футболіста не було ні разу. Помилки були індивідуальні, але команда претензій ніяких не виказувала, всі розуміли, що то футбол і може статися будь-що. Просто прикро, що це сталося саме в такому відповідальному матчі.

В Іані я впевнений на 100%, тому що він хороший воротар, досвідченний, а то просто настав такий матч – не його день був і от так сталося. Команда віднеслася до того з розумінням.

– Що відбувалося у роздягальні?

– Звісно, у роздягальні всі плакали, там настільки великий сум був до всього. Але всі поговорили після гри, все зрозуміли – це футбол.

Не вдалось завантажити відео.

«Там одна гра рахується як за три»

– Які у Вас залишилися спогади приємні та неприємні з періоду у Ла-Корунії, окрім протистояння з Кастельйоном?

– Це був напевно найкращий період в Іспанії, дуже-дуже шкода, що це тривало тільки півроку. Кожен день я насолоджувався тренуваннями, кожен день я насолоджувався проведенним часом у Ла-Корунії. На кожну гру збиралося по 20 000 людей на стадіоні – відчуваєш себе футболістом дуже серйозного рівня, на вулиці люди тебе впізнають, кожна людина зупиняється. 

Дуже приємно, і ці півроку залишили у мене дуже-дуже хороші і приємні спогади і хочеться, щоб частіше тебе підтримували так, як підтримувати у Депортіво. І єдина проблема, що не піднялися в Сегунду, було б шикарно.

– Наскільки сильно відрізняється культура вболівання в України та Іспанії?

– Коли я в Олімпіку грав, був ковід, тоді небагато людей ходили. Але Ріасор (домашня арена Депортіво) – легендарний стадіон, команда теж з дуже великою історією. Навіть якщо вона буде грати ще нижче – там все воно буде приходити 20 000 на стадіон.

Це настільки великий тиск на тебе, коли ти граєш. В мене після гри, бувало, по два-три дні голова боліла. Там одна гра рахується як за три, а коли ти граєш проти команд, які трохи вище в турнірній таблиці, то і по 30 000 на стадіон приходить, на іграх плей-оф було 29 000 на трибунах. 

Тиск божевільний, відповідальність теж. Люди тебе підтримують, а ти перед ними маєш на 100% відкладатися. Це була одна насолода ‒ грати на такому стадіоні, з такими вболівальники і в такому клубі.

– Чи ставило керівництво конкретну задачу виходу до Сегунди?

– Звичайно. Розумієте, тут дуже тяжко піднятись таким командам з третьої ліги у Сегунду, тому що дуже великий клуб і дуже велика відповідальність. Чотири роки Депортіво вже бореться, щоб піднятися, і завжди в останній момент не вдається. 

Перше місце піднімається напряму, але цього року нам не вдалося – дуже багато помилялися на виїзді, втрачали багато очок, тому перше місце нам не вийшло зайняти. А плей-оф ‒ це плей-оф. Кожен рік стоїть завдання вийти у Сегунду і я впевнений, що цього року команда це зробить, тому що я слідкую з ними, спілкуюся з хлопцями, бачу, що роблять дуже хороші підсилення. Цей рік буде роком Депортіво.

«Спочатку я думав, що з Лукасом можуть бути якісь проблеми, тому що я знав, що у нього в Україні досвід був не дуже успішним»

– Напевно, головна зірка цього Депору – Лукас Перес, який навіть фінансово вплинув на своє повернення із Кадісу, заплативши 500 тисяч євро – провів більш ніж два роки в чемпіонаті України: з 2011-го по 2013 роки він виступав у Карпатах. Чи говорили ви з ним щодо його періоду в нашій країні? 

– Так, ми спілкувалися. До речі, Лукас – дуже приємна людина, спочатку я думав, що можуть бути якісь проблеми, тому що я знав, що у нього в Україні досвід був не дуже успішним, але все було суперідеально: настільки приємна і хороша людина, що буду сумувати за ним. 

Дуже багато взяв від нього з тренувань, тому що ми завжди були з ним в парі. Лукас ‒ позитивна і приємна людина.

– Які у вас взагалі склалися відносини?

– Я дуже радий, що вдалося з ним попрацювати, тому що досвід взагалі безцінний, скільки він порад давав.

– Наскільки великим був вплив Лукаса на команду: гру та роздягальню?

– Я прийшов на два тижні пізніше за нього. Атмосфера у Депортіво була шикарна, і по тому, що говорили хлопці, з його приходом атмосфера стала набагато веселішою, кращою. А щодо гри... 

Я деколи дивувався взагалі його рішенням на полі, тому що будь-який інший футболіст зробив би по-іншому. Його гольові паси інколи ставали сюрпризом: настільки мінімальний час на прийняття рішення у важких ситуаціях... Це дуже серйозний досвід, він пограв на високому рівні.

Він був дуже великою перемогою для Депортіво і в плані атмосфери, і в плані гри. Він дуже багато допоміг за ці півроку.

«Тут більше грають на досвіді»

– Чи відчуваєте ви у Візелі інший рівень порівнянно з Депортіво: не тільки в плані гри, а й в плані інфраструктури?

– Ну, інфраструктурно, в Депортіво було набагато-набагато краще, ніж у Візелі, тому що Депортіво ‒ це великий клуб, він зараз знаходиться не там, де має бути – через два-три роки вони будуть у Прімері і буде все те саме, що там є і зараз. 

Візела – це маленький португальський клуб, який пару років тому піднявся до Прімейри. Команда помаленьку рухається вперед, роблять тренувальні поля недалеко від стадіону, прогресують. Теж є хороші гравці тут.

Поки збори, не можу точно все порівняти, але португальський футбол дуже сильно відрізняється від іспанського, тому тут треба трохи звикнути і я сподіваюся, що мені не потрібно буде дуже багато часу на це, але подивимося.

– В чому саме полягає різниця?

– Як і будь-який вищій дивізіон: тут більше грають на досвіді, не дуже високий ритм самої гри, десь визначають більше деталі, індивідуальні дії. В Іспанії, особливо в третій лізі, там більше фізичний футбол був, великий упір на фізику, треба багато бігати.

Оскільки я відіграв у Візелі поки що тільки товариські гри, то поки не можу сказати, так як ще не грав проти команд із вищіх дивізіонів, але так тут позиційна гра, контроль м'яча, невисокий ритм.

– Тобто в Португалії більша увага йде на індивідуальну гру та рівень футболістів, а в Іспанії на системність?

– Так, все так.

«З України не було ніяких пропозицій, взагалі ні одної. Можливо, тому, що ніхто не знав про мою домовленість із Депортіво»

– Як проходив ваш трансфер до Візели: це було щось несподіване чи ще до початку трансферного вікна у вас були контакти з представниками клубу?

– Пропозиція надійшла буквально за тиждень до підписання самого контракту. Наскільки я знаю, представники клубу їздили дивитись на мої ігри, особливо в плей-оф і на останній матч чемпіонату, але я нічого не знав, мені ніхто нічого не говорив, а вже коли мені сказали за тиждень до самого підписання. 

Я відповів «так», тому що, як я говорив, це Прімейра і третя ліга Іспанії, це трохи різний рівень. Але все пройшло дуже швидко і, завдяки директорам Депортіво, вдалося підписати контракт.

– Були якісь інші варіанти? Можливо були пропозиції з України?

– З України не було ніяких пропозицій, взагалі ні одної. Ніхто ж не знав, що в мене контракт закінчується, ну маю на увазі, що ніхто не знав, що я можу піти з Депортіво. Можливо, через це і не було пропозицій. Були пропозиції з Іспанії, але це був ніби як нижчий рівень. А я хотів грати у вищому дивізіоні.

– Тобто, у вас в контракті з Депортіво був пункт, за яким ви могли достроково піти?

– Була просто усна домовленість, але, розумієте, ніхто про то не знав. Це просто слова були, але контракт в мене діяв до 2025 року – і дирекція Депортіво не порушила угоду, відпустивши мене в Португалію.

«Зараз всі собі взяли те, що Рома поганий»

– Ви перейшли до Депору у січні цього року, в кінці того ж місяця був матч проти Райо Махадаонди, де тоді виступав Роман Зозуля і коли він виходив на заміну на півтори хвилини матч зупинили через образи на його адресу, які лунали з трибун (українцю кричали «Зозуля, ти нацист»). Що ви взагалі думаєте про це і в чому на вашу думку полягає проблема? Тому що з Романом це вже було не вперше – фанати Райо Вальєкано неодноразово виступали проти Зозулі та називали його «нацистом».

– Я тоді як раз спілкувався з Ромою, за два дні до матчу і я вже мав підписувати контракт на наступний день після матчу, але не міг приїхати на гру, тому що в мене дитина як раз в той день народжувалась. Я дивився по телевізору і там не все показали.

Але для мене то було трохи дивно. Одні фанати кричали, то було Райо Вальєкано по-моєму, раніше, і зараз всі собі взяли те, що Рома поганий. Це взагалі не так, я спілкуюся з футболістами, з якими грав Рома в одній команді, я спілкуюся з Ромою. Я навіть не знаю, ну ніхто про нього не говорить такого, всі кажуть, що це шикарна людина і хороший футболіст.

– Чому так сталося?

– Не знаю, так сталося. Я нічого не можу сказати, тому що мене тоді не було на тому матчі, але на рахунок Роми, те, що про нього говорять люди, з якими я знайомий, то ніхто взагалі поганаго слова ніде не каже. Фанати кричать, я не знаю, думаю, Рома сильний і з цим справляється. Він взагалі молодець, дуже хороша людина.

«Від мене просили грати так само, як грає Зінченко»

– Останніми роками кількість голів в іспанському футболі йде на спад. Багато в чому це пов'язано з тим, наскільки якіснішими стали команди в плані організації гри біля своїх воріт. На тренуваннях яким аспектам приділялося більше всього уваги?

– За три роки, поки я був в Луго, команда увесь цей час боролся за те, щоб не вилетіти із Сегунди. І там оборонятися було обов'язком. Тобто, якщо ти не вмієш діяти в захисті або ж ти більш атакуючий гравець і просто не дуже нормально обороняєшся, то ти грати не будеш. Пріоритет ‒ обороні, якщо ти добре граєш у захисті, то в атаку можеш не бігти. Є такі команди в Іспанії, як Луго, і їх достатньо.

Так мало забивають тому, що всі обороняються: від центрального нападника до воротаря, всі разом, згуртовано, дуже мало простору. Нас навчають: коли зараз забивають голи, то роблять це тільки там, де є простір. Тут стараються фізично, як я казав, закривати цей простір.

– І в Депортіво?

– А в Депортіво було все навпаки: там гра в атаку, в контроль м'яча, крайні захисники більше часу проводили в атаці. Але тренера наголошували, що треба оборонятися і не пропускати. Тут дуже суворо з цим всім, тренери вивчають перед матчем деталі, аналізують відео, індивідуально розбирають гравця, проти якого ти будеш грати, на кожен матч, звертають увагу на все вивчають, до маленької детальки.

Звичайно, є й інші команди, які проводять багато часу з м'ячем і стараються грати більше в атаку, але це команди, які на вершині. Чим вище рівень клубу, тим видніше, що це команди з якісними гравцями, які у такий футбол грають – комбінаційний, атакувальний.

– Які особливості побачили в Іспанії порівняно з Україною з точки зори позиції лівого захисника?

– У нас у Депортіво в останні два місяці був тренер, який прийшов за дві гри до плей-оф – Рубен Де Лабарера – молодий фахівець. Він нам за три тижні намагався поставити футбол, в який грають Арсенал та Манчестер Сіті ‒ коли крайні захисники зміщаються в середину і грають як опорники, як півзахисники. І от мені часто показували відео Зінченка, він зміщався в Арсеналі в середину і грав як верхній хав, в середині або як опорник, на різних позиціях. За два тижні ми схопили це все і на ігри плей-оф у нас вже виходили деякі епізоди грати так.

‒ Ну і як вам було «виконувати Зінченка»?

‒ Дещо виходило, дещо ні. Звичайно, було дуже мало часу, але були хороші епізоди. Загалом, період у Депортіво мені дуже запам'ятався, цей час дуже-дуже пішов мені на користь.

«Я приїхав у Португалію заради того, щоб тут тріумфувати»

– Ви за свою кар'єру пограли вже у двох країнах і ось-ось розпочнете сезон у третій. Чи є у вас конкретні цілі щодо того, щоб у майбутньому зіграти, наприклад, у Німеччині, Італії, Англії, чи повернутися до Іспанії або України на вищий рівень, аніж ви бували раніше?

– Я приїхав у Португалію заради того, щоб тут тріумфувати, щоб все вийшло, щоб перейти в кращий клуб. Буду старатися попасти якомога вище, зачепитися, а далі життя покаже. Але те, що налаштований і буду старатися, то це 100%.

– За вашу футбольну кар'єру, який момент був найбільш яскравим та емоційний, який ви запам'ятали найкраще?

– Це, напевно, на даний момент матчі обидва проти Кастельйону, які точно ще довго буду пригадувати. Коли ми вдома грали, був шикарний матч, ми виграли 1:0, дуже шкода, що забили тільки один гол, і матч на виїзді програли. Дуже емоційний матч, напевно, який ти не забудеш.

Взагалі, весь період в Депортіво мені запам'ятався з усмішкою на обличчі.

– А в Україні?

– Напевно матч проти Динамо, коли ми виграли з Карпатами на Олімпійському. Це теж мені запам'яталося, дуже хороший час був.