В'ячеслав Турчанов: «Згуртованість колективу та неймовірна підтримка Президента і вболівальників бузівської Ниви – основні складові наших успіхів»
Впевнену перемогу в Другій лізі здобув її дебютант, представник Київщини – бузівська Нива. Золоті медалі клуб забезпечив достроков, вже за чотири тури до завершення чемпіонату. Нива з села Бузова ‒ один із найуспішніших клубів ПФЛ останніх років, який в наступному сезоні гратиме в Другій лізі.
Серед згуртованого колективу варто відзначити той великий внесок в перемогу бузівської Ниви, який вніс капітан команди В'ячеслав Турчанов. Про чемпіонат, секрет успіху дебютанта Другої ліги та інші події у футбольній кар'єрі капітан ФК Нива (Бузова) В'ячеслав Турчанов розповів сайту «Український футбол».
«У бузівській Ниві Президент клубу створює нам всі можливі умови аби ми були зосереджені лише на футболі»
– В’ячеславе, вітаємо з чемпіонством. А як розпочиналася ваша співпраця з бузівською Нивою?
– На початку 2021 року СК Чайка, в складі якої я грав у той час, проводила товариський матч проти бузівської Ниви. Тодішній головний тренер бузівчан – Марк Станіславович Мартиненко запропонував мені спробувати свої сили в Ниві. Але тоді все складалося непросто. Керівництво СК Чайка не горіло бажанням відпускати мене.
– І як вдалося вирішити питання з переходом до Ниви?
– Користуючись нагодою, хочу висловити велику подяку Президенту бузівської Ниви Октаю Зіяєвичу Ефендієву. Саме він владнав моє питання з переходом з СК Чайка в бузівську Ниву.
– Чайка – це професійний футбольний клуб, а ФК Нива (Бузова) – на той час аматорський, рівень все-таки нижчий. Якою була причина робити крок назад?
– Я бачив перспективу. Розвивається клубна інфраструктура, стабільна фінансова ситуація, чудовий колектив, вболівальники. До того ж, Президент бузівської Ниви створює для нас всі умови аби ми були зосереджені лише на футболі і досягненні результатів.
Ми виграли всі офіційні змагання в Київській області, брали участь в чемпіонаті України серед аматорських команд, який нажаль через війну з рашистами так і не завершився. В підсумку влітку 2022 року ФК Нива (Бузова) отримала професійний статус і на початку вересня дебютувала в чемпіонаті України серед команд Другої ліги.
– Яка задача була поставлена перед командою в дебютному сезоні у Другій лізі?
– Вийти в Першу лігу. Для виконання цього завдання були можливості і створені належні умови.
– Команда здобула впевнену перемогу в чемпіонаті України серед команд Другої ліги. Які матчі Ви вважаєте найскладнішими в чемпіонаті?
– Я вважаю, що це фактично всі матчі, які команда зіграла вже в 2023 році, тобто в другій половині чемпіонату.
За підсумками першого кола, ми були беззаперечними лідерами чемпіонату і головними претендентами на чемпіонство. Суперники налаштовувались на ігри з нами по-особливому і грали з нами з подвійною енергією та шаленою мотивацією.
– Але ж спочатку все йшло непогано?
– Я вважаю, що дуже непогано. Початок 2023 року для Ниви був чудовим. Вперше в історії команди здобули перемогу в престижному передсезонному зимовому турнірі Меморіал Макарова.
В першому матчі весняної частини чемпіонату, здобули впевнену виїзну перемогу в Одесі з рахунком 0:4 над місцевим Реалом Фарма. Хоча, незважаючи на рахунок, матч вийшов непростим.
– Останній матч чемпіонату проти закарпатського ФК Хуст трішки зіпсував кінцівку чемпіонату. Могли уникнути поразки?
– Більше того, вважаю, що в тому поєдинку ми не заслуговували на поразку. Рахунок не відповідав перебігу подій на футбольному полі. Як мінімум, на нічию в тому поєдинку ми награли. Але трішки не пощастило, це футбол.
«Перед початком весняної частини сезону я виграв вибори»
– В першому колі чемпіонату, команду на футбольне поле з капітанською пов'язкою виводив Євген Миколаюк. А вже в другій половині чемпіонату капітанська пов'язка перейшла до Вас. Розкажіть будь ласка, як Ви стали капітаном команди?
– За декілька днів до початку другої частини чемпіонату відбувся загальнокомандний збір. Під час проведення збору було проведено голосування, в якому обирали капітана команди. В результаті голосування мене обрали капітаном команди. Сергій Зуєвич був обраний віце-капітаном, а Іван Сомов ‒ першим віце-капітаном.
– Що для Вас означає бути капітаном команди?
– Я вважаю, що це велика честь і відповідальність. Ти, в першу чергу, маєш бути взірцем для інших гравців команди.
– На Вашу думку, за рахунок чого бузівській Ниві вдалось здобути перемогу в дебютному для себе чемпіонаті України серед команд Другої ліги?
– Я вважаю, що завдяки згуртованості колективу, неймовірній підтримці Президента бузівської Ниви Октая Зіяєвича Ефендієва і, звісно, допомагали неймовірні вболівальники, підтримку яких було чути за межами стадіону.
Окрему подяку, звісно ж, висловлюю Збройним Силам України. Завдяки нашим захисникам і захисницям, ми маємо можливість проводити чемпіонати України в різних дивізіонах і на аматорському рівні. Хай Бог оберігає наших захисників і захисниць.
«Перед початком весняної частини сезону я виграв вибори»
– За час своєї футбольної кар'єри Ви встигли пограти під керівництвом далеко не одного-двох тренерів. Кого з наставників, з яким Вам довелось працювати, вважаєте найкращим?
– Важко сказати. Від роботи з кожним з наставників я отримав для себе корисний досвід.
– Перемогу в чемпіонаті України серед команд Другої ліги, бузівська Нива отримала під керівництвом Сергія Васильовича Карпенко. Як Ваші враження від роботи під його керівництвом?
– Я вважаю Сергія Васильовича тренером високої кваліфікації, до того ж, відзначу його чудові людські якості. Він створив чудову атмосферу в колективі.
– По завершенні чемпіонату в бузівській Ниві відбулась зміна головного тренера. Як працюється з новим головним тренером бузівської Ниви – Ігорем Валентиновичем Жабченко?
– У середині червня відбулося знайомство з новим головним тренером. Команда сумлінно працює, старається виконувати всі вказівки тренерського штабу, тому що розуміє – попереду підвищення в класі, новий рівень.
– А які Ваші перші кроки у футболі?
– У мене вийшла трішки цікава історія. Спочатку, з 5-ти річного віку, я займався гімнастикою. А вже у 8-ми річному віці я зробив свій вибір на користь футболу і почав займатися в дитячій футбольній школі Арсенал.
– Хто був Вашим першим футбольним тренером?
– Я відзначив би двох. Це – Гуменюк Владислав Віталійович і Боклажко Станіслав Іванович.
– Чи підтримуєте Ви зв'язок з Вашими першими тренерами?
– Більш менш регулярно контактую з Владиславом Віталійовичем Гуменюком. Зі Станіславом Івановичем Боклажко контактую менше.
«У Дніпрі я фактично познайомився з дорослим футболом»
– Ви робили перші кроки у футболі в Києві, а опинилися в Дніпрі. Як так вийшло?
– Запропонував агент. А я, в свою чергу, бачив для себе перспективи, навіть незважаючи на той факт, що мене оформили в дублюючий склад команди. Все ж таки, Дніпро ‒ команда з іменем, традиціями.
– Які Ваші враження від періоду в дублі Дніпра?
– Отримав дуже цінний досвід. Навіть можна сказати, познайомився вже з дорослим футболом. Грав пліч-о-пліч в той час з перспективними, а нині вже відомими футболістами, такими як Євген Коноплянка, Артур Карноза, Дмитро Льопа, брати Максим та Павло Пашаєви.
А очолював нашу команду тренерський тандем колишніх відомих гравців дніпропетровського Дніпра – Володимир Іванович Горілий та Володимир Миколайович Багмут.
– Що Вам завадило закріпитись у Дніпрі?
– Не дійшли згоди по умовах контракту.
«Мій дебют у дорослому футболі відбувся на «Оболонь-Арені» в матчі з чемпіоном України ‒ Шахтарем. Така подія ніколи не забувається»
– Наскільки відомо, без роботи Ви залишались недовго?
– Так і є. Фактично одразу в моїх послугах зацікавився київський ФК Оболонь, і ми швидко узгодили умови співпраці. Цей період можна назвати знаковим для мене. Спочатку грав за дубль Оболоні. А згодом дебютував за головну команду, яку в той час очолював Сергій Конюшенко. До того ж, дебют видався таким, що неможливо забути. В 2012 році на «Оболонь-Арені» дебютував у матчі з чемпіоном України – Шахтарем (Донецьк).
– Мабуть, тоді отримали чималу дозу адреналіну?
– Що там казати, перед грою дійсно мав місце мандраж. Але як одразу увійшов у гру і мандраж зник. Хоча той матч ми і програли, але спогади залишаться на все життя.
– В 2013 році Ви повернулися в київський Арсенал, але надовго там не затримались. В чому причина такого нетривалого перебування?
– Київський Арсенал в той час виступав в УПЛ. В мене тоді, на жаль, було мало ігрової практики в складі Арсеналу. Звісно ж, мені хотілося більше грати.
Виник варіант з ФК Полтава, я погодився і почав свої виступи в складі полтавців у Першій лізі.
«Кажуть: двічі в одну річку не входять, а у мене вийшло два рази увійти, ще й у різні річки»
– Потім відбувся Ваш другий прихід в київський Арсенал?
– І не тільки. Ще потім відбувся мій другий прихід в київську Оболонь. Хоча народна мудрість і говорить про те, що двічі в одну річку не входять, але у мене вийшло два рази увійти, до того ж ще й у різні річки.
– В київському Арсеналі Ви надовго не затримались. Чому так сталося?
– Причина банальна. На жаль, в той час у клубі була нестабільна фінансова ситуація.
– В київській Оболоні відбувся Ваш дебют у дорослому футболі. Мабуть, ностальгія вплинула на Ваше рішення знову захищати кольори «пивоварів»?
– Щоправда, в той час команда мала назву ФК Оболонь-Бровар, але все одно свої матчі грала на рідній «Оболонь-Арені», яка була добре знайома і мені.
А запросив мене в Оболонь-Бровар особисто головний тренер киян – Олег Миколайович Мазуренко. Після Оболоні-Бровар у моїй кар'єрі професійного футболіста був СК Чайка (Петропавлівська Борщагівка), а далі довелось переключитися на аматорський футбол в складі ФК Нива (Бузова) в Київській області.
Радію успіхам нашої команди та сподіваюся гідно її представити в Першій лізі. Я вже на цьому рівні грав, багато хто з хлопців також. Постараємося зробити все можливе, щоб уся Бузова та Бучанський район були задоволені виступами Ниви.
Довідка «УФ»
- В'ячеслав Ігорович Турчанов
- Народився 3 серпня 1991 року у Києві
- З 8-ми років займається футболом
- Перший тренер – Владислав Віталійович Гуменюк, Станіслав Іванович Боклажко
- Юнацькі клуби: Арсенал (Київ), Дніпро (Дніпропетровськ)
- Кар'єра: 2010-2012 рр. – Оболонь (Київ), 2012 р. – Оболонь-2 (Київ), 2013, 2016-2017 рр. – Арсенал (Київ), 2013-2014 рр. – ФК Полтава (Полтава), 2017-2018 рр. – Оболонь-Бровар (Київ), 2019-2021 рр. – Чайка (Петропавлівська Борщагівка), 2021 і до теперішнього часу – Нива (Бузова)
- Виступав за збірні України (U-16, U-17, U-18, U-20, U-21)