«Від Скрипника були дуже великі очікування. Перед Носовим соромно»: Безуглий розповів правду про Металіст 1925 і свій відхід

Захисник Микита Безуглий нещодавно став гравцем Буковини, а увесь минулий сезон захищав кольори Металіста 1925 та був безпосередньою дійовою особою приголомшливого падіння харків’ян до Першої ліги.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Безуглий розповів про причини переходу в Буковину, а також відверто пояснив, як Металіст 1925 із амбітним президентом Дмитром Носовим, топтренером Віктором Скрипником і цілим рядом зіркових гравців примудрився вилетіти з УПЛ.

З інтерв’ю ви дізнаєтеся:

• Чому він не захотів залишатися в Металісті 1925 після приходу Ван Леувена?
• Чим Безуглого зацікавила Буковина?
• Коли стало зрозуміло, що в команди зі Скрипником все пішло не туди?
• Хто з гравців намагався завадити відставці Скрипника?
• Яке враження справив президент Металіста 1925 Носов і чи не соромно перед ним за результат?

Нагадаємо, сьогодні в Групі Б Першої ліги – центральний матч туру: Металіст 1925 – СК Полтава. Раніше в інтерв’ю з президентом полтавського клубу Сергієм Іващенком ми представляли сенсаційного лідера східної групи.

«Не помітив ніяких підстав для закриття Буковини»

– Микито, нещодавно ви стали гравцем Буковини. Як потрапили до команди?

– Спортивний директор Буковини зв’язався із моїм агентом, а той уже повідомив мені про такий варіант. Ми про все домовилися, і ось я в команді.

– Що саме вас зацікавило в цій пропозиції?

– Буковина – амбітна команда, і я знаю, що тут будується та цікавий проєкт.

– Які враження від Буковини по перших тижнях?

– Перші враження дуже позитивні. Як від команди, так і від людей, що працюють в структурі клубу.

– Які в Буковини завдання на сезон? За що вона може боротися, на ваш погляд?

– Перша ліга – дуже непередбачуваний турнір. Ми рухаємося від однієї гри до іншої. Ця команда може розраховувати на перемогу у кожному матчі.

– Чи не сумнівалися щодо переходу в Буковину після того, як інвестор клубу Володимир Дубинський вирішив закрити баскетбольний СК Прометей, власником якого він також був? Чи не спіткає така ж доля Буковину?

– За цей короткий проміжок часу, який я перебуваю у команді, не помітив ніяких підстав для закриття клубу.

Микита Безуглий. Фото: ФК Буковина

«Після приходу ван Леувена зрозумів, що ситуація з ігровим часом для мене особливо не зміниться»

– Про ваш колишній клуб – Металіст 1925. Чому прийняли рішення покинути його?

– Я вважаю, що це нормальна практика, коли футболіст, який мало грає, хоче щось змінити. Вирішив знайти нову команду.

– Тобто ви самі виступили ініціатором того, аби піти?

– Так. Я запитував, чи потрібен Металісту 1925, і після цілого ряду розмов з керівниками та тренерами, які тривали понад місяць, все ж прийняв таке рішення.

Діалог ішов ще з Віктором Скрипником, але потім почали змінюватися тренери, й достукатися стало важче. Я опинився у підвішеному стані. Звичайно, хотілося б, аби швидше з’явилася визначеність, але я вдячний своєму агенту, який домігся, щоб мене нарешті відпустили.

– Комунікація із новим коучем Патріком ван Леувеном у вас була?

– Так, але я всього тиждень потренувався під його керівництвом. На той момент вже для себе вирішив, що піду. Було зрозуміло, що з його приходом ситуація для мене особливо не зміниться. Потрібен був час, аби завоювати місце у складі, а я у команді провів не один сезон і чекати більше не хотів.

– Нормально розійшлися із Металістом 1925? З вами повністю розрахувалися?

– Так-так. У цьому плані все добре.

«Від Скрипника були дуже великі очікування»

– Останні пів року вийшли для Металіста 1925 невдалими. Під керівництвом Скрипника команда спочатку вилетіла з УПЛ, а потім втратила шанс повернутися в еліту через «Турнір чотирьох». В чому ви бачите причину?

– Дуже тяжко сказати. Це було круте піке. Повне фіаско. Я думав над цим. Можливо, не пристосувалися до специфічної тактики. Багато грали ромбом. Десь ця тактика ризикована.

З усім тим тут не лише в тактиці проблема. Якби ми програли три-чотири матчі, то це одне, а в нас було близько десяти поразок. Тому хтось один не винен точно. Винні усі: футболісти, тренери, директори, адміністратори, масажисти, лікарі… Кожен може на себе щось взяти.

– Особисто ви не завжди грали у Скрипника. Не вписувалися у його схему?

– Мені ніхто не озвучував причину. Я намагався використовувати шанси, які мені давали. Тренер вже оцінював, наскільки в мене добре виходило.

– Як взагалі колектив прийняв Скрипника?

– Очікування були дуже великі. Він досягав успіхів із Зорею, з Ворсклою наприкінці позаминулого чемпіонату вирвав єврокубкове місце. Однак в Металісті 1925 результату не було. Усе вийшло змазано. Це був не дуже хороший період. Коли ти багато програєш, то нічого доброго очікувати не доводиться.

– Команда до кінця зрозуміла вимоги нового наставника?

– Ну, навіть не знаю. На різних позиціях треба було досить багато бігати. Так, можливо, деякі гравці не дуже звикли до цього. Вимагався час для адаптації. Мені здається, що з кожним матчем ситуація покращувалася, але чогось не вистачало.

Варто сказати, що скільки не грай на зборах, а чемпіонат – це зовсім інше. Там усе карається набагато швидше. У суперників більше мотивації, і вони можуть відходити від своєї тактики. На зборах деякі команди грали в пасік, а в чемпіонаті потім робили ставку на єдиноборства, перший м’яч, підбори й агресивну гру.

Можливо, нам не вистачало агресії в діях попереду. Нам про це і до Скрипника казали. Ми контролювали м’яч, але, доходячи до воріт, не били, не атакували штрафний майданчик. Починалися паси назад аж до воротаря і все таке. Скрипник намагався це виправити, але, як ви бачите, теж не вийшло.

– З характером проблем не було?

– Було немало матчів, коли ми пропускали першими, і, можливо, не вірили у вольову перемогу. Зрівняти рахунок ми могли, але на більше нас не вистачало. Після пропущеного голу команда знічувалася.

– Скрипник по ходу сезону змінював позиції на полі багатьом гравцям. Наскільки футболістам було комфортно і чи не впливало це негативно на результат?

– Я з усіма, чесно кажучи, на цю тему не спілкувався. Особисто я намагався адаптуватися. Моє основне амплуа – центральний захисник. Там я почуваюся найкраще. На флангах оборони є свої нюанси, але, якщо потрібно команді, також можу закрити ці позиції. В період своїх виступів за Металіст 1925 я взагалі зіграв на усіх чотирьох позиціях в захисті.

В тактиці Скрипника немає вінгерів. Тому, якщо вінгера переводять ближче до центру, там в нього буде менше часу на прийняття рішень. Може, комусь і було не дуже зручно. Однак це мої особисті роздуми. Повторюся, я ні в кого про це не питав.

– В якийсь момент в другій частині сезону стало зрозуміло, що все йде не туди?

– Якщо чесно, то усі ми казали про те, що нам потрібна перемога й усе піде. Проте ми здолали Ворсклу (3:2) і вже в наступному матчі, на жаль, поступилися Чорноморцю (0:3). Зіграла роль моя червона картка. Якби ми перемогли, то мали б більше шансів врятуватися.

Я думаю, коли ми три-чотири гри не могли виграти, то вже почали з’являтися відчуття, що все йде не туди.

– Між новачками, які прийшли зі Скрипником, та старожилами команди не було напруження?

– Може і було, не знаю. Коли до команди прийшли імениті гравці, то від них, як і від Скрипника, багато чого чекали. Як показує досвід, далеко не факт, що статусні футболісти гратимуть на іншому рівні. Різниця в майстерності може бути не дуже помітною.

– Як готувалися до «Турніру чотирьох»?

– Влітку у нас також відбулися зміни. Тренер запросив ще іменитих хороших гравців. Очікували, що вони допоможуть нам покращити ситуацію, тому із надією підходили до турніру. На жаль, нічого не змінилося для нас.

Оскільки проведення змагання було затверджено в останній момент, ми затрималися на зборах. Було незрозуміло, коли, де та із ким гратимемо. Через це нам навіть не могли дати нормальні вихідні. Вирішили, що заради такого шансу можна й потерпіти. Все ж була можливість виграти пару матчів й повернутися в УПЛ, а не перебувати цілий рік в Першій лізі.

Віктор Скрипник. Фото: ФК Металіст 1925

«Після заяви про відставку Скрипника йому телефонував Імереков»

– Що не вийшло у поєдинку проти Лівого Берега (1:1, пен. 4:5)? 

– Ми прагнули грати у свій футбол. На перших хвилинах мали два непогані гольові моменти. Якби реалізували, то, думаю, усе б склалося зовсім інакше. Потім Лівий Берег вирівняв гру та забив гол наприкінці першого тайму. Нас цей м’яч надломив.

– Якою була ситуація зі Скрипником після матчу?

– Він одразу зайшов у роздягальню, потиснув усім руки й сказав, що буде звільнятися. Мовляв: «Це також досвід, усім дякую за роботу». Зібрав свої речі та пішов. Помічники Скрипника навіть нічого не знали. Спочатку думали, що він на емоціях це сказав. Виявилося, що серйозно.

– Хтось з команди намагався вплинути на Скрипника, аби він змінив власне рішення?

– Знаю, що Максим Імереков на правах капітана телефонував йому, аби дізнатися, яка ситуація. В підсумку, як ми бачимо, цей дзвінок ніяк не вплинув. Ймовірно, Скрипника вже допекла відсутність результату, і він усе для себе остаточно вирішив. На мою думку, якби ми навіть усією командою попросили його залишитися, то не змогли б нічого змінити.

«Соромно перед Носовим та харківськими вболівальниками»

– З президентом клубу Дмитром Носовим ви зустрічалися?

– Так, на першому зимовому зборі в Іспанії. Він приїздив на три дні. Був присутнім на одній з наших ігор, а також на командній вечері. Посидів з нами, трохи поспілкувався й поїхав.

– Яке враження справив?

– Президент нового покоління, молодшого. Можливо, в нього є якийсь план розвитку клубу. Він казав: «Грайте не за гроші, а за команду, за місто…». Таке послання від нього було. Носов же сам із Харкова. Було видно, що він дуже радий стати президентом Металіста 1925.

– А як ви зрозуміли, що це «президент нового покоління»?

– За підходом. Він більш диджиталізований. На його думку, камери, соцмережі – усе це потрібно для клубу. Інші можуть навпаки закриватися, аби їх ніхто не чіпав. Носов хоче, аби про Металіст 1925 дізнавалося якомога більше людей.

– Можна сказати, що Носов щось не доробив від себе, аби Металіст 1925 показав ті результати, на які усі очікували?

– Я думаю, Носов зробив навіть більше, ніж міг. Він взяв команду, яка помирала, та зберіг її на плаву. Якби не він, то Металіста 1925 не було. І невідомо, де ми б усі опинилися в той час. Це вже великий плюс.

Усе інше Носов організовував по ходу діла. Він же взяв клуб не з нуля, а зі своїми нюансами. Він би й хотів усе швидко зробити, але це залежить не від нього.

Готелі на виїздах були хорошими, зарплата виплачувалася. Затримок понад місяць не було. Та навіть і місяць не було. В нашій ситуації гріх скаржитися, якщо на два тижні пізніше прийшла зарплата.

– Було соромно перед Носовим за результат?

– Звісно, соромно. І перед Носовим, і перед харківськими вболівальниками. Скільки ж можна програвати? Ми усе це розуміли. Намагалися виправити ситуацію, але, на жаль, усе сталося, як сталося.

– Якими ви бачите перспективи Металіста 1925 у Першій лізі?

– В суперників на Металіст 1925 буде зовсім інший настрій. Це дуже потужна команда в плані фінансів та підбору гравців. Зараз її ще й прийняв тренер, який завойовував бронзові медалі в Україні. Проти них будуть грати як проти Шахтаря в УПЛ – у низькому блоці. 

Також варто сказати, що в Першій лізі менш якісні поля, аніж в тій же УПЛ. Це буде грати на користь суперників харків’ян, адже ван Леувен прищеплює своїм підопічним гру у швидкий пас. Усе це ускладнюватиме створення гольових моментів для Металіста 1925 та, відповідно, знижуватиме шанси на перемогу.

Тому, розуміючи ці фактори, дуже важко спрогнозувати, яким буде результат.