«Всі ці рухи в Карпатах ризиковані»: Федорчук поділився своїми очікуваннями від нового сезону в Першій лізі
Спеціалістів, які фахово можуть поговорити про Першу лігу України, не так багато, як тих хто розуміється на Прем'єр-ліги. Бо ж еліта напоказ: вмикай телевізор та аналізуй всіх. Натомість специфіку ліг нижчих розуміють по-справжньому лише ті, хто в них сам варився. Наприклад наш сьогоднішній співбесідник Олег Федорчук.
Свого часу він тренував такі команди як ірпінсько-броварський Нафком, вінницька Нива, МФК Миколаїв і ще низку команд, зокрема й Таврію – як ту, класичну (в Вищій лізі), так і відроджену. Власне, після роботи в Таврії, котру ентузіасти відродили з попелу після анексії Криму, Федорчук тимчасово знаходиться без команди. Дорослої: бо тренує дітей в ДЮСШ Атлет (Київ).
Однак, як і раніше, Олег Вікторович пильно стежить за перипетіями змагань ПФЛ, тож в інтерв'ю сайту «Український футбол» розповів про найближче майбутнє Першої ліги, спробувавши спрогнозувати, хто ж стане головними фаворитами нового сезону.
«Командам потрібні повноцінні збори. Коли гравці вдень на базі, а вночі вдома з жінкою, результату не дадуть»
– Розширення Першої ліги з 16 до 20 команд. На перший погляд – це добре. Більше команд, більше ігор, а отже і цікавіший турнір. Але в умовах війни, далеко не факт, що всі колективи, які вийдуть на старт, опиняться на фініші. На жаль. Тобто, чи не зарано було робити такий крок?
– Передовсім, відзначу, що вже чотири роки в Першій лізі не було зняття команд під час сезону. Всяке може статися ‒ тим більше, під час війни, проте точно не в кількості команд може бути причина форс-мажорів. Друге. З початком війни низка команд вимушено призупинили виступи. Нагадаю, що на той час навіть велика частина Київської, Чернігівської, Сумської областей були окуповані, а це низка клубів. Зараз території визволені, клуби готові грати. Як може бути зарано чи не зарано? Вони готові грати, не виганяти ж когось.
– І все ж, збільшення кількості клубів – це збільшення кількості матчів. Які тут плюси та мінуси?
– Рішення, за яке голосували представники клубів, мені не зовсім зрозуміле, бо є кілька чинників, що суперечать один одному. Командам потрібно більше ігор, більше ігрової практики, але ж ми всі розуміємо, що фінансова ситуація в багатьох клубах, м'яко кажучи, нестабільна.
А ще я би поговорив про логістику. Переїзди країною в наш буремний час не зовсім безпечні, я вже мовчу про комфорт. І ви праві, так, ніхто не дасть зараз гарантію, що до кінця дистанції чемпіонату, всі клуби дійдуть.
Олег Федорчук, фото: Google
Якщо хтось думає, що гравці в Першій лізі мають пристойні заробітні плати, то це не так. В багатьох клубах оклади мізерні. В порівнянні з довоєнним періодом ‒ копійки.
В принципі, якщо поглянути на чемпіонат 2022/23 років, то й 16 команд вистачало. Інтрига в ньому, чемпіонаті, була, погодьтесь. Було чимало хороших ігор. Хто слідкував, теж має погодитися.
– Розділення на групи – добре чи погано?
– 20 команд в Першій лізі свого часу вже було – в кінці 90-х років. Тому така кількість не зовсім нова. Я добре пам'ятаю ті часи, ті довжелезні переїзди, то був жах, особливо вояжі на автобусах. Пригадую водій в мене спитав якось: де ви сили на гру ще берете? Це велика проблема нижчих ліг. Команди після тривалих переїздів не мають часу на відновлення.
- Читайте також: «Після відпустки повідомили, що я тренуюсь з U-19, комунікації з клубом поки немає»: Рибалка – про можливий відхід з Олександрії
Тож, те що Першу лігу розділили на Групу А і Групу Б за територіальним принципом, максимально розумно. У футболістів і тренерів буде більше часу на тренувальний процес. Розумієте, командам потрібні повноцінні навчально-тренувальні збори до початку чемпіонату. Саме повноцінні. Ніякі збори вдома, локальні, в містах дислокації клубів, коли гравці вдень на базі, а вночі вдома з жінкою, нормального результату не дадуть. Колектив потрібно ізолювати хоча б на тижні два, аби всі думали про футбол.
«Що буде далі з Металістом, знає тільки Бог... і Олександр Ярославський»
– Якщо говорити про Групу А, як на мене, вона цікавіше виглядає за групу Б, принаймні, з огляду на гучні імена команд. Хто вам бачиться її явним фаворитом? Карпати?
– До ворожки не ходи (сміється). Звісно ж, головний претендент на підвищення у класі, то є львівські Карпати. У Мирона Маркевича є цілковита довіра з боку керівництва клубу, там люди гроші не рахують. В новому сезоні ми побачимо на процентів 90 нові Карпати.
Але всі ці рухи в Карпатах ризиковані. Кадрова революція Маркевича може не спрацювати. Сина ще покликав асистентом… Остапу вже давно пора вилізти з під батьківської опіки, розправити крила, а він... Маркевич-молодший взагалі не зовсім гарно, як чоловік, повівся, покинувши ФК Маріуполь. Та хай то вже буде на його совісті.
От у Мірчі Луческу син Разван ‒ вже скільки років сам повноцінно працює? Багато. Тренував дуже пристойні команди ‒ Рапід, збірну Румунії, а зараз грецький ПАОК. А що Остап Маркевич?
Остап Маркевич, фото: ФК Маріуполь
Але, попри всю «фаворитовість», скажімо так, «левів» на фоні решти команд, не все так буде просто у Львові. Для зіграності команди потрібно рік-півтора. Маркевич ‒ класний тренер, але йому теж потрібно бути готовим до того, що результати не прийдуть одразу. Він це має розуміти, впевнений, розуміє, бо ж у нього за плечима Металіст, який він перетворив з середняка на справжню силу в українському футболі свого часу.
– Гаразд, Карпати – це ясно. Хто ще?
‒ Я би не скидав з рахунків ще Епіцентр. Хто цим колективам, Карпатам та Епіцентру, зможе нав'язати реальну боротьбу, зараз прогнозувати ‒ марна справа, бо ми не знаємо, як комплектуються команди. Команди збираються якось ну дуже швидко. Зграї гравців ідуть хто вправо, хто вліво. Чому? Бо шукають де вигідніше з точки зору фінансів. І це не йде на користь нашому футболу в нижчих лігах.
– Ні слова про Металіст, який буде дислокуватися в Ужгороді та грати в Групі А. Від Металісту Ярославського нині лишилося лише гучне ім’я. Добре взагалі, що клуб живий? Так слід розуміти?
– За моєю інформацією, Металіст ми не впізнаємо взагалі! Більша частина з гравців, котрі грали за команду в УПЛ в минулому сезоні, перейде в Карпати, частина ‒ в інші клуби. От і все.
Чекати від Металісту якихось результатів і якісної гри в Першій лізі не варто. Вони й в УПЛ в другій частині сезону 2022/23 ледь грали: без самовіддачі, без азарту, ледь м’яча один одному пасували…
А що буде далі з Металістом, знає тільки Бог... і Олександр Ярославський. Нікому в такому великому місті-мільйоннику, як Харків, Металіст не цікавий. Міській владі точно зараз не до футболу, місцевим бізнесменам, як бачимо, також.
«Вікторія може стати другим Поліссям. У них дуже пристойний головний спонсор клубу»
– Що скажете відносно фаворитів на сезон прийдешній в Групі Б?
– Тут однозначний фаворит змагань, на мою суб'єктивну думку, Інгулець. Я так собі думаю, що вони й в УПЛ могли б утриматися, але там були певні фінансові проблеми, як мені відомо. Тому деякі гравці занервували, результати погіршилися і все це призвело до вильоту з еліти.
Новачок Інгульця Михайло Шершень, фото: ФК Інгулець
А от хто стане справжньою несподіванкою в Групі Б ‒ запевняю, це буде Вікторія. За моєю інформацією, знову ж таки, у них дуже пристойний головний спонсор клубу. Компанія, що займається сільськогосподарським бізнесом. Вікторія може стати другим Поліссям.
Головна потенційна проблема Вікторії ‒ невизначеність того, де вони будуть грати. В Сумах? Не факт. Там до кордону зовсім близько, прифронтова територія. Хто ризикне поїхати грати в Суми?
– Дуже здорово дебютував серед професіоналів Лівий берег, але потім взяв – і знявся з турніру, хоча інші київські команди собі грали. Зараз вони починають з нуля?
– Не варто недооцінювати, звісно ж, Лівий берег. Там і з фінансами плюс-мінус все гаразд, і з локацією (вони гратимуть в Києві на власному стадіоні, який збудували, як і базу, з нуля), і склад повинні зібрати бойовий. Знову ж таки, чимало гравці можуть прийняти пропозицію Лівого берега, бо є можливість перебратися до більш захищеної столиці, перевезти сім'ї.
А так, більш розлого, предметно, пропоную поговорити про Першу лігу після того, як побачимо хоча б три-п’ять турів, коли зрозуміємо, хто і які команди зібрав.
– Олег Вікторович, а чи не час і вам повернутися у великий футбол? Хіба вам з вашим досвідом не надходили пропозиції?
– Були. Від команд з Балтії, Грузії. Але в Україні, за нашими вікнами, війна. В мене сім’я. Не можу я їх тут залишити наодинці, а сам гайнути.
А від вітчизняних клубів жодних конкретних пропозицій не надходило. Так, дзвонили і не раз представники пари-трійки наших клубів, але не більше того. Промацували ґрунт, я це так називаю. Певно, хотіли зрозуміти, які умови мене влаштують.
Стежити за всіма переходами чемпіонату України міжсезоння 2023 року можна в наших трансферних матеріалах: