«Втікали під бомбардуваннями повз трупи на вулицях»: Краснопьоров ‒ про евакуацію футболістів ФСК Маріуполь

У минулому сезоні в Другій лізі України виступала команда Яруд, яка представляла місто Маріуполь. А вже у сезоні 2022/23 клуб носитиме назву ФСК Маріуполь. Власником клубу є Олександр Ярошенко, а очолює амбітну команду колишній гравець полтавської Ворскли, Маріуполя, харківського Металіста та інших українських клубів Олег Краснопьоров. 

Він дав ексклюзивне інтерв’ю для сайту «Українському Футболу». Олег Краснопьоров розповів про те, як евакуювалися хлопці з Маріуполя, яке завдання стоїть перед його командою у новому сезоні, а також оцінив виступи українських команд у єврокубках.

«ФСК Маріуполь знаходиться у Вишгороді, а тренуватися та проводити матчі буде в Демидові» 

– Вже цієї суботи розпочинається сезон у Першій лізі. Ви - головний тренер ФСК Маріуполь. Як проходить підготовка до нового сезону? 

– Підготовка проходить добре, але в процесі з’являється багато нефутбольних моментів. Ми дуже довго шукали місце, де будемо базуватися, намагалися створити максимальні умови для хлопців, щоб їм було комфортно. Особливо тим гравцям, які виїхали з тимчасово окупованих територій. 

Дякую керівництву Діназу, що пішло нам на зустріч і допомогло. Адже саме з ними ми зараз ділимо їхній стадіон і вони нам допомагають у деяких питаннях. 

– Де команда базується та буде грати домашні матчі? 

– Ми знаходимось у Вишгороді, а тренувальний процес і офіційні матчі будемо проводити у Демидові.

– Як влаштували побут у новому місті? 

– З кожним тижнем все налагоджується, ми вирішуємо усі робочі моменти. Хлопці приїжджають, ми з ними працюємо, розмовляємо та тренуємо. Головне завдання від нашого президента Олександра Ярошенка полягало в тому, щоб кістяк, який грав у команді Яруд, став основою в ФСК Маріуполь. 

На основі цієї команди ми намагаємось зробити боєздатний колектив для матчів Першої ліги. Основний акцент на хлопцях, які постраждали від війни. Можливо, точково будуть у нас хлопці з Київської області. Але основний склад – це гравці з Маріуполя. 

«Маріуполь було і є футбольне українське місто»

– ФСК Маріуполь – це минулорічний Яруд. Чому вирішили змінити назву? Символічно, щоб знали, що є український Маріуполь, який грає у футбол? 

– Це було рішення нашого президента, який багато чого втратив у Маріуполі. Найважливіше, що він не кинув футбол і хоче його розвивати та прославляти. Також він хоче показати, що Маріуполь було і є футбольне українське місто. Тепер це ляже на плечі та ноги наших хлопців, які вже з 1-го туру розпочнуть грати за ФСК Маріуполь. 

– Ким підсилились влітку, можливо, прийшли гравці, які не з Маріуполя? 

– У нас вийшло так, що ми об’єдналися ще з футбольним клубом Краматорськ, адже вони теж постраждали й зараз не будуть брати участь у новому сезоні. Звідти до нас перейшли гравці, також до нас приєднався тренер воротарів Роман Григорович Нестеренко та адміністратор команди. 

Ми всім намагаємось допомогти, хто хоче надалі працювати у футбольній сфері, більшою мірою, звичайно, футболісти, які постраждали. Футболісти були п’ять місяців без футболу, зараз вже має розпочинатися сезон. Це дуже велика заслуга наших військових, які дають нам шанс розпочати чемпіонат і повернутися у футбол.

– Яке завдання стоїть перед командою? 

– Напевно, акцент на психології. Важливо показати, що Маріуполь залишився на футбольній мапі України. Я думаю, що це шанс для молодих хлопців, які можуть проявити себе та заслуговують на цю можливість. Тим більше, що у нас є команди, які на даний момент не беруть участь у чемпіонаті. Ми із задоволенням дамо ігрову практику їхнім гравцям. 

Коли згодом вони повернуться до професійного футболу, то я думаю, що усі хлопці з тих клубів, які зараз призупинили свої виступи, подякують нам та повернуться у свої команди. Найголовніше завдання – прогрес футболістів, щоб вони не стояли на місці та розвивались. 

– Чому Маріуполь виступатиме у групі «А» Першої ліги, а не у групі «Б»? 

– Це питання, напевно, більше до федерації. Вони регулювали розподіл команд по групах. 

– У першому матчі зіграєте проти Карпат, що скажете про суперника? 

– Перш за все хочу сказати, що звучить дуже голосно: Карпати (Львів) – ФСК Маріуполь. На даний момент Карпати – це команда Першої ліги, але це команда з великою історією, вони теж ставлять серйозні завдання та хочуть повернутися до Української Прем’єр-ліги. 

Вважаю, що гра буде дуже цікава та непроста. Буде серйозне протистояння, бо багато часу було без офіційних матчів і сам статус поєдинку Карпати – Маріуполь… Думаю, що глядачі, які будуть дивитися цю гру в прямій трансляції, залишаться задоволеними. 

– Як вам суперники у цьому сезоні? 

– Напевно, найбільше виділяється Полісся із Житомира. Решта команд мають шанси забирати очки одна у одної. Чемпіонат буде цікавим, тим більше, з такими умовами ми зіштовхуємося вперше. Не дай Бог, тривоги, зупинки матчів, як це все буде впливати на гру, наразі розуміння немає.

 Будемо підлаштовуватися під сучасні реалії. Думаю, що усі команди більш-менш однакові, тим паче, що хлопці багато пропустили часу. Зараз можуть бути травми, стартові склади будуть постійно змінюватися. Сподіваємось, що все буде добре.

«Гравці з Маріуполя були під бомбардуваннями, пострілами, бігали через трупи на вулиці, щоб врятуватися»

– Під час запису інтерв’ю розпочалась повітряна тривога, однак ми продовжили розмову вже в укритті та Олег Краснопьоров розповів наступне. 

– Наші хлопці, які були у Маріуполі пережили таке, що важко описати. Не лише вони, а загалом люди, які жили у цьому регіоні. Зараз для них тривога це не страшно, найстрашніше для них було – коли летіли вертольоти над головою. 

– На жаль, Маріуполь зараз окупований нашими ворогами. Саме місто пережило багато жахливих місяців. У вашій команді все гаразд із хлопцями, всі змогли евакуюватись? 

– Так, усі хлопці живі-здорові, слава Богу. Хтось виїхав за кордон, хтось в Україну. Усі хлопці, які були в Яруді, зараз із нами, підписали контракти з ФСК Маріуполь. Те, що вони пережили, це дуже страшно. 

Звичайно, що після того, як вони переїхали на контрольовані Україною території, то більш-менш заспокоїлись. У них був важкий психологічний стан, однак зараз вони вже впорались з цим та здоровий сенс у їхній голові. 

Вони тепер розуміють найкраще за всіх, що таке життя та цінують його, бо були під бомбардуваннями, пострілами, бігали через трупи на вулиці, щоб врятуватися. 

– Як евакуювалися з міста гравці, тренери та лікарі компанії Ярошенка?

– 22 та 23 лютого ми зіграли контрольні поєдинки. 24-го числа у нас був вихідний. Хтось вирішив після матчу поїхати додому до рідних, а 24-го розпочалося повномасштабне вторгнення, росія напала на Україну. Ми розпочали зідзвонюватися з усіма хлопцями, які залишились на базі. Консультувалися з ними, що вони думають, як це все бачать. 

У нас були хлопці з Чернігова, з Києва, зі Львова. Їхати через всю Україну, коли напали на Київ, як добиратися… Ми ці всі моменти обговорювали та були неготові до цього. Хтось на свій страх і ризик поїхав у перші дні з Маріуполя. Через 3-4 дні ми евакуювали автобус і хто захотів, той виїхав теж. Хто не захотів, то своїм ходом - тоді ще, здаєтьс,я курсували потяги з евакуацією до Києва чи до Львова…

Хтось вирішив залишитися у Маріуполі та не вірив у те, що воно все закрутиться до такої міри, як вийшло. Ніхто не міг подумати, що будуть так сильно бомбити місто… У Маріуполі залишались до останнього і тренерський штаб, і президент клубу. Десь ще три-чотири тижні від початку вторгнення вони там знаходилися. З’явилося перше «вікно», коли розпочали випускати машини, тоді хлопці виїжджали. Спочатку в Бердянськ, а звідти вже до підконтрольної території України. Усі члени клубу живі-здорові та зуміли евакуюватися. 

«У самому Маріуполі немає вікон у будівлях, води немає, світла немає»

– Що сталося з інфраструктурою клубу, з автобусом?

– Наша база була за 200 метрів від Драмтеатру, саме там хлопці провели перших три-чотири тижні. Вони поїхали, а вже наступного дня розпочались прильоти по Драмтеатру в Маріуполі, а також по їхніх домівках. Там все розкрадено, розбито, все у поганому стані.

Щодо тренувальних полів, де ми займались, то ми орендували базу у ФК Маріуполь. Там кілька полів було: три зелених та одне штучне. Я знаю, що в той час було кілька прильотів саме на те поле, де ми тренувались, як мені казали, було три потрапляння. 

Зараз за полями ніхто не стежить і трави там по пояс, все розкрадено та згоріло. Єдине, що залишилось, то це клубний автобус, життя футболістів і керівництва клубу.

– Чи залишились у вас знайомі, що знаходяться зараз у Маріуполі?

– У самому Маріуполі наразі нікого немає. В основному, всі виїхали, хто міг. Єдине, що то залишились рідні, але вони не у самому Маріуполі, а в селах під Маріуполем. У кого вціліло житло, то люди залишились, бо й їхати не було куди.

– Які зараз умови для життя у селах поблизу Маріуполя? 

– У селах там в принципі більш-менш. Світло майже всюди є вже. Все залежить від руйнувань, якщо їх не було, то там життя трішки є. 

У самому Маріуполі, як кажуть, все дуже прикро. Я не уявляю, яка там буде зима. Вікон у будівлях немає, води немає, світла немає. Вони щось там дають частково, але як прийде навантаження, то це все буде вибиватися - я не розумію, як там будуть жити люди.

 Як кажуть ті, хто звідти виїжджав - одному там ще можна якось вижити, а із сім’єю неможливо.

– Яка ситуація з продуктами там? 

– Ніби є продукти. Якщо чесно, то я не знаю. Напевно, є, але питання у ціні. 

– Ви родом із Маріуполя, ваші рідні зараз у безпеці? 

– Батьки виїжджали до мене на тривалий час, сестри з братами теж. Згодом час минув, десь три-чотири місяці та мама сказала, що вона хоче додому, що вона втомилась.

 У двоюрідного брата залишалась у селі під Маріуполем дружина з маленькою дитиною. Він теж шукав момент, як поїхати та їх забрати і вони повернулися всі туди. Мама поки там, але її квартири вже немає, вона у сестри живе. 

Можливо, якщо вдасться, то на зиму заберу рідних сюди, це не все так просто, туди заїхати та виїхати.

– Як думаєте, чи може завершитися активна фаза війни до кінця року? 

– Навіть не знаю. Я взагалі не можу уявити, як можна у 21-му столітті розпочати війну. Сказати, що у нас є якісь нацисти, все решта і пішли воювати… 

Вони бомблять міста, стирають їх з лиця землі, що вони зробили з Маріуполем, що зробили з Лисичанськом… Харків бомблять щодня. Просто захоплюють наші території. Я не розумію цього.

«УПЛ виграє Динамо»

– Окрім Першої ліги, вже стартувала УПЛ. Як вам перший тур? 

– Коли розпочалась повномасштабна війна, то було взагалі не до футболу. Тоді ще були матчі плей-офф Ліги чемпіонів, то я взагалі цим не цікавився. Були великі переживання. Слава Богу, що наші ЗСУ зупинили ворога. Зараз вже переживання не такі. З кожним днем ми ближче до перемоги завдяки нашим захисникам і захисницям. Дякую їм за це!

Зараз розпочалося вже УПЛ, ми всі скучили за футболом. Початок сезону – це психологічний поштовх, імпульс, аби побачити, що відновлюється футбол. Тим паче, що перший день минув взагалі без тривог, усі команди зіграли без пауз. Лише під час матчу Руху та Металіста були повітряні тривоги та матч зупиняли кілька разів. Якісь команди підійшли краще до 1-го туру, якісь гірше. Все лише розпочинається, найцікавіше попереду.

– Ви - легенда полтавської Ворскли. Що очікуєте від них у новому сезоні?

– Найголовніше, щоб вони грали та тішили своїх вболівальників, яких у Полтаві дуже багато, вони люблять свою команду. І, звісно, бажаю Ворсклі перемагати у кожній грі. Зараз важливо показати характер у тих умовах, у яких відбувається чемпіонат. 

У Ворсклу прийшов Скрипник і він грає у агресивний футбол, який подобається вболівальникам.

– Як думаєте, хто виграє УПЛ? 

– Думаю, що виграє Динамо. У них залишився кістяк команди і є тренер, який знає, як перемагати в УПЛ. Найголовніший принцип нинішнього чемпіонату – це показати характер і психологію України. Що ми готові продовжувати життя - я думаю, що це буде найважливіший посил. Я би хотів, щоб ніхто не вилітав, а тільки додавалися команди. Це показує те, що ми нічого та нікого не боїмося. Ми єдині! 

– Як оцінюєте виступи українських команд у єврокубках?

– Хотілося би краще. Трішки не пощастило, десь далася взнаки тривала пауза. Нічого страшного, все буде добре.

– Серед усіх чотирьох команд, які вже стартували у єврокубках, було найбільше шкода Ворсклу: грала гідно, але вилетіла від АІКа. Чого не вистачило для проходу далі?

– Напевно, везіння. Вони дуже добре провели перший матч. Я думаю, що це з ними могло зіграти злий жарт. Тому що у другому поєдинку відіграли гірше, пропустили три голи. Наприкінці мали забивати, але тут не вистачило везіння. Могли та мали проходити АІК, але не вдалося.

– Як, на вашу думку, виступить Шахтар у Лізі чемпіонів?

– Буде дуже важко. Проте це шанс для молодих українських хлопців, які там залишилися проявити себе.

«Те, що Динамо пройшло Фенербахче та Штурм – це велика заслуга Луческу»

– Те, що Динамо вилетіло з Ліги чемпіонів, випадковість чи закономірність?

– Бенфіка - дуже хороший суперник, вони проводять якісні трансферні компанії. Купують футболістів за мільйони і продають теж дорого. Хотілося би, щоб не було настільки розгромного рахунку, але це футбол  і дрібниць не буває. Ось цей пробіл у п’ять місяців – далеко не дрібниці, не пройшли безслідно. 

– Як вам гра київського Динамо?  

– Луческу - досвідчений тренер, і він розумів функціональну готовність своєї команди через війну. Думаю, що завдяки тактичному мисленню тренера Динамо пройшло Фенербахче та Штурм. Особливо це було помітно у матчі з австрійцями. Спочатку вони оборонялись, а потім, як розбіглись і пройшли далі. Це велика заслуга Луческу. 

– Чи не зарано завершив кар'єру Микола Павлов – при ньому захисники поперек поля гольові суперникам не віддавали?

– Я розумію, що ви натякаєте на матч Динамо з Бенфікою (сміється – прим. “УФ”).  Зараз пішла така тенденція: розіграш низького блоку, пресинг на себе. Це може йти до хорошої атаки, або до поганого виходу з оборони з ризиком призвести до помилок.

– Молоді талановиті гравці вашого амплуа вже на слуху. Шапаренко - лідер Динамо, Пихальонок щойно дебютував у збірній, а Ярмолюк перейшов у Брентфорд. Що можете сказати про цих трьох гравців?

– Вони є перспективними гравцями, які прогресують на очах. Найголовніше, щоб вони не зупинялись та росли. 

– Чи вдасться Ярмолюку заграти в АПЛ? 

– Все залежатиме від нього. Якщо у Ярмолюка вийде, то це буде дуже хороший трамплін. Тим більше, що це АПЛ. Бажаю йому удачі та прогресу. 

– Кого ще з українських молодих гравців можете виділити на вашій позиції? 

– У нас дуже багато перспективних хлопців. Мені подобається, як у команді Руслана Ротаня виглядає їхній капітан Артем Бондаренко. Він веде гру, подобається його стиль та манера гри. Також відзначу Артема Челядіна з Ворскли, він може зіграти і на позиції центрального захисника, що теж важливо для футболіста. 

– Назвіть найкращого тренера, з яким вам довелося працювати. 

– Звичайно, що це Микола Петрович Павлов. Я з ним працював більшість своєї футбольної кар’єри. Він мене навчив не лише футболу, а й багатьох життєвих речей.