«Я говорив мамі Михайленка: «Коля гратиме в Динамо та збірній»: директор ДЮСШ Прилуки – про дебютанта Реброва

Вперше до лав національної збірної України було викликано півзахисника київського Динамо Миколу Михайленка, який в другій частині сезону став основним гравцем команди Олександра Шовковського. На початку червня хавбек дебютував за синьо-жовтих в рамках турніру Canadian Shield, вийшовши на заміну в матчі проти Канади та здійснивши подачу, після якої Забарний відіграв один із голів.

А як же починався футбольний шлях динамівського опорника, який народився у скромному селищі Варва на Сіверщині? Аби з’ясувати це оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський зв’язався з директором ДЮСШ Прилуки Віктором Харченком та поговорив з ним на наступні теми:

• Завдяки чому Михайленко виграв конкуренцію в Бражка;
• Що поєднує динамівця з нинішнім гравцем Шахтаря;
• На якій позиції грав старший брат Михайленка і де він зараз;
• Як Віктор Миколайович точно спрогнозував майбутнє Михайленка, 
• Хто з вихідців ДЮСШ Прилуки також грає у збірній України;
• В якому клубі Михайленко «відшліфував» свої футбольні навички і хто зіграв у цьому важливу роль;
• Чи зможе Михайленко замінити Степаненка на позиції опорного півзахисника в збірній України.

 «Чому Михайленко став основним в Динамо? Бражко знизив до себе вимоги, а Коля скористався своїм шансом»

– Вікторе Миколайовичу, поділіться емоціями від новини про виклик вашого вихованця – динаміського півзахисника Миколи Михайленка до збірної України.

– Ви знаєте, Михайленко – це вже другий наш вихованець, який захищає кольори збірної України. Також нашим підопічним був півзахисник Шахтаря – Єгор Назарина. За великим рахунком, ми з Колею говорили щодо його майбутнього виклику до збірної. 

Після кожної гри ми з ним спілкуємося, тому можу сказати, що після його повернення з Олександрії в Київ головним завданням було потрапити в основний склад Динамо. А наступний крок – це якраз виклик до національної збірної. Гадаю, що все закономірно, бо Михайленко наразі один з найсильніших опорників України.

– Микола взагалі проводить блискучий сезон. Повернувся з оренди в Олександрії в Динамо, де, здавалося б, не мав шансів заграти в основі за наявності Володимира Бражка. Проте з часом саме Михайленко став ключовим гравцем команди Шовковського, тоді як Бражко опинився на лавці для запасних. З чим пов’язуєте такий прогрес свого вихованця?

– Так склалася доля. Так воно вже вийшло, що коли навколо Бражка були ці розмови про його трансфер в Англії, то Коля не збавляв обертів, а працював і боровся за місце в старті. Натомість Бражко, певно, десь знизив до себе вимоги.

Володимир Бражко, фото: ФК Динамо Київ

Але я скажу, що на сьогодні Михайленко та Бражко – це два рівносильних опорних півзахисники. Просто Коля скористався своїм шансом. Та і не забуваємо, що стартовий склад завжди визначає головний тренер, який ставить того гравця, в якому найбільше впевнений. Виходить так, що на сьогодні – це саме Михайленко.

– Чи встигли привітати Миколу з перемогою в чемпіонаті України? Що сказали йому?

– Я його привітав і з чемпіонством, і з народженням сина. Коля сам по собі дуже позитивна людина, на все реагує адекватно, з ним приємно спілкуватися. Коля – це гордість Прилуцького краю.

«Старший брат Михайленка грав у нас нападником, а зараз служить в ЗСУ»

– Як розпочиналося ваше знайомство із сім’єю Михайленків?

– У своєму житті мені довелося займатися з двома братами Михайленками. Його старший брат Сергій проходив через футбольну школу «Європа», грав на позиції нападника. Коля підхопив цю естафету та зайшов ще далі, потрапивши до національної збірної України.

– На якому рівні виступав Сергій?

– Сергій пограв у ДЮСШ на першість області та країни. Далі він своє життя з футболом не пов’язав. Наскільки я знаю, то зараз він служить у Збройних Силах України (Микола розповідав, що його старший брат Сергій служить в піхоті та брав участь у деокупації Херсона – прим. «УФ»).

– Можете розповісти історію вашого знайомства саме з Миколою?

– У мене товариш працював і працює у дитячій школі селища Варва. Він мені тоді зателефонував і розповів, що у тамтешній приватній школі «Європа» є два талановиті хлопці – Коля Михайленко та Діма Галушко, проте за їхнім віком немає стільки гравців, аби сформувати повноцінну групу. Я відповів: «Добре, хай приїдуть – подивимося». До речі, Коля з Дімою Галушком спілкується по цей день, вони обидва живуть в Києві. Якщо не помиляюся, то вони навіть куми.

Так ось, і приїхали вони вдвох у Прилуки. Я побачив, що це два талановиті хлопці, але Коля був суперталановитим. У нього було абсолютно інше бачення футболу, ніж у його ровесників, світла голова. Галушко теж подавав надії, але отримав травму, через що йому довелося піти з футболу. А щодо Колі, то я відразу сказав, що цей хлопець гратиме в Динамо.

Віктор Харченко, фото: dush.cg.gov.ua

– А якщо детальніше?

– Було тренування і я попросив тренера провести спаринг 2 тайми по 15-20 хвилин на штучному полі 22х42. Вони зіграли, тренер мені: «Ну, хлопці ще сирі». Ну як сирі? Але я розумію, що тренер пограв, з досвідом, має своє бачення. Я йому сказав, що на сьогодні Коля талановитий хлопець, який через декілька років щонайменше буде в академії Динамо Київ.

Підійшла мама Колі та запитала: «Що ви скажете?». Я їй теж відповів: «Прийде час і цей хлопець гратиме за Динамо та збірну України». Вона мені: «Та що це ви говорите». Я відразу їй сказав: «Ви ще пригадаєте мої слова». Коли Коля закінчив академію Динамо, то я поїхав до Варви на турнір і зустрівся там з його мамою, яка мене запитала: «Вікторовичу, як ви могли там визначити?». 

Але знаєте, коли все життя займаєшся дітьми і футболом, то це полум’я в очах та справжній талант неможливо не помітити. Якщо зірки правильно зійдуться, то все буде так, як і було заплановано. Коля – дуже працелюбний та порядний хлопчина. Я бачу в нього велике майбутнє, думаю, він не зупиниться на досягнутому.

– Збірна України – зрозуміло, а чому саме Динамо?

– Бо я сам палкий прихильник Динамо, для мене це завжди був клуб №1. Хоча наш вихованець Назарина грає в Шахтарі, але свого часу він теж займався в академії київського Динамо. Потім в нього вже було Дніпро, Антверпен, Карпати, Зоря. 

Та і від Прилук до Києва усього 100 км – це і логістично виправдано. На сьогодні пріоритет теж залишається Динамо, оскільки там дійсно довіряють гравцям, які пройшли через їхню академію. До речі, Михайленко та Назарина пообіцяли приїхати на турнір пам’яті нашого тренера.

«Оренди зміцнили Михайленка. Але саме Олександрія з Ротанем «відшліфувала» Колю»

– А як все-таки стався переїзд Михайленка з Прилук до Києва?

– Тренувався він у Сергія Андрійовича Ребрика. Він зараз вже не займається дитячим футболом, а працює десь на підприємстві. Так ось ми свого часу брали участь у першості Києва та були запрошені на дитячий турнір, який проводився на базі Динамо в манежі. Там його кияни й помітили, тренери переговорили між собою. Коля на той час був дуже хорошим гравцем: фізика, техніка, футбольний розум. За ним трохи постежили в динамівській філії команди Переможець, а тоді забрали до себе в академію.

Микола Михайленко, фото: ФК Динамо Київ

– На якій позиції Михайленко починав грати?

– Я теж був у футболі, тому маю свою думку. Михайленка та Назарину я бачив на позиції під нападниками. Але вони пройшли свій шлях і в обох випадках їх вирішили використовувати в опорній зоні. Це бачення тренерів, Коля та Єгор добре себе показують в цій ролі, якщо грають в Динамо та Шахтарі. Тепер маю таку мрію, аби два вихованці прилуцького футболу разом зіграли за збірну України в центрі півзахисту.

– Що ви знаєте про батьків півзахисника Динамо?

– Вони не забороняли своїм дітям грати у футбол. Знаю, що вони працюють у Варві на підприємстві. Батьки приїжджали на матчі Сергія, коли він грав в школі «Європа». Також вони возили Колю з Варви до Прилук – це 40 км. До речі, з Варви походить ще один відомий футболіст – нападник Металіста 1925 Денис Нагнойний.

Повертаючись до теми батьків Михайленка, то вони вкладалися у своїх дітей. Батьки жертвували своїм часом, аби Сергій і Коля мали майбутнє. Так воно і вийшло – це приклад для всіх.

– Переїзд Миколи до столиці в юному віці пройшов безболісно в плані адаптації?

– Коля був дуже адекватний ще у дитячому віці. Його у будь-яку команду переведи – він там приживеться, знайде спільну мову. Михайленко поєднує в собі скромність та комунікабельність. Він робить свою роботу і нижче свого рівня не опускається, працюючи на 100-150%. Коля не такий яскравий футболіст, як гравці атаки, але він виконує те, що від нього вимагають, робить великий обсяг роботи і цементує гру

– Чи були у вас сумніви, що Михайленко зможе закріпитися в Динамо, враховуючи конкуренцію в клубі?

– Я скажу, що гра Колі в орендах за Чорноморець, Зорю та Олександрію зміцнили його. У кожному клубі він набрався досвіду, взяв щось для себе. Але в дорослому футболі його відшліфувала Олександрія, саме там він себе найкраще проявив та розкрив. 

Не так просто його повернули в Динамо. Певно, Олександр Шовковський зрозумів, що такий Михайленко потрібний і його команді. Конкуренція між Бражком та Михайленком має піти на користь обом гравцям. Ще раз повторюся, на сьогодні – це два дуже сильних опорних півзахисники.

Микола Михайленко, фото: ФК Динамо Київ

«Вірю, що Михайленко зможе стати основним опорником збірної України, хоча конкуренти у нього серйозні»

– Руслан Ротань довіряв Миколі в Олександрії, а також викликав його до лав олімпійської збірної України. Слідкували за виступами вашого вихованця на Олімпіаді в Парижі?

– Я спілкувався з Колею під час Олімпіади. Як зараз пам’ятаю ту прикру поразку в першому матчі з Іраком (1:2)… Там повністю була наша гра, але у футболі так іноді буває. Коля мені говорив, що після того поєдинку вся команда була в розпачі. 

А взагалі в прогресі Михайленка, однозначно, є велика заслуга Руслана Петровича Ротаня, який довіряв йому. Повторюся, саме в Олександрії Коля розкрився, почав відчувати себе впевнено та розкуто.

– Чимало футболістів, які пізніше стають відомими гравцями, допомагають своїй рідній ДЮСШ. Чи зверталися ви з таким проханням до Миколи?

– Коли Коля був в Олександрії, то ми до нього не зверталися. А після його повернення в Динамо я не хотів на цю тему говорити, бо це знаковий період в його кар’єрі та житті: заграв у топклубі України, одружився, в нього народилася дитина. До речі, його дружина Даша – також з Варви. Ми у Михайленка нічого не просили, але я знаю точно, що якщо нам потрібна буде допомога, то він точно не відмовить.

Хоча до Назарини ми вже зверталися і він сильно допоміг дітям та нашій школі. Квитки на футбол купував, автобус замовляв, м’ячі та форму передавав. Коли Єгор приїздить в Прилуки, то постійно приходить до ДЮСШ, спілкується, тренується з хлопцями.  

– Як гадаєте, чи зможе Михайленко закріпитися в збірній України, враховуючи, що позиція опорного півзахисника в національній команді після багаторічного лідера команди Тараса Степаненка ще ніким повноцінно не «забита»?

– Саме в це я і вірю. Хоча у Колі серйозні конкуренти – той же Бражко, Іван Калюжний з Олександрії. Легко в національній збірній не буде. Але, знаючи Колю, в нього все вийде. Михайленко закоханий у футбол – це дитина, яка грає, бо це приносить задоволення. Головне так само наполегливо працювати і не зупинятися.

Я взагалі вважаю, що потрапляння в професійний футбол – це хвороба:) Якщо ти туди потрапив, то все – з цього підводного човна нікуди не дінешся. Думаю, що нікому не буде просто конкурувати з Михайленком.