«Я лежав на полі 15-20 хвилин, поки лікар випадково розлив нашатир в очі»: Бусько ‒ про Карпати, Рух і ФК Львів
У 2017 році Андрій Бусько втратив свідомість прямо під час футбольного матчу, його відсторонили від футболу, але він зробив операцію, яка йому допомогла. Настільки, що захисник заграв в УПЛ і змінив відразу три львівських клуби.
Зараз Бусько проходить реабілітацію після травми хрестоподібних зв’язок. В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» гравець зізнався, чому він пішов з ФК Львів, хто зараз там насправді керує командою, чому померли Карпати та за що штрафували іспанські тренери, як він втратив свідомість під час футбольного матчу та ледве не попрощався з футболом. А також оцінив перспективи Шведа в Шахтарі та пояснив, чому Мар‘ян не заграв у Європі.
«У ФК Львів тенденція – брати футболістів безкоштовно. Мій контракт з ним завершився і я зараз вільний агент»
– Ти провів сім матчів за ФК Львів і від жовтня не виходив на поле. Розкажи, чим ти зараз займаєшся та де знаходишся?
– Зараз перебуваю у Львові: проходжу реабілітацію після травми, готуюсь до відновлення чемпіонату. Однак думаю, що для мене сезон розпочнеться вже з літа. Сподіваюсь, що вдасться відновитися якомога швидше та бути в хорошій формі.
– Що в тебе за травма і як ти її отримав?
– Це сталося в матчі проти рівненського Вереса (поразка 1:3, замінений на 69-й хвилині, ‒ прим. «УФ»). Звичайний ігровий момент: сам невдало оступився і відразу відчув, що порвав хрести. Лікар сказав, що операцію робити не потрібно. Ситуація затягнулась на півтора місяці та лише тоді я зробив операцію. Зараз вже почуваю себе набагато краще і мій процес відновлення відбувається в такому темпі, як я хочу.
– Ти повернешся до Львова, чи це буде інший клуб?
– Не знаю, це вже, як вдасться. Адже мій контракт зі Львовом завершився і я зараз вільний агент.
– Чому не продовжив контракт зі Львовом?
– У мене була пропозиція продовжити співпрацю з цією командою, але ми не зійшлися на умовах. Однак наразі ми ще остаточно не завершили наш діалог. Можливо, вони запропонують мені ще раз контракт і якщо мені підійдуть умови, то я погоджуся. Якщо ні, то буду шукати інший клуб.
– Чи є в тебе зараз пропозиції від інших команд?
– Пропозиції приходять, але ніхто не знає, що я травмований. Коли мені телефонують і запрошують в команду, то я кажу, що не проти, але в мене є ушкодження. Клуби відповідають, що не знали і вже немає пропозиції. Їх можна зрозуміти, тому що з такою травмою ти зараз нікому не потрібен.
– Що зараз робиться у Львові? Багато гравців, які були лідерами команди, пішли ‒ прийшли інші. Що там відбувається?
– Дійсно, пішли лідери команди. Напевно, вони заслужили цей шанс, щоб піти кудись в кращі клуби та розвиватися. Клуб їх продав, заробив гроші. Думаю, що у ФК Львів така тенденція – брати футболістів безкоштовно, а потім їх продавати, клуб хоче заробляти. Вони це зробили і взяли інших гравців. Зараз побачимо, хто ще прийде, прийшли деякі новачки. З минулого року залишилося 3-4 гравці.
«Чи ФК Львів залишиться в УПЛ? Вважаю, що так»
– Як думаєш, чи вдасться Львову залишитися в УПЛ?
– Вважаю, що так. Директори команди зроблять все для того, щоб залишитися. Звичайно, хотілося би, щоб в УПЛ було якомога більше львівських команд. Та й ФК Львів заслуговує грати в Прем’єр-лізі, у них є все для того. Не хотілося би втрачати такий клуб у Вищій лізі.
– Чи шкодуєш ти про час, який провів у Львові?
– Ні, навпаки, я вважаю, що виріс, як футболіст, і про мене почали говорити. Більше людей почали мене знати, що я за гравець. Я ще не прощаюся остаточно, але, тим не менш, хотів би подякувати цьому клубу за все, що вони для мене зробили.
– Хто зараз насправді керує Львовом?
– Президент клубу Богдан Копитко все спонсорує, але ще є директори, які цим всім керують. Один з директорів ‒ Вадим Левчук.
– У ЗМІ це ще не дуже афішувалося, проте ми в курсі – ФК Львів поповнився фахівцем, який повернувся з-за кордону. Навіщо в команду прийшов Мазяр?
– Навіть не знаю. Наскільки я розумію, він працює в клубі, як селекціонер, шукає нових футболістів.
– Чи правда, що новачкам ФК Львів зараз пропонують в два-три рази більше, ніж платили гравцям команди минулого року?
– Важке питання. Я цим не цікавився і не володію такою інформацією.
– Чи розглядав би ти варіанти з Першої чи Другої ліги України, чи хочеш залишитися в УПЛ?
– Звичайно, хочеться грати в Прем’єр-лізі. Я не вважаю, що Перша чи Друга ліга є поганими чемпіонатами, але завжди прагнеш до чогось вищого. Проте, якщо будуть хороші проекти та умови в нижчих лігах, то чому б і ні?
«Я мав вийти проти Динамо, а в підсумку зіграв (і проявив себе) Лебеденко»
– Взагалі ти вихованець Карпат. Розкажи, як ти потрапив у їхню структуру.
– Я навчався у 73-й футбольній школі. Після її завершення я потрапив у U-19, тоді тренером був Андрій Тлумак. Згодом вже опинився у дублі та в основній команді. Однак тоді в першій команді були іспанці, я пограв десь півроку та мене віддали в оренду в Рух. Я мав бути там рік, але тоді в Карпат виникли проблеми з правими захисниками. Денис Мірошніченко не хотів підписувати контракт і мене повернули з оренди через півроку. Після того я почав більше часу грати в складі Карпат.
– Чи пам’ятаєш ти свій дебют за Карпати?
– Звичайно. Там своя історія: я мав грати в стартовому складі проти київського Динамо, але склалася така ситуація, що вийшов на поле вже на останніх хвилинах за рахунку 0:5. Звісно, що це було приємно, адже хотів зіграти тоді з перших хвилин.
– Чому ти не вийшов у стартовому складі?
– Я тоді тренувався з першою командою, але грав за дубль. І мені тоді зателефонував Олександр Чижевський і сказав: “Бузя, готуйся, говорив з Димінським, ти будеш грати в стартовому складі проти Динамо”. Цілий тиждень я награвався як основний фланговий захисник.
Тоді ще в Карпатах був Орест Лебеденко, теж тренувався з нами. Була двосторонка, награвали основний склад на Динамо проти запасних. Лебеденко забив два м’ячі ‒ нам сказали помінятися маніжками. І так вийшло, що Орест зіграв проти киян перших хвилин, а я був на заміні.
Звичайно, що я тоді засмутився, але бачите, як після того розвинулася кар’єра в Лебеденка. Можливо, це був його переломний момент. І зараз він грає на хорошому рівні. Могло бути і навпаки, міг би і я бути на його місці. Я не ображаюся на нього взагалі. Це наше футбольне життя, кому більше пощастить.
«Фабрі казав, що забере мене з собою, я завжди в його команді. А після Чорноморця наговорив різних поганих слів»
– Хто з тренерів у тебе найбільше вірив у Карпатах?
– Чижевський. З ним мені було дуже комфортно працювати і він мене завжди підтримував. Я почав вірити в себе після того, як Олександр Арсенійович мені довіряв і я відчував його підтримку. Це ще було на рівні молодіжної команди.
– А хтось із тренерів першої команди?
– Не було такого, щоб мене хтось сильно підтримував і казав, що я буду хорошим футболістом. Був у нас іспанський тренер Фабрі ‒ після одного матчу він мені сказав, що мене забере з собою, куди перейде ‒ я буду завжди з ним в команді.
А далі ‒ гра на виїзді проти Чорноморця. Я сфолив і з того моменту нам забили м’яч. Після цього епізоду Фабрі почав мені “пихати”, наговорив різних поганих слів. Не було такого, що хтось з інших тренерів міг підійти і сказати, що з тебе буде якийсь хороший гравець.
– Хто з іспаномовних тренерів був хорошим фахівцем?
– Кожен виділявся по-різному. І Наварро, і Фабрі, і Друді. Я намагався брати від кожного найкраще. Однак при них у команди не було вдалих результатів, тому я не можу виділити когось. Пам’ятаю, що Наварро придумував нам різні ігри під час зборів, чи тижневого циклу. Це були інтелектуальні, смішні ігри.
– Як взагалі працювалося в умовах постійних змін тренерів?
– Спочатку, коли я був молодий, то уваги сильно не звертав ‒ було все одно з ким працювати. Головне – грати у футбол. Коли став дорослішим, то вже почав розуміти, що відбувається, і це було дійсно важко. Ти ще не встиг звикнути до одного тренера, а тут вже зовсім інший з’являється.
– Чи бувало таке, що тебе хтось штрафував з тренерів у Карпатах?
– Згадується навпаки. При іспанцях у Карпатах завжди штрафували за вагу. Наприклад, я маю важити 72-73 кілограми. Якщо важив 71 чи 75, менше чи більше, то вже штрафували. Але іспанці дивилися на мене і казали, що мені можна плюс-мінус кілограм, не застосовували грошові покарання.
А от у Львові мене штрафували за запізнення та матюки.
«Не спілкувався особисто з Козловським жодного разу»
– Чому у 2018 році ти пішов у оренду в Рух?
– Коли я під керівництвом Наварро дебютував у Карпатах у матчі проти Динамо, всі розраховували, що я заграю в стартовому складі. Натомість в основу прорвався Лебеденко. Мене ж відправили на Універсіаду в Тайвань, і там зі мною сталася така ситуація, після якої я взагалі міг закічнити з футболом. Я прямо під час матчу втратив свідомість, треба було лягати на операцію. Я її зробив ‒ а щоб набрати якісь кондиції, мене відправили в оренду в Рух у Першу лігу.
– Які спогади залишилися з того періоду в Русі?
– Лише хороші. Мені там все підходило: і в плані керівництва, і в футбольному теж. Там все було на вищому рівні. Рух тоді грав у Першій лізі, а було враження ніби це УПЛ ‒ я про їхню організацію, роботу і так далі.
– Скільки разів ти особисто спілкувався з Григорієм Козловським?
– Особисто – жодного разу. Тоді в клубі ще не було Ігоря Дедишина і я комунікував найбільше з Володимиром Лапіцьким.
«Керівництво Карпат винне в тому, що клуб помер»
– Чому ти покинув Карпати?
– У мене ще було півроку контракту з Карпатами і мені надійшла пропозиція від ФК Львів. Керівництво Карпат дізналося про це та захотіло компенсації, оскільки я вихованець клубу та мені ще не було 23 роки. Мій агент домовився з Карпатами, що після наступної продажі зі Львова відсоток піде їм. Пояснив Карпатам: якщо мене зараз не відпустять, то я все одно піду влітку, але безкоштовно і вони за мене нічого не отримають. Тоді в Карпатах не платили шість місяців зарплати, тому я думаю, що обрав найкращий варіант продовження кар’єри.
– Де були найбільші премії: в Карпатах, Руху чи Львові?
– Найбільшу премію я отримав у Львові. У Карпатах я не отримав жодної премії. У Русі отримував, але не такі великі, як у Львові.
– Як вважаєш, хто насправді винен в тому, що Карпати тоді померли?
– Я вважаю, що керівництво. Таке відчуття, що все до того йшло, щоб Карпати зникнули. Це точно не через футболістів. Можливо, через те, що Димінський тоді потрапив у аварію, це теж щось своє дало. Думаю, що є багато причин, але я всіх не знаю.
– Смалійчук, який прийняв керівництво клубом після Димінського й завершив його існування в Другій лізі – хороший менеджер чи ні?
– Я з ним особливо не працював, тому нічого не можу про нього сказати.
– У тебе не було пропозицій від теперішніх Карпат?
– Ні, не було.
«Лікар після операції сказав: «З твоїм серцем не в Карпатах грати, а в Барселоні»
– Це ми вже згадали, то давай конкретніше. У 2017 році ти грав за студентську збірну України. У першому матчі на Універсіаді забив гол, а в другому ‒ знепритомнів прямо на полі. Можеш пригадати цю моторошну ситуацію, як все було?
– Пам’ятаю це, як сьогодні. Ми грали на Тайвані проти корейців і там було дуже спекотно. Там зовсім інший клімат, ніж в Україні. До того ж, було штучне поле, нас “відвозили”, рахунок був 0:5 і я вже з останніх сил біг за їхнім нападником. Забрав у нього м’яч, вибив і відчуваю, що починаю важко дихати. Я ліг на поле, а прокинувся вже, коли мені лікар випадково розлив нашатир в очі.
Як виявилося, мене не могли розбудити 15-20 хвилин. Після того мене завезли в лікарню, де мені сказали, що все добре. Згодом я навіть зіграв ще один матч на Універсіаді, випустили на 15 хвилин.
– Чи спілкувався з лікарями, чому ти втратив свідомість?
– Нестача води, а, щоб ми попили, матч дуже рідко зупиняли. Тому в мене було зневоднення. Після цього у мене більше не було таких випадків у кар’єрі. Я тоді приїхав до Києва у клініку «Борис» і ходив з холтером (апарат добового моніторингу стану серця, ‒ прим. «УФ»), і він показав, що в мене нестійка шлуночкова тахікардія.
Лікар тоді написав документ, що мені забороняють займатися професійним спортом. Я це показав нашому лікарю ‒ і мені сказали, що нічого не можуть з цим зробити. Один чоловік мені порадив, що треба їхати і шукати хорошого лікаря. Інакше ніяк не довести, що я здоровий. Я знову поїхав до Києва у клініку Амосова. Там мені зробили операцію і я пам’ятаю, що лікар тоді прийшов і сказав: «З твоїм серцем не в Карпатах грати, а в Барселоні, ти повністю здоровий».
– Як відбувалася операція?
– Брали катетер і через пах по вені вводили до серця. Запускали процес, щоб викликати цю тахікардію. Якби вона була, то вони би причину видалили, а її взагалі не було. Це я зробив, щоб всім довести, що здоровий. Мені тоді був 21 рік. Не хотілося закінчувати з футболом.
– Хто з гравців, які зараз розкрились були тоді з тобою на цій Універсіаді?
– Данило Книш, Тарас Завійський, Іван Сілецький, Гліб Бухал, Максим Банасевич.
«У Шведа в Європі фактор іноземних мов відіграв дуже важливу роль»
– Як думаєш, чому тебе не запрошували до різних юнацьких і молодіжних збірних?
– Не знаю, якщо чесно, про це навіть не задумувався. Мене не запрошували навіть під час виступів у ДЮФЛУ. Була така ситуація, що ми виграли ДЮФЛУ і викликали практично весь наш склад Карпат, а мене і ще одного хлопця ‒ ні. Мабуть, я не показував ту гру, яку треба було тренеру і він викликав тих футболістів, які йому більше подобалися. Хоча я тоді грав на позиції нападника, а не захисника. Забивав м’ячі, але мене не викликали. У нас тоді був хороший склад. Тоді ще Мар’ян Швед був зі мною в нападі.
– Швед розкриється в Шахтарі?
– Повинен, тому що в нього є всі дані для цього. Не думаю, що Шахтар для нього ‒ найвища планка, це не його пік. Вважаю, що він повинен грати у топ-командах топових європейських чемпіонатів.
Він зараз травмований, але перед ушкодженням Швед показав свій рівень у Лізі чемпіонів. Шахтар – це трамплін для Шведа у хороший європейський клуб.
– Але ж він уже був у Європі. Чому йому не вдалося себе показати в Селтіку та Севільї?
– Там просто не так, як в Україні: приїжджає іноземець і його носять на руках. У них зовсім інший менталітет ‒ легіонер повинен бути на голову сильніший, ніж місцевий футболіст. І, наскільки я зрозумів, в українців є проблеми з вивченням мови. У Шведа цей фактор відіграв дуже важливу роль.
Ігор Градський