«Я сказав Різниченку: «Навіщо виходили в УПЛ, якщо в нас проблеми?»: жорстке інтерв’ю Іващенка про прощання з Оболонню
Оболонь, яка не виграла жодного матчу на старті УПЛ, скористалася паузою на збірні, щоб поміняти тренера. Витягувати пивоварів з кризи довірили Сергію Шищенку, який ще навесні виводив Полісся в єврокубки, а зараз допомагатиме столичному клубу набрати перші очки в чемпіонаті.
Друга тренерська відставка в УПЛ стала однією з головних подій минулого тижня. Іващенко, який підвищив Оболонь у класі та з обмеженими ресурсами залишив команду в еліті після першого сезону, почув від керівників клубу, що у його послугах більш не зацікавлені.
Щоб зрозуміти глибину кризи, в яку потрапила Оболонь, сайт «Український футбол» записав інтерв’ю з колишнім головним тренером столичного клубу Валерієм Іващенком, який поділився своїм баченням ситуації, що склалася. Нагадаємо, що вчора на «УФ» була висвітлена точка зору президента ПРАТ «Оболонь» Олександра Слободяна. Читайте це інтерв’ю тут.
«Оболонь за статистичними показниками не поступалася суперникам, крім Полісся»
– Валерію Володимировичу, позаду ваша трирічна каденція як головного тренера Оболоні. Яку команду залишаєте наступнику?
– Жоден тренер не дає 100-відсоткової гарантії. Усе може трапитися. Мабуть, ми в щось уперлися. Якщо взяти аналітичні дані, ми жодній команді не програли, за винятком Полісся (0:4), граючи одним і тим самим складом після Кубка України.
Якщо загалом підбивати підсумок, дуже важливо було виконати мрію для всього клубу – вийти в УПЛ. Довго йшли до цього, багато декорацій змінилося на цьому шляху, багато чого було. Ми виконали це завдання, опинившись у непростих умовах. Зібрали команду з нуля і вийшли напряму, конкуруючи з такими сильними опонентами як Полісся, ЛНЗ, Карпати, тогочасний МФК Металург.
Далі необхідно було закріпитися в Прем'єр-лізі, спробувати себе на рівні, адаптуватися. Могли не доводити до стикових матчів, але все одно залишилися. Чемпіонат тільки стартував. Попереду ще велика частина дистанції.
Валерій Іващенко, фото: ФК Оболонь
Якщо брати різні аспекти гри, то ми за статистикою грали першим номером. Це говорить про те, як спрогресувала команда за рік в УПЛ. Десь кульгає якість, помилки, але це невід'ємна частина футболу. Для цього потрібні додаткові тренування, щоб удосконалити певні якості. Кожному потрібен різний час, щоб зрозуміти наші принципи гри, якщо говорити про молодих і новачків. Десь індивідуально залишатися працювати, але такої можливості через різні причини у нас не було.
– Залишивши команду в УПЛ, мали розуміння того, що потрібно було, щоб не бовтатися в самому низу?
– Ми бачили внутрішні проблеми, доносили їх керівництву, на що звернути увагу. Будь-якому тренеру потрібні певні ресурси, адже без фундаменту ти не зможеш побудувати будинок, який простоїть довго. Ми могли попросити, порадитися, щоб усе йшло пропорційно.
Перед новим чемпіонатом підійшли до того, що впираємося в якусь якість і ресурси. Наведу, як приклад, слова Анчелотті, який сказав: «Щоб виграти перегони, необхідно сідати в Mercedes, а не FIAT». У нашому становищі ми повинні були працювати з тим, що є. Без докорів на адресу керівництва.
– Оболонь на старті чемпіонату напропускала велику кількість м’ячів – 14 у п’яти матчах. Що змінилося порівняно з минулим сезоном?
– Циклічність помилок. Необхідно глибше копати, це типово для того чи іншого гравця чи це різні зовнішні чинники – недосип, недовідновлення. Десь психологічне навантаження. З цим мають працювати психологи, які на березі можуть розглянути ці проблеми. Завдання стоїть таке, щоб мінімізувати помилки. Тут ціла наука.
– Було видно, як один і той самий гравець може помилятися. Можна в цьому угледіти систематичність?
– Від помилок ніхто не застрахований, а їхня сталість – наслідок недопрацювання. Коли в тебе є довга лава запасних, футболіст розуміє, що ціна помилки зростає і ти не будеш виходити, якщо «навариш» у попередній грі.
У конкуренції народжується якість. Вона тримає в тонусі і показує, у кого є характер терпіти і боротися за місце в складі. Якщо помилки повторюються постійно, відповідно треба робити висновки. Найбільша помилка – та, яка не виправляється.
– Саджання на лавку справляє сильний ефект?
– Когось це навпаки стимулює, показує характер. Хтось починає нити. І молоді, і досвідчені гравці можуть вдаватися до такої моделі поведінки. Завдання тренера – сформувати команду, яка буде вирішувати серйозні завдання. Вийти і бути на полі – це одне, а давати результат – це інше. Ти повинен постійно доводити своє право грати в складі. Інша справа, що наш і без того не найбільший склад перекосили травми. Це правда.
«Команді бракувало якості, всі помилки були виключно індивідуальними»
– З яким завданням «Оболонь» заходила в цей сезон?
– Бути в топ-10.
Валерій Іващенко, фото: ФК Оболонь
– Де були допущені помилки?
– Якщо є такий результат, значить, ми зробили щось не так. Брак якості. Команда не помилялася командно. Усі помилки мали виключно індивідуальний характер. Відразу скажу, що в жодному разі відповідальність на гравців я не став би покладати. За все відповідає головний тренер. Якщо якась деталь випадає, треба щось змінювати.
– А якщо більш детально конкретизувати?
– Ми бачимо, що навіть великі команди намагаються вливати нових гравців, але немає гарантії, що гравець одразу заграє. Кожному гравцеві потрібен час себе проявити і не факт, що він би нам підійшов би стилістично. Якщо ми хочемо вирішувати певні завдання, відповідно необхідно думати про якість гравців.
Умови є, поля та база, але футбол не стоїть на місці і на старому багажі в сучасних реаліях ти не зможеш виїжджати на постійній основі. Ми вткнулися туди, де зараз опинилися. Будь-яка поразка сильно б'є морально-нестійкого гравця. Треба вмикати характер. Важливо було добре стартонути, але від такого ніхто не застрахований.
– За першими матчами сезону кинулося в очі, що, пропускаючи першою, Оболонь перестає грати, а в першому турі з Колосом (2:2) реакція була зовсім іншою: відігралися, вийшли вперед і втратили перевагу…
– Там нам просто не вистачило лави запасних, щоб зберегти переможний рахунок.
– На зборах проблемні місця в Оболоні було видно одразу?
– Так, але акцент було зроблено на те, щоб добре фізично підготувати команду до старту чемпіонату. Ми переслідували свої завдання. Помилки в такому стані неминучі, і ми це розуміли. Час показав, що чудес не буває і проблемні позиції потрібно було закрити до початку УПЛ.
«Неприємно було чути від нашого керівництва, що в історії Краснопіра ми ні до чого»
– Оболонь виручила 750 тисяч євро за Краснопіра. Частину з виручених коштів могли реінвестувати в кадри або інфраструктуру?
– Якщо команда потребує забивного форварда, відповідно, це коштує грошей. Я не думаю, що він має заробляти стільки, як незабавний нападник. Хорошу річ на задарма не купиш. Багато клубів беруть готових футболістів. Якщо ж брати молодого – повірити в нього, працювати й чекати.
Історія з Ігорем показала яскравий приклад глибинного скаутингу, коли нам вдалося розглянути хлопця з чемпіонату області. Ми в нього повірили, взяли під свою відповідальність, щоб потім деякі представники клубу розповідали, що ми тут ні до чого. Нам це дуже неприємно було чути від нашого керівництва. Це повна неповага до нас.
Ігор Краснопір, фото: ФК Оболонь
Краснопір – це був ризик, адже більше шансів вгадати, коли гравець себе показав у різних клубах, аніж коли він прибуває з обласної команди відразу в склад, який іде в УПЛ. Можеш із молодим вгадати, а можеш – і ні. У тому чемпіонаті, коли за нас грав Краснопір, реалізація була нашою ахіллесовою п'ятою. Внесок у результат робить кожен гравець, незалежно від своєї позиції. У кожного є можливість проявити свої хороші якості. Нападник виграє пару матчів, а чемпіонат виграє тобі оборона.
– Продаж Краснопіра в Рух додав вам головного болю в атаці. Чому тоді Вишневський поїхав назад у Минай?
– Не витримав конкуренції. Прийшли молоді хлопці, на яких ми дуже сподівалися. Але Бичек напередодні старту сезону вилетів, у Теслюка стався рецидив.
– Ціла група гравців Оболоні на травмах. Якщо винести за дужки Прокопенка з «хрестами», чому ви страждаєте від механічних пошкоджень у циклі?
– Під великими навантаженнями ти перебуваєш на піку травматизму. Ніхто не щадить один одного на тренуванні. Це частина футболу.
– А які позиції потрібно було ще закривати?
– Те, що ми планували, не виходило в дійсності. Доводиться робити нові кроки, щоб мінімізувати втрати. Викручувалися як могли. Великий спорт вимагає великої уваги до дрібниць. Ми покладалися на чесність і сумлінність футболістів на полі та за його межами.
У будь-якій професійній команді стежать за побутом: харчування, сон, скільки тренувань, яка спрямованість, як вони відпочивають, де вони проводять час. А чи виспався гравець взагалі? Як він почувається? Дитина вдома вередує чи гору пельменів перед грою з'їли. У футболі дрібниць не буває. Потрібен баланс, щоб велика кількість навантажень була пропорційна відновленню. Щоб відновлювати футболістів, потрібні ресурси.
– Немає великої лавки – ок, але кожного футболіста можна було покласти на МРТ, скласти з нутриціологом програму харчування, пояснити, скільки спати, визначити штабом кількість тренувань і т.д.
– Тут ми впираємося в наші можливості. Корпорація «Оболонь» не може собі дозволити у воєнний час великі витрати на футбол. Це ж стосується інфраструктури, дворазових тренувань, поліпшення умов та інших деталей, які присутні у великих клубах.
– Можна апелювати до того, шо не на часі, але досить подивитися, які масштабні проєкти у Лівого берега, який з вами одними доріжками йде. Полісся і ЛНЗ,
– З'являються умови, в яких комфортно працювати і розвиватися футболістам. Великий респект тим функціонерам, які не бояться вкладати у футбол.
– Зальоти за полем були в команди?
– Зараз такого немає, як раніше – пили й грали. Хлопці показували високий рівень професіоналізму, навіть із перебором.
Валерій Іващенко, фото: ФК Оболонь
– Під особливою увагою хтось перебував у тренерів?
– Футболісти – ті ж маленькі діти, за якими потрібно наглядати. Самому складно буває себе контролювати. Але в нас, я повторюся, ця проблема не була нагальною.
– У вас один із найменш чисельних штабів за мірками УПЛ.
– Зате дружній і злагоджений. Звісно, нам завжди хочеться більшого. Базові моменти були присутні, але сучасний футбол диктує свої правила. Якщо раніше футбол був зав'язаний на творчості, то сьогоднішній його прояв іде від науки.
– Історія про те, що команду не пустили на поле «Оболонь-Арени» тренуватися через травлю хробаків стала мемом.
– Ось бачите, з таких дрібниць усе складається. Щоб два рази тренуватися, футболіст повинен відновити сили, поїсти, поспати. На жаль, жити на своїй базі ми не можемо, тому доводиться їздити з Києва до Бучі або використовувати «Оболонь-Арену». Дорога в обидва боки займає чотири години.
«Я не відчував підтримки від керівництва»
– До мене доходила інформація, зокрема, про проблеми у ваших взаєминах із гендиректором паном Різниченком. Це правда?
– Президент клубу часто наводив як приклад, що пиво «Оболонь» знають у багатьох країнах, але футбольний клуб від нього відстає. Фундамент у клубу є, але його необхідно вдосконалити до того рівня, який вимагає сучасний футбол.
Ти намагаєшся робити свою роботу якісно, а страждають футболісти. В історії клубу бували кваліфіковані тренери з досвідом, харизмою, але здійснити мрію президента пощастило нашому штабу. Дивлячись в корінь проблеми, вона була не в тренерах, а в системному підході.
– Що саме ви маєте на увазі? Адже Оболонь справедливо гордиться наявністю власних стадіону, бази, тренувальних полів…
– Стадіон є, база є, автобус, поля, але це мінімум, якого потребує футбол для досягнення високих результатів. Я сказав Олександру Івановичу: «Якщо є труднощі, навіщо ми виходили в УПЛ з тими проблемами?»
Олександр Слободян, фото: ФК Оболонь
Клуб має вибудовувати вертикаль. Звідки черпати молодих? Як залучати? Які умови робити? Це базові моменти. Щоб батьки розуміли, що можна нам віддавати дитину з харчуванням, проживанням, структурою.
Натомість, ти працюєш і тебе ставлять у рамки.
Це не моя примха. Такі умови диктує сучасний футбол. Якщо є проблеми, тоді можна було перечекати скруту в Першій лізі і не вимагати з команди результату.
Як відомо, у перемоги багато батьків, а поразка завжди сирота. Тиск – невід'ємна частина великого спорту, але відчувався брак комунікації з гендиректором, навіть коли ми пройшли Колос в КУ.
– Коли почався конфлікт?
– Першим дзвіночком для конфронтації в клубі стало зняття Федора Прохорова, з яким я хотів працювати по U-19. Ми хотіли побудувати клубну вертикаль, аби всі команди грали за однією моделлю. Минув час і почалися претензії, що не було гри, а коли вона з'явилася – не було результату.
Як головного тренер може відповідати за результат, коли без його відома можуть поміняти одного тренера юнацького складу на іншого? В таких обставинах, говорити про взаємоповагу тут не доводиться
– Раніше ви розповіли, що Різниченко поінформував вас, що Оболонь послуг Іващенка не потребує. Розмова з президентом Олександром Слободяном мала місце?
– Так, я передзвонив президенту і він підтвердив, що рішення ухвалено.
– Футболісти могли своєю грою прискорити відставку?
– Не спійманий – не злодій, знаєте:)
– А як керувати роздягальнею в такій ситуації?
– Тримати будь-яке хвилювання при собі. Зберігати контроль над ситуацією.
Валерій Іващенко, фото: скріншот
– Після оголошення про ваш відхід у структурі Оболоні залишилися працювати ваші асистенти – Олександр Антоненко, Денис Шапочников, Микола Михайлов. Як ви до цього поставилися?
– Можна сказати, що весь удар я взяв на себе. Було дуже приємно з ними працювати. За цей час ми виконали дуже хорошу роботу.
– У структурі Оболоні ви провели 20 років із паузами. На яких умовах розійшлися?
– У подробиці вдаватися не стану. У мене був контракт до кінця сезону. Я озвучив клубу свою позицію і прийшли до взаємного компромісу.
– Що далі?
– Я не люблю довго відпочивати. Довго не можу всидіти без діла. Невелика пауза – щоб взяти час проаналізувати останні події, а далі десь отримати шанс себе реалізувати повною мірою, як я це бачу. Я слід якийсь залишив. Оболонь – мій другий дім, але приходить час, коли потрібно прощатися.
Я вдячний за час, який провів тут, зокрема, президенту Олександру В'ячеславовичу Слободяну. Ми зі свого боку намагалися принести користь Оболоні, щоб керівництво могло гідно оцінити. Величезна подяка нашим справжнім уболівальникам, які були з нами у світлі й темні часи для Оболоні. Вони завжди нас підтримували. Дуже приємно було грати для них і працювати тренером. Завдяки цій підтримці ми досягли результату, на який так довго чекали. Великий респект фанам Оболоні.
– Яку команду залишаєте вашому наступнику Сергію Шищенку?
– Цілком нормальну. Виходу немає тільки з-під кришки труни. Усе можна виправити. Головне донести це колективу, вірити у свої сили, а результат прийде. Головне, щоб була довіра.