Як Динамо, Шахтарю та іншим українським клубам не провалюватися в єврокубках? Маркевич і Федорчук дали несподіваний рецепт
Після матчів завершального, восьмого туру основного етапу в Лізі чемпіонів та Лізі Європи визначилися всі клуби-учасники плейоф цих турнірів. Попереду на нас чекає найцікавіше – матчі на виліт. Євросезон лише набирає обертів, але... Це свято футболу буде продовжуватися без нас, тобто українських клубів.
За кампанію 2024/25 всі наші команди, разом узяті, назбирали 3.600 балу. І це четвертий найгірший сезонний результат в історії виступів України у єврокубках! Україна звалилась на 23 рядок у таблиці коефіцієнтів УЄФА і це означає, що в наступному сезоні у єврокубках в нас буде лише чотири клуби: чемпіон УПЛ стартує у кваліфікації Ліги чемпіонів (перший раунд), переможець Кубка України або срібний призер УПЛ стартуватиме з першого кваліфікаційного раунду Ліги Європи, а третя та четверта команди від України починатимуть свій шлях у єврокубках з другого кваліфікаційного раунду Ліги конференцій..
- Чому наші клуби-гранди Шахтар та Динамо так погано зіграли в Лізі чемпіонів та Лізі Європи в поточному сезоні?
- Якщо ми чекаємо «третю силу», то чому тільки гранди й набирали залікові бали до таблиці коефіцієнтів УЄФА?
- Чи є шанс на покращення ситуації в сезоні наступному?
Про це і не лише журналіст сайту «Український футбол» Віктор Глухенький поговорив з колишнім головним тренером національної збірної України Мироном Маркевичем та одним з найавторитетніших вітчизняних експертів Олегом Федорчуком.
«Є чимало питань до тренерського штабу «гірників», Маріно Пушича, насамперед»
– Наскільки прогнозованими для Вас були такі невтішні показники українських клубів на євроарені?
Маркевич: Сподівався, як і більшість вболівальників, на краще, але… Сумнувато вийшло, скажемо прямо. На жаль, нині такий рівень наших команд. Вони не є конкурентоспроможними на євроарені й із тим, як би не хотілося, варто змиритися.
Федорчук: Якщо говорити про виступ Динамо, то для мене такі результати київської команди були прогнозовані. Щодо Шахтаря, то я розраховував на значно кращий виступ.
– Якщо відкинути одну величезну, глобальну проблему для нашої держави – війну, то чи є ще якісь логічні пояснення відверто ганебному виступу Динамо в Лізі Європи, поганому – Шахтаря в Лізі Чемпіонів та невиходу навіть до основних стадій Ліги конференцій Кривбасу та Полісся?
Маркевич: Основна проблема, звісно ж, війна. Від неї все лихо. Тільки по її завершенні наш клубний футбол почне рухатися вперед. До війни в Динамо, Шахтарі, Металісті, коли я там працював, було багато легіонерів, класних, якісних. І наші хлопці теж не пасли задніх. Був дуже хороший, навіть високий рівень футболу на внутрішній арені й результати в Європі, а це взаємопов’язані процеси.
Мирон Маркевич, фото: ФК Карпати Львів
А зараз що? М’яко кажучи, рівень УПЛ слабуватий, висококласних легіонерів один-два, всі в Шахтарі. Навіть у Динамо немає хороших гравців-іноземців.
Федорчук: Я зараз не буду говорити про позафутбольні причини – вони очевидні. Щодо гри, то причина поганих виступів Динамо одна – дуже погана оборона команди Олександра Шовковського, молоді й недосвідчені центральні захисники, якщо бути максимально конкретним. Зараз у матчах єврокубків навіть команди з Чехії чи Угорщини – вже не ті, кого Динамо може легко перегравати, що й довели ігри проти Вікторії (1:2) та Ференцварошу (0:4).
Однак, як би це не звучало дивно, є й позитив.
– У чому його вбачаєте?
Динамо через брак хороших легіонерів зробило ставку на своїх вихованців і, певен, це дасть хороші плоди. Через два-три сезони ті молоді гравці, яким довірився Шовковський, можуть вистрілити. Наприклад, Михавко. Задатки у Тараса дуже хороші, я давно таких оборонців, як він в його віці, не пам’ятаю. А щодо автоголів, то, знаєш, навіть Рамос сам собі забивав неодноразово. Серхіо хіба поганий оборонець був? Отож.
Особисто в мене є чимало питань до тренерського штабу «гірників», Маріно Пушича, насамперед.
– Які саме?
Чому він в єврокубках віддає пріоритет бразильцям? Для нього головне, чомусь, їх заграти, а вони, хоч і грають іноді непогано, але не дають результат. Таке враження, що вони не є достатньо мотивованими. А між тим, найдорожчі продажі Шахтаря в останні роки – це саме українці.
Якось без вогню команда грала загалом, безвольно навіть інколи. Наприклад з ПСВ (2:3), з Баварією (1:5) й Аталантою (0:3) я не бачив у Шахтаря командного духу. Можливо, це пов’язано з тим, що немає достатньої комунікації між гравцями, немає дружби поза полем. Я не бачив у Шахтаря лідера, а тут ще й пішов Степаненко…
Довідка «УФ»
Шахтар у середу програв Боруссії з Дортмунду (1:3) та опинився на 27 місці у підсумковій таблиці групового етапу ЛЧ. А Динамо днем пізніше, хоч і вимучило свою першу перемогу в цьогорічній Лізі Європи, з мінімальним рахунком перегравши латвійський РФШ (1:0), але теж фінішувало дуже низько – 34 щабель.
Найгірше у всій цій ситуації те, що набрані 0.4 балу до таблиці коефіцієнтів, які заробило Динамо, стали останніми пунктами, які наша країна здобула у поточному сезоні.
«Гравцям Динамо та Шахтаря елементарно не вистачає майстерності для гідних результатів в Лізі Європи чи Лізі чемпіонів»
– Чи є сенс критикувати Шовковського та Пушича за невтішний виступ Динамо та Шахтаря в єврокубках?
Маркевич: Ні. Вони, як на мене, й так роблять все, що можуть. На жаль, є таке поняття, як рівень майстерності, а його багатьом гравцям Динамо та Шахтаря елементарно не вистачає для достойних результатів в Лізі Європи чи Лізі чемпіонів.
Федорчук: Критикувати потрібно. Необхідно навіть, але виключно конструктивно. Обидва тренери – новачки, без належного досвіду самостійної роботи в єврокубках. Однак питань особисто в мене більше до Пучиша, бо в донецького клубу більше фінансових можливостей, якщо порівняти з Динамо, і при цьому в Шахтаря вистачає проблемних позицій, які не були закриті. Куди дивився тренер влітку?
Олег Федорчук, фото: ФК Енергія
В обоймі Пушича купа однопланових бразильців і немає гравців силового плану, які б могти нав’язати боротьбу. І от вони на початку другої половини сезону ще й Сікана продають… Я не розумію менеджмент Шахтаря. У них більше грошей, ніж в інших клубів УПЛ, а якісних гравців – ні.
Мені поведінка Шахтаря на трансферному ринку нагадує покупця з великим гаманцем в супермаркеті, де все є, товари на будь-який смак, а він не розуміє що йому треба. Натомість Динамо, як покупець без кредитної картки чи з дуже маленьким лімітом на ній, купує, на що вистачає коштів.
– Мені нині ситуація в українському футболі нагадує початок-середину 90-х. Якась невизначеність, безнадія. Наприклад, Динамо ледве-ледве перемагає латвійський РФШ (1:0) в останньому матчі основного етапу ЛЄ, коли нікому нічого не потрібно за великим рахунком, і це вже подія!
Маркевич: Знаєте, щось таке подібне дійсно є. Тоді багато наших хороших гравців розбрелися хто куди, тоді їхали грати на росію, а нині до Європи. І тоді в українських командах не було якісних легіонерів, як і зараз. На початку 90-х Вища ліга України була чемпіонатом дуже невисокого рівня. Потім, вже всередині 90-х, прийшли до управління клубами люди, які почали вкладати у них дуже серйозні гроші, й відбувся дуже якісний стрибок.
Добре, що нині ще працюють при клубах академії, ДЮСШ. Українців запрошують до європейських клубів. Тому я б не сказав, що нині ситуація безнадійна, якщо говорити загалом.
Федорчук: Ситуація дуже схожа, та зараз, на відміну від подій 20-річної давнини, є одна перевага – позитивний досвід. Ти провів влучну аналогію. Може, прочитають нашу розмову тренери чи керівники Динамо, Шахтаря, інших клубів, які уважно стежать, що про них пишуть в ЗМІ.
У 90-х де шукали підсилення наші гранди? Не в Бразилії, Аргентині чи Європі, а на ринках сусідніх країн. Балтійські держави, Кавказ. Наприклад, із Грузії дуже багато класних легіонерів у нас було. Чого лише варті Каладзе та Деметрадзе. Белькевич, Хацкевич. Десь у нижчих пострадянських лігах відшукали Шацьких (Максим переїхав до Києва з калінінградської Балтики, – прим. В.Г.).
У нас не вистачить коштів, щоб конкурувати з європейськими грандами за латиноамериканських талантів, отже, географія пошуку має змінитися. Грандам треба звертати, в тому числі, увагу на свої нижчі ліги, щоб не прозівати таких гравців, як Синчук із Металіста, якого з-перед носа вихопив концерн Болонья-Монреаль.
«З такою грою, яку Динамо та Шахтар демонстрували на євроарені в цьому сезоні...»
– В сезоні 2025/26 років від України в Лізі чемпіонів гратиме лише одна команда, чемпіон УПЛ. І розпочне вона свій шлях в найпрестижнішому турнірі Старого світу аж з першого кваліфікаційного раунду.
Зважаючи на такий шлях, а пройти треба буде чотири команди, бо після кваліфікації номер три ще є фінальна, чи до снаги буде Динамо або Шахтарю пробитися до основної стадії ЛЧ?
Маркевич: Буде дуже важко і не важливо, хто в підсумку стане чемпіоном УПЛ. Нині більше шансів на золото в Динамо, але, якщо кияни не підсиляться, зміцнити треба не лише оборону, а й півзахист, то перший-другий раунд мають пройти, а от далі... Не певен.
Гравці Динамо, фото: ФК Динамо Київ
Федорчук: З такою грою, як Динамо та Шахтар демонстрували на євроарені в цьому сезоні, ні кияни, ні донеччани навіть можуть і не мріяти про те, що проб'ються до основного етапу Ліги чемпіонів. Треба обом команда якісне підсилення. Ну й від жереба багато чого залежить. Та сподіватися на «а, може пощастить» – не солідно.
– Чи є світло в кінці тунелю? Як нашим командам знову бути солідними на євроарені, а не хлопчиками для биття?
Маркевич: Все впирається у війну. Треба перечекати, пережити якось. Взагалі ж проблема комплексна. По-перше – низький рівень чемпіонату. Майже всі матчі УПЛ проходять навіть не на середніх, а низьких швидкостях. Немає в Динамо і Шахтаря гідної опозиції на внутрішній арені. Основна причина поганих виступів наших провідних команд в єврокубках – низький рівень УПЛ.
По-друге, треба міняти якось підхід у вихованні молодих футболістів. Академії чи дитячо-юнацькі спортивні школи мають постачати до дорослих команд хороших, сформованих вихованців.
По-третє, повторюсь, наші клуби потребують якісних легіонерів, бо ті що нині грають… знаєте, краще б вже наші грали, може б толку більше було. Подивіться на ті ціни, що за легіонерів платять нині…
Вам би Красніков міг розказати, як слід легіонерів вибирати, але я теж був у темі, коли працював в Металісті. Ми навіть не розглядали легіонера, якщо він вартував менш як п'ять мільйонів доларів, а зараз клуби УПЛ купують по мільйону, по 500 тисяч… Буде якісний гравець скільки коштувати? Даремна трата грошей.
От взяли ми в Карпати з Полісся Аріельсона, а в нього вавка в голові… Він реально «крейзі», я не знав що з ним робити. От такі до нас легіонери їдуть. Чи от той з ЛНЗ (мова про Френсіса Момо, – прим. В.Г.), толком і не пограв за команду, а вже не хоче в Україну повертатися. Нащо таких легіонерів запрошувати? Це все одно, що палити гроші.
Федорчук: Нашим клубам потрібно дуже якісно працювати на трансферних ринках і зміцнюватися легіонерами. При цьому не забувати й про своїх вихованців.
Звісно, навряд чи Шахтар змінить свій бразильський вектор, але потрібно змінити підхід. Можна за 20 мільйонів двох класних гравців придбати за океаном, щоб на голову були сильніші за українців, а можна десять по два мільйони й жоден не розкриється чи втече, як це вже зробили кілька гравців.
Гравці Шахтаря, фото: ФК Шахтар Донецьк
Ведуться на цих бразильців наші клуби… Кого вони там можуть виловити своїми вудками, після того, як там сітями пройшлися скаути Реала, Манчестер Сіті, Барселони й решти європейських грандів? Якусь «мілюзгу». Треба працювати на тих ринках, де ще є шанс знайти самородки. Навіть Челсі не цурається в Казахстані шукати новачків (мова про нападника Кайрату Дастана Сатпаєва, який має всі шанси укласти контракт з синіми, – прим. В.Г.). А наші скаути куди, бл*ь, дивляться, пробач на слові?
«Якщо є гарна пропозиція – треба відпускати гравців до Європи. Що їм тут робити?»
– Поговоримо про найперспективніших та найдорожчих гравців УПЛ: Судакова з Шахтаря та динамівців Ваната і Шапаренка. У них є передумови для повноцінного прогресу й надалі, виступаючи за свої теперішні клуби?
Маркевич: Якщо є гарна пропозиція – треба однозначно відпускати гравців до Європи. Що їм тут робити? Вони «вольготно» в УПЛ почуваються. Але продавати потрібно тільки в хороші чемпіонати першої п’ятірки, бо не буде прогресувати той же Судаков у Бельгії чи Нідерландах. Ну а в Туреччині й поготів, бо там так само ходять більшість гравців по полю пішки, як і в нас в УПЛ.
Щодо Ваната та Шапаренка, то виглядають вони не дуже... Чекав, що прогресуватимуть вони стрімкіше, що їх куплять хороші, сильні європейські клуби.
Федорчук: у Судакова була травма перед Євро і він так і досі, таке враження, від неї не відійшов. Майже та сама проблема в Шапаренка, який теж у минулому сезоні мав складне пошкодження, а ще він надто емоційний, інколи аж агресивний. Думаю, що Микола не виправдав сподівань, які він сам на себе поклав, перегорів.
Ванат в цьому сезоні дуже непоганий, прогресує. Є швидкість, достатньо вже досвіду, але десь тактично він поки губиться. Головний мінус Владислава – його залежність від партнерів по середній лінії. Коли команда погано працює на атаку, в нього мало що виходить. У Ваната немає свого піднощика снарядів, яким свого часу був Піхальонок для Довбика у Дніпрі-1 чи Циганков для Довбика у Жироні.
– У наступному сезоні єврокубків ми знову побачимо матч-два і на тому все?
Маркевич: Яка б це команда не вийшла в єврокубки, пробитися їх бодай до основної стадії навіть Ліги конференцій буде непросто. Дай Боже, щоб я помилявся, бо інакше, такими темпами в рейтингу УЄФА Україна скоро геть скотиться на дно.
Федорчук: У нас Динамо й Шахтар ледь-ледь витягують…
Мені дуже подобається, що в нас з’явилися такі міцні середняки, як Олександрія, Полісся чи Кривбас. У них є власники, котрі вливають у клуби солідні гроші. Їм потрібно розвиватися поступово, а не вискочити в єврокубки, накупити легіонерів під цю справу і там провалитися.
Гравці Полісся, фото: ФК Полісся
«Плювалися, матюкалися на Сабо, а за два сезони потому Шевченко, Ребров і компанія під орудою Лобановського всіх рвали у Європі»
– Скільки сезонів потрібно нашим клубам, щоб надолужити згаяне, щоб знову Україна в рейтингу УЄФА була бодай на 15-му щаблі?
Маркевич: Хто знає, може, й десять років знадобиться. Потрібно, щоб президенти наших клубів активно вмикалися, вкладали у команди кошти, купували якісних легіонерів, вкотре повторюся. Так процес значно пришвидшиться.
Федорчук: Після того, як закінчиться війна, потрібно три сезони мінімум. Як би не старалися керівники й тренери Динамо та Шахтаря, але зробити міцну команду за сезон нереально. Потрібно пару трансферних вікон для комплектації, повноцінний сезон, щоб зігратися і тоді команда може вистрілити, почати давати результати.
Сезон 2024/25 років у єврокубках нашим клубам потрібно розглядати, як діагноз. Тобто, маючи на руках картини хвороби, боротися з нею. Нашим командам не звикати до провалів. Бувало таке, що Динамо вилітало від австрійського Рапіду (дві поразки з рахунками 0:2, 2:4 у кваліфікації Ліги чемпіонів, сезон 1996/97 рр., – прим. В. Г.), плювалися всі, матюкалися на Сабо, який тоді очолював біло-синіх. Я ж казав – не варто, дивіться на перспективу. І мав рацію, бо за два сезони потому Шевченко, Ребров і компанія уже під орудою Лобановського всіх рвали у Європі. Виходить, Йожеф Йожефович поборовся за цих молодих гравців, витримав тяжкий удар результату, але допоміг їм заграти в першій команді.