«Якби не футбол, служив би в армії»: нова зірка УПЛ Глейкер Мендоса дав відверте інтерв’ю про себе й Кривбас
- 01 Як Мендоса грав проти Аргентини з Альваресом, Лаутаро й Еміліано Мартінесом? «Ми зі збірною Венесуели ще себе покажемо»
- 02 Як Глейкер опинився в Кривбасі? «Прямо з розташування збірної дав згоду на відеозустрічі»
- 03 Які цілі в Мендоси в УПЛ? «Хочу допомогти Кривбасу стати чемпіоном»
- 04 Як Мендоса пробивався в футболі? «У дитинстві часто встрягав у бійки. Сам лагодив собі черевики замість бутсів»
- 05 Ким би став Мендоса, якби не футбол? «Служив би в армії. Завжди цікавився військовою справою»
- 06 Хто допоміг Глейкеру пробитися? «У Венесуелі багато талановитих футболістів, але мало можливостей»
- 07 Який клуб – у серці Мендоси? «Чемпіонство з Депортіво Тачіра – здійснення дитячої мрії»
- 08 Топ-5 українських футболістів і найважчий опонент Глейкера в УПЛ? «Це нас усі бояться – ми ж Кривбас»
Автор: Ігор ДМИТРІЄНКО
Венесуелець Мендоса – наразі один з найкращих футболістів УПЛ, і не тільки за показниками «гол+пас»: 5 забитих м’ячів, 6 асистів. Яскрава, вибухова гра Глейкера привертає увагу інших клубів, він просувається вперед у збірній своєї країни та за короткий час у Кривбасі стає відомим в Україні та адаптованим у Європі легіонером.
У великому ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Глейкер Мендоса розповів про те, де працював в юності, аби заробити на хліб, яким був момент його життя, чому одразу прийняв пропозицію Кривбасу та які емоції відчув у грі проти чемпіонів світу.
Як Мендоса грав проти Аргентини з Альваресом, Лаутаро й Еміліано Мартінесом? «Ми зі збірною Венесуели ще себе покажемо»
– Говоримо з тобою в міжнародну паузу. Цієї осені ти зіграв проти чемпіонів світу – збірної Аргентини. Які емоції?
– Звісно, коли виступаєш проти найкращих гравців планети – емоції незабутні. Але і відповідальність в рази вища. Впевнений, ми зі збірною ще покажемо себе у найближчому майбутньому. У нас дуже хороша команда.
– За національну збірну Венесуели ти дебютував 18 січня цього року в матчі з США (1:3). Згадай свої емоції, коли отримав запрошення захищати кольори своєї країни.
– Це був момент, який не забувається. Сльози, гордість, вдячність Богові. Усе, про що мріяв, стало реальністю.
– Яке у венесуельців загалом ставлення до України та її чемпіонату?
– Знав, що тут іде війна. Але також знав, що чемпіонат триває, попри все. Це виклик, і я його прийняв.
Як Глейкер опинився в Кривбасі? «Прямо з розташування збірної дав згоду на відеозустрічі»
– Зараз ти виступаєш в УПЛ. А як виник варіант з криворізьким Кривбасом?
– Пропозиція надійшла, коли я був у розташуванні збірної. Після відеозустрічі з представниками клубу я одразу погодився без вагань. Бо зрозумів, що у Кривбасу великі цілі та амбіції.
Глейкер Мендоса, фото: ФК Кривбас
– Чи були в тебе перегляди або варіанти з іншими клубами до приїзду в Україну?
– Так, але деталі залишу при собі.
– Наскільки важко було прийняти рішення залишити Латинську Америку заради нового виклику в Європі?
– Це була моя мрія – грати в Європі. І я вдячний всім, що вона втілилась у життя.
– Як проходила твоя адаптація в команді?
– Спочатку було важко через мову. Але Ноа Ндомбазі, Маттео Аморозо, Рафаель Бандейра дуже допомогли. Вони зробили так, що я відчув себе як удома.
– У Кривбасі склалася міні-діаспора венесуельських гравців. Чи знали ви один одного до цього?
– Так, ми – як родина. Разом проводимо час, ходимо на вечерю, іноді готуємо асадо (страва зі смаженого м’яса, популярна у країнах Латинської Америки, – прим. «УФ»). Це дуже допомагає далеко від дому.
Які цілі в Мендоси в УПЛ? «Хочу допомогти Кривбасу стати чемпіоном»
– Які цілі ставиш перед собою на цей сезон?
– Хочу стати одним із найкращих гравців УПЛ та допомогти Кривбасу стати чемпіоном.
– Як би ти описав Патріка ван Леувена?
– Він вимогливий і справедливий. Любить дисципліну, порядок і завжди допомагає гравцям розвиватися.
– Чи легко було знайти з ним спільну мову?
– Спочатку ні, але тільки через те, що я не знав англійської. Мені допомагали партнери, які говорять англійською. Тепер ми можемо говорити напряму, і про футбол, і про життя.
Патрік ван Леувен, фото: ФК Кривбас
– Чи вірив ти завжди, що дійдеш до цього рівня? Або були моменти, коли здавалося, що мрія надто далека?
– Звичайно, були падіння. Не вистачало грошей, можливостей, іноді просто віри. Але саме через труднощі я став сильнішим.
Як Мендоса пробивався в футболі? «У дитинстві часто встрягав у бійки. Сам лагодив собі черевики замість бутсів»
– Давай про твоє дитинство. Ти народився в Санта-Барбара-дель-Колон – місті з непростою репутацією. Яким було твоє дитинство?
– Моє дитинство було водночас веселим і складним. Ми постійно грали у футбол на вулиці, навіть коли навколо було небезпечно. Це був непростий час, але для мене – один із найтепліших спогадів у житті.
– Розкажи про своїх батьків.
– У мене чудові батьки. З роками вони стали християнами, зараз обоє – пастори церкви. Я дуже ними пишаюся.
– Опиши юного Глейкера Мендосу.
– Зовсім не спокійний. Був запальним, неслухняним, часто встрявав у бійки. Одним словом, дуже активним:).
– Які виклики довелося долати у ранньому віці? Що сформувало твою витривалість ще до футболу?
– Не хочу вдаватися в деталі. Якщо чесно, навіть важко згадувати, накочуються емоції. Але труднощі зробили мене сильнішим.
У моєму місті не було футбольних клубів. У батьків не було грошей навіть на бутси. Я сам лагодив старі черевики або підробляв, щоб купити нові.
– Де саме працював?
– Де тільки міг: на молочному заводі, у взуттєвій майстерні, в овочевій крамниці. Робив усе, щоб допомогти родині та мати змогу тренуватись.
Ким би став Мендоса, якби не футбол? «Служив би в армії. Завжди цікавився військовою справою»
– Чи пам’ятаєш той момент, коли вперше взяв м’яча до рук? Що ти відчув тоді?
– Так! Його подарувала мені тітка. До того ми грали м’ячем із паперу та скотчу. А коли отримав справжній – то була величезна радість. Мені тоді було шість чи сім років.
Глейкер Мендоса, фото: ФК Кривбас
– Ти його зберіг?
– Ні, він давно пропав, не зберігся. Але спогад назавжди зі мною.
– Як твої батьки поставилися до бажання стати футболістом?
– Батько грав у футбол у нижчих лігах, тож розумів мене. Мама спершу була проти, хотіла, щоб я більше навчався. Але потім побачила, як я відданий грі, і підтримала мене.
– Чим займалася мама?
– Працювала у кондитерській, пізніше допомагала тітці вдома. Завжди багато трудилася, щоб нас забезпечити.
– Згадуєте ті часи зараз?
– Іноді. Але нечасто, бо ці спогади водночас теплі й болючі. Є ностальгія, вдячність, але і сльози.
– Як би склалося твоє життя без футболу? Чи бачиш себе, наприклад, у сільському господарстві, яке відоме у твоєму регіоні?
– Напевно, служив би в армії. Завжди цікавився військовою справою.
Хто допоміг Глейкеру пробитися? «У Венесуелі багато талановитих футболістів, але мало можливостей»
– Хто був твоїм першим тренером?
– Це був тренер Реймон Паес з академії Емерітенсе. Ми й зараз підтримуємо зв’язок.
– Як на твоє становлення вплинули перші тренери?
– Вони вірили в мене, коли я сам сумнівався. Без них я б не дійшов до цього рівня.
– Ти – вихованець академії Ангостури. Розкажи більш детально про перші кроки у спорті.
– Це стало можливим завдяки тренеру Реймону Паесу. Він і люди з однієї агенції допомогли мені зробити цей перший крок. Тоді контракту ще не було, але це був старт.
Глейкер Мендоса у Ангостурі, фото: Instagram
– Які спогади залишилися з того періоду? Чи був момент, коли ти вперше відчув, що футбол – це твоє?
– У команді U-19 Емерітенсе, коли забив свій перший гол. Тоді зрозумів: я на правильному шляху.
– Яким є шлях венесуельських гравців у Європу?
– Дуже складний, якщо чесно. Багато талантів, але мало можливостей. Потрібно не лише мати майстерність, а й віру, дисципліну та трохи удачі.
Який клуб – у серці Мендоси? «Чемпіонство з Депортіво Тачіра – здійснення дитячої мрії»
– Саме в Ангостурі ти дебютував на професійному рівні. Що відчув, коли мрія стала реальністю?
– Це був особливий день. Я довго до цього йшов, і коли вийшов на поле відчув, що всі зусилля не дарма.
– Що для тебе означає цей клуб сьогодні, коли ти вже пройшов нові етапи?
– Це клуб мого серця. Саме там я сформувався як футболіст і як людина.
– На початку 2024 року ти перейшов в оренду до Депортіво Тачіра. Як би ти описав цей період у своїй кар’єрі?
– Це був величезний крок уперед. Найсильніший клуб Венесуели. Ми стали чемпіонами – і це було здійснення дитячої мрії.
– Топ-5 венесуельських гравців всіх часів за версією Мендоси?
– Саломон Рондон, Томас Рінкон, Джеффрен Суарес, Хуан Аранго, Дарвін Мачіс.
– А давай тепер топ-5 латиноамериканських гравців всіх часів за версією Мендоси?
– Це легко. Ліонель Мессі, Роналдіньйо, Кака, Дієго Марадона, Луїс Суарес.
Топ-5 українських футболістів і найважчий опонент Глейкера в УПЛ? «Це нас усі бояться – ми ж Кривбас»
– Як ти визначаєш успіх? Це слава, стабільність, самореалізація – чи щось інше?
– Це Божа нагорода за твої зусилля, жертовність і віру.
Глейкер Мендоса, фото: ФК Кривбас
– Чи можеш назвати найважчий момент у своїй кар’єрі? І що він тобі відкрив про себе?
– Війна в моїй рідній країні. Пережив депресію, думав, що все закінчилося. Але саме це зробило мене сильнішим. Колись, коли був молодим, навіть не мав грошей на їжу, і такі моменти формують характер.
– Яке твоє найбільше футбольне розчарування?
– Напевно, поразки, які навчили не здаватися. Без болю не буває росту.
– Чи змінилася твоя мрія з того часу, як ти був дитиною?
– Ніколи. Змалку мріяв бути професійним футболістом – і цій мрії вірний донині.
– Яку місію ти бачиш у своєму футболі? Це просто гра, чи можливість щось передати світу?
– Допомагати родині, розвиватися та досягати більшого заради них. Це моя головна мета.
– Давай тепер так: топ-5 українських гравців всіх часів за версією Мендоси?
– (задумався) Андрій Шевченко, Сергій Ребров, Руслан Маліновський, Михайло Мудрик, Андрій Пятов.
– Найсильніший опонент в чемпіонаті України, проти кого ти грав.
– Думаю, проти «Полісся». У них сильний правий захисник, не знаю його імені (проти Глейкера грав Микита Кравченко, – прим. «УФ»), але він справді класний. Хоча, якщо чесно, нас усі бояться – ми ж Кривбас.