«Здійснилася моя дитяча мрія»: захисник Кривбасу Бескоровайний ‒ про дебютний гол в УПЛ
Минулого туру Кривбас здобув першу домашню перемогу у новому сезоні над ЛНЗ (2:0). Автором першого голу у цій зустрічі став уродженець Кривого Рогу Данило Бескоровайний.
Чемпіон світу U-20 у складі збірної України на початку року повернувся грати на батьківщину та здійснив свою дитячу мрію ‒ відзначитися голом у футболці рідного клубу.
Сайт «Український футбол» поспілкувався із Данилом Бескоровайним, який ще раз пригадав незабутні емоції та сподівається допомогти Кривбасу вийти на новий рівень.
«Навесні програли Шахтарю по ділу»
‒ У матчі проти ЛНЗ ви забили свій дебютний м’яч в УПЛ. Це особливий момент?
‒ Здійснилася моя мрія, тому що з дитинства я виховувався у Кривбасі. Мріяв потрапити до першої команди та відзначитися голом. Як місцевому, мені дуже приємно вписати себе в історію відродженого Кривбасу
‒ Емоції після голу ви розділили з помічником головного тренера Віталієм Вернидубом. Награвали на тренуваннях подібну історію?
‒ Я відсвяткував гол з ним, тому що він у тренерському штабі працює із захисниками. Хотілося віддати належне його великій кар'єрі гравця :)
‒ Кривбас у матчі проти ЛНЗ виглядав абсолютним фаворитом. Не було недооцінки суперника, який тільки-но піднявся в УПЛ.
‒ Протягом тижня ми розбирали суперника. Тренерський штаб проробив колосальну роботу та вказував гравцям, як нейтралізувати суперника. Добре, що в нас вийшло перемогти вдома.
‒ ЛНЗ залишив по собі хороше враження?
‒ Кожній команді, яка виходить з Першої ліги до УПЛ, потрібен час для адаптації. Вони мають якісних виконавців та зможуть закріпитися в еліті.
‒ Дві перемоги на старті сезону додали оптимізму Кривбасу після прикрої поразки віл Олександрії?
‒ З Олександрією припустилися помилок та заробили непотрібне вилучення. Ми рухаємося в правильному напрямку і якщо команда буде працювати й надалі, можемо досягти успіху.
‒ Згадуючи гру з Олександрією, Кривбас у меншості виглядав набагато краще та міг зачепитися за результат.
‒ В перерві Юрій Миколайович просив нас діяти сміливіше та показали в другому таймі змістовний футбол. Дві перемоги поспіль пішли нам на користь перед поєдинком з Шахтарем.
‒ Кривбас може створити проблеми Шахтарю, який у перших матчах не виглядає переконливим?
‒ На мій погляд, ван Леувен добре зарекомендував себе у Зорі. Не просто так Шахтар його покликав назад. В їхньому розпорядженні дуже багато висококласних гравців. Нам потрібно з кожним суперником виходити та грати з позиції сили.
Минулого сезону ми програли Шахтарю вдома 0:3. Тоді ми не дуже добре себе показали та програли по ділу.
‒ Півроку тому ви повернулися до України, погравши тривалий час за кордоном. Як змінився Кривбас за цей проміжок часу?
‒ Я дуже щасливий повернутися додому та здійснити свою мрію. Я хотів бути з командою у складні часи для України. Радий, що зараз граю в такому колективі.
‒ Вернидуб на початках справив на вас особливе враження?
‒ Ми маємо дуже якісного тренера, який знає, як досягати результату, розвивати футболістів та поставити гарну гру. Я не думаю, що треба багато говорити про тренера.
‒ Попри всі труднощі, чемпіонат України не скотився у прірву, а команди тримають досить пристойний рівень. Погоджуєтеся з цим?
‒ Навіть в час війни можна побачити, як Кривбасу вдається знаходити непоганих гравців. Того-таки Капіча запросили вільним агентом, а через рік Ріфет пішов та приніс в бюджет клубу непогані гроші.
Ми повинні жити своїм життям. Щоб і спорт, і життя людей рухалося далі. Ми підтримуємо наші Збройні сили на передовій. Отримуємо повідомлення від військових. Хлопці навіть там знаходять можливість подивитися матчі Кривбасу.
‒ Особисте спілкування з військовими додатково вас мотивує?
‒ Я сам з Кривого Рогу. Знаю багатьох хлопців, які зараз на передовій. Дивлячись на хлопців та дівчат, які нас захищають, ми усвідомлюємо, що на їх плечах зараз тримається країна. Це дуже надихає.
«Чотири з половиною роки у Словаччині дали мені надзвичайний досвід»
‒ Я не просто так розпитував про Вернидуба, адже ви прийшли в Кривбас з бекграундом гри у Європі на хорошому рівні.
‒ Мені дуже пощастило пограти в хороших клубах. В Атлантасі тоді ми посіли четверте місце, але через фінансові проблеми у президента клуб був змушений знятися з чемпіонату Литви.
За чотири з половиною роки гри у Словаччині я отримав надзвичайний досвід. Я дуже щаслива людина, що я міг розвиватися в таких умовах. Так, Дунайську Стреду я залишав на негативі через спортивного директора. Проте я ні про що не шкодую.
‒ Нам є чого повчитися у Словаччини в плані футболу?
‒ Там дуже полюбляють футбол, особливо в Дунайській Стреді. Єдиний недолік: ти граєш півроку-рік, а потім тебе продають. Хоча можна ще рік потримати та заробити більше грошей. Ліга розвивається, але якісні гравці прагнуть рухатися далі.
Словацькі футболісти більше котируються завдяки паспорту ЄС та не вважаються легіонерами. Українці там вважаються легіонерами, які мають обмежену квоту в командах.
Я вважаю, що українці за своїм потенціалом талановитіші ‒ та за відсутності бюрократичних бар'єрів можуть конкурувати на рівних з тими ж словаками. Молодим гравцям треба давати можливість розвиватися, не перетримувати. Після перемоги з'явиться можливість запрошувати якісних легіонерів, поруч з якими наша молодь зростатиме та зможе зробити якісний крок вперед.
‒ Після Литви та Словаччини ви на рік заїхали до Казахстану. Наскільки сильним був контраст, порівнюючи з європейськими країнами?
‒ Я б відзначив, що Казахстан походить на пострадянську країну, попри те, що географічно вона розташована у Центральній Азії. Астана ‒ дуже гарне місто, яке трошки нагадує Дубай. Зараз там почали дуже сильно інвестувати в дитячий футбол та в інші види спорту.
Астана ‒ команда дуже високого рівня з висококласними гравцями. Всі знають, що вона кожного року виступає у єврокубках та навіть грав у групі ЛЧ (сезон 2015/16).
Футболісти та вболівальники, як одна велика родина. Командам, які приїжджають грати в Астану, дуже важко. Народ жене тебе з першої та до останньої хвилини. Нереальна атмосфера! Ноги самі починають бігти.
‒ Попри всі позитивні зрушення клуби з Казахстану підписують контракти з футболістами лише на рік та не будують якихось довгострокових планів.
‒ Річ у тім, що в Україні клуби фінансуються приватними інвесторами. В Казахстані команди утримують підприємства або місцева влада.
«Спортдиректор ДАК-1904 заблокував мій трансфер до Лаціо»
‒ В одному з інтерв'ю ви обмовилися, що після тріумфального ЧС-2019 U-20 для збірної України до вас був інтерес з боку провідних європейських клубів. Наскільки ви були близькі опинитися в чемпіонаті топ-5?
‒ Після півфіналу з Італією до мене підійшов їхній головний тренер та похвалив мене за той матч. Привітав з перемогою. а після фіналу на мого агента вийшов імпресаріо від Лаціо, з яким ми зустрічалися у Львові.
Він розповів про інтерес до мене, але питання полягало у тому, що в трансферне вікно можна підписувати лише двох легіонерів. Він сказав, що ми вступаємо в перемовини з Дунайською Стредою про трансфер і не зійшлися у фінансах.
‒ Спортивний директор ДАК-1904, про якого ви раніше згадували, «заруїнив» трансфер?
‒ Саме так. Лаціо не хотів витрачати стільки на мене, тому що в них був запасний варіант із паспортом ЄС. Вони віддали перевагу йому.
‒ Крім Лаціо, були ще пропозиції?
‒ Я знаю, що була зацікавленість Байєра. Мені про неї сказали, але до конкретики не дійшло. Були пропозиції з Греції, але не вийшло. Я точно ні про не шкодую.
‒ В якому топ-чемпіонаті мріє опинитися Данило Бескоровайний?
‒ Однозначно АПЛ. Це найсильніший чемпіонат, де висока конкуренція та насичений графік. Вболіваю за наших хлопців, які там грають.
‒ Улюблена команда в Англії?
‒ МЮ. Я виріс на легендарних протистояннях Сера Алекса з Венгером в Арсеналі, потім з Моруніью в Челсі.