☰
Ексклюзив

«Зі мною і Невесом Карпати грали ніби без нападника»: інтерв’ю чемпіона світу Устименка

Дмитро Вєнков
44
Владислав Лупашко, Денис Устименко та Юрій Вернидуб. Колаж: УФ
Інтерв’ю форварда Оболоні Дениса Устименка для «УФ» про Олександрію, Кривбас, Карпати та перемогу збірної України на чемпіонаті світу U-20.
Зміст

Денис Устименко – один із футболістів історичної збірної України U-20, яка у 2019 році стала чемпіоном світу, а на клубному рівні 27-річний форвард встиг пограти за Олександрію, Кривбас, Минай, Карпати та Оболонь.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Устименко оцінив хід сезону для «пивоварів» в УПЛ, пригадав кар’єрні перипетії, а також назвав суму преміальних, отриману за перемогу на Мундіалі.

«На старті сезону Оболонь отримала не те, на що розраховувала»

– Денисе, вже позаду третина сезону. Як оцінюєш виступи Оболоні на цьому відрізку?

– За цей час ми отримали не те, на що розраховували з початку сезону. Однак, в принципі, є ще немала дистанція чемпіонату, і можна виправити цю ситуацію. Я впевнений, що ми лише наберемо обертів у подальших іграх.

– А яке завдання керівництво поставило перед командою на сезон?

– Та завдання завжди в нас одне – уникнути зони перехідних матчів і прямого вильоту. Проте ще на зборах президент казав, що хотілося б посісти місце не нижче за десяте.

Ми розуміли, перші сім турів УПЛ будуть на виїзді, бо стадіон наш проходив реконструкцію. Тому тренери наголошували, що це непрості поєдинки, у яких ми повинні постаратися набрати максимум залікових балів, щоб в другому колі, коли гратимемо дома, мали певний зачин.

– Що з індивідуальною результативністю в тебе у цьому сезоні? Голів поки немає.

–  Нам на усю команду вдавалося створювати не так багато моментів. Були напівнагоди, але ми завжди намагаємося витискати максимум із кожного моменту. Щодня разом із тренерами індивідуально працюємо над атакувальними діями.

Бачите, у перших п’яти турах Оболонь не забивала взагалі. Воно трохи тиснуло та сиділо в голові у кожного. Коли розпечатали ці ворота з ЛНЗ (1:3), то, в принципі, стало трохи краще. З усім тим скоро підійшли матчі з Поліссям (0:3) та Шахтарем (0:2), де відзначитися не так просто. Ми працюємо кожного дня, але виходить не так добре, як хотілося. Я думаю, все буде гаразд.

Денис Устименко. Фото: ФК Оболонь

«Якби не Шаран, можливо, я б сьогодні не грав в УПЛ»

– Свою професійну кар’єру ти розпочав у 2018 році в Олександрії, і тривалий час тобі не вдавалося закріпитися в команді Володимира Шарана.

– Все одно вдячний Володимиру Богдановичу, бо, якби не він, можливо, я сьогодні не грав би в УПЛ. У першу команду потрапив у 19 років, й це було для мене чимось неймовірним. Я цих людей по телевізору бачив, а тут з ними тренувався, відчуваючи зовсім інший ритм, швидкість та інтенсивність. Спочатку навіть не міг усвідомити, що перебуваю в першій команді й постійно тренуюся з цими хлопцями.

При цьому в мене були подвійні почуття. Так, у 19 років потрапляв до заявки першої команди, а тоді це було не так легко зробити, коли до списку потрапляли лише 18 гравців, й на заміну могли вийти троє, але я сидів на заміні. До U-21 Богданович мене не спускав, через що я іноді по п’ять-шість тижнів був зовсім без ігрової практики. 

Восени я дебютував у матчі із Зорею (0:0), відігравши десять хвилин, а перед зимовою паузою з'явився на полі в середині другого тайму зустрічі з ПФК Львів (1:2). Відчував, що, тренуючись із першою командою, зростав як футболіст, але при цьому завжди хотілося більше ігрового часу, бо впевненість приходить під час матчу.

– А чи спілкувався ти на цю тему з Шараном?

– Дивіться, я Богдановича поважав, поважаю й буду поважати. Просто був молодим й боявся до нього підійти щось спитати. З одного боку, я хотів зіграти за U-21, щоб отримати повноцінну ігрову практику, а з іншого – сподівався, якщо потрапив до заявки першої команди на матч, то на мій вихід на поле розраховують тут. Тим паче U-21 тоді грала на день раніше за основу. І так продовжувалося тиждень за тижнем.

Не було ще впевненості порозмовляти на якісь теми, соромився. Нічого немає у тому, аби підійти та запитати. У будь-якому разі це був для мене великий емоційний досвід: я перебував із першою командою, бачив усе не по телевізору, а наживо, хоча й не завжди грав (посміхається, – прим. «УФ»)

Володимир Шаран. Фото: ФК Олександрія

– А які стосунки в тебе склалися із Шараном?

– Знаєте, він – справедлива людина. Якщо щось іде не так або йому щось не подобається, він не стримує емоцій. Каже усе, як є.

Коли ти молодий, то починаєш це трохи сприймати не так, як треба. Думаєш: «І тут щось не так». Зараз розумію: він, напевно, хотів, щоб я розвивався, і намагався мені допомогти.

Наскільки я бачив на теоретичних заняттях і футбольному полі, він нікого не виокремлював. Йому байдуже, чи досвідчена людина, чи юна. Однаково для усіх. Якщо хтось у 30 років не виконує те, про що просять, то Богданович буде тобі на цьому наголошувати.

«Вернидуб озвучив, що мені краще не їхати на збори з Кривбасом»

– У 2022 році ти перейшов до Кривбасу, який тоді очолив Юрій Вернидуб. Спочатку отримував ігровий час, але згодом втратив місце в команді. Чому так сталося?

– Я прийшов у команду, гарно провів збори, почав грати, але, бачите, потрапив на такий період, коли ми довго не могли забити та виграти (Кривбас розпочав сезон УПЛ 2022/23 із семи матчів без перемог: три нічиї та чотири поразки. У перших чотирьох турах команда не забивала, – прим. «УФ»). Усе це почало лягати на нас. Нікого не влаштовувала така ситуація.

Ми грали непогано, якщо чесно, мали багато моментів, але просто не забивали, тому в нас чергувалися результати 0:1 та 0:0. У стартовому матчі з Колосом пропустили зі стандарту у першому таймі. Створювали увесь поєдинок шанси, але так і програли 0:1. Вже неприємно. Далі Шахтар на виїзді. Теж майже до 80 хвилини, начебто, нормально діяли. Було багато нереалізованих моментів. У відповідь знов стандарт й поразка.

Ось так усе й складалося: ніяк не могли забити, хоча одна перемога могла б трохи полегшити нашу ситуацію.

– То, виходить, ти об’єктивно програв конкуренцію?

– Я грав-грав, але не забивав (за 24 матчі у футболці Кривбасу Устименко відзначився однією результативною передачею, – прим. «УФ»). Почав вже виходити на заміну, а у міжсезоння взяли іноземних футболістів, пам’ятаю. Стало в нас чотири нападники.

З тренерським штабом втратилася комунікація, й усе пішло на спад. Я вже розумів свою позицію в команді. При цьому ніколи не припиняв працювати й не висловлював невдоволення. Якщо мені випадав шанс, то завжди намагався виконувати свою роботу на максимум та викладатися. Робив від себе усе можливе.

– Коли стало остаточно зрозуміло, що тобі прийшов час покидати Кривбас?

– На літніх зборах перед другим сезоном я грав, забивав, начебто, усе було гаразд. Думав, що якось себе проявив й буду отримувати вже більше ігрової практики, аніж раніше.

У першому турі ми грали з Олександрією (0:1). Я вийшов на вісім хвилин, а наступні три матчі поспіль провів у запасі. Потім мені дали шанс у грі з Оболонню (0:0). З’явився у старті й був замінений у перерві. Після того я зрозумів для себе, що мені потрібні зміни після півтора року у команді. Сам собі сказав: «Необхідно піти в оренду за більшою ігровою практикою, якщо я не отримую її тут у бажаній кількості». Конкуренція була великою, й люди забивали, тому ніяких питань не виникало.

Після п’ятого туру я вже не міг перейти, бо закрилося трансферне вікно. Довелося чекати до зими. Майже увесь час я просидів й практично не виходив. Юрій Вернидуб озвучив, що мені буде краще не їхати на зимові збори з командою, а провести пів року в оренді. Повернення до Кривбасу, мовляв, залежатиме від моїх результатів. Я мав ще півтора року контракту.

Виникла можливість з Минаєм й усе. Я навіть не вагався, бо для мене найголовнішим була ігрова практика та можливість проявити себе.

– Вернидуб славиться своєю успішною роботою з легіонерами. Хто були його улюбленцями у Кривбасі?

– Так, Миколайович вміє гарно працювати з легіонерами, й вони приносять йому результат. Саме тому, думаю, він обрав аналогічний вектор у Кривбасі – ставка на молодих легіонерів, які десь можуть проявити себе та піти на продаж. Так в клубі відбувається й по сьогодні.

Стосовно улюбленців, я б не сказав, що їх було багато. Якщо люди виконують свою роботу та сумлінно ставляться, то Вернидуб довіряє. Ваню Дібанго він дуже полюбляв. Завжди його ставив, і той віддячував своєю результативністю та грою.

Юрій Вернидуб. Фото: ФК Кривбас

«У Минаї ми здобували результат на великому бажанні та особливому вайбі»

– За пів сезону у Минаї ти оформив 5+2 у 15 матчах, провівши найрезультативніший відтинок у професійній кар’єрі. Як оціниш цей етап для себе?

– Там я грав по 80-90 хвилин. Слава Богу, вдавалося забивати. У деяких моментах по-іншому себе відкривав, почувався більш вільно та спокійно.

Хоча я розумів, що команда на останньому місці. Коли прийшов, в них була довга серія без перемог. Могло здатися, що проявляти себе стане ще важче, але новий тренер Желько Любенович підібрав футболістів, й гра за грою ми почали здобувати результат на великому бажанні та якомусь особливому вайбі. Іноді вигравали поєдинки, в яких вже навіть самі не вірили у можливість зачепитися за очки.

– Кінець тієї історії все ж був нещасливим. Чого не вистачило Минаю для збереження прописки в УПЛ?

– Апетит приходить під час їжі. Розпочали нічиєю з Дніпром-1 (1:1), потім перемогли Металіст 1925 (2:0), й в нас почалася ейфорія. Зрозуміли, ми щось можемо. Якщо вдається забивати та перемагати, то чому б не спробувати грати у більш атакувальний футбол?

Желько почав перебудовувати команду, десь почали більше пресингувати. Команда була збалансованою, зібраною з молоді та вікових футболістів. У комплексі це працювало. Траплялися матчі, де ми не дорахувалися очок. 

В останньому турі в нас був Кривбас (0:3). До цього ми здолали Ворсклу (3:2) й Колос (3:2). Якби програли там, то точно вже не змогли б ні на що претендувати. З усім тим здобули дві вольові перемоги у, здавалося б, безнадійних матчах і все-таки вірили, що нам вдасться залишитися в УПЛ.

– Наскільки сильно були засмучені після Кривбасу?

– Нам дуже сильно хотілося перемогти в останньому турі й ще позмагатися за УПЛ в перехідних матчах, але, на жаль, цього не сталося. На цьому усе закінчилося.

Розпач був дуже великим, якщо чесно. Я хоч і в оренді грав, але так поріднився з цією командою, що хотів допомогти їм зіграти, як мінімум, у перехідних матчах. Бачив, до роздягальні усі зайшли засмучені. Стояла тиша, й ніхто нічого не бажав казати. Переповнювали негативні емоції й відчувалося спустошення.

Легше стало, мабуть, дні через два, коли все це перемололося в голові. А тоді було важко сприйняти поразку 0:3.

– Твої успіхи в оренді у Минаї не переконали Вернидуба та Кривбас?

–  Коли повернувся до Кривбасу, відчув, що атмосфера змінилася і моя історія з цим клубом добігає кінця. Не мав минулих почуттів, і це не провина тренера чи ще когось. Я грав у Минаї, відчував емоції, тому хотів й надалі продовжувати на такому самому рівні.

Натомість Кривбас мав трьох-чотирьох центральних нападників. Потренувався тиждень й мені знову сказали, що не їду на збори та треба шукати собі іншу команду. Я навіть не питав, чому. Відповів: «Ок, без питань, це футбол».

Денис Устименко. Фото: ФК Минай

«У Карпатах відзначалися вінгери, півзахисники, але не ми з Невесом. Складалося враження, ніби граємо без нападника»

– Після вдалого періоду в Минаї ти не отримав нового шансу в Кривбасі, зате зацікавив Карпати. Наскільки вдалося виправдати очікування львівського клубу?

– Я можу сказати на 100%, що цим шансом не скористався (посміхається, – прим. «УФ»). Це теж був етап, який навчив мене деяким моментам. Великий досвід.

Коли я перейшов у Карпати, то приємно здивувався: база, робота з тренерами, рівень команди. Одразу зрозумів, що потрапив в амбітний клуб.

Боровся за місце у старті з Ігорем Невесом. Був період, що я мало грав, а Невес – більше, просто ми вдвох не забивали, що не дуже добре як для мене, так і для нього (посміхається, – прим. «УФ»). Відзначалися вінгери, центральні півзахисники, але не ми. Таке враження складалося, ніби Карпати грають без нападника.

Починаєш почуватися інакше психологічно: є голод до голів, ти нервуєш, чекаєш цей матч… А коли ще не граєш або отримуєш мало хвилин, то починаються неприємні відчуття (Устименко у першій частині сезону 2024/25 провів за Карпати 14 поєдинків, у яких забив один гол та віддав одну результативну передачу, – прим. «УФ»).

– Як вирішувалося твоє майбутнє взимку?

– Коли я відіграв першу частину сезону, пам’ятаю, мені зателефонував агент та сказав, що ми не будемо повертатися до Кривбасу, і є інші варіанти оренди. Йшлося про Ворсклу та Оболонь. Одразу зупинився на другому варіанті. Не знаю, більше душа лежала до Оболоні.

Через тиждень-півтора усе помінялося й сказали, що Кривбас готовий вже продати мене за якісь мінімальні кошти. Я погодився, приїхав, пройшов медобстеження та підписав контракт з Оболонню. З Кривбасом ми потиснули руки та завершили нашу спільну історію.

– Як у тебе склалися відносини в Карпатах з тодішнім головним тренером Владиславом Лупашком?

– Якщо чесно, дуже цікава людина та тренер. До мене ставився добре. Були певні непорозуміння, коли я не грав. Десь нервував та був незадоволений, що вважаю нормою. Є амбіції та бажання бути на полі, а тобі не пояснюють, чому так. Пам’ятаю, пішов до Лупашка, й ми десь дві години розмовляли на усі можливі футбольні та життєві теми. Я дізнався його з іншого боку й по-іншому подивився на ситуацію.

Тренувальний процес мені дуже подобався. Його помічники теж робили вагомий внесок. У Лупашку мені найбільше імпонувало те, що навіть після поразок він казав: «Ми не повинні виходити на наступне тренування розлюченими, засмученими чи ще щось, а маємо працювати з посмішкою, бо минулий матч не повернеш. Варто проаналізувати, знайти помилки та рухатися далі з позитивним настроєм». Подібний підхід я зустрів вперше. В усіх своїх минулих командах після однієї-двох поразок одразу відчувалася напруга та пригніченість. У Вікторовича було більше оптимізму.

Сама гра в нього також була цікавою. Ми завжди пресингували на чужій половині поля навіть у матчах проти Динамо та Шахтаря. Він ніколи не змінював свою структуру та не підлаштовувався під суперників. Постійно діяли в одній схемі, витримуючи її.

Владислав Лупашко. Фото: ФК Карпати

«Після перемоги на ЧС U-20 купив машину»

– Завершімо розмову твоєю участю у переможному для збірної України U-20 чемпіонаті світу 2019 року. Хто був найкрутішим у тому зірковому складі, на твій погляд?

– Важко виокремити, бо в команді на кожній позиції виступав дуже сильний гравець. В принципі, ми були одним цілим.

За статусом, звісно, Андрій Лунін, який вже тоді представляв Реал. Хоча, на мій погляд, він є дуже скромною та спокійною людиною. Професіонал своєї справи, простий та порядний. Звичайно, ми розуміли, що людина з Реалу. Це викликало велику повагу, бо ти розумієш, не кожен може дорости до такого рівня.

– Яку характеристику можеш дати вашому наставнику Олександру Петракову?

– Васильович – це дуже справедлива людина. Він прямо говорить усе, як є. Ніколи не буде лукавити чи мовчати. Якщо щось не подобається, то може дати гарячого пропихону кожному.

Треба було виходити під час кожного тренування та матчу й доводити готовність грати. Якщо тренер це бачив, то завжди підбадьорював. Водночас помітивши якусь недбалість, відразу давав зрозуміти, що у його команді такого не буде.

– Що думаєш про його перспективи у Кривбасі? Чи зможе він залишити команду в УПЛ?

– Дивіться, зараз важко сказати. Я з ним працював у збірній, і він добре знає свою справу. Впевнений, що в нього не виникне труднощів із тим, щоб вивести команду з того становища, в якому вона перебуває. Він – професіонал.

– Які ти отримав преміальні за перемогу на ЧС?

– Якщо у доларовому еквіваленті, то до 15 тисяч, десь так.

– На що витратив?

– Я машину купив. Після чемпіонату світу зміг собі дозволити. Це була Mazda CX-7.

  • Сьогодні, 22 листопада, Оболонь у межах 13-го туру УПЛ зіграє на виїзді проти київського Динамо. Столичне дербі відбудеться на стадіоні імені Валерія Лобановського, початок — о 13:00.
  • Перед матчем «пивовари» посідають 15-те місце в турнірній таблиці, маючи в активі вісім очок після 11 поєдинків. Денис Устименко в нинішньому сезоні УПЛ провів 11 матчів (577 хвилин), не відзначившись жодним голом.
Реклама
9.9
150000 грн за депозит
Сайт
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність.
Дотримуйтеся правил (принципів) відповідальної гри