Чи справедливо Шевченку дали «Золотий м’яч»? Всесвітньо відоме видання сказало всю правду про тріумф українця
28 жовтня стало відоме ім'я володаря «Золотого м’яча»-2024. Попри прогнози переможцем у номінації став хавбек збірної Іспанії та Манчестер Сіті Родрі, а не вінгер збірної Бразилії та мадридського Реалу Вінісіус Жуніор, якого вважали фаворитом.
Всесвітньо відоме видання Goal вирішило пройтися по всіх переможцях цієї нагороди, навколо яких точили дискусії щодо того, наскільки вони заслужили на це звання.
Зокрема згадали й церемонію нагородження «Золотого м’яча»-2004, де переможцем став тодішній український форвард Мілану Андрій Шевченко.
«Навколо церемонії 2004 року точилися дискусії навколо того, чи не пограбували Тьєррі Анрі в черговий раз. Француз був змушений задовольнитися другим місцем у 2003 році, але цього разу він навіть не потрапив на п'єдестал пошани, посівши четверте місце.
Попри те, що грав у складі непереможного Арсеналу під час їхньої безпрограшної кампанії в АПЛ. Бос «канонірів» Арсен Венгер був розлючений, вказуючи на те, що Анрі записав на свій рахунок більше голів і результативних передач, ніж переможець Шевченко».
Водночас у виданні відзначили, що і сам Шевченко зробив достатньо, аби завоювати звання найкращого гравця світу у 2004 році.
«Проте, українець привів Мілан до першого за п'ять років титулу чемпіона Серії А, і в той час все ще існувала, можливо, виправдана думка, що в Італії набагато важче забивати голи, ніж в Англії.
Крім того, Анрі знову був засмучений своєю нездатністю продемонструвати вирішальну гру на останніх стадіях Ліги чемпіонів, а також тим, що Франція зазнала шокуючої поразки у чвертьфіналі від Греції (0:1) на Євро-2004», – йдеться у матеріалі Goal.com.
- Нагадаємо, що український форвард виступав за італійський клуб у два періоди (1999-2006, 2008-2009). Шевченко зіграв за Мілан в 322 матчах, забивши 175 голів.
- Також він грав за рідне київське Динамо (1994-1999, 2009-2012) та лондонський Челсі (2006-2008).
- З 2016 по 2021 рік Шевченко був головним тренером збірної України (2016-2021), пізніше очолював італійську Дженоа (2021-2022), а від початку 2024 року є головою УАФ.