«Скільки раз ми так Спартак карали!»: легендарний захисник Лобановського розповів, як перемагали москвичів

Стефан Решко розказав, що якогось особливого дисциплінарного кодексу у Валерія Лобановського не було. У метра була ціла ігрова філософія, яка роками допомагала Динамо здобувати трофеї як у Європі, так і на внутрішній арені. 

«У Лобановського вимога була одна – повна віддача на полі. Для захисників – надійність. Ніяких вільностей у своїй штрафній: обведень, передач упоперек поля. Якщо хтось дозволяв собі таке, це не залишалося поза увагою. Відразу Лобановський підхоплювався зі свого місця, розмахував руками і кричав на весь стадіон. Навіть не соромився свого статусу. Як-не-як, великий тренер. Тому що дуже переживав, коли хтось на полі робить щось не так». 

Також Решко порівняв методи роботи Лобановського та ще одного культового тренера Динамо Олександра Севідова.

«Коли тренером в Динамо був Олександр Севідов, я в захисті грав у парі з Сосніхіним. Якось граємо ми у Києві. Ведемо в рахунку 2:0 чи 3:0. Сосніхін кидає свою зону і біжить кудись на фланг, кричить звідти на всіх. На публіку грає. Він колись був форвардом, а Маслов зробив його центральним захисником. Вадим хорошим був гравцем, але дозволяв собі усякі вільності». 

Методи наставників різнилися, як і результати. Саме Лобановський винайшов схему-протидію, яка неодноразово допомагала Динамо перемагати найлютішого ворога – московський Спартак.

«У Лобановського таке не проходило. Його слово – це закон. Пам’ятаю, як Васильович категорично забороняв нам розігрувати всякі стінки. Те, що полюбляв робити Спартак – я тобі, ти мені. Лобановський казав нам: «Коли граєш у стінку, то при втраті м’яча, відразу нариваєшся на гостру контратаку». Так воно й було. Скільки раз ми так Спартак карали! Вони у стінки грають, ми перехоплюємо м’яч, і пішла контратака. Колотов, наприклад, виривається, дає фори метрів 50 і забиває гол», – розповів Решко в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол».

• Решко загалом провів за Динамо 199 поєдинків: один гол.
• У біло-синій футболці Стефан чотири рази вигравав першість Радянського Союзу (1971, 1974, 1975, 1977), двічі національний Кубок (1974, 1978), а у 1975 році здіймав Кубок володарів Кубків УЄФА та Суперкубок УЄФА.