Динамівський вершник без голови, сенсація УПЛ 2023 року: 19 квітня – цей день в історії українського футболу

19 квітня 1990 року у селищі Мілове (Ворошиловградська область, нині Луганська) народився Денис Гармаш – легенда київського Динамо, нині півзахисник харківського Металіста 1925, тричі чемпіон України, переможець юнацького Євро-2009.

Починав займатися футболом на Луганщині, також перебував у школі донецького Олімпіка. У 2006 році перебрався у київський РВУФК, де займався під керівництвом Олександра Петракова. Вже за рік перейшов до структури київського Динамо, в якому провів наступні 16 років своєї кар’єри.

Загалом у біло-синій футболці киян Денис провів 359 поєдинків, забивши 54 голів та оформивши 45 результативних передач. Разом із Динамо Гармаш тричі ставав переможцем чемпіонату України, по чотири рази здобував Кубок та Суперкубок країни.

Відомий своїми безрозсудними вчинками на футбольному полі, які доволі часто призводили до отримання необов’язкових жовтих та червоних карток. Усього за свою кар’єру в Динамо Гармаш заробив 81 «гірчичник» та п’ять разів був вилучений з поля (дві прямі червоні).

 Практично усі гравці біло-синіх відзначали важливість Дениса для колективу команди, адже той здатний підняти настрій у будь-якій ситуації. Також динамівці розповідали, що Гармаш, не маючи відповідного рівня володіння англійською мовою, міг порозумітися з будь-яким легіонером та навіть навчити його місцевих нецензурних слів.

На правах оренди у 2020 році виступав за турецький Різеспор (16 матчів, три голи). Після повернення в Динамо Гармаш під керівництвом Мірчі Луческу став діяти на позиції центрфорварда та доволі непогано себе проявив. Як тут не згадати про гол поміж ніг легендарному Мануелю Ноєру на засніженому «Олімпійському».

Також не можна не пригадати легендарний жест Гармаша, який був адресований вболівальникам Шахтаря, після доволі дивного вилучення від головного арбітра матчу – Юрія Вакса. Пізніше сам Денис назвав це вилучення найбільш прикрим у власній кар’єрі.

«Так було потрібно в цьому матчі, щоби мене вилучили. Арбітр сказав, що я вийшов на поле після надання мені медичної допомоги без дозволу, хоча насправді я не виходив з поля. Це було несправедливо. У результаті цього арбітра дискваліфікували на десять матчів. Але команді від цього було не легше».

У 2023-му покинув київське Динамо на правах вільного агента, приєднавшись до Осієка. Проте справи у хорватському футболі в Дениса не пішли – усього чотири матчі за пів року в клубі. Взимку 2024 року повернувся до УПЛ, підписавши контракт з амбітним Металістом 1925, який наразі веде боротьбу за виживання в елітному дивізіоні.

У своєму дебютному матчі за харківський клуб Гармаш відзначився чудовим голом у ворота рідного клубу. Однак це взяття воріт не допомогло підопічним Віктора Скрипника святкувати перемогу над Динамо – 2:4.

У 2009 році став переможцем юнацького чемпіонату Європи, забивши переможний гол у фінальному матчі з Англією (2:0). Загалом за той турнір Денис відзначився трьома м’ячами. У 2011-му Гармаш був учасником молодіжного Євро, взявши участь у двох матчах групового етапу та заробивши пряму червону у грі з Іспанією (0:3).

В складі національної збірної України брав участь на ЧЄ-2012 та ЧЄ-2016. Загалом за першу команду синьо-жовтих провів 31 поєдинок, забивши два голи та оформивши дві результативні передачі.

19 квітня 1998 року у місті Луганськ народився Богдан Мілованов – вихованець іспанського футболу, захисник хіхонського Спортінга та португальської Ароки.

Усю свою футбольну кар’єру Мілованов провів за межами України, адже у п’ятирічному віці разом з батьками переїхав до Іспанії. Виховувався у школах мадридського Атлетіко, Алькобренас та Хетафе.

На дорослому рівні дебютував у складі Хетафе-Б, за який загалом провів дев’ять поєдинків. З 2016 по 2018 рр. виступав за Гранаду, Сан-Себастьян-де-лос-Реєс та Спортінг (Хіхон).

Саме за червоно-білих Богдан і провів найбільше матчів у власній кар’єрі – 65 (два голи та асист). У 2022 році Мілованов підписав контракт з португальським клубом Арока. Цього сезону фулбек зіграв у 24 поєдинках команди: без результативних дій.

Богдан Мілованов. Фото: GettyImages

19 квітня 2000 року у місті Харків народився Даниїл Алефіренко – нападник одеського Чорноморця та луганської Зорі, бронзовий призер чемпіонату України.

З 2013 по 2017 рр. форвард перебував у системі харківського Металіста, звідки перебрався у Зорю. За першу команду луганців дебютував у сезоні 2020/21. За три роки в Зорі так і не зумів стати важливою частиною команди, тому весняну частину кампанії 2022/23 провів на правах оренди в одеському Чорноморці.

Саме у складі «моряків», яких очолював Роман Григорчук, Алефіренко і зумів заявити про себе, ставши однією з сенсацій тогорічного розіграшу УПЛ. У 14 поєдинках чемпіонату Даниїл забив вісім голів та оформив одну результативну передачу. Це більше, ніж за весь період у Зорі (31 матч, п’ять голів, один асист). У час своїх найкрутіших виступів за Чорноморець Даниїл дав інтерв’ю «УФ» про своє становлення та прорив у кар’єрі. Також про Алефіренка нашому сайту розповідали дитячий тренер гравця Євген Назаров і відомий фахівець, який працював у Зорі, Анатолій Чанцев.

Сезон 2023/24 Алефіренко розпочинав у ролі нападника луганців, проте за відмову пролонгувати угоду з клубом був відсторонений від першої команди. Повідомлялося, що Даниїл вже підписав попередній контракт з ковалівським Колосом.

Даниїл Алефіренко. Фото: ФК Зоря

19 квітня 2004 року у місті Київ помер Володимир Капличний – легендарний захисник ЦСКА (Москва), бронзовий олімпійський призер, віцечемпіон Європи та чемпіон СРСР.

Перші кроки у футболі робив у хмельницькому Динамо, звідки взимку 1964 року перейшов у СКА (Львів). За два роки захисник опинився в головному «армійському клубі» Союзу – московському ЦСКА. Там Капличний і проведе наступні 10 років кар’єри. 

Вихованець хмельницького футболу увійшов до топ-15 гравців в історії ЦСКА за кількістю проведених матчів – 327. У цих поєдинках Капличний зумів відзначитися шістьма забитими м’ячами. Разом із «армійцями» у 1970 році він завоював єдині у своїй кар’єри золоті медалі чемпіонату СРСР.

Від іншого легендарного захисника ЦСКА – Альберта Шестерньова – успадкував капітанську пов’язку у клубі та збірній Союзу. За часи своїх виступів Капличний п’ять разів входив до списку 33 найкращих футболістів сезону СРСР, а також тричі (1970, 1972, 1973) займав перше місце у своїй номінації.

У складі збірної СРСР Капличний провів 62 поєдинки, ставав віцечемпіоном Європи та бронзовим олімпійським чемпіоном у 1972 році. Разом з тим захисник брав участь у матчах команди на ЧЄ-1968 та ЧС-1970.

Після завершення футбольної кар’єри працював тренером у московському ЦСКА, львівському та одеському СКА, був начальником команди київського СКА. Також Капличний очолював клуб Афган-Київ, збірну України інвалідів-ампутантів, а в останні роки життя був інспектором Другої ліги.

Володимир Капличний. Фото: Google

1958 — пом. Біллі Мередіт (Уельс) — легенда обох «Манчестерів», останній офіційний матч провів у віці 49 років 245 днів!

1970 — нар. Фернандес Абелардо (Іспанія) — олімпійський чемпіон-2002, один із найкращих іспанських захисників 1990-х.

1972 — нар. Рівалдо (Бразилія) — чемпіон світу-2002, найкращий футболіст світу-1999. Чемпіон Бразилії, Іспанії, Греції та Узбекистану.

1978 — нар. Габріель Хайнце (Аргентина) — олімпійський чемпіон-2004, грав за ПСЖ, «МЮ», «Реал», «Марсель» і «Рому». Чемпіон Франції, Іспанії та Англії.

2004 — пом. Ронні Сімпсон (Шотландія) — переможець КЄЧ-1967, 5-разовий чемпіон Шотландії, по версії IFFHS займає 50 місце у списку найкращих воротарів Європи.

2004 — пом. Володимир Капличний (Україна) — один із найкращих захисників СРСР 1970-х, вихованець футболу Хмельниччини.