Легенда Карпат, нападник Динамо, бразильська зірка Шахтаря: 13 січня – цей день в історії українського футболу

13 січня 1929 року у місті Слов'янськ (Артемівська округа, нині Краматорський район) народився Віктор Фомін – крайній нападник донецького Шахтаря та київського Динамо. До складу «гірників» Фомін приєднався у 1949 році, перед цим пройшовши школу слов’янського та відігравши сезон за жданівську Сталь. 

Вже за рік у складі Шахтаря Фомін зміг заробити на визнання, адже у 1950 році форвард потрапив до Списку 33-х найкращих футболістів сезону в СРСР та став найкращим футболістом України. Загалом у складі «гірників» відіграв 90 матчів та забив 24 голи, ставши разом з командою у 1951 році бронзовим призером чемпіонату Союзу.

У 1953 році його трансферу в київське Динамо сприяв сам заступник міністра МВС Соломон Мільштейн. На той момент у СРСР діяла заборона перехід футболістів посеред сезону. За біло-синіх Фомін грав протягом шести сезонів: 121 гра, 13 голів.

Таку характеристику футболісту Фоміну надав його одноклубник по Динамо Тіберій Попович:

«Його гра передбачила розвиток футбольної думки років на 15-20. Він був відомий високою швидкістю, віртуозним володінням м'ячем, раціональною грою, унікальним дриблінгом у штрафному майданчику та найпотужнішим, неперевершеним ударом з лівої ноги».

Після Динамо Фомін виступав за київський Арсенал, кіровоградську Зірку, а кар’єру завершив у вінницькому Локомотиві. У складі збірної СРСР нападник у період з 1955 по 1957 рік проведе чотири гри, не відзначаючись голами.

Майже одразу після завершення кар’єри почав працювати тренером. Найбільше років провів за кермом київського СКА (1980-1986), а останнім його клубом став керченський Океан, який він очолював у 1991 році. Також Фомін працював тренером у школі київського Динамо. Помер 29 грудня 2007 року на 79-му році життя.

13 січня 1968 року у місті Львів народився Богдан Стронціцький – легендарний воротар Карпат, з якими двічі був фіналістом Кубка України та ставав бронзовим призером чемпіонату.

Першим професійним клубом у кар’єрі Стронціцького був херсонський Кристал, разом з яким він виступав у Другій лізі у 1989 році. Після цього воротар допоміг Карпатам з Кам’янки Бузької стати чемпіонами Львівської області та вийти до Другої ліги СРСР. Цікаво, що напарниками Стронціцького по команді, що грала на чемпіонаті області, були майбутні гравці київського Динамо – Андрій Гусін та Василь Кардаш.

У 1992 році грав за стрийську Скалу, за яку встиг відзначитися забитим голом з пенальті у матчі проти білоцерківського ФК Рось. В тому ж році Стронціцький стане гравцем львівських Карпат, за які гратиме протягом десяти років. Разом з львів’янами Богдан двічі доходив до фіналу Кубка України і також двічі поступався київському Динамо: 1:2 у 1993 році та 0:3 у 1999 році. У сезоні 1997/98 Карпати разом зі Стронціцьким стали бронзовими призерами чемпіонату України.

У 2002 році поступився місцем у воротах Андрію Тлумаку та перейшов до сімферопольської Таврії. Останнім клубом Стронціцького став івано-франківський Спартак, де він і розпочав свій тренерський шлях. До складу збірної викликався, але взяв участь лише в неофіційному матчі проти хорватського Хайдука (2:0)

Наразі Стронціцький є тренером воротарів у рідних львівських Карпатах, які очолює Мирон Маркевич.

13 січня 1976 року у селі Сіряки (Харківська область) народився Сергій Шищенко – багаторічний нападник донецького Металурга, збірної України та найкращий бомбардир чемпіонату України 2001/02.

Починав свій футбольний шлях нападник у харківських Олімпіку та Металісті, після чого перебрався у донецький Шахтар. У складі «гірників» зіграв 32 поєдинки, в яких забив лише два голи, проте завоював два Кубки України та став срібним призером у сезоні 1996/97. Перебуваючи на контракті у донеччан на правах оренди виступав за тернопільську Ниву (1995/96). 

Після гри за Кривбас, калінінградську Балтику та запорізький Металург перейшов до Металурга донецького. Саме у цьому клубі Шищенко проведе найкращі роки своєї футбольної кар’єри. У сезоні 2001/02 Сергій стане найкращим бомбардиром чемпіонату, забивши 12 голів у 24 матчах. Разом з донеччанами тричі стане бронзовим призером Вищої ліги. Сезон 2003/04 провів в маріупольському Іллічівці на правах оренди: 31 матч, шість голів.

У 2006 році став гравцем запорізького Металургу, з яким програв у фіналі Кубка України київському Динамо (0:1) після чого пограв за одеський Чорноморець та повернувся до «МетаДону». Саме там, у 2009 році, Шищенко і завершив професійну футбольну кар’єру. Загалом за донецький Металург Сергій провів 190 матчів та забив 42 голи, увійшовши в історію як найкращий бомбардир клубу.

Також в активі Шищенка 14 матчів за національну збірну України. Єдиний свій гол за синьо-жовтих нападник забив 27 березня 2002 у контрольній грі з Румунією (1:4).

Після завершення футбольної кар’єри працював тренером у таких колективах, як донецький Металург (U-21),  кам’янська Сталь (U-21), Буковина, Шахтар (U-19), Миколаїв, Полісся (головна та юнацька команда). Після переходу Юрія Максимова в Дніпро-1 очолив ПФК Звягель. Наразі команда Шищенка займає перше місце в турнірній таблиці Другої ліги. 

13 січня 1988 року у місті Пелотас народився Тайсон Барселлос Фреда – бразильська зірка харківського Металіста та донецького Шахтаря, який міг стати гравцем збірної України.

Після вдалих виступів за рідний Інтернасьональ у 2010 році за 6,3 млн євро Тайсон перейшов до харківського Металісту. Адаптація бразильця до України проходила дуже важко. Тодішній головний тренер команди Мирон Маркевич зізнався, що Тайсон завдав йому чимало клопоту та назвав його найпроблемнішим легіонером у власній кар’єрі.

Один з найяскравіших моментів у грі Тайсона за Металіст (80 матчів, 19 голів, 25 асистів) – це фантастичний гол у Лізі Європи у ворота норвезького Русенборгу (3:1) сезону 2012/13.

І хоча після цього голу бразилець не змінив ім’я на Марко ван Тайсон, він був близьким до зміни громадянства. Сталося це вже після того, як у 2013 році за 15,24 млн євро вінгер опинився у донецькому Шахтарі. 

Тайсон був серйозно налаштований виступати за збірну України та зізнався, що після надходження пропозиції готовий без роздумів оформити громадянство.

«Готовий прийняти українське громадянство, якщо буде така можливість змінити паспорт, то я завжди готовий. Я живу тут п'ять років, і якщо я знадоблюся збірній України, то готовий на цей крок. Якщо мене покличуть, не думаючи, піду відразу ж оформляти громадянство».

Щоправда, пізніше, коли надійшла пропозиція від національної команди Бразилії, Тайсон надав перевагу рідній збірній, продовжуючи підтримувати українську команду вже в ролі вболівальника. За «селесао» вінгер провів вісім матчів, у яких забив один гол.  

Повертаючись до виступів Тайсона за Шахтар необхідно згадати, що саме за «гірників» бразилець провів найбільше матчів у власній кар’єрі. На рахунку вінгера 299 матчів, 55 голів та 78 асистів. Разом з донеччанами Тайсон шість разів ставав чемпіоном України, п’ять разів вигравав Кубок країни та чотири рази ставав володарем Суперкубка.

У 2021 році на правах вільного агенту покинув Шахтар, повернувшись до рідного Інтернасьоналя. Однак довго без європейського футболу Тайсон протриматися не зумів та вже у січні 2023 року підписав контракт з грецьким ПАОКом. Цього сезону вінгер забив три голи та оформив вісім асистів у 27 матчах за чорно-білих.

13 січня 1991 року у місті Донецьк народився Богдан Бутко – вихованець Шахтаря, багаторічний захисник Іллічівця та оборонець збірної України.

У структурі «гірників» Бутко перебував протягом довгих 17 років. Богданові не пощастило мати номінальне амплуа правого захисника, адже жива легенда Шахтаря Даріо Срна застовпив за собою місце у стартовому складі команди. Саме через це український оборонець був вимушений їздити по орендах: спочатку луцька Волинь, а потім маріупольський Іллічівець. Саме за Іллічівець (2011-2014) Богдан і зіграв найбільше матчів у власній кар’єрі – 94.

Сезон 2015/16 Бутко на правах оренди провів у пермському Амкарі, за який оформив шість асистів та забив один гол у 46 іграх. У 2020 році захисник грав за польський Лех, а через рік за турецький Ерзурумспор.

У перервах між поїздками по орендах Бутко все ж отримував свій шанс у першій команді Шахтаря. Таким чином за увесь час Богдан зіграв 64 поєдинки за «гірників», забив один гол, оформив 13 асистів, тричі вигравав чемпіонат та Кубок України, одного разу ставав володарем Суперкубка.

З 2022 року виступає за луганську Зорю, вже не маючи контракту з Шахтарем, який він остаточно покинув роком раніше. Цього сезону Богдан не взяв участі у жодному матчі своєї команди через важку травму литкового м’яза.

Що стосується національної команди, то в її складі Бутко провів 33 поєдинки, оформивши один асист. Грав за збірну України на чемпіонаті Європи у 2012 та у 2016 році. 

У складі збірної України (U-19) став чемпіоном Європи-2009, коли у фіналі турніру була обіграна команда Англії (2:0). В самому фіналі Бутко участі не брав, зігравши лише у двох стартових матчах, в яких встиг відзначитися результативною передачею.