Зіркова знахідка легенди Динамо, нападник Інтера в Карпатах: 11 березня — цей день в історії українського футболу

11 березня 1959 року у місті Шумерля народився Сергій Башкіров – захисник Дніпра та запорізького Металурга, чемпіон та володар Кубка СРСР.

Сергій Башкіров. Фото: Google

Розпочинав свою кар’єру у чебоксарській Сталі. Пізніше також грав за Пахтакор, Крилья Совєтов, Іскра (Смоленськ). У 1983 році перейшов до запорізького Металурга. За весь час в складі запоріжців провів 96 поєдинків, забивши три м’ячі.

На початку 1984-го Башкіров приєднався до Дніпра. Вже у перший сезон разом з командою став бронзовим призером чемпіонату СРСР. Пізніше оборонець з дніпрянами ще раз посяде третю сходинку в лізі, після чого у 1987-му завоює срібні медалі турніру.

Також Башкіров долучився до успіху Дніпра у чемпіонському сезоні 1988 року. У тій кампанії в чемпіонаті захисник провів 29 матчів та забив один гол. Усього за дніпрян Сергій провів близько 169 поєдинків, забивши два м’ячі.

Після повернення до запорізького Металурга грав у одній команді разом з Віктором Скрипником, Юрієм Вернидубом та Олегом Тараном.

В активі Башкірова також є виступи у складі нижчолігових європейських клубів – польський МЗКС (Василькув) та німецький Рот Вайс (Обергаузен).

У свої тренерській кар’єрі переважно працював помічником Олега Тарана в таких клубах, як запорізький Металург, братиславський Слован, криворізький Кривбас. Останнім місцем роботи Башкірова була посада спортивного директора в дніпровському клубі Перемога.

19 вересня 2023 року помер у місті Дніпро.

11 березня 1973 року у місті Одеса народився Володимир Мусолітін – нападник одеського Чорноморця, полтавської Ворскли та національної збірної України.

Свої виступи у дорослому футболі починав у складі СК Одеса, після чого перебрався до київського ЦСК ЗСУ. Після виступів за столичний клуб та Нафтовик з Охтирки повернувся до рідного міста. Спершу виступав за СК Одеса, а вже в 1994 році став гравцем одеського Чорноморця.

У складі «моряків» Мусолітін за три роки зіграв 117 матчів, забив 12 голів та оформив п’ять результативних передач. Разом із Чорноморцем Володимир двічі ставав срібним призером чемпіонату України.

Також форвард брав участь у матчах одеського клубу в єврокубках, відзначившись красивим забитим голом у поєдинку другого раунду кваліфікації Кубка УЄФА 1996/97 проти фінського ХІК (2:2).

За свій наступний клуб – полтавську Ворсклу – Мусолітін теж провів чимало поєдинків – 75. Усього за ворсклян забив 12 голів та віддав дві результативні передачі. Після полтавського періоду нападник пограв у київському ЦСКА, Кривбасі та запорізькому Металурзі.

Завершував свою кар’єру Володимир у складі овідіопольського Дністра. З 2012 року Мусолітін працює тренером в академії одеського Чорноморця.

Також в активі нападника є три матчі за національну збірну України, за яку він дебютував ще навесні 2002-го, коли команду очолював Леонід Буряк. За синьо-жовтих Мусолітін відзначився одним голом у ворота збірної Югославії в контрольному матчі (2:0). Його сини – футболісти, один із них – Микола – чемпіон світу U-20 у складі збірної України під керівництвом Петракова.

11 березня 1976 року у місті Одеса народився Олександр Грановський – захисник Чорноморця-2, Кривбаса, московського Спартака та національної збірної України, чемпіон Росії, помічник Олега Дулуба.

Розпочинав свою кар’єру в одеському Чорноморці. Провів понад сотню матчів за фарм-клуб «моряків», тоді як за першу команду зіграв всього два поєдинки. 

Після виступів за кременчуцький Нафтохімік та вінницьку Ниву опинився в молдавському клубі Тілігул. Разом з тираспольською командою завоював бронзові медалі чемпіонату Молдови.

З 1998 по 2000 рік Грановський виступав за Кривбас. У складі криворіжців за увесь час зіграв 176 матчів, забив один гол та оформив дві результативні передачі. Разом з Кривбасом захисник двічі ставав бронзовим призером чемпіонату України та діставався до фіналу Кубка країни.

Після нетривалих виступів за львівські Карпати Грановський перебрався до московського Спартака. За червоно-білих провів вісім матчів, оформив 1+1 за системою гол плюс пас та став переможцем чемпіонату Росії-2001. Через рік захисник опинився у казанському Рубіні, з яким став чемпіоном Першої ліги.

Повернувшись до України, Грановський виступав за Кривбас, харківські Металіст, Арсенал та ФК Харків. У 2006 році грав за другу команду празької Славії, потім був оборонцем черкаського Дніпра, а завершив кар’єру в лавах криворізького клубу.

Також в активі Грановського три матчі за національну збірну України, за яку він дебютував у 2001 році, коли команду очолював Валерій Лобановський.

Тренерську кар’єру починав в структурі Кривбасу, пізніше перебрався у Чорноморець, де тривалий час був помічником Олександра Бабича. В активі Грановського є одна програна гра на чолі «моряків» у ролі в.о головного тренера. 

Починаючи з вересня 2017-го є помічником Олека Дулуба. Разом з білоруським фахівцем Грановський працював у Чорноморці, БАТЕ, збірній Білорусі U-19, Атирау, ПФК Львів. Наразі ексзахисник продовжує свою роботу в тренерському штабі Дулуба у черкаському ЛНЗ.

11 березня 1979 року у місті Софія народився Георгі Пеєв – півзахисник київського Динамо, Дніпра, пермського Амкару та національної збірної Болгарії, триразовий чемпіон України.

Георгі Пеєв. Фото: Динамо

Вихованець софійського Локомотива влітку 2000 року за 2 млн євро перейшов у київське Динамо. В складі біло-синіх фланговий півзахисник за увесь час провів 130 матчів, забив 10 голів та тричі завойовував золоті медалі чемпіонату України. Також Георгі двічі ставав володарем Кубка країни. У 2006 році на правах оренди виступав за Дніпро, провівши 10 поєдинків.

Взимку 2007-го Пеєв перейшов у пермський Амкар за 400 тисяч євро. Саме в цьому російському клубі хавбек і догравав свою кар’єру, провівши за дев’ять років у клубі 253 матчі (42 голи, 42 асисти). 

У сезоні 2007/08 разом з Амкаром дійшов до фіналу Кубка Росії, де поступився московському ЦСКА у серії післяматчевих пенальті (2:2, по пен. 1:4). Також Пеєв неодноразово визнавався найкращим футболістом Пермського краю.

На рахунку Георгі 54 проведених матчі за національну збірну Болгарії, в яких він оформив дві результативні передачі. Зокрема півзахисник брав участь на Євро-2004, відігравши повні поєдинки групового етапу зі Швецією (0:5) та Данією (0:2).

11 березня 1988 року у місті Монтевідео народився Себастьян Рібас – нападник міланського Інтера, французького Діжона та львівських Карпат.

До свого переїзду на Галичину Рібас зібрав солідну колекцію клубів, кольори яких він захищав. Перебравшись у ранньому віці до міланського Інтера Себастьян провів лише один поєдинок за першу команду нерадзуррі. 

Найбільшу кількість матчів форвард провів за французький Діжон – 115 матчів, 55 голів, 14 результативних передач. Також Рібас виступав за Спецію, Дженоа, Спортінг (Лісабон), Монако, Барселона (Гуякіль), Страсбур, Картахена, Фенікс та Рівер Плейт (Монтвевідео).

У 2017-му Себастьян підписав контракт з львівськими Карпатами. У зелено-білій футболці форвард провів лише чотири матчі, забивши один гол у ворота полтавської Ворскли (1:3).

Вже взимку 2017 року Рібаса було продано в аргентинський Ланус за 475 тисяч євро. Пізніше форвард також пограв за Росаріо, Сентраль Кордоба, Монтевідео Сіті. Наразі Себастьян є гравцем уругвайського Альбіона (друга за силою ліга).

11 березня 1992 року у місті Монтевідео народився Карлос де Пена – півзахисник англійського Мідлсбро, київського Динамо та бразильського Інтернасьоналю, чемпіон Уругваю та України.

 Карлос де Пена. Фото: Динамо

Перед переходом у київське Динамо в кар’єрі де Пени була чорна смуга. Повернувшись до уругвайського Насьоналю після виступів за Мідлсбро та Реал Ов’єдо, проявити себе в складі рідного клубу, з яким раніше двічі ставав чемпіоном, фланговий півзахисник не зумів.

І ось на початку квітня 2019 року Динамо оформлює трансфер маловідомого гравця з бекграундом не надто успішних виступів в англійському Чемпіоншипі та ще й з суттєвим «простоєм». 

Вболівальники не дуже зрозуміли таке підписання. Згодом де Пена все ж продемонстрував свій високий рівень, ставши одним з найвдаліших трансферів біло-синіх за останній час. 

Карлос доволі швидко перетворився на гравця основи та одного з лідерів атаки команди. За увесь час в складі Динамо де Пена провів 102 матчі, оформивши 19+19 за системою гол плюс пас. Разом з динамівцями він двічі здобував Кубок та Суперкубок країни, а також став чемпіоном України у сезоні 2020/21.

Також Карлос запам’ятався своїми фантастичними ударами з лівої ноги. Чого тільки вартує «сухий лист» у виконанні уругвайця в контрольному матчі проти київської Оболоні (5:0).

Пізніше з’ясувалося, що трансфер уругвайського флангового хавбека у київський клуб лобіював легендарний півзахисник Динамо Леонід Буряк. Згодом сам Карлос зізнався, що Буряк для нього був як справжній батько.

Однак після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну де Пена покинув Динамо, перебравшись до Інтернасьоналю, за який виступає і по цей день. У складі бразильського клубу де Пена вже провів 102 гри, забив 11 голів та оформив 14 результативних передач.

11  березня 2021 року на НСК «Олімпійський» пройшов матч 1/8 фіналу Ліги Європи, в якому київське Динамо приймало іспанський Вільярреал.

Підопічні Унаї Емері практично не лишили шансів команді Мірчі Луческу пройти до наступного рауду. Вже у першому таймі за «жовту субмарину» відзначився захисник Пау Торрес, який забив після прострілу Жерара Морено.

У другому таймі за Вільярреал знову забив центральний оборонець – цього разу Рауль Альбіоль. Досвідчений захисник успішно зіграв на добиванні після удару Морено, встановивши остаточний рахунок у поєдинку.

Ліга Європи, 1/8 фіналу

Динамо – Вільярреал – 0:2 (0:1)

Голи: Торрес, 30, Альбіоль, 52

• Динамо: Бущан, Кенджора (Караваєв, 84), Забарний, Сирота, Миколенко, Сидорчук (Андрієвський, 68), Шапаренко (Шепелєв, 68), Циганков, Буяльський, Родрігес, Бєсєдін.
• Вільярреал: Рульї, Фойт, Альбіоль, Торрес (Морі, 46), Педраса, Парехо, Капу, Трігерос (Гомес, 84), Чуквуазе, Алькасер (Бакка, 63), Морено (Баена, 90).