Кривбас провалився в єврокубках — і це тільки підтверджує, що Вернидуб класний тренер

Переглядів 13317
Артур Валерко Артур Валерко
8 голосів
Кривбас провалився в єврокубках — і це тільки підтверджує, що Вернидуб класний тренер
Юрій Вернидуб. Фото: ФК Кривбас
Непопулярна думка на «УФ» після третьої поспіль єврокубкової поразки Кривбасу – ми виступаємо на захист головного тренера, який має всі шанси вилетіти із другого континентального турніру поспіль без жодного очка.

Кривбас програв Бетісу, і після двох поразок від Вікторії ми не те, щоб дуже здивувалися. Неспівставні всі показники – вартість складу, загальнокомандний досвід, міжнародний стаж провідних футболістів, єврокубковий досвід двох клубів. Від матчів проти Парми Буффона кінця 90-х до Бетіса із Фекіром, Льоренте та Бельєріном – справжня часова прірва. 

Це настільки різні Кривбаси, різні українські футболи, що їх навіть порівнювати на повному серйозі не хочеться. Із дуже великої кількості причин. Проте ми стверджуємо: навіть ось ці три поразки в трьох матчах підтверджують аксіому, яка не потребує підтвердження. Юрій Вернидуб провів видатну тренерську роботу в Кривбасі, і це той випадок, коли навіть сам вихід у єврокубки, безвідносно від їх результатів, уже велике досягнення та певна надія на майбутнє. 

І ось чому. 

Кривбас ще кілька років тому називався Гірником і грав у нижчих лігах. Після повномасштабного вторгнення довелося створювати ну майже нову команду

Юрій Вернидуб після перемоги над Реалом із Шерифом пішов на фронт. Але Кривбас скористався можливістю й запросив його очолити команду, яка по суті наново створювалася перед початком першого сезону за часів воєнного стану. Новий головний тренер, спраглий до футбольної роботи після артилерійського пороху, застав ситуацію, коли команду покинуло більше 20 гравців. 

Багато хто залишився за кордоном – Німеччина, Чехія, Словаччина, Польща, Грузія, Литва… Ми не станемо навіть намагатися назвати всі країни, де опинилися недавні кривбасівці. Багатьох із них Вернидуб в очі свої не бачив, вони не мають для нашої розповіді жодного значення. Проте від тих же Щедрого, Балана, Бухала чи тим більше Павлюка з Ворскли він би, даємо гарантію, не відмовився б на той момент, коли довелося з клаптиків сшивати оновлений Кривбас.

Свої перші очки нова команда Вернидуба набрала тільки в третьому матчі, свої перші м’ячі забила – тільки в п’ятому, першу перемогу – в дев’ятому турі. Це був кінець жовтня, друзі! От який важкий шлях Вернидуб пройшов, щоб усе-таки створити ту команду, яка вимальовувалася з клаптиків. 

Великі відкриття Вернидуба – камерунський лівий оборонець Дібанго, який прибув транзитом через естонську Левадію із білоруської Іслочі, нікому не відомий боснійський півзахисник Капич із ФК Сараєво, чемпіон світу 2019 року серед молоді Бескоровайний. Коротка оренда в Кривбасі дала Волошину великий імпульс для прориву в основну обойму Динамо. Навіть ті, хто не повною мірою розкрився в Вернидуба – як Кораблін, Семотюк або Устименко – з часом довели свій рівень в інших клубах. 

А вже вміння ритися в «барахолках» – це великий скілл сучасного тренерського штабу Кривбасу. Нізвідки, з глибин нижчих ліг, прийшли Понєдєльнік, Твердохліб, та й той же Кліщук (хоч він і бував в УПЛ, але більшість кар’єри провів у Першій лізі). Словом, ще в сезоні 2022/23, при сьомому місці, стало зрозуміло, що Кривбас Вернидуба відбувся як нова футбольна реальність. 

Фото: ФК Кривбас

Здобувши перші за майже чверть століття бронзові медалі, Кривий Ріг навряд чи міг вважатися основним претендентом на п’єдестал не те що на старт сезону – навіть на першу третину чемпіонату

Хто знав того ж Бізімана з бельгійського нижчолігового Дейнзе? Кому був відомий Прінс Аду, Соса чи той же Бандейра? Об’єктивно Вернидуб творив кадрові дива. 

Стецьков у рідному клубі Олександрія грав, переважно, лівого захисника. Тренерський штаб Кривбасу, зважаючи на проблеми з центром оборони, награв його поряд із Бескоровайним. Кожушко багато років був «першим на підміну» в Дніпрі-1, Олександрії та інших своїх клубах – у Кривбасі в якийсь період він увійшов у короткий список найкращих бомбардирів УПЛ. Всі знали, що в резерві Динамо є фланговий оборонець Кузик – Вернидуб вивів його на місце одного з вінгерів і цей нерозкритий талант провів своїй найкращі матчі в УПЛ саме в цій якості. 

В це важко було повірити, проте при Шахтарі, Динамо, стрімко збагаченому Поліссі, міцних Ворсклі, Олександрії, Колосі, традиційно єврокубковій Зорі – саме Кривбас став «зимовим чемпіоном» посеред минулого сезону. А при цьому великих придбань у клубу не було, навпаки, це він більше продавав своїх лідерів – як Капича, Бескоровайного. І травми ж Кривбас не оминали – як довго в лазареті Якимець, скільки лікувалися Соса та інші гравці, які зараз могли б бути лідерами…

Можна, звісно, вказати Кривбасу на очевидні помилки в матчах із Вікторією та Бетісом, але…

Дуже вже відрізняється комплектація, підбір кадрів, принципи роботи Кривбасу та не те що грандів, а й того ж Полісся. Навіть у боротьбі за провідних гравців Першої ліги криворіжці не завжди будуть фаворитами. Вони собі не можуть дозволити залишити таких орендованих талантів, як уже згадані Павлюк або Волошин, і навіть тих же Микитишина чи Приходька зможуть залишити тільки зі значними пригодами та не відразу. 

Прямо скажемо, за можливостями та підбором гравців Кривбас – один із найслабкіших бронзових призерів чемпіонату України, представлених в єврокубках. За всю історію! 

То чому ми повинні з розумінням ставитися до ранніх вильотів Ворскли, Колосу, Зорі чи навіть того ж Полісся, але не розуміти об’єктивних причин поразок Кривбасу від чеської Вікторії чи іспанського Бетісу? Маємо те, що маємо. Рівень амбіцій перевищити не можна. 

Це колись, якщо Кривбас стане таким завсідником єврокубків, як Динамо, Шахтар або Зоря, він зможе стабілізувати свої витрати та селекцію, дозволити собі ще трішки кращих гравців. Бюджет стабільно матиме інвалютне підживлення. Сам клуб і його ігровий колектив звикне до того, як це – грати в режимі двох матчдеїв на тиждень від серпня до листопаду. 

А зараз вони зіграли рівно так, як могли зіграти. Могли б, звичайно, десь зловити птаха щастя – особливо з Вікторією. Проте дива на те дива, що стаються не за розкладом. А поки що, щоб вийти на новий змагальний рівень і підвищити загальнокомандний клас, ще дуже багато чого треба зробити. На всіх напрямках. І якщо кожен індивідуум – від гравця до адмінкорпусу та персоналу обслуговування – дістанеться в своїй роботі того рівня, якого тренерський штаб Вернидуба – в своїй професії, то світлим і ясним буде майбуття Кривбасу.