Найстарший футболіст України Лиховидов грає в 56 років. У клубі, де він же і президент. Егоїст чи красунчик?

Переглядів 5776
Артур Валерко
Артур Валерко
7 голосів
Найстарший футболіст України Лиховидов грає в 56 років. У клубі, де він же і президент. Егоїст чи красунчик?
Микола Лиховидов. Фото: ФК Реал Фарма
Вогонь у нашій VBET UA Другій лізі – про це написала навіть La Gazzetta Dello Sport. Вперше в цьому сезоні зіграв один футболіст, і відразу ж встановив історичний рекорд. Точніше, покращив – тому що з кожним виходом на поле він б’є власне ж досягнення. Так чому ж на рекордсмена сиплеться не тільки похвала, а й критика?

Поки ми всі стежимо за єврокубками, збірною та УПЛ, своє життя в нижчих лігах. Наприклад, у складі Реал Фарми зіграв 56-річний футболіст. Що? Так! Якщо ви вважали вершиною «старожила» в українському футболі Олександра Шовковського, Сергія Кравченка, Андрія П’ятова – ваші горизонти щойно розширилися. 

Але тут не тільки цікаво, що – але й хто. А також як реагували на рекорд любителі футболу. 

• Що ж сталося?

На 72-й хвилині матчу VBET UA Другої ліги Рубікон (Київ) - Реал Фарма (Одеса) вийшов на заміну №7 одеситів Микола Лиховидов. Тоді гості забили якраз шостий м’яч, до кінця матчу встигли відзначитися й сьомим. Але, незважаючи на те, що Реал Фарма здобув найбільшу перемогу за час виступів на всеукраїнському професіональному рівні, саме одна з п’яти замін цієї команди викликала особливий інтерес. 

Річ у тім, що Лиховидов, який з’явився на полі вперше в новому сезоні, зіграв у віці 56 років і 247 днів, установив новий рекорд для найбільш вікового футболіста-професіонала в Україні. Про це написала навіть La Gazzetta Dello Sport, а також аргентинський Olé та десятки статистичних сайтів по всьому світу.  

 Фото: ФК Реал Фарма

• Хто був до цього Лиховидова?

У Вищій лізі – Іван Шарій, який уже в поважному віці вдало стартував із Ворсклою. В УПЛ – Владислав Гельзін, граючий президент донецького Олімпіка. А колись у VBET UA Другій і Першій лігах у складі сімферопольського Динамо-ІгроСервіса грали високопоставлені міліціонери Микола Пихтін і Микола Паламарчук – перший з них у 2002-2005 роках відіграв 26 матчів, другий – чотири.

Генерали більше десяти років залишалися рекордсменами професіонального футболу України. Поки не з’явився в Другій лізі клуб Реал Фарма, який в різні роки представляв міста Южне, Овідіополь і Одесу. Микола Лиховидов у Другій лізі він дебютував у 45-річному віці, історичний рекорд побив навесні 2016-го, а зараз із кожним виходом на поле покращує його й встановлює нову планку для своїх наступників.

• І який гравець із Лиховидова?

Реал Фарма, засновником і незмінним президентом якого є Микола Лиховидов, грає на всеукраїнському рівні від 2011 року. В чемпіонаті України серед аматорів граючий президент встиг зіграти 10 матчів, а в Другій лізі з того ж року й дотепер ‒ 155. Раніше Микола Іванович любив вийти зі стартового складу й замінитися десь у проміжок від 15 до 30 хвилини. Зараз частіше виходить на заміни. Грає центрального півзахисника. Кілька разів навіть віддавав гольові передачі та навіть забивав у змаганнях Одещини. 

 Фото: ФК Реал Фарма

• І це все?

Ні. За Реал Фарму грає також 22-річний Андрій Лиховидов – центральний півзахисник, син Миколи. Свого часу вони навіть виходили на поле разом, нагадуючи Гудйонсенів із Ісландії. Андрій дебютував серед дорослих професіоналів ще в 14-літньому (!) віці ‒ 09 квітня 2014 року в матчі Енергія (Нова Каховка) ‒ Реал Фарма (Одеса) ‒ 0:2. 

З того часу Лиховидов-молодший зіграв 124 матчі, а 17 листопада 2017 року в матчі Реал Фарма (Одеса) - Суднобудівник (Миколаїв) забив свій єдиний на сьогодні м’яч у змаганнях ПФЛ. Андрій тоді після ауту та флангової передачі з другої спроби добив м’яча в ворота. 

Як грає син президента? Непогано виконує стандарти, володіє сильним ударом. На відміну від батька, часто грає більше одного тайму. В поточному сезоні на поле ще не виходив. 

 Фото: ФК Реал Фарма

• Так а в чому хейт?

У коментарях від вболівальників і навіть журналістів основну критику можна виділити на три напрямки:

- це «мажорство» ‒ виходити грати в передпенсійному віці за власну команду

- самі футболісти страждають, що доводиться грати з президентом і його родичами

- для професіональних змагань таке в принципі не припустиме. 

• А насправді?

А насправді, якщо судити об’єктивно (або ж цинічно), футбольний клуб живе за кошти свого власника. Власник любить футбол більше, ніж футболісти-професіонали – тому що витрачає свої кошти на утримання клубу й сам не ліниться виходити на поле. Якщо футболістам не подобається, вони можуть змінити клуб. Багато хто змінив – близько двох десятків за 11 років виступів Реал Фарми перейшли на підвищення. 

Наприклад, форвард Михайло Шестаков пізніше став капітаном рівненського Вереса, захисник Денис Балан – за Інгулець, з яким доходив до фіналу Кубка України, а зараз там грає Дмитро Поспєлов. Півзахисник Олександр П'ятов грав за Кривбас, потім перейшов у закордонні чемпіонати. 

Отже, суворо кажучи, в екосистемі не буває зайвого – якщо воно є, воно відімре. А якщо такий клуб живе, випускає футболістів, дає ігрову практику – в цьому сенс його існування. 

 Фото: ФК Реал Фарма

• А що каже сам рекордсмен?

– Я за першою освітою – історик, закінчив історичний факультет Одеського університету та працював викладачем. Тож, якщо запитуєте, чи вважаю я себе історичною особистістю, то як історик – я вже історична особистість:) Я розумію, що означає це словосполучення – але не стану говорити, що я від самого початку прагнув досягнути якогось там рекорду. Сказати, що я не хотів його побити – я теж не можу. Я просто прагнув бути футболістом якомога довше, тому що, як кажуть, поки граєш – ти живеш. Як історик, можу вам сказати, що серед великих філософів і мудреців античної Греції більшість були атлетами – хтось навіть олімпійським чемпіоном, багато хто просто хорошим спортсменом. Розумна людина не може не прагнути бути фізично розвиненою, це дві сторони однієї медалі – якщо ти розвиваєш розум, то будеш розвивати й своє тіло. 

У мене теж у 30 років була зайва вага, проте людина змінюється, все залежить від її бажань і прагнень. Коли я в 45 років проводив свій перший сезон серед професіоналів як футболіст, я навіть не думав, що буду бити якісь рекорди. Але головне досягнення – що я зараз почуваюся краще, ніж 10 років тому, коли тільки починав виступати в футболі. 

Часто журналісти в Харкові, Дніпрі та інших містах мені радять: «Це ж документи треба подавати, офіційно фіксувати рекорд!» А я відповідаю: «Навіщо? Це все є в статистиці змагань ПФЛ». Як-то кажуть, мені за державу прикро – це не моє досягнення, а української держави, футбольної спільноти, і я хочу, щоб мій приклад надихав і інших людей займатися спортом, приділити увагу своєму здоров’ю. Ніколи не пізно починати займатися футболом, людина, як правило, навіть не уявляє, які в неї можливості – вони великі, було б бажання.