Зірка Реалу, яка провалилася в Динамо: хто очолив Металіст і чи є в нього шанси здивувати УПЛ?

Переглядів 7856
Артем Войцеховський Артем Войцеховський
8 голосів
Зірка Реалу, яка провалилася в Динамо: хто очолив Металіст і чи є в нього шанси здивувати УПЛ?
Периця Огнєнович. Фото: ФК Металіст
Навіть найзатятіші вболівальники мадридського Реалу або київського Динамо навряд чи згадають ім’я Периці Огненовича, якого днями було призначено виконуючим обов’язки головного тренера харківського Металіста, хоча той встиг засвітитися в обох цих клубах. «Український футбол» розбирається, що за фахівець очолив команду УПЛ.

На безриб'ї й рак – риба, або Як жити без грошей Ярославського

Про Металіст в сезоні-2022/23 колись напишуть курсову або дипломну роботу. Харківський клуб – цікавий предмет для глибокого вивчення. Що відбувається з улюбленою командою харків’ян протягом останнього року, так відразу й не скажеш, але ж «Український футбол» спробує це зробити. 

Ще до війни Олександр Ярославський, який донатив на своє футбольне дітище набагато більше ніж на українську армію, потрапив у скандал, який змусив його поїхати з Харкова до «непривітного» Лондона. Зараз навіть складно сказати, що більше відобразилось на фінансуванні Металіста – війна чи від’їзд його президента. 

Як би там не було, переможець Першої ліги, який збирався боротися за єврокубки, напередодні старту в елітному дивізіоні залишився без віце-президента, головного тренера і обойми ключових виконавців, які дружньо переїхали до Дніпра-1, щоб Металіст на виручені кошти продовжував існувати.

Тандем Олега Ратія і Олександра Призетка вище голови не стрибнув – першу частину чемпіонату слобожанська команда завершила на 11-й сходинці турнірної таблиці. При цьому гравці позаочі говорили, що насправді за тактику (принаймні в останніх іграх) відповідав Василь Кобін, який проходить за паперами як спортивний директор.

Зміни напрошувались самі по собі і вони сталися – в рамках наявного бюджету, який не по-харківськи відрізняється скромністю і кволістю. Тиждень тому Металіст повідомив, що Периця Огненович, увійшов до тренерського штабу, а декілька днів потому оголосив про призначення 45-річного серба виконуючим обов’язки головного тренера. 

При цьому Ратій перекваліфікувався в асистента балканця, а Призетко, за нашою інформацією, залишив клуб. Така от багатоходівка. Рокіровка, якщо захочете.

За спиною у Рауля, Морієнтеса і Анелька

Периця Огненович народився 24 лютого 1977 року в невеличкому місті неподалік від Белграда. В дитинстві між популярними в Югославії баскетболом і футболом обрав спорт №1. Пройшов всі дитячі та юнацькі щаблі у команді рідного містечка і в 16 років дебютував за дорослий склад Младості. 

Юний форвард, який також вдало грав на правому фланзі півзахисту, яскраво виділявся на рівні третього дивізіону, а тому вже після першого сезону отримав запрошення до Црвени Звезди, трансфер до якої дозволив йому взяти участь у трьох матчах ЧС-1998. 

У 1999 році 22-річного снайпера за 2,4 млн євро придбав мадридський Реал, який вже тоді уважно слідкував за балканськими талантами. Яскравий тому приклад Роберт Просинечки, Предраг Міятович і Давор Шукер.

Та в королівському клубі Периця спостерігав за грою з-за спин Рауля і Фернандо Морієнтеса, які в перший його сезон на «Сантьяго Бернабеу» на двох наколотили 45 голів. Окрім них, в атаці треба було конкурувати з Ніколя Анелька.

За часів Гуса Хіддинка Огненович в Реалі так і не зіграв. Джон Тошак надав хлопцю шанс, але той ним не дуже скористався. За два з половиною сезони в Мадриді сербський нападник провів 22 гри, переважно виходячи на заміну, і забив лише один гол – у Кубку Іспанії в ворота Сарагоси.

Приїхав з Китаю, забив Явору і поїхав далі

Після Реалу, з яким Огненович, не доклавши зусиль, записав собі в резюме перемоги в Лізі чемпіонів, чемпіонаті та Суперкубку Іспанії, він півроку залишався без команди, підтримуючи форму під наглядом персонального тренера.

Працевлаштувавшись у німецькому Кайзерслаутерні, наш герой не зміг перезапустити кар’єру (три гри за рік). Не пішла йому на користь і поїздка в Піднебесну, куди його покликав колишній тренер Црвени Звезди Мілорад Косанович. Врешті-решт, у листопаді 2003 року Периця став гравцем київського Динамо. 

З українським грандом серб виграв чемпіонат і завоював кубок, але, як і у випадку з Реалом, практично ніяк не вплинув на ці звитяги. За 14 місяців в Україні він зіграв лише чотири матчі (по два у національній першості і кубку країни) і забив один гол (Явору у другому колі КУ-2004/05).

Ігрова кар’єра Огненовича продовжувала котитися шкереберть. Французький Анже, американський Селангор, грецькі Ерготеліс і Калитея, сербська Ягодина і нарешті безславне завершення професійної діяльності у віці 34 років.

Тренерського досвіду майже немає, і той негативний

Першим тренерським досвідом Огненовича стала робота з юнацькими збірними Сербії до 17 і 18 років. Без особливих успіхів. У 2020 році він протягом чотирьох місяців очолював боснійську Зірку 09, але не зміг врятувати її від вильоту з елітного дивізіону, після чого залишив клуб.  

Як бачимо, Огненовича важко назвати антикризовим менеджером, як і менеджером взагалі. Хвалитися йому нічим. Можливо, робота в Металісті стане відправною точкою в його успішній тренерській кар’єрі, але поки що в цьому є великі сумніви. Харків’яни програли два стартових матчі на зборах, не забивши жодного м’яча.

Як і Ігор Йовичевич, Огненович виріс на Балканах, спробував свої сили в мадридському Реалу і чемпіонаті України і, врешті-решт, очолив команду УПЛ. Чи вдасться керманичу Металіста повторити успіхи хорватського наставника Шахтаря, покаже час. Ну, а ми будемо уважно за ним дивитись.