Олександр Головко: перший чемпіон України у складі двох різних клубів і останній стопер Лобановського

Переглядів 5478
Артем Войцеховський Артем Войцеховський
8 голосів
Олександр Головко: перший чемпіон України у складі двох різних клубів і останній стопер Лобановського
Олександр Головко. Фото: Google
Сьогодні свій день народження святкує колишній капітан київського Динамо і збірної України Олександр Головко – рідкісний гравець, який переїхав до столиці у статусі чемпіона, а залишив її заради Китаю.

Чи знаєте ви, скільком футболістам вдавалося вигравати чемпіонат України у складі двох різних клубів? Таких щасливчиків за 32 роки незалежності набралося лише четверо. 

І якщо Володимир Єзерський, Олександр Рибка і Жуніор Мораес робили це разом з грандами вітчизняного футболу, то наш сьогоднішній іменинник примудрився завоювати своє перше «золото», виступаючи за сімферопольську Таврію.

Сайт «Український футбол» згадує найяскравіші сторінки біографії колишнього капітана Динамо, а нині головного тренера першолігового Діназу Олександра Головка, якому сьогодні виповнилося 52 роки.

Від гри на першість області до звання чемпіону України – за один рік

Олександр Борисович Головко народився 6 січня 1972 року в Херсоні. 

На відміну від більшості футболістів, улюблений вид спорту ніколи не заважав йому вчитися. Школу Саша закінчив зі срібною медаллю, після чого вступив до херсонського філіалу Миколаївського кораблебудівного інституту. Пізніше він здобуде ще дві вищі освіти

Тренери херсонського Кристалу задатків видатного гравця в Олександрові не побачили. Через це з дорослим футболом йому довелося познайомитися в першості області, де він захищав кольори любительської команди Новомиколаївки. Спочатку грав нападника, пізніше перейшов на позицію захисника, де його і побачив Анатолій Заяєв.

Досвідчений тренер забрав 19-річного юнака в Сімферополь. В останньому розіграші союзного чемпіонату Головко грав у Першій лізі. Дебютний чемпіонат України Сашко, попри свій вік, провів у якості одного з лідерів Таврії. 

У вирішальному матчі сезону-1992 кримчани сенсаційно обіграли Динамо (1:0) і стали першими чемпіонами незалежної країни. Головко у львівському поєдинку провів на полі всі 90 хвилин. 

«На фінал ми виходили абсолютно не закомплексованими, – згадував через роки Олександр. – Ніхто не ставив перед нами завдання обов’язково виграти. Участь у Кубку УЄФА для тодішньої Таврії була межею мрій. Перемога прийшла через дисципліновану гру – але, зізнаюся, в моєму виконанні це ще був футбол молодого пацана, якому приємно було грати поруч із «китами».

Тим не менше, вже тоді гра перспективного захисника привернула увагу динамівських тренерів. Щоправда, переїзд в столицю стався лише три роки потому, вже після того як Головка почали викликати в національну збірну. 

Останній стопер Лобановського

Окрім Динамо, Головка хотіли бачити у себе Дніпро, Шахтар і низка російських клубів. Проте протягом ще декількох років після розвалу «совка» відмовляти киянам було не прийнято.

У першому ж сезоні у складі «біло-синіх» Головко оформив «золотий дубль». Загалом він виграв з Динамо 12 трофеїв та догрався до капітанської пов’язки. 

«Якщо тебе обрали капітаном, то ти вже не належиш собі: в будь-якому епізоді на полі чи за його межами ти повинен поводитися, як капітан, – розмірковує Головко. – Є планка, нижче якої опуститися не можна. 

Капітанська пов’язка – це не почесне звання, якого, як у старі комсомольські часи, можуть позбавити, а такий обов’язок, який треба прийняти й постійно відповідально виконувати, щоб бути гідним честі мундиру».

Найкращі часи Головка-футболіста, як і всього Динамо, пройшли за Валерія Лобановського. Протягом декількох сезонів Олександр разом з Владиславом Ващуком відповідав за центр оборони, граючи на нині неіснуючій позиції стопера. 

Олександр Головко. Фото: Google

Цей тандем стримував зіркових форвардів Барселони і Реала, Арсеналу і Баварії, Ньюкаслу і ПСВ. Ну а через те, що кожен гравець з команди-зірки Лобановського відзначався своєю універсальністю, навіть захисники нерідко засмучували воротарів суперників.

Свій перший гол на європейській арені Олександр забив у ворота данського Брондбю, який кияни подолали на шляху до Ліги чемпіонів-97/98 (4:2, 0:1). Саме гол Головка вивів киян до групового раунду, в якому вони познущалися над Барселоною, обігравши її із загальним рахунком 7:0.

Дебютний м’яч у основній сітці найпрестижнішого турніру Олександр забив на НСК «Олімпійський» (тоді ще це був Республіканський стадіон) у ворота лондонського Арсеналу, замкнувши навіс Олега Лужного (3:1). 

Рік потому досвідчений захисник вже у статусі капітана забив м’яч у ворота леверкузенського Байєра (4:2). Знову в Києві, знову головою.

Коротке відрядження в Китай і повернення в Крим

Після дев’яти сезонів в Динамо Головко у віці 32-х років подався за кордон. Та не абикуди, а в далекий Китай. Разом із Сергієм Коноваловим він намагався вивести на новий рівень Циндао. У підсумку довелося боротися за збереження прописки в еліті. 

Погравши в Азії трохи більше півроку, захисник збірної України повернувся на батьківщину.

Закінчити кар’єру Олександр вирішив там, де вона і починалася – в Таврії. За півтора сезони зіграв 28 матчів, після чого вирішив повісити бутси на цвях.

Останню гру на професійному рівні 34-річний Головко провів проти Волині 10 травня 2006 року в Сімферополі – за місяць до першого в історії збірної чемпіонату світу, який він дивився по телевізору, хоча колись вважався стрижневим гравцем головної команди країни. 

Довго не зволікаючи, восени того ж року наш герой почав працювати з юнацькими збірними України. Спочатку допомагав Юрію Калитвинцеву тренувати хлопців 1990 року народження (Гармаш, Шахов, Коркішко, Петров, Білий, Немчанінов).

Підготовка гравців для збірної України і сольні провали у Першій лізі

Починаючи з весни 2007-го Олександр Борисович протягом дюжини років працював головним тренером юнацьких (U-16, U-17, U-18, U-19) і молодіжних збірних (U-20, U-21).

За цей час через нього пройшли безліч талановитих гравців, деякі з яких доросли до національної команди. Зокрема це Олександр Караваєв, Олександр Зінченко, Віктор Коваленко, Віктор Циганков, Микола Матвієнко, Артем Довбик, Роман Яремчук, Олександр Зубков, Олександр Сваток, Георгій Бущан, Владислав Кочергін, Едуард Соболь, Богдан Михайліченко.

Олександр Головко. Фото: Google

Влітку 2020 року Головко дебютував к клубному футболі, очоливши Кремінь. Щоправда, їх співпраця тривала всього чотири місяці, після чого тренера звільнили за незадовільні результати.

Незадовго до початку повномасштабного вторгнення Головко був призначений головним тренером Діназа. Працюється весело – крім низки молоді, серед його підопічних – найстарший гравець сезону в Першій лізі (а за сумісництвом – директор клубу). 

Що в тому, що в нинішньому сезоні команді за підсумками першого етапу не вдалося пробитися до чемпіонської групи. Тим не менш, керівництво клубу висловило довіру наставнику, який вміє працювати з молоддю.

Олександр Головко. Досьє УФ

Народився 6 січня 1972 року в Херсоні.

Грав за Таврію (1991-95, 2005-06), Динамо (1995-2004), Циндао Бейлэйт (2004). Загалом на клубному рівні провів 461 поєдинок (20 голів).

Восьмиразовий чемпіон України (1992, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2003), п’ятиразовий володар Кубку України (1996, 1998, 1999, 2000, 2003), півфіналіст Ліги чемпіонів (1999). 

За національну збірну України (1995-2004) зіграв 58 матчів.

Дружина: Ірина. Діти: Олександр, Андрій і Арина.