Скрипник, Гармаш, Юрченко. Металіст 1925 зібрав їх – і програв обидва матчі рестарту УПЛ. Що не так?
4211 
Коли ви на дні розпачу, але приходить новий інвестор, який запрошує в команду модного головного тренера та кількох іменитих новачків, то обов’язково повіриться в диво. Металіст 1925 потребував такого нового старту й оптимізму, як тільки може хотіти змін клуб, що завис прямо над зоною вильоту.
Проте два стартових матчі весни повертають до жорсткої реальності. Чому Металіст 1925 програв обидва і що робити далі? Розбирається сайт «Український футбол».
Скрипник прийшов у небезпроблемну, проте граючу команду
Харків’яни третій сезон проводять в УПЛ, і це ніколи не була легка історія. Але якщо в попередні сезони Металіст 1925 фінішував між 10 та 12 місцями, то зараз пора вмикати червоний код небезпеки. Після суботніх матчів клуб завис, розділяючи 13-14 місця з Оболонню, всього за три очка від зони вильоту.
Звісно, прихід Скрипника був не випадковим. Дует Едмар – Голодюк влітку та восени втратив немало очок. У Металіста 1925 було багато проблем, найбільш очевидні з яких – оборона та ігрова дисципліна на полі. Харків’яни станом на зимовий антракт були найгіршими за кількістю пропущених м’ячів (28 у 17 матчах), а також впевнено утримували найгірше місце за кількістю та жорсткістю покарань арбітрів. 47 жовтих і 7 червоних карток нахапали футболісти.
Ігор Курило отримує жовту картку, фото: ФК Оболонь
Звідси – проблема з постійно не основним складом. За три роки в УПЛ можна нарахувати від сили десяток матчів, коли Металіст 1925 грав от прямо в основному складі. Крім травм, яких завжди було немало, додавалися ще ось ці необов’язкові дискваліфікації по картках. Так що не випадковий інцидент із Русиним, який в Минаї награв 13 хвилин після виходу на заміну й заробив жовту та червону з інтервалом у три хвилини.
Проте загалом каркас гри у харків’ян був. Якщо залишити за дужками, що хтось не в формі, хтось знизив до себе вимоги, хтось не прогресував, а взяти чистий клас, то Металіст 1925 навіть цього сезону недоотримав 5-6 очок і зимував 12-м замість того, щоб бути на 3-4 сходинки вище.
Попередніми тренерами було закладено непоганий фундамент – особливо в центрі поля. Прихід Скрипника давав надію, що він – тренер-прагматик, і зможе оцінити вигоди вже зведеного, вдосконаливши дійсно те, що точно потребувало покращення. Тобто, йти від логіки, заданої власником – зараз, у цьому сезоні, ви зберігаєте місце в УПЛ, а вже в наступному будуть зовсім інші завдання та інші бюджети під посилення.
У Металіста 1925 були труднощі з картками, травмами, гостротою атаки, з дограванням другого тайму (надто багато необов’язкових очок втрачено саме там). Але при цьому на ключових вузлах грали досвідчені футболісти, була чітко награна формація 4-1-4-1. Команда непогано комбінувала, мала набір гравців, які в останні роки демонстрували непогані результати в інших командиах чи навіть у самому Металісті 1925. Зі сторони здавалося, що тут можна підлатати діри й працювати далі над скромним, зате реалістичним завданням.
Віктор Скрипник, фото: ФК Металіст 1925
Цілком можливо, що Скрипник недооцінив масштабність своєї зимової роботи та готовність команди до неї
А тепер конкретніше. Металіст 1925 повинен був взимку вирішувати ось такі завдання:
- труднощі з атакою (лише три голи в найкращих бомбардирів, найгірший на всю лігу середній показник по кількості ударів по воротах, один із найгірших за дотиками до м’яча в чужому карному майданчику)
- провал в обороні (найбільша кількість пропущених м’ячів, найбільша кількість допущених ударів по своїх воротах)
- заміна ключових вікових гравців (відразу семеро гравців у віці 30 років і старших були основними в Металісті 1925 восени)
- покращення роботи на флангах (у команди було вкрай мало кросів, асистів з флангу, а донедавна провідні результативні вінгери різко здали в цьому сезоні – за винятком хіба що Дмитренка)
- постановка загальнокомандного пресингу (Металіст 1925 відзначався низькою інтенсивністю дій без м’яча, паршивенько відбирав і перенаправляв м’ячі собі на користь).
Це дуже серйозні ігрові недоліки, проте стартові тури не показали (поки?), що виправлений хоча б один із них.
Натомість новий головний тренер взявся за перебудову лінії, яка якраз була більш-менш сильною в команди.
Металіст 1925 раніше, переважно, грав у 4-1-4-1. Слабким місцем цієї побудови була опорна зона – що й говорити, якщо Мартинюк і А.Ткачук по ділу вигравали конкуренцію в молодих гравців і в 35-36 років виглядали краще за тих, хто мав їх елементарно перебігати. Зате Габелок, Вачіберадзе, та навіть більш проблемні і менш граючі півзахисники – це досить сучасні футболісти. Здавалося, довкола них можна будувати гру команди.
Артем Габелок, фото: ФК Металіст 1925
Натомість Скрипник, напевно ж, розуміючи, що підбір гравців у команди саме під 4-5-1 у різних її реалізаціях, спробував за зимовий антракт перебудувати Металіст 1925 на 4-4-2, та ще й у такій специфічній формації, як ромб.
Поясню, чому мені здається, що тут щось не так. Для ромба ключову роль відіграє опорник – бажано, щоб це був сучасний, ігровий півзахисник. Щось краще за «цепну собаку» – не тільки для брудного відбирання, а й для хорошого проникаючого пасу, бачення поля.
Не знайшовши цей основний елемент, годі й сподіватися, що 4-4-2 заграє. Не знаю, чи від хорошого життя – чи від не хорошого, але Металіст 1925 увійшов у весняну частину сезону із центральним захисником Черваком на місці «хвилеріза». Ну, окей, припустимо, рольова модель «Марсель Десаї» – хай із 30-річним запізненням.
Натомість, одночасний вихід кількох креативників послаблював конструкцію – тому що для балансу під умовним Юрченком там мали б працювати на широкому просторі Габелок-Вачіберадзе чи Габелок-Гармаш. На ділі ж Металіст 1925 ризикував виставляти то Русина, то Арі Моуру, що послаблювало можливі вигоди від роботи без м’яча та на відбирання, але й не давало цим технічним гравцям тієї синергії з командою, яку вони б отримували при більш звичних формаціях.
Цілком можливо, що ця схема виправдовувала б себе при топових форвардах, але нічого подібного до взаємно доповнюваних дуетів Коул – Йорк або Янкер – Елбер тут не було. Як для 4-4-2, критично необхідні якісні та агресивні нападники, спроможні добре діяти на межі офсайду, вдало відкриватися та позбавлятися від опіки суперників.
Скрипник же в цій ролі спробував скопіювати Луческу й виставив Гармаша. Здавалося б, цей жарт можна вже призабути. Тим більше, при очевидній різниці середніх ліній Динамо та Металіста 1925. Ні. Денис, можливо, в докір роботі в центрі поля на Закарпатті вийшов в атаці.
Денис Гармаш, фото: УПЛ
У багатьох вітчизняних вболівальників Віктор Скрипник заслужив повагу за особливий погляд на тактику, європейську ментальність і – в позитивному сенсі – впертість у втіленні свого задуму. Проте, цілком можливо, в ситуації з Металістом 1925 він недооцінив глибину проблем команди, тож по-справжньому задіяти ромб можна буде вже влітку – після більш якісного підсилення. Якщо, звісно, команда виконає завдання президента, а це обов’язкова умова.
У харків’ян – що не матч в залишку сезону, то «фінал». Часу на експерименти нема, але домашнє завдання не виконане
Для того, щоб команда заграла, Металіст 1925 повинен був вирішити складні завдання в комплектації. Наприклад, суттєво підсилити центр оборони – натомість у нас прийшов один Імереков. Хоча набагато кращими мали б стати фланги захисту, звідки не вистачає гострих підключень із голами та асистами. Однозначно був потрібен топовий конкурент Мозілю – воротареві добротному, проте останнім часом позбавленого жорсткої якісної конкуренції.
В опорній зоні, безперечно, існували проблеми, але звільнення в Діназ Мартинюка та Ткачука передбачало, що будуть підписані відповідні гравці. Ми ж бачимо Гармаша в атаці, а в опорній зоні захисника Червака.
Взимку Металіст 1925 суттєво розвантажив атаку, але ті молоді хлопці, які пішли, ніяк не впливали на напад, натомість зменшили хоча б кількісний вибір. Кулача харків’яни (як і Дніпро-1) не змогли переконати повернутися в УПЛ. Овусу – хлопець здібний, колись навіть із дортмундською Борусією тренувався, але він не готовий тут і зараз компенсувати відсутність Борячука та інших численних травмованих гравців.
Нарешті, фланги. Розуміємо, що при ромбі вони не настільки яскраво виражені. Але ж ми пам’ятаємо Металіст 1925, у якого свого часу Русин, Дмитренко та Криськів робили різницю. Зараз такого нема. І навіть той же Ременюк недоступний і знаходився в стартових турах десь поза командою.
Гаразд, хай би внутрішні резерви. А яка тут ситуація? Новий тренер би задумався, чому в Металісті 1925 найбільш талановиті гравці (Русин, Дмитренко, Сидоров) не прогресують, а навіть місцями деградують. Такий здібний форвард Сидоров, який пару років визначав ігрове обличчя запорізького Металурга, в УПЛ все ще не реалізований – хоча різниця між лігами небувало невелика, і навіть не те що першолігівці, а хлопці з аматорів уже тут грають по повній. Русин зразка минулого сезону та поточного – це ніби різні люди. Технічний, неординарний півзахисник і забивати став менше, і ігрову магію посунув за межі практичної ефективності.
Олексій Сидоров, фото: ФК Металіст 1925
Можна взятися за фасад, але ремонтні роботи все-таки краще починати з більш глибинних речей. Так от, щоб Металіст 1925 забігав у 4-4-2 так само бадьоро, як колись Зоря, Скрипнику не завадили б якщо не Аллах’яр, Шахаб або Денніс Бонавентуре, то хоча б Кочергін, Булеца та Алефіренко (тим більше, чутки про останнього вперто ходили всю зиму – але так і не знайшли свого відображення).
Фіналізуємо вкрай негативні враження від Металіста 1925 зразка початку весни року Божого 2024-го – ця команда нагадує стару іномарку, що знала часи розкоші та возила поважних пасажирів. І щоб зараз вона завелася й повагом виїхала на хайвей, треба ще пошукати запчастин і проробити серйозну роботу реставратора. Тим більше, що до закриття трансферного вікна є ще трішечки більше тижня.
