Як Динамо змінило володаря Кубка чемпіонів: Рауль і Карамбе планували в Києві забити по два м’ячі – дубль оформив Шевченко

Матч 1/4 фіналу Ліги чемпіонів 1998/99 Динамо (Київ) – Реал (Мадрид) – 2:0 висвітлював «Український футбол». Згадати перипетії першого матчу можна тут:

• Читайте також: Як Динамо змінило володаря Кубка чемпіонів: бійка після матчу, Шевченко та Ребров проти Реалу, Рауля та «Сантьяго Бернабеу»

«2:0 – Король помер. Хай живе Динамо!»

Газета Український футбол, № 29 (452). Четвер, 18 березня 1999 року

Ми палко бажали цього й не вірили: бачили, що Реал не Ювентус , але постійно згадували минулий рік. Знали, що не святі горшки ліплять, але не хотіли загадувати, що Динамо може бути у півфіналі — так само, як раніше боялися говорити вголос про можливість виходу в чвертьфінал.

Передмова (записали Анатолій Мартиненко та Андрій Варакін)

Олексій Михайличенко (помічник головного тренера Динамо): 

— Усе йде за планом. Дев'ятнадцять основних гравців готуються до матчу. Лазарет порожній. Поле для нинішніх погодних умов у нормальному стані.

— А якщо завтра основний час закінчиться з рахунком 0:0?

Роберто Карлос (захисник Реалу та збірної Бразилії):

— Холодно тут, проте це не стане для нас особливою перешкодою. Реал нині на піднесенні. Тошак повернув нам дух переможців, завдяки цьому ми здолали суперників у двох останніх турах чемпіонату Іспанії, Помиляється той, хто вважає, що золоті нагороди для нас примарні. Але здобуватимемо титул чемпіона ми потім, нині головне — пройти Динамо.

Рауль Гонсалес (нападник Реалу та збірної Іспанії):

— Це неможливо, ми обов'язково заб'ємо.

Крістіан Карамбе (півзахисник Реалу та збірної Франції):

— Ми з Раулем заб'ємо по два м'ячі (загальний сміх).

«Корона нам теж до лиця»

Гра

Перед звітною грою жодна з команд прихованих козирів не мала. Як би не маневрували керівники обох суперників, усі розуміли — на полі з'являться найсильніші. Стартовий склад Реалу підтвердив це: замість травмованого Миятовича та Гутьєреса Тошак випустив Ярні й Кампо.

Проте Лобановський Белькевича замінив на Кардаша, і ця заміна мала засвідчити, що 

головні надії динамівський тренер знову покладає на другий тайм.

Початок зустрічі змусив засумніватися в правильності цього постулату: Динамо почало гру активно й вже на першій хвилині Ярні вимушений був фолити — жовта картка. Але тривалого стартового натиску не вийшло: практично відразу ж темп гри перейшов у повільний й перевагу комусь з суперників віддати було неможливо. 

Перший небезпечний момент виник лише на 14-й хвилині, коли, перериваючи передачу, м'яч ледь не спрямував у свої ворота Хацкевич. За дві хвилини помилився київський захист, залишивши без нагляду Морієнтеса. Той з п'яти метрів бив у ближній кут, але влучив у Шовковського.

• Читайте також: «Коли Динамо обіграло Реал, ми пивом не обмежилися»: Хацкевич розповів, як команда Лобановського вибила переможця ЛЧ

Зрештою, гра знову заспокоїлася й стала нагадувати другий тайм поєдинку в Мадриді: індивідуальні дії підопічних Тошака, колективні — динамівців, але в обох випадках надто багато браку. Траєкторія м'яча обмежувалася двома лініями й перший небезпечний момент поблизу воріт Іллгнера виник лише на 23-й хвилині, та й той через непорозуміння між Шевченком, Кардашем і Ребровим ударом не завершився.

Єдине, чого в першому таймі було багато, — напруження. Помилялися всі, окрім, либонь, мадридського голкіпера, який нічого не робив. На 38-й хвилині фальш-старту при подачі кутового припустилися футболісти Реалу; комбінацію було завершено влучним ударом, але гол, звісно, не зарахували.

Кінець тайму безперечно був за Реалом. Кияни втрачали м'яч навіть у простих ситуаціях, і усі полегшено зітхнули, коли з'ясувалося, що арбітр додав лише одну хвилину. Підсумок першої половини зустрічі був маловтішним для Динамо — жодного (!) удару в напрямку воріт суперника.

Та залишалися надія на очікуване підсилення гри після перерви і, головне, — рахунок, який цілком влаштовував нас.

Другий тайм почався з очікуваної заміни — замість Кардаша вийшов Белькевич, який мав зіграти роль постачальника м'ячів для висунутих уперед Шевченка й Реброва. Проте сама гра пішла за звичним сценарієм: дві хвилини динамівського натиску і гостра передача Зеєдорфа Раулю. Наше щастя, що в того нічого не вийшло. А на 62-й хвилині Белькевич таки зробив свою справу. Його передача Шевченкові була бездоганною. Андрій виходить сам на сам з Іллгнером, обводить його і... Є пенальті! Ніяких сумнівів, дивно тільки, що німця не вилучили. Але не це зараз головне: до м'яча підходить наша «десятка».

Удар! Ні, неможливо — Іллгнер відбиває м'яч! Але Шевченко все-таки перший на добиванні... 1:0.

Гравці Динамо святкують гол Шевченка, фото: ФК Динамо Київ

Більше ніяких повільних пересувань: почалася ГРА. На 66-й хвилині небезпечний кутовий подає Косовський, трохи пізніше він же б'є, але м'яч з лінії воріт виніс Роберто Карлос. На 70-й хвилині на полі з'явився Гутьєрес і відразу ж примусив похвилюватися, перевіривши надійність Шовковського. На 76-й хвилині б'є Шукер, на наступній — Шукер. Але Динамо вже знайшло себе: у відповідь — контратака з участю Реброва та Шевченка.

І, нарешті, мить, коли ми повірили в реальність перемоги: Ребров перекидає м'яча Шевченкові по центру площі воріт. Андрій випереджає Іллгнера і б'є. 80-а хвилина — 2:0! 

Три м'ячі Шевченка Барселоні прославили його в Європі, три м'ячі іншому грандові — Реалу — прославили в Європі Динамо. 

Попереду було ще десять хвилин напруженої гри, штурм київських воріт й удар Рауля, але ми знали — весняний шлях з березня вже прокладено в квітень. Динамо втретє — в напівфіналі Кубка чемпіонів!

Динамо (Київ, Україна) —Реал (Мадрид, Іспанія) — 2:0 (0:0). Перший матч —1:1.

Голи: Шевченко (63, 80).

На 63-й хвилині Шевченко не реалізував пенальті (воротар).

Динамо: Шовковський, Лужний, Головко, Ващук, Каладзе, Гусин, Хацкевич, Кардаш (Белькевич, 46), Косовський (Яшкін, 87), Шевченко, Ребров. Головний тренер: Валерій Лобановський.

Реал: Іллгнер, Пануччі, Йєрро, Санчіс (Гутьєрес, 70), Роберто Карлос, Кампо, Редондо, Зеєдорф (Шукер, 65), Ярні (Карамбе, 80), Рауль, Морієнтес. Головний тренер: Джон Тошак. 

17 березня. Київ. Олімпійський стадіон. 82500 глядачів.

Судді: А. Фріск, М. Нільссон, Л. Ліндберг (Швеція). 

Попередження: Ярні (1), Іллгнер (62), Йєрро (74), Редондо (84).

Прес-конференція: «Гроші — не головний чинник»

Бурхливими оплесками був зустрінутий на зустрічі з журналістами наставник киян Валерій Лобановський:

— Відразу хочу вибачитися за те, що не зміг взяти участі в прес-конференції напередодні матчу. Я хворів, але зараз відчуваю себе краще. Ті оплески, якими зустріли мене, адресую всій нашій команді. Аналізуючи двобій, хочу зазначити, що тренер ніколи не буває задоволений грою. Першу половину матчу ми повністю провалили — хотіли зіграти якнайкраще, та не вийшло.

Другий тайм пройшов за нашої переваги. Але березень є березень, і в цей час нам важко набути оптимальної форми. Надалі буде кілька матчів і є ще час, щоб до зустрічей із суперником у 1/2 фіналу підійти в кращому стані.

— Як оцінюєте результат матчу?

— Взагалі гра показала, що гроші — не головний чинник. Ми на рівних грали з Королівським клубом, а це — міні-збірна світу.

Наші хлопці молоді, ми їм сказали, що сьогодні виграє той, хто більше цього прагнутиме. Ми хотіли більше, що й дало результат.

— Чи свідомо команда віддала ініціативу супернику в першому таймі?

— Ми були готові до цього. Але така гра вимагає більших зусиль, адже потрібно постійно боротися за м'яч. Краще самим контролювати хід матчу. Реал — це справді королівський клуб, в якому ціле сузір'я зіркових особистостей. Ми розуміли, що на цьому часовому відрізку мадридці в кращій формі. І тому закономірно вирішили зіграти на контратаках. І нам це вдалося.

— Чи запланована була заміна Кардаша Белькевичем?

— Так. Це було сплановано до гри. Василь відіграв перший тайм на своєму рівні. Валентин, вийшовши на заміну, значно додав у командних діях.

— Коли повірили в перемогу?

— Тільки тоді, коли арбітр підняв руки догори і дав фінальний свисток. 

Зовсім у іншому настрої перебував керманич Реалу Джон Тошак:

— Що можете сказати про результат матчу?

— Він для нас просто жахливий. Це тим прикріше, що ми показали непогану гру. Особливо в першому таймі. Але помилка в обороні призвела до гола, надалі гра в нас розладналася. Я не новачок у футболі і знаю, що все може трапитися в грі.

— Як оцінюєте гру Шевченка?

— Слід подивитися на результат матчу — і все стане зрозумілим. Він відіграє дуже важливу роль у команді і в цьому матчі був стрижневим гравцем суперника.

Шевченко проти Роберто Карлоса, фото: Yuri Kadobnov/Shutterstock

— Чи не буде ця поразка великим розчаруванням, адже команда плекала великі надії?

— Тепер уже потрібно думати про недільний матч. Ми розчаровані, але життя триває. Торік виграли Лігу чемпіонів, і в цьому році грали не гірше. Так уже вийшло, то що ж тепер робити?

— Кого з гравців команди суперника могли б відзначити?

— Я не стежив за футболістами Динамо.

— Чи не вважаєте, що Валерій Лобановський переграв вас тактично?

— Вибачте, але в мене ніякого уявлення про тактику нема.

— Як оцінюєте дії арбітра матчу?

— Його наміри стали зрозумілі вже в перші 30 секунд, коли він попередив нашого гравця.

«Ми їх переграли тактично»

Післямова

У поле зору журналістів потрапив один з тренерів Динамо – Олексій Михайличенко, який розмовляв по мобільному телефону.

— Олексію, якщо не таємниця, з ким тільки-но розмовляли?

— Моя родина нині в Лондоні, вони спостерігали за перипетіями матчу по телевізору й неймовірно хвилювалися за наших хлопців.

— Як прокоментуєте гру?

— Нам дуже важко грати в таку пору. Я щасливий, що хлопці сьогодні продемонстрували свій характер, бійцівські якості. І також те, що сьогоднішньої перемоги вони бажали значно більше, ніж "Реал".

— Як ви вважаєте, де був кращий матч — у Мадриді чи в Києві?

— Це були дві різні гри, тому не можна сказати однозначно. Звичайно, допускалися помилки, ідеальних поєдинків не було ні в Іспанії, ні в Україні. Сьогодні була гра нервів, напруги та характерів. Можливо, перший тайм склався для киян не досить вдало, проте в другій половині зустрічі динамівська машина розкрутилась і продемонструвала все, на що здатна.

— Коли Іллгнер «завалив» Шевченка, повинно було бути вилучення?

— Якщо в таких випадках призначається пенальті, то червона картка теж повинна бути. Тож мені незрозумілий лібералізм рефері в тому епізоді, можливо, в нього інше трактування правил.

— Реал сьогодні вас чимось здивував чи навпаки — розчарував?

— Я 6 не сказав, що розчарував. Реал — команда високого класу, вкомплектована найсильнішими футболістами. У них був непоганий малюнок гри в цьому матчі, але тактично сьогодні ми їх переграли.

У перерві перепало – пішло на поправку

Невдовзі з роздягальні киян вийшов старший тренер національної збірної України Йожеф Сабо, який теж не відмовився прокоментувати звітний поєдинок.

— Я почуваюся дуже щасливим, що сьогодні Динамо перемогло. Звичайно, перший тайм усіх нас примусив добряче похвилюватися, проте друга 45-хви- линка розставила все на свої місця. ! ми довели, що сьогодні сильніші за іспанців.

Йожеф Сабо у 1999 році, фото: скріншот YouTube

— Чому, на вашу думку, в першому таймі Динамо не могло знайти свою гру?

— У хлопців відчувався мандраж, тому було багато браку. Проте під час перерви від Лобановського їм перепало, вони заспокоїлись, що й позначилося на грі в другому таймі.

— Динамо сьогодні зіграло на повну силу?

— Ні.

У Туреччині вболівали за Динамо

Були вельми здивовані, коли побачили у дворику НСК «Олімпійський» колишнього капітана Динамо, а нині гравця турецького Трабзонспора Юрія Калитвинцева.

— Гра мені дуже сподобалась, — бере слово Юрій. — Хлопці зіграли непогано. Багато хто схильний виділяти когось із Динамо, проте я цього не робитиму, адже динамівці саме сильні командною грою.

— А що говорили в Туреччині стосовно цього поєдинку?

— Особисто я говорив, що Динамо здобуде путівку до півфіналу, хоча, якщо відверто, на всі сто відсотків не був у цьому впевнений. У моїй нинішній команді хоча й сумнівалися, що Динамо спроможне виграти в Реалу, та все ж, коли я виїжджав сюди, запевнили, що вболіватимуть за український клуб.

— Юрію, либонь, у глибині душі є певна часточка образи, що залишив клуб, який вийшов до півфіналу Ліги чемпіонів?

— Коли я вибував, вірив, що Динамо може досягти такого, а можливо, навіть і більшого успіху. Напевно, трішечки щось і є, але це життя, це футбол. Тут неможливо на щось ображатись і щось загадувати.

— Йожеф Сабо підтримує з вами контакт?

— Зараз Йожеф Йожефович очікує мене в машині й ми їдемо на базу. Він усіх "збірників відпустив, а мене залишив.

Виграли завдяки характеру

Нарешті з роздягальні почали виходити герої цього вечора. Насамперед пощастило поспілкуватися з півзахисником Андрієм Гусиним:

— Перший тайм пройшов не зовсім вдало, у нас не тримався м'яч, було багато втрат. У перерві відбулася серйозна розмова в роздягальні й всі поставили вимогу один одному — зіграти якнайкраще. А перемогти нам вдалося, певно, завдяки характеру.

— Тобі особисто проти кого важче було діяти?

— Проти Рауля. Він, особливо в першому таймі, багато рухався й заплутував нас. У другій половині гри, як на мене, він дещо збавив оберти.

Гусін (на задньому фоні) і Рауль, фото: Yuri Kadobnov/Shutterstock

— Склалося враження, що Динамо грає на утримання рахунку.

— Ні, ми ніколи не обираємо таку тактику, тим більше при такому хиткому рахунку. Нам навіть не спадало на думку грати на утримання, а якби ми пропустили гол? Сьогодні грали лише на перемогу.

— Тобто, завдання було зіграти на контратаках?

— Ритм гри змінювався — то ми активно відбирали м'яча, то відскакували. Грали, виходячи із ситуації, яка складалася на полі.

Не відмовився од коментаря й воротар Олександр Шовковський:

— Можливо, перший тайм пройшов не так, як ми того хотіли, хлопці трошки переживали. Це й не дивно, адже відповідальність була дуже великою, Реал — команда іменита. Але на другий тайм ми вийшли значно відмобілізованішими, концентрація була набагато вищою і проявили характер та бажання виграти. Нам хотілося довести, що Київ має команду європейського рівня. Велике спасибі всім уболівальникам, які нам дуже допомогли цього вечора.

— А як розцінюєш власну гру?

— Моє діло грати, а оцінювати — прерогатива тренерів, критиків і журналістів. Усе, що міг, — зробив. Найголовніше — не пропустив м'яч.

— Який момент гри для тебе був найскладніший?

— Найвідповідальніший момент — перший дотик до м'яча. Коли ти його зробив, стаєш спокійним і впевненим. А врівноваженість для воротаря — найголовніший чинник. Якщо воротар грає спокійно та зосереджено, це передається й польовим гравцям.

Незабаром у полі зору журналістів опинився півзахисник Артем Яшкін.

— Сьогодні воістину тріумфальний матч для Динамо, не шкодуєш, що грав у ньому лише кілька хвилин? Чи вважаєш, що в тебе ще все попереду?

— Звичайно, в мене все ще попереду. Сьогодні хоча й пограв лише п'ять хвилин, але вважаю, що в мене все вийшло.

Вдалося поспілкуватися і з півзахисником Віталієм Косовським:

— Багато говорили про твій фізичний стан напередодні цього матчу. Тренери запевнили, що з тобою все гаразд, а як ти сам оцінюєш свою сьогоднішню гру?

— У першому таймі гра для нас була не досить вдалою, в мене особисто теж не все виходило гаразд. У другому ми продемонстрували свій характер і досягли бажаного результату.

— Реал чимось здивував?

— Нічим. Хоча ми передбачали, що вони намагатимуться контролювати м'яч і зіграти на контратаках.

— Хто з іспанців завдав найбільше неприємностей?

— Певно, що Ярні, особливо запам'ятався його підступний удар у першому таймі.

— Який матч був складнішим — тут чи в Іспанії?

— Думаю, що звітний поєдинок найважливіший.

— Чи зіграло вам якось на руку те, що в сьогоднішньому поєдинку не брав участі Миятович?

— Звісно, Предраг — класний гравець, але в Реалі його було ким замінити.

— Як святкуватимеш успіх?

— У сімейному колі.

Сьогодні нам не пощастило

Тільки-но на вулицю почали виходити мадридці, звідусіль на них накинулися "мисливці за автографами". Дехто відмовлявся і, нікого не помічаючи, йшов до автобуса, дехто зупинявся й розписувався на різноманітних буклетах, квитках і аркушах із шкільного зошита, охоче фотографуючись. Та приділити увагу журналістам мало хто наважувався. 

Одним із сміливців став хорватський легіонер Давор Шукер.

— Що я можу сказати, — Давор розвів руки, нагадуючи підбитого птаха. — Динамо сьогодні зіграло добре, але й ми не пасли задніх.

Каха Каладзе і Давор Шукер, фото: Yuri Kadobnov/Shutterstock

Спочатку мали беззаперечну перевагу, але потім її втратили. Сьогодні нам не пощастило забити, хоча й нагоди були. На жаль, ми не використали своїх можливостей, чого не скажеш про Динамо. Реал грав, відштовхуючись од результату першого матчу в Іспанії, що й було на руку киянам.

Ви маєте двох чудових футболістів — Шевченка й Реброва, які цього вечора принесли радість не лише Києву, а й усій Україні загалом.

Не велемовним був і співвітчизник Шукера — Роберт Ярні.

— Попри поразку, ми зіграли хороший матч, але, на жаль, він закінчився для нас сумно і вороття назад немає.

— Чого вам сьогодні не вистачало?

— Завершального удару по воротах.

— Як вам сподобався Шевченко?

— Це дивовижний форвард, більше сказати нічого не можу. Загалом сьогодні всі українські футболісти мали пристойний вигляд.

Читайте також

«Якби Динамо вийшло у фінал, то перемогло б МЮ»: Михайличенко згадав легендарний тріумф над Реалом і матчі з Баварією