Адіс ЯХОВИЧ: «Свій гол я присвятив загиблому товаришу Петару Мілошевскі»

— Пане Адісе, минулого тижня поновилася українська прем’єр-ліга, та ваша команда вдома не змогла переграти «Зорю». Як гадаєте, в тій зустрічі «Ворскла» два очки втратила чи одне здобула?

— Ми зіграли унічию — 1:1. Якщо розглядати матч у цілому, нічия — цілком закономірний результат. Нагод вистачало в обох команд. На полі були такі собі гойдалки, але нікому не вдалося схилити чашу терезів на свою користь. У підсумку, вийшов закономірний результат.

— По перерві вам удалося зрівняти рахунок. Здалося, що ви скористалися помилкою голкіпера луганців Сантіні, який невпевнено зіграв на виході…

— Як сказати. На перший погляд, так, помилка голкіпера справді мала місце. Але я йшов на м’яч, відтак мені пощастило відзначитися. Потім я зняв футболку, в мене був на майці напис, присвячений загиблому спортивному директору збірної Македонії Петару Мілошевскі. Він був моїм товаришем, отож ще перед поєдинком вирішив: якщо й заб’ю, то присвячу гол саме йому.

— А вас у клубі за подібні витівки не штрафують?

— Так, мене справді покарали за нестриманість, наклали грошовий штраф.

— І наскільки відчутним для вашої кишені виявився штраф?

— Знаєте, такий собі. Не можу сказати, що великий, але й не маленький. Узагалі, це такий виховний момент, щоби в подальшому подіб­них помилок футболісти нашої команди не повторювали. Непрофесіонально я вчинив, потрібно все ж таки свої емоції контролювати.

— Що після матчу із «Зорею» Василь Сачко казав своїм підо­пічним у роздягальні?

— Сказав, що прикро втрачати залікові бали на своєму полі, але потрібно не посипати голову попелом, а рухатися далі. Також указав нам на наші помилки, просив сконцентрованіше та уважніше діяти в лінії захисту й покращувати реалізацію. Наразі готуємося до непростого поєдинку проти «Волині».

— Адісе, ви вже півроку виступаєте в українській першості, мешкаєте в Полтаві. Скажіть, вас усе влаштовує?

— Так, мені все у вашій державі подобається. Рівень футболу, побут, ставлення людей один до одного. У чемпіонаті України виступають хороші команди, демонструють якісний, прогресивний футбол. Такі колективи, як «Динамо», «Дніпро», «Шахтар» диктують моду в УПЛ, є флагманами місцевого футболу. Протистояти таким клубам завжди приємно і складно, адже в їхньому складі виступають гравці серйозного рівня, індивідуально дуже сильні.

— До переїзду в Полтаву ви виступали в Швейцарії, за тамтешні «Віль» і «Цюріх», де відзначалися непоганою результативністю. Чим поясните настільки низьку результативність у складі «Ворскли», адже на вашому рахунку всього два забитих м’ячі?

— Пов’язую це з адаптаційними нюансами, адже в Україні футбол зовсім не такий, як у Швейцарії чи Македонії. Я вже провів у складі «Ворскли» півроку, потроху звикаю до місцевої першості, в якій дуже багато боротьби, багатьом командам притаманний саме силовий футбол. Наприклад, у Швейцарії команди технічніші, відтак там робиться акцент на комбінаційний стиль гри. Але нічого, гадаю, ще трохи часу й я повністю освоюся в УПЛ і значно покращу свою результативність.

— Можете розказати, як команда готується до виїзного поєдинку проти луцької «Волині», котра вдома завжди непоступлива?

— Ми знаємо, що «Волинь» удома чудово грає, обіграла «Шахтар». Та й минулого туру змогла перемогти «Карпати». Тому там команда непогана, певне, після перемоги над львів’янами перебуває ще й на емоційному піднесенні. Але що робити? Нам потрібно їхати й перемагати, адже заборгували перед своїми вболівальниками, давно не радували їх звитягами. Можу пообіцяти, що в Луцьку будемо битися, й намагатимемося привезти звідти три очки.

— Недавно в ЗМІ з’явилася інформація, що президент «Ворскли» зустрічався з тренерським штабом і футболістами, й поставив перед вами чітке завдання — вийти в зону Ліги Євопи. Як гадаєте, ваша команда дозріла до єврокубків?

— Чесно кажучи, я не знаю, мене там не було. Але, як на мене, нам до снаги грати в Лізі Європи, чому б і ні? Тренер у нас хороший, склад збалансований, тож маємо вирішувати серйозні завдання.

Роман КИРІЄНКО.