Анатолій БУЗНИК: «Перед нами в будь-якому випадку стоїть завдання — зробити команду, котра матиме гідний вигляд у прем’єр-лізі»

«Усі сили та можливості були витрачені на реконструкцію стадіону»

— Анатолію Івановичу, розпочну з подій міжсезоння. За Федоренка кіровоградці останній виїзний збір провели в Туреччині, а ви свій — на Закарпатті. Чому?

— Найперше, якщо команди вирушають на збори до Закарпаття або куди-інде (Єгипет, Кіпр), значить, у них є для цього можливості, щоби готуватись у хороших умовах. Що стосується Туреччини, зазначу, що між попереднім і прийдешнім сезоном є лише один місяць. Отож особливо багато часу ні в кого немає. А везти футболістів за кордон, тим паче, в період комплектації, коли приїжджають нові гравці на перегляд, — зайві витрати. Потрібно всім оформлювати візи, адже ми ще не в Євросоюзі.

Відтак розпочали підготовку в Кіровограді: будь-який клуб збирається вдома, щоби провести кваліфікований медогляд. А вже потім команди отримують відповідне навантаження. Робити все навпаки — нерозумно. Нам людське життя завжди важливіше, ніж якісь результати. Зважаючи на те, що вітчизняні тренери можуть дати таке навантаження, що не витримає будь-який організм. Отож варто переконатися, чи здоровий цей організм, чи ні.

— Отож фінансовий аспект жодним чином не вплинув на вибір на користь Закарпаття?

— Усі команди залежать од фінансових можливостей. Якщо кошти є, значить, збори відбуваються з якіснішими спарингами та в іншому місті з огляду на психологію. Спочатку організували тижневе домашнє зібрання, щоби провести медогляд, а згодом закласти принаймні мінімальний фундамент аеробної підготовки. Далі гравці пройшли тестування, щоби ми побачили початкову стадію, тобто з чого почали та від чого ми «танцюватимемо». До нас приїжджала група із Федерації на чолі з Віктором Догадайлом, він кваліфікований фахівець у цих питаннях.

Щодо Закарпаття, там — шикарне місце із чудовими умовами та полями. Єдине, що на захід України не приїхало кілька команд, тому неод­норазово доводилося грати з «Говерлою». Хоча я вважаю ці спаринги серйозними. Загалом, у тих краях ми провели, можливо, трішки більше, ніж психологічна витривалість переносить, — 17 днів. Отож залишилися задоволені виконаною роботою, хоча виїзний збір — не гарантія, що колектив краще готовий до сезону.

Є команди, котрі залишились удома, проте це — їхнє бажання та можливості. До прикладу, маючи таку базу, як у «Олександрії», можна нікуди й не їхати. Вони мають де та на чому тренуватись, та розташовуються так, що їм зручно їхати до інших ФК, аби проводити контрольні матчі. У нас же, знаєте, всі сили та можливості були витрачені на реконструкцію стадіону, котрий сьогодні має чудовий вигляд, відтак готовий приймати глядачів. Також ігрового поля, зрештою, дочекались. Утім, щодо власної бази стоятимуть питання в майбутньому.

«У нас розмова була навіть із Назаренком»

— А чи були задоволені зміною кадрів у середовищі ваших підо­пічних?

— Ніколи не можна остаточно бути задоволеним. Якби «Зірка» успішно стартувала, виграючи в усіх 4:0, тоді на даному етапі можна бути задоволеним, адже зробили все правильно. Ідеальних рішень не буває. Наша задача — мінімізувати фінансові вкладення в гравців, які не «тягнуть», або, навпаки, знайти тих, із якими можна досягти поставленої мети.

Люди, котрі залишили наші лави, навесні не потрапляли в основний склад. Плюс, як би недоброзичливці не говорили, виходячи зі стартових результатів, перед нами в будь-якому випадку стоїть завдання — зробити команду, котра матиме гідний вигляд у прем’єр-лізі. Зрозуміло, щоби туди вийти, потрібно вже зараз сформувати колектив, здатний вирішувати зав­дання на найвищому рівні. Зважаючи на це, намагаємося чи, принаймні, стараємося підбирати гравців, які виконуватимуть поставлені цілі не лише сьогодні, а й завтра. Хоча не все в нас гладенько проходить. Період розвит­ку, стабілізації та ламання стереотипів достатньо болісний. Відтак футболісти, котрі нас влаштовують, дають збої, що відбувається через різні причини. Отож селекція в нас не зупиняється. Не від хорошого життя недавно запросили на позицію нашого капітана Кочури нового гравця, з яким знайомитимемось у процесі роботи впродовж сезону.

— Чи чекати додаткового попов­нення до закриття трансферного вікна?

— Якщо знайдемо вільного агента, котрий сподобається тренерському штабу, то запросимо його, попри терміни відкритого трансферного ринку. Президент пан Березкін сказав, щоби підписували договір із будь-якою людиною, котра нам потрібна. Єдине, що ми не можемо купувати футболістів. Отож новачками можуть стати лише вільні агенти чи гравці, котрі не мають зобов’язань перед іншим клубом. У нас розмова була навіть із Назаренком. Сергій — місцевий, тому був не проти. Однак маємо розуміти, чому він віддав перевагу «Чорноморцю», котрий грав у єврокубках. Коли йому буде 36, можливо, «Зірка» вже матиме  інший рівень, хоча, ймовірно, Назаренко ще нам стане в нагоді.

— Як удалося вирішити ситуацію з вашим юридичним призначенням за кермом кіровоградського ФК?

— Жодних проблем не виникало. Єдиний момент: юридично я був оформлений на роботі у ФФУ, тому моя трудова книжка була у Федерації. Для того, щоби все відбулося правильно — за законом, — міг працевлаштуватись у «Зірці» лише в той день, коли звільнився з попереднього місця роботи. Стати повноправним тренером на останні дві гри в минулому чемпіонаті не було фізичної можливості, адже не вистачало певних підписів.

«Свій ліміт мирових
ми вже використали»

— Які висновки зробили з першої гри в першості, коли програли алчевській «Сталі»? Мене цей результат приголомшив, зважаючи на розклад сил напередодні двобою.

— Наставник не ображається на результат або «приголомшується», він аналізує, чим ми вже займалися. Скажу більше, життя настільки багатогранне та непередбачуване: сьогодні живеш, а завтра, як Андрій Баль і Валентин Белькевич, змінив світи. Ти краще готуєшся, розказуєш усім, що в нас задачі, а виходиш на матч, і отримаєш результат, якого не чекав. Тим і цікавий футбол, що бувають незакономірні підсумки протистоянь. Напередодні матчу в розмові з підопічними я сказав, що у «Сталі» зараз непередбачуване становище, тож вони — найнебезпечніші. Алчевці не готувалися, не грали спаринги, не провели належну селекцію, але тим вони й небезпечні. Далі «сталевари», можливо, й не виграють у найближчих поєдинках (розмова відбувалася до чернівецької гри, в якій виграла «Сталь». — Є.Д.).

У нашому випадку залишила слід самовпевненість, коли в перші 30 хвилин матчу володіли ініціативою, створювали безліч голевих моментів, які, зрештою, розтринькали, граючи академічно. А потім ця банальна помилка… Є така річ — психологія, про яку всі говорять, але ніхто не знає, що це таке. У цей момент, коли пропустили м’яч, стрепенулись, але було вже пізно, адже пролунав свисток на перерву. Після якого зразу ж отримали вилучення. У даній ситуації суддя замість того, щоби сигналізувати положення поза грою, залишивши команду суперника без атаки, призначив пенальті в наші ворота та вилучив гравця. Це їхні проблеми, що вони не бачать офсайд.

Коли клуб оприлюднює свої амбіції, всі хочуть обіграти їх будь-яким способом. А тут, можливо, неуважність арбіт­рів призвела до того, що кіровоградці залишились у меншості за рахунку 0:2. Потрібно віддати належне: далі суперник почав глумитися чи, іншими словами, контролювати м’яч. За проаналізованими даними, це була вагома перевага в останні хвилини першого та на початку другого таймів. Згодом навіть удесятьох домінували та могли зрівняти рахунок. Утім, за такої погоди, на одного футболіста менше та гандикапі в два м’ячі, це зробити було складно. Після третього пропущеного м’яча команда пішла повністю в атаку, адже було не важливо, з яким рахунком програємо. Відтак цей, на перший погляд, приголомшливий результат зовсім не сенсаційний. Бувають такі ситуації, котрі неможливо передбачити. Якраз у такий калейдоскоп подій потрапили, коли в меншості було складно відігратись.

— Далі результати покращились, якщо це можна так назвати: з поразки — на дві нічиї з «Полтавою» та «Гірником-Спортом» із аналогічним рахунком — 1:1.

— Якщо ФК хоче потрапити в прем’єр-лігу, то нічиї не підходять для такої мети. Свій ліміт мирових ми вже використали. Одразу скажу, що гра з кожним матчем покращується, тож не викликає сумнівів, що «Зірка» може боротися за серйозні завдання. Команда може вести гру, виступати першим номером, але, на жаль, цього мало. Тренера оцінюють за трьома критеріями: 1) за результатом; 2) за якістю гри; 3) за ростом гравців. На сьогодні ми та навіть уболівальники можуть говорити, що кіровоградці не мають проблем із якістю гри. Думаю, всі задоволені її змістом. Хоча всі також розуміють, що результат міг бути зовсім іншим. Позаяк у футболі не буває дрібниць.

«Потенціал у кіровоградського
ФК величезний»

— Попереду у вас зустріч із «Наф­товиком-Укрнафтою». Зважаючи на проблеми охтирців, чого варто сподіватися від цього поєдинку?

— У «Зірки» не буває легких матчів, отож не варто їх виокремлювати. «Сталь» для нас — начебто нескладний суперник, який був не готовий до сезону, натомість насправді цей двобій виявився найтяжчим. Будуть це «Суми», «Нафтовик» або «Буковина», які мали проблеми під час підготовки, чи «Олександрія», яка їх не мала, для нас усі протистояння однакові. Кожного суперника ми поважаємо та аналізуємо. Коли здобудемо першу перемогу? Хотіли ще в дебютній грі її відсвяткували, але не склалося. Аналогічне налаштування було й на наступні поєдинки, проте знову не вдалось. Якщо переможемо у четвертому матчі, то це буде чудово.

Скажу, що прохідних ігор у першій лізі не буває. Зрозуміло, що є команди, котрі переживають певні негаразди, втім, вони — не слабкі. Будь-який колектив слабкий лише тоді, коли пролунає фінальний свисток, а його перемогли на полі. Однак це лише на той день і момент, адже після цього він стає сильним для наступного опонента. Наша найголовніша мета — досягти межі міцності, щоби всім командам, які чинять опір, ми мог­ли пред’явити козирі, перегравши їх. Повірте мені, потенціал у кіровоградського ФК величезний.

Наразі серйозні претензії висуваємо нападникам, котрі мають проблеми з завершальним ударом. Утім, ми не будемо шарахатись, а систематично працюватимемо, щоби виправити цей ключовий компонент будь-якої гри. Запевняю, коли нас «прорве», то в нашому виконанні відбуватимуться матчі з великими рахунками, тож забиватимемо не один-два, а чотири-п’ять м’ячів за поєдинок. Проте все це чекає попереду. А зараз не потрібно вішати ніс і розпускати слину.

— Проблеми з реалізацією пов’язані зі згаданою психологією чи рівнем майстерності виконавців?

— Зазначу, що психологія впливає на все, зокрема фізичну підготовку та можливість завдати заключний удар. Однак є ще рівень майстерності. Кажуть, поталанило — не поталанило. Що таке поталанило? Це коли вміння поєднується з можливістю. Для наших форвардів за матч створюють три-чотири голевих епізоди, втім, вони їх не використовують. Про що це говорить? Про те, що їх уміння не на належному рівні. Є гравці, котрі можуть із нічого зробити «цукерку», а в нашому випадку виникають моменти, котрі викликають у мене обурення, коли футболіст навіть не намагається спрямувати м’яч за лінію воріт. Ось чому ми перебуваємо на нинішньому місці, а не на тому, на якому хотіли би бути. «Зірка» мог­ла, може, й хоче посідати позицію на чолопку турнірки, проте сьогодні ми ще не там.

Євген ДЕМЯН.