Андрій Тихий: «У Тернополі будь-якому супернику складно. Хочеться, щоб до Ниви суперники боялися їхати в гості»

Переглядів 7708
Артур Валерко Артур Валерко
4 голоси
Андрій Тихий: «У Тернополі будь-якому супернику складно. Хочеться, щоб до Ниви суперники боялися їхати в гості»
Андрій Тихий. Фото: Суспільне Тернопіль
«Як живеш, командо?». На «УФ» серія матеріалів про життя вітчизняних футбольних клубів, і на черзі – мова про клуби ‒ Першої ліги ПФЛ. Нива (Тернопіль) – в розповіді директора клубу Андрія Тихого

Сім років тому тернопільська Нива втратила місце в змаганнях ПФЛ і змушена була починати все спочатку – від найнижчого місцевого рівня. Тим не менш, оновлена Нива, яка стартувала з обласних змагань і не оминула жодної сходинки, включаючи аматорський чемпіонат і Другу лігу, наразі знову повернулася на ті ж позиції.

Вигравши під керівництвом Василя Малика змагання в достроково завершеному сезоні 2019/2020 в Групі «А» Другої ліги, тернополяни підвищилися в класі й зараз змагаються на тому ж рівні, де були перед вимушеним рестартом. Більше того, за підсумками осінньої частини завоювали право виступати у Чемпіонській групі і цілком можуть поборотися за місце в УПЛ. У вересні 2022 керівництво зупинилося на кандидатурі свого спортивного директора Сергія Задорожного в якості головного тренера, який досі працює з приставкою в.о.

Директор ФК Нива (Тернопіль) в інтерв’ю сайту «Український футбол» Андрій Тихий розповів про відродження традицій клубу, вихід на новий рівень і сподівання на майбутнє.

«За кілька років клуб пройшов шлях від чемпіонату області до Першої ліги»

– Від «клінічної смерті» в 2016 році – до повернення в Першу лігу минуло кілька сезонів. Як Нива врятувалася від непривабливої долі інших клубів, що не пережили втрату професіонального статусу та припинили свою історію?

– Завдяки винятково тим людям, які й нині очолюють наш клуб. Це вони ініціювали порятунок Ниви, для чого навіть довелося пережити рестарт – як у плані юридичних моментів, так і суто спортивних.

На жаль, переоформити клуб не було можливості, люди, які на момент зняття клубу зі змагань ПФЛ володіли документами, не віддавали їх, тому ухвалили рішення зробити перезавантаження, почати нову сторінку в історії Ниви. Розпочинали свої виступи з чемпіонату Тернопільщини, виграли Кубок області, грали у чемпіонат серед аматорів. Не оминали жодної турнірної сходинки, тож поступово вийшли на професіональний рівень.

Важливо, що нам вдалося дійти до своєї мети. За кілька років клуб пройшов шлях від чемпіонату області до Першої ліги. Вважаю, що це досить непоганий результат. Спочатку грали на стадіоні, на якому не було трибун та роздягалень. Зараз маємо змогу виступати на найкращих аренах в Україні.

– У 2016 році в місцевих футболістів було розуміння того, що потрібно рятувати клуб? Адже, на жаль, часто досвідчені й найбільш майстерні місцеві гравці віддають перевагу більш спокійним іграм на аматорському рівні без дальніх виїздів. Були ті, хто на патріотизмі погодився долучитися до відродження Ниви?

– У 2016 році робилася ставка виключно на місцевих футболістів. Пригадую, що не з Тернополя у нас був лише Віктор Яневич, який залишився у клубі ще з попередніх років. Віктор тоді був капітаном команди – та й як назвати легіонером гравця з сусідньої Івано-Франківської області? Він – також наш. Для нас було важливо, щоб за команду грали місцеві футболісти.

«Називали себе «Робінами Гудами», адже забирали очки у багатих команд і дарували їх бідним».

– Грубо кажучи, Металіст 1925, який ви свого часу вибивали з Кубка України по пенальті, та Верес, який у Другій лізі був нижче в таблиці за тернополян, зробили великий крок уперед, а Нива поки що поступається цим клубам. У чому, на вашу думку, основна причина?

– Думаю, що важливу роль відіграє стабільність. Маю на увазі фінансову стабільність, рівень футболістів. Ці клуби мають набагато більший бюджет, тому вони вже кілька років грають в УПЛ. Філософія Ниви полягає в орієнтуванні на власних вихованців. Того сезону, коли виграли Другу лігу усім гравцям надали можливість проявити себе на рівні Першої ліги. Кістяк нашої команди завжди складали молоді футболісти, а молоді притаманна нестабільність. Але того часу називали себе «Робінами Гудами», адже забирали очки у багатих команд і дарували їх бідним. Відсутність стабільності позначилася на результатах команди.

– З Нивою працювали Задорожний, Шумський, Малик, не рахуючи тих, хто виконував обов’язки головного тренера після відставок або очолював команду нетривалий час. Кого із цих тренерів у Тернополі згадують з вдячністю?

– Ми вдячні всім тренерам, які працювали з командою. Кожен із них вклав частину своєї душі в Ниву, в наших гравців. Прогрес футболістів – заслуга кожного тренера, з яким вони працювали. Час показує, що навіть ті, хто залишив наш клуб, залишаються в добрих стосунках з Нивою. Ось і Сергій Задорожний, який і гравцем, і головним тренером працював у Ниві свого часу, повернувся в клуб. Спочатку працював спортивним директором, зараз очолює першу команду нашого клубу.

– Свого часу Нива проявила «робінгудівське» благородство і в інтересах проведення фіналу Кубка України: поки Центральний стадіон Тернополя готували до кінця сезону 2020/21, ваша команда тривалий час грала на інших стадіонах в інших містах. Чи пішло на користь головному стадіону міста вимушене розлучення з Нивою?

– Ми ще раз переконалися у тому, що Ниву у Тернополі люблять вболівальники. У матчі з ВПК-Агро, який провели після довгої перерви на рідному стадіоні помітили, що вболівальники засумували за командою. Глядачі з задоволенням відвідали нашу гру. Багато людей говорили, що не будуть відвідувати фінал Кубка, а підуть саме на гру Ниви. Приємно, що весь час вболівальники надсилали нам слова підтримки в соцмережах, стежили за прямими трансляціями, жили в ритмі життя Ниви.

Щодо міського стадіону, то влада напередодні фіналу вклала кошти в арену. Відбулося покращення інфраструктури стадіону. Були змінені лави запасних, покращили освітлення, поле привели до ладу. Чудово, що всім цим зараз можемо користуватися і ми.

«Нива – найбільш популярна команда. Думаю, що кожен житель міста знає про нашу команду»

– Чи є відчуття що Нива – це вершина піраміди футболу в місті та області?

– Тернопіль завжди асоціюється з Нивою. Хоча у нашому місті є й інші команди, які прославляють Тернопіль в інших видах спорту, проте Нива – найбільш популярна команда. Думаю, що кожен житель міста знає про нашу команду – ви можете спинити будь-якого прохожого тернополянина й запитати про футбольну команду, якщо це буде місцевий – відповідь буде Нива. Приємно, що клуб є брендом всієї області. Думаю, що наші великі перемоги ще попереду.

– Окрім вольових якостей і славних традицій клубу, який і в Вищій лізі свого часу побував, привертає увагу ще й символіка клубу. Нива – одна з тих клубів, які вже в новітні часи змінили емблему. Як це було й чи задоволені ребрендингом?

– З самого початку прагнули перезапустити разом із клубом і бренд. Розглядали різні варіанти, аж поки не звернулися до відомого дизайнера Дмитра Штрайса, який саме Ниві першій розробив герб і брендбук, після нашої співпраці ще не одному клубу в Україні зробив ребрендинг. Задоволені, що обрали саме Дмитра. Наша співпраця виправдала себе на 100%. Приємно, що наш логотип визнавали одним із найкращих в Україні. Зараз у Ниви новий технічний спонсор, і цією співпрацею теж задоволені. Думаю, що ми вгадали з вибором виробника екіпірування. Цього року модернізували офіційний сайт, намагалися його зробити більш сучасним. Робота продовжується, адже немає межі досконалості.

– Нива пізніше розпочала підготовку до цього сезону, який проводиться у, так би мовити, військовому форматі. Це через невизначеність яка була, адже знаємо, що клуб міг не брати участь у змаганнях?

– Дійсно, ми пізніше вийшли із відпустки, але головне, що вдалося підготуватися до старту чемпіонату. Запросили гравців на перегляд, до того ж приїхали деякі футболісти, які були з нами до 24 лютого. Розпочали підготовку із Андрієм Купцовим, але через незадовільні результати у вересні припинили співпрацю з тренерським штабом.

«На жаль, нам не вистачало стабільності. Головне, що все ж фінішували в ТОП-4».

– Чи змінився малюнок гри команди після призначення Задорожного?

– Сергій Задорожний не вперше очолює нашу команду. Сергій Михайлович повернув у склад декількох гравців, які не грали при Купцові.  Вважаю, що зміна тренера нам безумовно пішла на користь. Гра команди засяяла новими барвами, повернувся бійцівський дух Ниви.

Нагадаю, що саме Нива відібрала очки у Полісся. На жаль, нам не вистачало стабільності. Сподівалися, що до останнього туру вирішимо всі свої питання і шанс проявити себе отримає молодь. Проте, не так сталося, як гадалося. Головне, що все ж фінішували в ТОП-4.

– Коли можна очікувати, що Сергій Задорожний позбудеться приставки в.о.?

– Ця приставка є формальною, адже тренер зараз навчається на курсах для отримання ліцензії А – диплом УЄФА. 

– Які завдання ставите на весняну частину змагань?

– Намагатимемось наздоганяти лідерів та спробувати потрапити у четвірку, щоб, принаймні, взяти участь у перехідних матчах для участі в УПЛ. Навесні зіграємо вісім матчів. Розуміємо, що ситуація непроста і ми випереджаємо тільки Кремінь. Проте,  віримо у власні сили. Сила не в грошах, вона - в команді, в нашому колективі! Якщо не зможемо фінішувати в ТОП-4, то на наступний сезон ставитимемо завдання підвищитися у класі.

«Прагнемо, щоб Нива боролася за найвищі місця, а кістяк команди складали місцеві футболісти»

– Як відсутність глядачів вплинула на гру команди?

– Дуже неприємно грати, коли трибуни порожні, адже футбол насамперед для вболівальників. Проте, такі реалії сьогодення. Хочу подякувати вболівальникам, які в одному з останніх домашніх матчів допомогли нам приготувати поле, адже за день до гри поле засипало снігом.

– Якою хотіли б бачити Ниву у найближчій перспективі?

– Прагнемо, щоб Нива боролася за найвищі місця, а кістяк команди складали місцеві футболісти. Нива завжди славилася своїм характером. У Тернополі будь-якому супернику складно набрати навіть один заліковий пункт. Хочеться, щоб до Ниви суперники боялися їхати в гості. Прагнемо, щоб на наших домашніх матчах були заповнені трибуни й квиток було складно дістати.

Анатолій Янголь, Артур Валерко