Андрій КОНОНЕНКО: «Боротимемося за місце в першій п’ятірці»

— Андрію Вікторовичу, коли приїхали до Тернополя, чи були думки, що погодні умови суттєво вплинуть на перебіг подій на полі?

— Сніг пішов наступного дня після нашого приїзду. Погодні умови не мог­ли допомогти ні нам, ні суперникам. Вони лише заважали: сніг налипав на м’яч, було погано видно розмітку. Тому головним завданням у цьому матчі було тримати м’яч подалі від наших воріт, бо показати хорошу гру за таких умов доволі складно. Найбільше хвилювався, щоби ніхто з гравців не травмувався. Лише в другому таймі, коли сніг на полі розтанув, мої підопічні намагалися проводити якісь комбінації. Та ми були в рівних умовах із суперником. Хоча причиною нашої поразки є не це. Швидше те, що команда створила достатньо моментів у обох таймах, але не змогла їх реалізувати. Думаю, всі гравці забули про цей поєдинок одразу після того, як пішли у відпустку, тому ніякого впливу на їхній настрій наша невдача не матиме.

— А нині, коли перша частина чемпіонату позаду, як охарактеризуєте її?

— Було багато хорошого, але й недоліків вистачало. Сезон ми почали добре. Готувались, усі збори проводили вдома, а контрольні ігри — на виїзді. Гравці багато їздили на поєдинки, а це, як відомо, неабияке навантаження. Були також зустрічі, невдача в яких нас спіткала з абсолютно об’єктивних причин. Там команда більше «награвала» бачення на гру, нашу ігрову поведінку, що не могло не позначитися на результаті. А розпочали це півріччя ми непогано. Закінчили перше коло на п’ятому місці. Згодом успішність команди пішла на спад: наступні п’ять поєдинків провели невдало, хоча й тоді намагалися вести в рахунку, створювати моменти. Але, як бачите, трохи не втримали, не дотиснули до кінця. Попри те, що багато уваги приділяємо стандартам як біля наших воріт, так і біля брами суперника, все одно недогравали та пропускали м’ячі, тому втратили багато очок. Із «Олімпіком» теж провели змістовну гру, в якій добре показали себе обидві команди. У цьому двобої, на відміну від нас, донеччанам удача посміхнулась у другому таймі, коли зразу після виходу забили нам досить курйозний м’яч. Зараз, аналізуючи сезон, бачимо, над чим команді треба працювати далі для покращення якості гри. До того ж, у кінці основного часу нам замість поспіху потрібна холоднокровність.

— У чому полягала причина невтішних результатів колективу в останніх турах?

— Мабуть, нам забракло талану, бо гравці створювали хороші моменти, які, на жаль, не увінчувались успіхом. Та й команда трохи втратила впевненість через те, що часто просто «не йшов м’яч». Психологічно вплинула й утома під кінець насиченого кількамісячного сезону. Не варто говорити про те, що у ФК «Суми» був ігровий спад. Навіть у протистояннях, де ми зазнавали невдач, команда до кінця залишалась активною. Можливо, в деяких випадках нам бракувало реалізації, але не в тому, що стосується самої якості гри. Стався певний злам після низки ігор, що закінчувалися нашою поразкою чи нічиєю; це не може не впливати на загальний настрій колективу. Напевне, не вистачило запалу, а я не зміг знайти саме ті слова, які б надихнули та розірвали це замкнене коло.

— Відтак дев’яте місце — заслужене?

— Однозначно відповісти не можу. З одного боку, якщо опинилися на дев’ятому місці, то на нього й заслуговуємо. Якби грали краще, були би вище в турнірній таблиці. З іншого боку, маємо ще десять турів, аби виправити цю справді прикру ситуацію. Гравці і керівництво клубу розчаровані тим, що не змогли втримати рівень гри до кінця сезону, але наразі маємо над чим працювати. Можливо, варто іноді зробити крок назад для того, щоби згодом зробити два кроки вперед. Поразка завжди дає більше поживи для роздумів. Тому, думаю, проведемо збори, попрацюємо над моментами, котрі того потребують, відтак побачимо результати в кінці сезону.

— Конкретно грою своїх підопічних задоволені?

— Про це варто судити спеціалістам і журналістам. Я бачу недоліки, які потребують подальшої роботи, моменти, які можна покращити для якіснішої гри в атаці та обороні. Вимагають доопрацювання ситуації, коли ми захищаємося на половині поля суперника, під час позиційної оборони. І, знову ж таки, в реалізації роботи, що відбувається на тренуваннях.

— Як розцінити роботу тренерського штабу?

— Ми намагалися робити все, що залежить од нас, хоча не завжди це вдавалося. Не можу оцінити нашу роботу. Якщо результат нас не зовсім задовольняє, можу зробити висновки, що й ми не виклалися максимально.

— Проблеми в нападі зумовили перелаштування Кадимяна, найкращого голеадора клубу, на форварда?

— Ми зразу побачили його на позиції нападника, проте в нас вистачало і своєї групи атаки, котра налічує аж шестеро гравців, які можуть забити. Зокрема, Скарлош забив п’ять, а Тарасенко — три м’ячі за сезон. Попри активність лінії атаки та достатню кількість моментів, які ми створили, реалізація команду все ж підвела. Візь­мемо до прикладу навіть останню гру з тернопільцями, в котрій нам забили з пенальті на дев’яностій хвилині. До цього був рахунок 1:0 та багато моментів, які ми, на жаль, не змогли використати.

— «Суми» — доволі вікова команда. Не думали про омолодження?

— Навіть якщо подібні думки й виникають, то реалізовуватимемо ми їх не раніше літа. Наразі в нас працює досвідчена команда, до якої в ігровому плані претензій нема. У клубі також є група молодих футболістів. Загалом, команда складається з гравців, яким майже тридцять років, решта — молоді виконавці. Ще не бачу проб­леми в присутності вікових футболістів у нашій команді, які й складали стрижень основного складу впродовж останнього чотиримісячного етапу. Усі показали себе гідно. Наша молодь має на кого рівнятися та від кого отримати підказку чи допомогу, тому що всі гравці старшого віку відповідають високому рівню.

— У Сумах є один із найкращих стадіонів, на якому часто збирається вдосталь глядачів. Відчуваєте позитивний вплив рідних уболівальників?

— Більше того, відчуваємо шалену підтримку. Найголовніше те, що вони адекватно оцінюють наше становище: телефонують нам зі словами підтримки після невдалого матчу та вітають команду, коли показуємо висококласну гру. Це особливо приємно, бо ФК «Суми» грає для вболівальників. Це додаткова мотивація. Уважаю заповнений стадіон стимулом і для команд суперників, адже й на них приходить подивитися велика кількість глядачів.

— Коли багато тренерів говорять про арбітраж у змаганнях, од вас чогось схожого почути нереально. Невже не маєте претензій до суддів?

— Можливо, ви помітили, що я жодного разу після двобоїв не висловлював претензій щодо суддівства. Основною причиною цього було побоювання наговорити зайвого, тому я й зараз, як і немало тренерів, утримаюся від коментарів із цього приводу.

— Обговорення фінансовго стану «міщан» якось впливало на внутрішній клімат команди?

— Нелегко відповісти, бо коріння цього зарито дуже глибоко. Зараз у багатьох українських команд є проблеми з фінансуванням, тому говорити про це вважаю недоцільним. Єдине, що можу сказати: дрібниць у футболі не буває.

— Уже були розмови з керівництвом щодо діяльності клубу в зимовий антракт?

— Цього сезону ще ні, адже поки що бюджет не підписаний. Звісно, ми говорили про збори, навіть спланували кілька варіантів. Перед останньою грою директор клубу запевнив нас, що губернатор зустрічався з функціонерами, відтак фінансування клубу порівняно з минулим роком не зазнає змін.

— Однак підсилення команді не завадить?

— Так, нам потрібно підсилення на позиції атакувальних вінгерів та опорного півзахисника. Тому якщо найближчим часом буде можливість залучити чи придбати нових гравців, претендуватимуть вони саме на ці позиції. Я не маю на увазі, що нині нас не влаштовують наші футболісти. Нові кадри потрібні для підсилення, адже крайні нападники виконують колосальну роботу. Саме їх нам трохи бракує.

— Як дивитеся на заключну другу частину змагань?

— Якщо обставини складатимуться сприятливо, в другій частині ми боротимемося за місце в першій п’ятірці. Не за п’яте місце, а саме за місце в п’ятірці, адже намагаємося стриміти якомога вище. Звісно, це залежить од того, як проведемо збори та селекцію, але, зрештою, все в наших руках. А про прем’єр-лігу, доки не підписаний бюджет, говорити рано.

Євген ДЕМЯН.