Андрій КОНОНЕНКО: «Попри фінансування, граємо лише на перемогу»

— Андрію Вікторовичу, досить дивно було слідкувати за матчем «Сталь» — «Суми». Уже дійшли висновку, чому ваші підопічні поступились із таким розгромним рахунком — 0:5?

— Насправді однієї причини немає: там був справжній комплекс факторів, які зумовили такий підсумок протистояння. Перед матчем, звичайно, проглядали їхні попередні ігри на зборах. Чимось на нас міг негативно вплинути перехід на ґрунтове покриття, адже до цього тренувалися переважно на синтетиці. До того ж, у нас була складна дорога до Алчевська. Як уже говорив, через проблеми з нашим клубним автобусом, добиралися на мікроавтобусі. Набагато тяжче їхати в маршрутці, тим паче, що три гравці навіть застудилися. Щоправда, вони сказали, що за вечір у них температура спала, тому запевнили, що готові грати. Помітив, що під завершення двобою футболісти згасли, тому довелось їх замінити. Щодо м’ячів, то здалося, що Акименко в першому моменті перебував поза грою. Друге взяття воріт також викликає чимало запитань. А далі складно було грати за рахунку 2:0. Та й суперник використовував офсайдні «пастки» — раніше з таким не зіштовхувались. Головне, що змогли зробити правильні висновки. Для мене, молодого наставника, такі зустрічі дають чималу порцію досвіду, відтак поштовх до прогресу. Також зізнаюсь, що зимою ще не проводив зборів, вірогідно, під час антракту десь недопрацював.

— Судячи з домашньої гри з «Буковиною», таки змогли виправити недопрацювання в роботі?

— Насамперед, відзначу, що в нас були проблеми зі складом: хтось має проблеми зі здоров’ям, дехто пропускав тур через дискваліфікацію. Сподіваюся, до наступної гри всі зможуть повністю відновитися. Відтак у центрі захисту вперше виступав Мельник, який у нас раніше грав на позиції нападника. Як побачив, Ігорю не склало проблем грати на незвичному місці, тому у верховій боротьбі не поступався супернику. У першому таймі нам не вдалося виконати все намічене: пропустили непотрібний гол. На другу частину випустив Леонідова, котрий ще навіть не встиг набрати кондиції, тому Мельника змогли повернути на звичну позицію попереду. Уважаю, що саме ці зміни пішли на користь команді, що допомогло «дотиснути» суперника. У цілому, взаємодія колективу сподобалась, адже змогли зробити на полі те, що не давали зробити «сталевари»: грати широко через фланги та реалізувати свої нагоди.

— Вочевидь, футболісти прагнули реабілітуватися за ганебну поразку?

— Авжеж! Після минулих вихідних спокійно зібрались усією командою, достеменно розібрали попередню зустріч, відтак намагаємося забути про невдалий результат. Не хочемо зосереджуватися на таких безуспішних проміжках. Утім, зрозуміло, що вболівальники цього швидко не забудуть, тому ми прагнули повернути їхню віру у «Суми». Виходить, що мені було навіть зай­ве налаштовувати підопічних: усі хотіли реабілітуватись у першому цьогоріч домашньому матчі. На щастя, нам це вдалось. Утім не скажу, що це було просто. Чернівчани, попри всі негаразди, залишаються добротною командою. У плані організації атаки та захисту в них бажання вирувало, хоч греблю гати. Завжди складно грати з таким непоступливим суперником. Не часто побачиш, аби команда з великою охотою подовгу працювала без м’яча.

— Чи можете наразі оцінити старт сумчан у другому колі?

— Це — ще не старт. Якість полів усе ще залишає бажати кращого. Перший тайм газони ще витримують, а далі — м’яч набагато гірше котиться. За чотири-п’ять турів, сподіваюсь, у цій площині все налагодиться, тому вже можна буде оцінювати старт весняної частини змагань.

— Уже розбирали наступного суперника — «Десну»?

— Для себе дивився їхню кубкову гру із «Шахтарем», адже в протистояннях із грандами краще помітні слабкі сторони команди. Також телефонував тренеру «Полтави» Близнюку, хлопці якого двома тижнями раніше виграли у Чернігові. На запитання, в якому стані газон стадіону імені Гагаріна, Ілля Владиславович відповів коротко: «У поганому». Детальніше готуватимемося в гості до сіверян уже з понеділка (розмова відбувалась у неділю. — Є.Д.). Звичайно, певні думки вже сформовані, однак ще потрібно порадитись із колегами з тренерського штабу.

— Чернігівці цьогоріч програли всі три поєдинки: два — в першості та поступились у Кубку. Чи не запрагнуть реабілітуватися на очах земляків?

— Аналізував підготовку із цього боку теж. Ураховуючи всі фактори, нам буде непросто, тим більше, гратимемо за присутності їхніх уболівальників. Із іншого боку, чим складніше, тим цікавіше для мене та моїх підопічних. Головне — вибрати правильну тактику на двобій.

— За вашими словами, в клубі існують певні фінансові негаразди. На вашу думку, така ситуація позначиться на грі команди?

— Думаю, що до завершення сезону навряд чи щось зміниться. Ось що буде після нього — вже запитання. Знаєте, всі ФК мають різні бюджети, проте від цього команда з більшими «кишенями» не обов’язково грає краще за скромний клуб. У всіх одна мета — перемогти. Інша справа, як і в кого це виходить… На моє переконання, навіть із невеликими коштами можна ставати успішною командою, відтак посідати провідні місця в лізі. Усе це напряму стосується нашого клубу: попри фінансування, граємо лише на перемогу. Настрій у колективі хороший, усі прагнуть прогресувати та посісти кращу позицію, ніж торік, коли обіймали дев’яту сходинку. Як на мене, для цього у «Сум» є чудові передумови, оскільки потроху набираємо хід, адже нам бракує лише чотири залікові пункти до четвертого місця.

Євген ДЕМЯН.