«Був поруч Шаблій і підтримав Ярмолюк»: Крапивцов дав відверте інтерв’ю – про Челсі, Жирону і збірну України

Про Владислава Крапивцова багато говорили в контексті можливого переходу в англійські гранди, а ось він у Жироні – з Циганковим і Ванатом. 

Герой нашого інтерв’ю ще торік визнавався кращим воротарем Євро-2024 (U-19). Після невдалих спроб підписати контракт з Челсі та Арсеналом у Крапивцова повірила Жирона, яка високо оцінила потенціал вихованця Металіста і Дніпра-1. Виступ Крапивцова на молодіжному ЧС-2025 в Чилі привернув увагу скаутів провідних клубів, які стежать за прогресом Влада у Каталонії. А нещодавно Влад зіграв за Жирону на кубок у матчі, де забивали Циганков і Ванат.

Оглядач сайту «Український футбол» Олександр Карпенко поспілкувався голкіпером Владиславом Крапивцовим, який, до слова, є активним підписником наших соцмереж, тримаючи руку на пульсі вітчизняного футболу.

Крапивцов пояснив невдачі Жирони: новачки, збірники, брак часу

– Владе, давай почнемо бесіду зі справ клубних. Жирона сьогодні не схожа на ту команду, яка закохала у себе футбольних романтиків...

– Жирона в стадії перебудови. Прийшло багато нових гравців, яким необхідно зрозуміти принципи гри Мічела. Це не робиться за одну передсезонку. Багато футболістів є затребуваними у своїх збірних і це також дещо заважає попрацювати над недоліками. 

Усій команді потрібен час, щоб зрозуміти один одного, оцінити можливості гравців. Відповідальності за результат ніхто не знімає. Наша задача – слухати тренерів, якісно робити свою роботу і результат прийде.

Гравці Жирони, фото: ФК Жирона

– З часу твого переходу пройшло 10 місяців. Як тебе змінила Жирона? 

– Я не можу впевнено сказати, що вже повністю адаптувався. Я опинився в абсолютно іншому контексті футболу. Для молодого гравця потрапити в Ла Лігу – це топ. Кожного дня я відкриваю для себе щось нове. Великий обсяг інформації від тренерів і партнерів – я не лише про голкіперів зараз говорю. Мова про те, що тобі пропонує іспанський чемпіонат. Психологічно буває складно, але я розумів, що після U-19 Дніпра-1 це буде абсолютно інший стрибок. В цьому плані мені дуже допоміг Вітя Циганков, без якого Жироні дуже складно було.

– Слідкуєш, як ідуть справи у твоїх знайомих по Дніпру-1? Кінарейкін опинився у Вільярреалі, а Долгий витіснив з рамки Олександрії досвідченого Шевченка.

– Це свідчить про те, що хлопці добре засвоїли те, що нам розповідали в академії. Яша пройшов обкатку в Карпатах, тренуючись в Шуста. Вітя поруч з Шевченком та Єрмаковим набрався досвіду і кілька непоганих ігор встиг видати. В Дніпрі-1 він зовсім не грав, але працював з божевільною самовіддачею, яка привела його зараз до статусу основного в команді УПЛ.

– Крім тебе в Жироні є Циганков і Ванат, плюс ще один українець Юліан, що працює в клубі, Стало легше?

– Звісно, адже ти розумієш, що не сам. В команді є хлопці, які розуміють твій менталітет. Можна і поспілкуватися, і пожартувати, разом провести час. Багато уваги приділяють дрібницям. Після тренування дивляться, як ноги реагують на навантаження. 

– Як у твого тезки Ваната з адаптацією?

– Влад з перших днів багато дізнавався інформації. Зараз трошки освоївся, ще й забив кілька голів. Здорово в команді прийняли. Поки все йде, як треба. Дуже великі сподівання на нього покладають в Жироні. 

– Не без цього, коли за тобою тінь Довбика:)

– Певний тиск присутній, але по Владу видно, що ментально був готовий приїхати в Європу, маючи за плечима кілька хороших сезонів в Динамо.

Як оцінить Крапивцов своїх конкурентів у Жироні? «Гассаніга, Лівакович та Хуан Карлос грають на сильних сторонах»

– Яку характеристику можеш дати своїм колегам по воротарському цеху – Гассанізі та Ліваковичу?

–  Пауло Гассаніга та Домінік Лівакович різні за своїм профайлом. В дитячих академіях воротарям роблять акцент на стилістику. На цьому рівні голкіпери грають на сильних сторонах, розвиваючи свій стиль по-максимуму. Пауло дуже багато мені допомагає, багато підказує. Я можу без проблем обговорити якісь деталі, які мені цікаві.

Дом лише нещодавно приєднався до Жирони. Він приїхав, а я за кілька днів вирушив до збірної. У Ліваковича відчувається досвід, але я б також згадав Хуана Карлоса, який є носієм ДНК іспанської школи воротарів.

– Як ти себе почуваєш, коли в Іспанії воротар багато повинен не лише ловити, але й брати участь в різних фазах гри?

– Грати ногами, підчищати, білд-ап не стало для мене чимось новим, опанувавши певні принципи в школі Дніпра. Якоюсь мірою, мені щастить на менторів, у яких я можу багато для себе щось взяти. Те саме ставлення до помилок, як реагує досвідчений воротар і все решта.

Владислав Крапивцов, фото: ФК Жирона

– Тренер воротарів Полісся Володимир Тименко, якого ти добре знаєш по Дніпру-1 і роботі в збірних, цікавився у тебе лайфхаками по роботі в Жироні?

– Я ділився з Володимиром Миколайовичем своїми враженнями. Свого часу він мені дуже допоміг тим обсягом інформації за час перебування в Дніпрі. Дуже багато нового для себе взяв, що взяв з собою в Іспанію. Вже тоді він ментально мене готував, до яких викликів мені потрібно готуватись, якщо я хочу грати на топовому рівні.

– Перед тим, як опинитись в Жироні, у тебе був кількамісячний період без клубу. Що відчуває молодий футболіст, який в статусі кращого воротаря Євро-2024, опиняється в підвішеному стані? 

– Коли розпадався Дніпро-1 я вирішив, що далі будуватиму кар'єру за межами України. Ми з моїм агентом постійно були на зв'язку. Десь нотка тривоги проскакувала, бо час йшов і ти не розумієш, де опинишся завтра. Було легше в плані того, що поруч був Вадим [Шаблій]. Так само Єгор Ярмолюк мене підтримував в той період. Я розумів, що він зробить все від себе залежне і я зроблю максимум, щоб ми підпишемо контракт з командою, в якій розвиватимусь далі. 

Чому Крапивцов не залишився в Челсі? «Я зробив помилку, що завчасно прив’язався до клубу»

– Спочатку ти був в Челсі, навіть потренувався з першою командою. Що не склалося?

– Я зробив помилку, що завчасно почав прив'язуватись до команди. Мене дуже тепло прийняли. Я був постійно з дублерами, тренувався, брали на ігри. Єдине, що я не міг грати і був без контракту.

– Як воно – тренуватись з хлопцями, яких до цього бачиш по ТБ або розмінюєш картки в EA FC?

– Усвідомлення приходить постфактум. Коли ти ніколи до цього не грав на дорослому рівні, деякі речі для тебе дещо в новинку Багато працювати фізично, щоб бути на тому рівні. Пієтет до зіркових прізвищ є, але і я не просто так приїхав і хотів довести, що заслуговую на цей шанс.

Все йшло класно. У тебе плюс-мінус побутово в Англії все чудово і напівдорозі тобі кажуть, що не вийшло через бюрократичні моменти. Ця ситуація навчила мене бути більш стійким. Не потрібно панікувати. Я хочу відмітити, що в Челсі і Арсеналі, говорячи про U-21, дуже високий рівень інтенсивності. На такій швидкості приймати рішення на полі складно, якщо ти до цього не був в тому тренувальному процесі.

– Удар був важким?

– Перші кілька днів ходив темнішим за хмари. Ти не розумієш, що робити далі. Я знав, що після класного Євро був інтерес інших клубів. Я почав тренуватись індивідуально.

– Тріо воротарів Челсі Санчес, Йоргенсен, Слоніна – ці хлопці реально в порядку?

– Це інший рівень.

– Мудрик був би корисним Челсі, якби міг зараз вийти?

– 100%! Міша не просто так туди потрапив. Він приходив до Челсі, коли не все було стабільно, як зараз. У Марески він міг би спокійно грати і далі розвиватися.

Михайло Мудрик, фото: Getty Images

Як Крапивцов оцінює виступ України на чемпіонаті світу ’2025? «Не хотіли повторювати помилок дорослої збірної і молодіжки»

– Владе, ми пишемо інтерв'ю після твого повернення з ЧС U-20. Вже пережив емоції від того турніру?

– Все добре. Після повернення в Жирону був час переосмислити все, що відбулося в Чилі.

– Як зустріли в Жироні?

– Привітали з виходом в 1/8. Повернувся в Жирону з великим бажанням конкурувати і ставати кращою версією себе.

– Яким для тебе запам'ятається Мундіаль в Чилі?

– Ми хотіли пройти якомога далі, грати на вирішальних стадіях. Передивляючись гру з Іспанією (0:1) розумієш, що вкрай важко було з ними і з цим нічого не зробиш. Це крутий досвід, який допоможе в молодіжці. Для мене особисто цей турнір важливий, з точки зору мого становлення в подальшому. 

– За твоїми відчуттями, вдалося здобути прихильність місцевих?

– Якщо після гри з Іспанією нам аплодував весь стадіон, це про щось говорить. У всіх чотирьох іграх намагалися грати з пристрастю, бажанням і ми відчули цю підтримку на собі.

– Ви грали у Вальпараїсо та Сантьяго. Що скажеш в плані організації?

– Але поїздка в Сантьяго на Національний стадіон (домашня арена збірної Чилі та клубу Універсідад, – прим. «УФ») справила враження. ФІФА потурбувалась, щоб всі команди грали в комфортних умовах: поле, роздягальні, відновлення. Все було топ.

– Сумував за пацанами, яких розкидало по світу?

– Зі своїми людьми тобі набагато легше, особливо після піврічної адаптації в Іспанії і дебюту за молодіжку.

– Який з матчів тобі найбільше запам'ятається? 

– Індивідуально перша гра з Південною Кореєю (2:1). Хайлайтова. Нервовим видався матч, адже ми не хотіли віддавати першу гру, від якої багато що залежить на коротких турнірах. Не хотіли повторювати помилок дорослої збірної і молодіжки на Євро, коли не все в твоїх руках.

У них дуже кваліфікований підбір футболістів. Мали свій стиль. Не знаю, чи це правда, але корейці місяць перед турніром жили в Чилі і готувались більш адаптованими.

Збірна України U-20, фото: УАФ

У чому причина невдачі збірної на ЧС-2025? «Якщо ми не змогли обіграти Панаму, потрібно з себе запитувати»

– Твій партнер по команді Геннадій Синчук згадував, що Панама робила що завгодно, але не грала в футбол, погоджуєшся?

– Можу підтвердити його слова. Справді, неприємна команда. Говорили погані речі про Україну, нашу лайку використовували, але ж ми не дурні. 

– Анель з Чорноморця постарався?

– Пальцем не буду показувати:) Старались не піддаватись на брудні провокації, хотіли на полі помститись. В першу чергу, ми повинні дивитись на себе. Якщо ми не змогли їх обіграти, потрібно з себе запитувати.

– Коли ви зрозуміли, що бан Синчука перед Іспанією обернувся неприємностями?

– Було неприємно з того факту, що ФІФА повідомили нам про це в день перед грою, а рішення ухвалили після тренування. На тренуванні у нас був один план на гру, а потім терміново довелося вносити корективи. Такого гравця, як Гена, втрачати неприємно, але ми вже з Парагваєм (2:0) мали розуміння, як ми можемо перебудуватись. Макс Деркач з парагвайцями набігався пристойно і на другий матч десь могло забракнути ресурсу. 

– Що допомогло після пропущеного від Іспанії повернутися в гру?

– Заслуга всієї команди, починаючи від тренерів і персоналу. З їх боку відчувалась впевненість, яка передалась нам продовжувати грати. Ми були єдині і в цьому колективі відчувалося, що всі один за одного, що стало ключем потрапляння на цей турнір.

– Бракувало хлопців, які виборювали путівку на ЧС, але не відпустили клуби?

– Так. Прикро дуже за Раміка Гаджиєва, який травмувався. Всі, хто приїхав на турнір, зробили все від себе, щоб достойно представити Україну. Так само і тренерський штаб отримав багато корисної інформації.

– З якими особистими враженнями повертався в Європу після ЧС?

– Кожна команда може пройти кожну. Навіть та сама Панама, якщо вона сюди потрапила і треба з цим рахуватись. 

– Тренерські підходи штабу Михайленка змінились, порівняно з Євро в Пн. Ірландії?

– На Євро це ще був не дорослий футбол. Як гравець, у якого не було системного переходу, я тільки зараз починаю освоюватись. Можу сказати, що ЧС U-20 це якраз сходинка на інший рівень. Дмитро Станіславович разом з помічниками привезли напрацювання, які могли нам полегшити нам життя по ходу турніру, адже не всі пацани грають у своїх клубах провідні ролі, щоб зрозуміти специфіку.

Дмитро Михайленко, фото: УАФ

– Після ЧС в медіа полетіли чутки, в яких фігурувало твоє прізвище. Як ти ставишся до подібної інфи?

– Абсолютно спокійно. Нема про що говорити взагалі.

Як Крапивцов оцінює дебют в Ла Лізі? «Кожна деталь грає ключову роль»

– Твій обраний шлях з успішними пошуками клубу в Європі може послужити прикладом іншим молодим гравцям?

– Зараз я скажу, що все зробив правильно. У тебе немає певної зони комфорту, якби ти розумів, що після U-19 ти піднімешся в дубль, тренуватимешся з основою і втратити дорогоцінний час в теплій ванній. Ти швидко дорослішаєш, одразу занурюєшся в кухню дорослого футболу. Побут, режим, відновлення, чекапи. Кожна деталь грає ключову роль. Ти розумієш, що можеш бути корисним вже зараз, а не чекати свого шансу в порядку черги. 

– У тебе за плечима вже кілька матчів в Ла Лізі, в яких у тебе було чимало роботи, як для необстріляного кіпера.

– Кожен суперник може створити тобі проблеми. Маленька помилка може перекреслити все. Потрібно програмувати себе на те, що в будь-яку хвилину, я маю бути готовим вийти і допомогти команді.

– Як ти реагуєш на ігри, коли у суперника летить все, шо тільки можна?

– Якщо згадувати останній матч того сезону проти Атлетіко (0:4), я зробив кілька помилок. Проаналізувавши я зрозумів, що моя реакція була не зовсім правильною в цій ситуації. Проти Вільярреала (0:4) у серпні – та сама історія. Все пішло шкереберть. Я ніколи не отримував 4 у власні ворота впродовж 30 хвилин. 

Проаналізувавши їх, я дійшов висновку, що в тих поєдинках і не було шансу чимось зарадити. В такі моменти важко перемикатися одразу. Потрібно навчатись тримати удар в різних ситуаціях. Я завжди був впевненим у собі і дозволити засумніватись в собі – це не для мене. Але перша реакція на побідне була далекою від того рівня, на якому я хочу грати. 

– Після невдач не накручуєш себе зайвий раз?

– Стараюсь менше це робити. Більше аналізую, прислуховуюсь до себе, розбираю з тренерами і рухаюсь вперед. Ще з часів Дніпра Тименко нас привчав, як не потрібно реагувати на свої невдалі дії. Зараз в Жироні працює з нами ментальний тренер, з яким ти проговорюєш всі ці нюанси.

– За темпераментом своїм екстраверт чи інтроверт?

– Складно відповісти. В повсякденці, напевно, я більш закритий. Мені багато потрібно часу. щоб освоїтись для себе в новому середовищі, але мені так само цікаве небанальне спілкування, яке тебе заряджає, а не виснажує енергетично.

Владислав Крапивцов, фото: Getty Images

– Я знаю, що у тебе досить велика родина. Розлука з близькими тебе сильно вибиває з колії?

– З батьком я не бачився вже 2 роки. Частина родини мене тут навідує періодично і я дуже ціную, коли вони поруч зі мною. 

– Що тобі допомагає переключитися з футболу?

– Друзі, сім'я. Я дуже полюбляю кіберспорт. Пристрасть до цього ще з підліткового віку. Намагаюсь тримати руку на пульсі.

– Улюблена дисципліна?

– Граю в CS з моїми друзями ще з Харкова. Наскільки я чув, Ванат полюбляє залітати. Буде цікаво з ним зіграти. 

– За якою франшизою слідкуєш?

– Na'Vi, B8, Passion UA. 

Як Крапивцов вперше відвідав стадіон клубу, за який вболівав з дитинства? «Маленький Влад десь порадів трошки всередині»

– Ти народився у Харкові і перші кроки в футболі робив у академії Металіста. Ностальгуєш за тими часами, коли великий футбол був у місті?

– Для мене це дещо болюча тема, оскільки ні Металіст, ні 1925 не грають вдома. Був період, коли Шахтар привозив Лігу чемпіонів. Переповнений стадіон, купа народу, атмосфера. Разом з тим, навіть зараз у Харкові люди продовжують грати, особливо аматорські формати 8х8, 5х5. Люди все одно знаходять можливість, щоб на якомусь рівні футбол продовжував існування. Мій двоюрідний брат, з яким часто спілкуємось, Теж в цьому свій вайб. Люди продовжують жити, грати в футбол. Хочу влітку приїхати у відпустку додому і знову зануритись в цю атмосферу.

– Як в твоєму житті з'явився футбол?

– Батько спершу відвів мене до одного тренера, потім до іншого. Поступово втягнувся і багато займався індивідуально. Зі мною працював Сергій Анатолійович Вольваков, у якого ще Андрій Лунін займався. Додаткові тренування дуже мені допомогли.

– А як ти став воротарем?

– Зі слів батька, в одному з матчів ніхто з хлопців не захотів стати у ворота. Я вже замахався бігати і тренер підказав батьку, щоб придбав мені рукавиці і постійно грати у рамці.

– Хто з воротарів був для тебе прикладом?

– З дитинства Ноєр справив враження. Потім тер Штеген. Із сучасних – Едерсон.

– Правда, що змалку твої симпатії на стороні Барселони?. Що для тебе означало двічі за рік побувати на Олімпійському стадіоні?

– Захвату дитячого вже не було, але маленький Влад десь порадів трошки всередині. Там просто космос. Те саме можу і про Реал сказати, коли ти їх бачиш зблизька.  Це дуже тебе мотивує працювати, щоб не просто посидіти на лавців проти топових команд, але й спробувати себе на їх фоні.

Владислав Крапивцов, фото: Getty Images

Також пам'ятаю, що мені дуже подобалась Боруссія (Дортмунд) Клоппа, коли там добротна банда у них зібралась з Мхітаряном, Ройсом, Левандовським, Гьотце. Я б хотів якось відвідати Вестфаленштадіон, проникнутись атмосферою жовтої стіни.

– Молодому футболісту багато чим доводиться жертвувати на шляху до мрії. Що допомогло не стати на іншу стежку?

– Правильне виховання. Розуміння того, що для здійснення мрії необхідно віддавати всього себе. Доля може тебе покарати, якщо змарнуєш талант. 

Кар'єра футболіста доволі швидкоплинна, і я би хотів насолодитись світським життям – але вже після футболу. 

– Неймар виявився хорошим вчителем вашого покоління в плані режиму?

– Та навіть подивитись на Ямаля, який почав вплутуватись в різні історії. Але варто розуміти, що коли ти гравець світового класу, тобі складно буде з'явитись десь на публіці, не звернувши увагу. Я розумію його, що десь він на це заслужив і право на приватність хочуть так само мати гравці, які постійно під мікроскопом. Всі чомусь говорять про це, але забувають про те, як він ставиться до власної родини.