«Це знущання!»: Олег Білик пояснив, що його не влаштовує в Першій лізі, а також розказав про Епіцентр і свою кар’єру

Воротар Олег Білик відомий середньостатистичному українському вболівальнику у першу чергу виступами за Олександрію з однойменного міста. Олег провів у структурі «містян» загалом чотири з половиною роки (2018-2023 р.), зігравши усього 46 офіційних матчів. У січні 2023 року Білик вимушено пішов з Олександрії, спочатку опинившись в Інгульці, а згодом – у Чорноморці. 

Сам Олег у цьому інтерв’ю назве період у Інгульці та Чорноморці «двома незрозумілими роками моєї кар’єри». Після цього влітку 2024 року він приєднався до перспективного Епіцентру, де команда під керівництвом Сергія Нагорняка прямує впевненими кроками до елітного дивізіону, посідаючи поточне перше місце в «чемпіонській групі» Першої ліги. Олег Білик грає в команді значну роль і є беззаперечним гравцем основного складу Епіцентру.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Олег Білик поділився з кореспондентом нашого сайту Ігорем Лисенком відвертими тезами на наступні теми:

• Як проводить підготовку до відновлення Першої ліги лідер змагань Епіцентр?
• Чому Олег Білик вважає формат Першої ліги знущанням над футболістами?
• Чи готовий Епіцентр до УПЛ? Думка Білика.
• Хто був ініціатором уходу Олега Білика з Олександрії, у той час, як Руслан Ротань хотів, щоб воротар залишився?
• Чому період в Інгульці Білик вважає вимушеним і що там пішло не так?
• Перехід у Чорноморець і реакція на інтерв’ю Шевченка.
• Яка в Олега основна футбольна ціль?

«Довгі паузи без офіційних матчів – це знущання»

‒ Як проходить підготовка до відновлення Першої ліги?

‒ Ми зараз в Києві, готуємося на штучному полі. Недавно, до речі, проходила контрольна гра, перемогли 4:0 (грали із Соколом з Київської області, - прим. І.Л.). Далі у нас вихідний, все чудово.

‒ Коли розпочали підготовку? 

‒ З першого лютого. Після завершення чемпіонату ми отримали два місяці вихідних. В середині січня почали отримувати плани індивідуальних занять, ну а з першого лютого вже почалися збори. 

‒ Як ставитеся до таких довгих пауз без офіційних матчів? Наскільки важко футболістам потім входити у ритм? 

‒ Це знущання. Закінчувати чемпіонат наприкінці листопада і поновлювати на початку квітня – жах. Тим більше, протягом весняної частини чемпіонату ми зіграємо лише 8 ігор, тобто виходить, що за пів року з моменту закінчення ми зіграємо лише 8 офіційних матчів. Це просто ненормально. 

Гравці Епіцентру, фото: ФК Епіцентр

‒ Це перший такий досвід у вашій кар’єрі? 

‒ Був ще схожий досвід, коли я грав за Скалу в Другій лізі. Ми тоді також закінчували чемпіонат в середині листопада і починали у квітні. Тобто це не вперше, але тоді я був молодим і якось не приділяв цьому особливої уваги. 

‒ Зараз набагато важче? 

‒ Так. Хоч ти й працюєш вдома за індивідуальним планом, але це все одно не те, що потрібно для розвитку футболіста. 

«В Епіцентру спонсор серйозний, проблем з фінансами не має бути»

‒ Як можете оцінити виступи Епіцентру в першій половині сезону? Ваша команда, для деяких вболівальників та експертів, несподівано посідає перше місце в турнірній таблиці. 

‒ Я б не сказав, що це несподіваний результат. Якщо проаналізувати ті матчі, де ми зіграли внічию, ми б могли й вигравати, збільшуючи відрив. Тоді б комфортніше б себе почували протягом весняної частини чемпіонату, але вже є, як є. Ми посідаємо перше місце в чемпіонській групі й будем надалі продовжувати боротися, щоб забезпечити вихід до УПЛ.

‒ Який матч з першої частини чемпіонату могли б виокремити особисто для себе?

‒ Звичайно, що перший матч проти Ниви, бо я сам з Тернопільської області. Було дуже приємно зіграти перший офіційний матч за Епіцентр у Тернополі на місцевому стадіоні. Тим більше, що суперник створював багато моментів, але ми все одно зуміли перемогти, хоч і з мінімальним рахунком. 

‒ Чи готова команда до рівня УПЛ на вашу думку? 

‒ Я думаю, що час покаже, але підбір гравців та тренерів тут на рівні, підхід до справи професійний. Тим паче, що спонсор серйозний, тому, на мою думку, проблем з фінансами не має бути. Головне, щоб ми досягли мети - підвищилися у класі, а там побачимо. 

«Останні півтора-два роки моєї кар’єри вважаю просто жахливими»

‒ Що можете сказати про Сергія Нагорняка, як про людину та тренера?

‒ Він максималіст, вимагає від нас успіху не тільки в кожній грі, але і в кожному ігровому моменті. Кожна боротьба має бути переможною, ми жодного разу не підлаштовувалися під супротивника, бо маємо сміливість нав’язувати свій стиль гри й грати так, як того вимагає тренер. Також, Сергій Миколайович дуже емоційний, думаю, що це чутно на трансляціях. Він постійно підказує, іноді навіть кричить на нас, але це круто, це додає нам емоцій під час гри. 

Сергій Нагорняк, фото: ФК Епіцентр

‒ Ваш контракт з Епіцентром закінчується влітку, чи спілкувались стосовно продовження? 

‒ Так, мій контракт закінчується наприкінці чемпіонату. Стосовно продовження ще розмов не було, думаю, що з цього приводу предметно будемо розмовляти ближче до закінчення змагань. 

‒ Наскільки вам принципово, щоб команда вийшла до УПЛ? 

‒ Перед підписанням контракту я спілкувався з Сергієм Миколайовичем, ми тоді зійшлися у думках стосовно Вищої ліги, бо й Епіцентр хоче грати там, і я хотів би повернутися на той рівень, де грав до цього. Відверто кажучи, останні півтора-два роки моєї кар’єри вважаю просто жахливими, тому у мене є дуже сильне бажання повернутися до УПЛ.

«Ініціатором мого відходу виступив особисто генеральний директор Олександрії»

‒ Ви досить довго грали в Олександрії, хто став ініціатором вашого відходу і які на це причини? 

‒ Я вже неодноразово розповідав про цю ситуацію. Тоді клуб покидав Юрій Гура, на його місце прийшов Руслан Петрович Ротань. Його особистим бажанням було, щоб я залишився в команді та конкурував з Микитою Шевченком, Георгієм Єрмаковим і Валентином Горохом. 

Ініціатором мого відходу виступив особисто Іван Кузьменко (генеральний директор Олександрії, - прим. І.Л.). Чому так сталося – мені абсолютно незрозуміло, але що з цим вже поробиш? 

‒ Тобто генеральний директор Олександрії хотів, щоб ви пішли?

‒ Так, я зустрівся з ним, але він почав нести якісь нісенітниці, після чого я розмовляв з Русланом Петровичем та його помічниками й усі, м’яко кажучи, були здивовані. 

‒ Що ви маєте на увазі під нісенітницями? 

‒ Поки ми займалися розірванням контракту, мені довелося розмовляти з ним три або чотири рази й кожного разу він називав якісь нові причини свого рішення, тому я так і не зрозумів основної причини та мотивації, чому зі мною хочуть попрощатися.

‒ Які причини називалися, наприклад? 

‒ На той момент клуб підписав Микиту Шевченка і Кузьменко мені сказав, що клуб не може тримати двох високооплачуваних воротарів, хоча у мене тоді вважалась одна з найнижчих зарплат у команді - це він назвав першою причиною. 

Олег Білик, фото: ФК Олександрія

Другою причиною начебто стало рішення тренерського штабу, хоча, як я вже згадував, Руслан Петрович та його помічники це заперечували. 

Третя причина – клуб не може досягти зі мною поставлених цілей, хоча на той момент ми йшли чи то в топ-4, чи то в топ-5 УПЛ, маючи при цьому 2 гри у запасі. У підсумку ФК Олександрія закінчила чемпіонат, так і не вийшовши нікуди. 

‒ Добре пам’ятаю період під керівництвом Юрія Гури, тоді команда показувала непогані результати.

‒ Так, у перший сезон під його керівництвом ми також непогано себе проявили, у нас була найкраща оборона в лізі після Динамо і Шахтаря. Той чемпіонат не дограли через повномасштабне вторгнення. Потім був сезон, який я згадував раніше, але керівництво вирішило все змінити й команда так нічого і не досягла. 

‒ Як ви вважаєте, що тоді було реальною причиною для розірвання контракту із вами?

‒ Чесно, не знаю. Мені навіть знайомі зі структури клубу, які доволі близько спілкувалися з Кузьменком, так і не змогли назвати якусь конкретну причину. Зараз це мене вже не цікавить, це вже пройдений етап.

ФК Олександрія у цьому сезоні демонструє непоганий футбол, можу за них лише щиро порадіти. Сподіваюсь, що вони зможуть досягти поставлених завдань.

«Моє перебування в Інгульці вважаю вимушеним»

‒ Що можете розповісти про ваше коротке перебування в Інгульці? 

‒ Варіант та моє перебування в Інгульці вважаю вимушеним. Процес розірвання контракту з Олександрією затягнувся. 15 або 16 січня контракт нарешті розірвали, але майже всі команди УПЛ вже поїхали на збори. 

Тоді Інгулець очолив Сергій Іванович Ковалець, я поспілкувався з ним через посередництво його сина Кирила, з яким ми грали разом. Старший Ковалець погодився та виступив за підписання контракту зі мною, яке відбулося через декілька днів. На зборах все добре, мав практику, але в чемпіонаті щось пішло не так.

Сергій Ковалець, фото: ФК Інгулець

‒ Ви про малу кількість ігрового часу?

‒ Так, саме про це. 

‒ Що потім?

‒ По закінченню чемпіонату ми потрапили в перехідні матчі, програли ЛНЗ та вилетіли до Першої ліги. Я поговорив з Владиславом Лупашком та Богданом Шустом. Розповів їм, що хочу змінити команду. Вони мене зрозуміли, бо навіть перед підписанням контракту ми домовлялись, що я не буду надовго залишатися в Інгульці. Вони мені допомогли з розірванням контракту та й усе.

‒ По грошах нормально розійшлися?

‒ Так, жодних претензій. Зарплатню та премії на той час виплачували вчасно. Все, що було передбачено контрактом – виплатили.

‒ З президентом Поворознюком спілкувались?

‒ Сам на сам – ні. Він часто на той час приїжджав на тренування та матчі. Могли перекинутися декількома фразами, не більше. 

«Можу підписатись під кожним словом про Григорчука» 

‒ Недавно вийшло резонансне інтерв'ю Олексія Шевченка, головною темою якого стала диктатура Григорчука в Чорноморці. Ми хочемо об’єктивності, тому готові вислухати будь-які думки. Що можете сказати з цього приводу?

‒ Бачив це інтерв’ю і можу підписатись під кожним словом Олексія Шевченка про Григорчука. Те, що відбувалось на тренуваннях та в іграх – не нормально та жахливо. Все, що сказав Шевченко – так насправді й було.

‒ В публічному просторі критики Григорчука до цього не бачив. Футболісти боялись?

‒ Не можу сказати, чому так. Може, певна боязливість. 

‒ Що за історія, як Григорчук вас з Шевченком заганяв у «квадратах»?

‒ Щодо «квадратів» ситуація наступна: після гри мав бути вихідний, Григорчук відправив всіх, хто зіграв менше тайму або взагалі не грав, тренуватися. Закинути нас із Олексієм Шевченком [двох воротарів] у «квадрат» було дивним рішенням. Ставити воротарів на позиції лівих захисників – також ненормально. Це при тому, що у тогочасному Чорноморці роль лівого захисника дуже важлива. Лівому захиснику доводилось бігати по всьому флангу, Шевченко це виконував 🙂. Це одночасно смішно і дивно. Не тільки Шевченко грав на нетиповій для себе позиції.

Олег Білик, фото: ФК Чорноморець

‒ В коментарях вболівальники не бачать проблеми: він же навіть гол забив!

‒ Пам’ятаю це. Ми грали, якщо не помиляюсь, товариську гру з Реал Фармою й Олексій тоді дійсно забив гол. 

«Григорчук казав, що й сам не знає, хто буде грати у наступному матчі»

‒ Що вас ще здивувало у тренувальному процесі Григорчука?

‒ На тренуваннях гравці, що перебували на контракті й особливо не входили до планів Григорчука, тренувались на запасному полі окремо з помічником тренера Олексієм Антоновим, а син головного тренера (скоріше за все мова про Тимерлана Григорчука, - прим. І.Л.) тренувався повноцінно з нами, при цьому ніякого відношення до команди не мав.

‒ Шевченко розповідав, що Григорчук любив знаходити винних у поразках, до вас з його боку надходили претензії?

‒ Я прийшов влітку і в команді очікувалась серйозна конкуренція на воротарську позицію: Олексій Шевченко, Даня Варакута та я. На зборах кожен з нас чудово себе проявив та заслуговував на місце в основі. На першу офіційну гру чемпіонату на виїзді з ЛНЗ у ворота поставили мене, ми перемогли 2:0, ніяких претензій, навіть похвалили. 

Наступний матч проти Колосу програли 0:2. Претензій до мене з боку тренерського штабу ніяких не було, але після цього матчу мене посадили на лавку до кінця першого кола, жодного шансу я більше не отримав. Згадали про мене за один або два матчі до зимової паузи, коли я отримав до цього серйозну травму. Григорчук нарешті про мене згадав й сказав, що я мав грати у наступному матчі, але що вже поробиш. 

Після зимових зборів навіть маленького шансу я також не отримав. 

‒ Зверталися до тренера за поясненнями?

‒ Намагався звертатися, але він відповів, що й сам не знає, хто буде грати у наступному матчі.

‒ Чому він не знав? Це в компетенції тренера воротарів?

‒ Я з тренером воротарів (Андрієм Глущенком, - прим. І.Л.) також спілкувався. Він мені сказав, що по тренувальному процесі до мене жодних нарікань, по іграх майже те ж саме. Якщо і були нюанси, то глобально вони нічого не змінювали. По складу все вирішував Григорчук. Таке він прийняв рішення.

Роман Григорчук, фото: ФК Чорноморець

«Григорчук мене майже не помічав. Таке відношення є жахливим»

‒ Крім вищезгаданих «квадратів», чи було до вас негативне відношення з боку Григорчука?

‒ Про себе особисто, крім тих моментів, про які казав Олексій Шевченко, нічого додати не можу. Григорчук загалом мене майже не помічав, як у тренувальному процесі, так тим більше і на іграх. Не було ані доброго, ані поганого. Я просто існував в команді безцільно. Таке відношення є жахливим. Ти не розумієш, чому ти не граєш, якісь незрозумілі пояснення або взагалі їх відсутність. Цей рік був не дуже приємним для мене.

‒ Відчували токсичну атмосферу в Чорноморці?

‒ Ні, хлопці один одного навпаки підтримували, колектив чудовий. В якомусь плані нас таке «відношення» тренерського штабу об’єднувало. Те, що у 90% команди не було взаєморозуміння з тренерським штабом в особі Григорчука, це вже інша справа. Такі висловлювання про нього можуть сказати не тільки Шевченко або я, а більше половин тієї команди. 

‒ Наскільки цей досвід для вас унікальний, чи такі авторитарні тренери – це норма українського футболу?

‒ Ні, аж таких особистостей на тренерському містку у мене більше не було. 

Починав свою [дорослу] професійну кар’єру з Володимиром Богдановичем Шараном. Він важкий тренер і людина, але не настільки. З ним спілкування адекватне, ти міг підійти й він тобі пояснить, що одну гру ти не граєш, а наступну очікуй себе в основі. Можливо, деколи мали місце свої розбіжності між нами, але ти хоча б розумів, чого чекати. Вже легше, знав, до чого готуватися. 

У Чорноморці – суцільна невідомість. Таких «особливих» тренерів, як Григорчук в УПЛ більше немає.

‒ Які глобальні амбіції та мрії Олега Білика? 

‒ Мрія одна – щоб клята р*сн* згинула з нашої землі. Це пов’язано і з футболом, і з життям. Хочеться, щоб наші військові повернулися до своїх родин живі та здорові.

Є ціль – хочу повернутися в УПЛ з Епіцентром. Хочеться повернутися на свій рівень, який у мене був до двох незрозумілих років моєї кар’єри (періоди в Інгульці та Чорноморці, - прим. І.Л.). Тоді я вийшов на досить гарний рівень, грав в основі молодіжної збірної. Хочеться повернутися до того рівня. 

Читайте також

«Якби Епіцентр міг, провів би збори за кордоном»: Нагорняк розповів про завдання в чемпіонській групі та формат Першої ліги