Дамір КАХРІМАН: «Я не сказав «Таврії»: «прощавай»

— Усе нормально, — лаконічно відповів Дамір Кахріман на запитання кореспондента «УФ» про мотиви «розлучення» з таврійцями. — У мене чинний конт­ракт із сімферопольським клубом ще на півтора року, але написав прохання відпустити мене в якості вільного агента. Але я не сказав «Таврії»: «Прощавай». У керівництві клубу мене запевнили, що в майбутньому все буде добре. Хочеться у це вірити. Не знаю, чи захочуть мене й далі бачити на півострові, але в мене є бажання повернутися до Сімферополя, де я провів незабутні роки своєї кар’єри, й був цьому безкінечно радий. Тому був би не проти й у подальшому допомагати таврійцям. Таке життя, зараз важливо убезпечити себе і свою родину.

— Так ви розірвали відносини з «Таврією»?

— Просто захистив себе як футболіста. Кримський клуб не виконував ті зобов’язання, які були записані в контракті. Не хочу уточнювати, скільки саме мені не платили, але останнім часом у цьому плані не було нічого зроблено. Через це найближчим часом можу отримати статус вільного агента. Хоча це ще не остаточно.

— У вас є якісь варіанти продовження кар’єри?

— Буду діяти по ситуації. Нині не можу нічого сказати. Думаю, що конкретніше про це можна буде говорити після чемпіонату світу. Коли виникне якийсь варіант, першим ділом зателефоную в «Таврію», скажу, що я знайшов інше місце роботи. Така моя позиція, хочу бути чесним і перед собою, й перед кримським клубом. Якщо до моменту, поки не знайду нову команду, «Таврія» захоче знову мене бачити у своїх лавах, з радістю відгукнуся на цю пропозицію. Хотів піти ще раніше, адже зазнав травми, відтак у мене утворилася велика гематома. Зараз лікарі кажуть, що мені потрібна операція. Не чекаю від когось допомоги, лікуюся за свій рахунок.

— У вас були підстави хвилюватися за свою безпеку?

— Можна сказати, я був повністю спокійним. Зараз все нормально. А під час тих напружених подій вдячний клубу, що на два тижні відправили нас разом із сім’ями в Туреччину. Після цього дружина з дитиною вирушила в Сербію, там і залишилися, вирішили, що так буде краще для всіх. Не було ніякого сенсу їхати їм назад у Сімферополь, після Туреччини у нас був непростий виїзд у Київ, після якого довгий час добиралися назад на півострів. Дружина й рідні сильно переживали, як у мене справи, в новинах багато чого різного показували. Але в мене все було доб­ре, спокійно гуляв містом, жодних проб­лем у цьому плані.

— Ще раніше залишили «Таврію» Максим Калиниченко, якого Нікола Костов звинуватив у алкоголізмі, Сергій Назаренко та Сергій Погорілий. Разом із вами пішли легіонери Бобан Грнчаров і Марін Любічич. Не знаєте, чому так сталося та хто ще має бажання шукати кращої долі?

— Звичайно, мені дещо відомо, але можу казати лише про себе. Я старався бути максимально корисним «Таврії», тож одним з останніх залишив сімферопольський колектив. Зізнаюся, що я нічого не забрав із Сімферополя, мої особисті речі досі там.

— «Таврія» навесні здобула лише двоє очок і вилетіла з вищого дивізіону. Чому не було результату?

— Вам краще спитати про це в керівників клубу. Може, нам десь не щастило, але футболісти робили все, від себе залежне.

— Чи впливали проблеми з грошима на мікроклімат у команді?

— Нехай це залишиться усере­дині нашого колективу. У роздягальні ми обговорювали багато питань, але це залишиться між нами. Я легіонер, дещо знаю, а дещо можу й не знати.

— Які враження від роботи з Костовим?

— Усе добре. Я люблю футбол, і отримував задоволення від тренувального процесу. Костов робив усе, що було в його силах. Уважаю, поставив нам гру.

— Який матч навесні можна назвати найвдалішим у виконанні «Таврії»?

— Тяжко сказати. Краще спитати в людей зі сторони, в уболівальників, яким хотів би подякувати за палку підтримку нашої команди. Сподіваюся, у Сімферополі мене ще згадають теплим словом.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.