Денис ДЕДЕЧКО: «Після пропущеного м’яча не було приреченості»

Автор забитого м’яча розповів, за рахунок чого вдалося вирвати нічию в матчі з «Металістом»

— Денисе, після кубкового конфузу нічию з «Металістом» можна розцінювати як реабілітацію?

— Гадаю, що так. Тут навіть більше до уваги потрібно взяти не сам результат, а зміст нашої гри, адже команда виглядала дуже сильно, продемонструвала гарний футбол, мало чим поступалася, а моментами десь й перевершувала чинного лідера. Отож, уважаю, ми повністю вибачилися перед нашими вболівальниками.

— За моментами харків’яни мали незначну перевагу. Що взагалі можете сказати про гру суперника?

— Харків, як завжди, грав дуже сильно, тож протистояти цьому було складно. Якщо брати в загальному, то «Металіст» наразі, мабуть, нелегко чимось здивувати. Команда демонструє швидкий комбінаційний футбол, практично без слабких місць. Харків’яни кожен поєдинок проводять на високому рівні, мають у своїй обоймі футболістів екстра-класу, котрі можуть самотужки вирішити долю матчу. Насправді, ми ретельно готувалися до цієї зустрічі, адже для нас кожний пункт на вагу золота. Ми передивилися багато відеозаписів із грою «Металіста», теоретично їх розбирали… Гадаю, саме завдяки нашій копіткій роботі нам і вдалося продемонструвати настільки змістовний футбол.

— Коли пропустили м’яч у роздягальню, чи було відчуття, що зможете переломити хід поєдинку й бодай зрівняти рахунок?

— Якщо чесно, то так. Не було відчуття приреченості. Хлопці в першому таймі відчули, що із цією командою можна грати й, як мінімум, не програти. До того ж, по перерві в нас почали з’являтися моменти, відтак ми ще більше повірили у власні сили.

— Що саме казав Василь Сачко футболістам у роздягальні після першого тайму?

— Нічого особливого з його уст не пролунало. Лише сказав, що граємо добре, його установку на матч виконуємо. Потрібно продовжувати в тому ж руслі, тоді зможемо добитися позитивного результату.

— Ваш гол — це закономірність чи все ж випадковість?

— Це був момент із стандартом, а я на стандартні положення завжди долучаюся. Рідко, щоправда, забиваю, проте ходжу на них постійно. Чесно кажучи, навіть не знаю, закономірність це чи випадковість?.. Вирішувати, мабуть, треба зі сторони, звідти, як кажуть, видніше. Ви ж зрозумійте, коли граєш, усе відбувається дуже швидко. Інколи просто не встигаєш слідкувати за всім, що відбувається на полі. Пішов навіс, потім передача, м’яч опинився переді мною. Удар — гол.

— До речі, про моменти. Моледо на останніх хвилинах просто вибачив «Ворсклу». Які думки вас тоді відвідали?

— Там справді був дуже динамічний епізод. Я не встиг навіть нічого подумати, як арбітр дав фінальний свисток. Це вже після матчу я зрозумів, що все, гра закінчилася з нічийним рахунком. А тоді якось думки пролетіли швидко, голова була забита емоціями.

— На вашу думку, нічийний результат закономірний?

— Як на мене, результат — закономірний. Так, у «Металіста» було достатньо нагод, проте й наша команда в обороні не відсиджувалася. У нас також вистачало моментів, аби забити не один м’яч. Я ніяким чином не намагаюся применшити гру харків’ян, однак за моментами ми їм не поступилися. Коли рахунок був рівним, вони справді кілька разів могли нас покарати, однак, на щастя, цього не сталося. Тому результат цілком закономірний.

Роман КИРІЄНКО.