«До мене підійшов Шовковський...»: Антон Боль пояснив, чому залишив Динамо і на що сподівається в Олександрії
1951 
7 лютого 2025 року офіційний сайт Олександрії повідомив про підписання контракту з українським захисником Антоном Болем на строк до 31 травня 2027 року. Після відновлення чемпіонату «містяни» встигли зіграти чотири матчі, але новачок команди в них не грав. Антон продовжує лікуватися від наслідків травми, яку він отримав ще граючи в оренді за Зорю.
В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол», Антон Боль відверто відповів на наступні питання нашого кореспондента:
- Як проходить відновлення Антона від травми та коли його можна очікувати на полі?
- Як виник варіант з Олександрією, який фактор найбільше вплинув на рішення Боля перейти до стану «містян»?
- У які країни та клуби їздив на перегляд Антон після розірвання контракту з Динамо?
- Чому не підійшов португальському клубу вищого дивізіону?
- З якої причини не вийшло заграти в Динамо?
- Які відносини у Боля були з Луческу та чи розраховував він на перспективного захисника?
- Хто повідомив Антона, що він більше непотрібний Динамо?
- Якими він запам’ятав Іллю Забарного та Віталія Миколенка?
- Чому у Зорі Болю не довіряли? Які враження Антона від гри у єврокубках?
- Що можете сказати Боль про тренерські ідеї Ротаня?
- Які сподівання захисник покладає на перехід в Олександрію?
«Фактор, який найбільше вплинув на мій перехід в Олександрію – це тренер»
‒ Антоне, повідомлялося, що ви можете допомогти Олександрії після березневої паузи у зв’язку з матчами збірних. Наскільки ця інформація відповідає дійсності?
‒ За планом, вже невдовзі буду виходити на поле, тренуватися з командою. Можливо, що після паузи на збірні й зможу допомогти команді.
‒ Як почуваєтесь після травми?
‒ Нічого наче зараз не турбує, поступово набираю форму.
‒ Як, взагалі, у вас виник варіант з Олександрією? Хто вас запросив?
‒ Варіант з Олександрією в мене був на горизонті досить давно, ще перед тим, як я був орендований Зорею. На той момент я мав два варіанти: або Зоря, або Олександрія. Я обрав Зорю через те, що вони грали в єврокубках.
Фактор, який найбільше вплинув на мій перехід в Олександрію – це головний тренер.
Антон Боль підписує контракт з Олександрією. Фото: Олександрія
‒ З Русланом Ротанем ви перетиналися ще в молодіжній збірній. Була якась історія, що він вам бутси дарував, так?
‒ Це було давним-давно, коли мене перший раз викликали до збірної.
‒ Кажуть, Руслан Петрович особисто бажав, щоб ви перейшли до Олександрії. Чи розмовляли ви з ним перед трансфером?
‒ Так, розмовляли. Зійшлися на тому, щоб я переходив до Олександрії. Його пропозиція зійшлася з моїм бажанням, тому і прийняв таке рішення.
«Провів у Португалії місяць, але не підійшов клубу»
‒ Розкажіть, будь ласка, про ваші пригоди після відходу з Динамо. Куди їздили на перегляди, чому не вийшло там залишитися?
‒ Я хотів спробувати себе в якомусь європейському чемпіонаті. Спочатку тренувався з однією командою в Польщі для підтримки власної фізичної форми. Пізніше їздив на перегляд до Португалії.
‒ Мова про польську Лехію чи якусь іншу команду?
‒ Ні-ні, це була взагалі інша команда, просто щоб підтримувати форму. Так от, потім я поїхав на перегляд в Португалію. Там, наскільки я зрозумів, я не підійшов клубу. Після цього я вже поїхав до Олександрії.
‒ В якому клубі в Португалії проходили перегляд?
‒ Це був клуб Фамалікан (або Фамалікао, займає поточне дев’яте місце у вищому португальському дивізіоні, – прим. І.Л.).
‒ Скільки ви знаходились у Португалії?
‒ Був там десь місяць, не більше.
‒ Які взагалі враження у вас від тренувань з португальською командою?
‒ Я не можу сказати, що мене щось особливо вразило після України. Не можу також сказати, що там рівень набагато вищий, ніж у нас.
‒ Все ж, щось особливе для себе відмітили?
‒ Звісно, місцеві хлопці трішки краще володіють м'ячем з технічної точки зору. Якщо порівняти з українським футболом, то вони більш розкуті на м’ячі, легші.
Якщо дивитися загально, то як теоретично, так і позиційно на футбольному полі, вони не набагато сильніші, ніж хлопці в Україні.
‒ Чому все ж таки не вийшло залишитись в Португалії?
‒ Наскільки я розумію, на мою позицію в них був вибір між мною і ще одним місцевим хлопцем. Вони зробили вибір на його користь.
‒ А повідомлення про Угорщину та Польщу, зокрема Лехію – виходить, неправда?
‒ Я не перебував ні в Лехії, ні в Угорщині, такого не було.
«Підійшов Шовковський і сказав, що можу шукати собі інші варіанти»
‒ Свого часу вас називали одним з найбільш перспективних захисників Динамо. Чому не змогли заграти там?
‒ Мені здається, що найбільше вплинув фактор періодичних травм коліна, які в мене були два рази. Кожного разу ушкодження мене відкидало на 6-8 місяців назад. У той час, коли я індивідуально займався, відновлювався після травм, хлопці набирали форму, здобували досвід та набивали гулі в орендах. Тому, напевно, були краще підготовлені до дорослого футболу, ніж я.
Після оренди в Зорі взагалі не вийшло закріпитися в основній команді Динамо.
‒ Чи спілкувалися з Луческу щодо вашого майбутнього?
‒ Я розмовляв з ним безпосередньо перед переходом в оренду. Він тоді мені сказав, що я наберуся досвіду та повернуся сильнішим.
Мірча Луческу та Олександр Шовковський. Фото: Динамо
‒ Який Мірча як тренер?
‒ Я вважаю, що Луческу – дуже хороший тренер. Він багато чого зміг навчити, в першу чергу, молодих футболістів. Ми здобували багато досвіду на його тренуваннях
‒ Яким було його бачення щодо вас в клубі, ви розуміли?
‒ У мене з ним не було багато розмов віч-на-віч, тому я не знаю навіть, чи розраховував він на мене, чи ні.
‒ Після повернення із Зорі в Динамо на вас вже не розраховували?
‒ Виходить, що так.
‒ Хто вам про це повідомив?
‒ Коли починалися літні збори з Динамо, до мене підійшов Шовковський і сказав, що не розраховує на мене і я можу шукати собі інші варіанти.
«Забарний грав у 20 років так, наче він вміє робити майже все на своїй позиції»
‒ Чи можуть історії Забарного та Миколенка стати прикладом для молодих захисників в академії Динамо?
‒ Так, звісно, я думаю, що в Україні вони є прикладом для багатьох молодих захисників. Коли людина грає в АПЛ – це найвищий рівень у футбольному світі, тому я думаю, що вони є прикладом для будь-якого футболіста, а особливо молодого.
‒ Чи виділялись вони з-поміж інших у молодому віці?
‒ Вважаю, що так. Вони були сильнішими за своїх колег за позиціями. Вони багато грали, добре себе показували, демонстрували гарний рівень, виступали за національну збірну Україну. За рахунок того, що команда грала в Лізі Чемпіонів, вони набралися достатньо досвіду в Динамо, тому зараз стабільно показують хороші результати в АПЛ.
‒ Чим запам’ятався вам Ілля Забарний під час виступів за Динамо?
‒ Тим, що він грав так, наче йому не 20 років, а вже як досвідчений центральний захисник, який провів велику кількість матчів і вміє робити майже все на свої позиції.
‒ Що стосується Віталія Миколенка, чим вам запам'ятався?
‒ Чесно кажучи, з Віталієм на тренуваннях ми нечасто перетиналися, не дуже добре його пам'ятаю. Іллю я ще встиг застати, а Віталій раніше перейшов до Англії.
«У нового тренера Зорі фокус був не на гравцеві, який прийшов в оренду»
‒ У Зорі ви грали як правого, так і центрального захисника. Де вам зручніше?
‒ Мабуть, мені зручніше грати центрального захисника, бо, як на мене, правий захисник має бути мобільнішим, ніж я. Треба швидше рухатись, розвертатися.
Мені комфортніше грати на позиції центрального захисника.
‒ Чому спочатку ви майже не грали в Зорі?
‒ Я потрапив в Зорю в період, коли там була зміна трьох чи чотирьох тренерів. І на моїй позиції грав досвідчений гравець (кого має на увазі Антон? На той час у команді були, наприклад, Батагов, Джордан і Снурніцин, а також у центр переводився правий захисник Бутко, – прим. «УФ»). Коли у клуб приходить новий тренер, йому треба одразу показувати результат.
‒ Тренер боїться давати можливість молодому?
‒ Він, не те, що боїться, він просто довіряє більш досвідченому гравцю. Фокус не на гравцеві, який прийшов в оренду, щоб набиратися досвіду. Тому спочатку я і не грав. Але згодом гарно себе показував на тренуваннях, пройшов збори та почав час від часу грати.
‒ Які ваші враження від виступів в єврокубках? Ви взяли участь у чотирьох матчах.
‒ Не дивлячись на те, що ми грали лише в Лізі Конференції, це величезний досвід і серйозний рівень. Там також збираються досить сильні команди, мені дуже сподобалося там грати.
‒ Чи відчули ви різницю між УПЛ і єврокубками?
‒ Скажу свою особисту думку: на такому рівні грати приємніше. Вважаю, що через єврокубковий досвід ти швидше зростаєш як футболіст. Мені дуже сподобалося, хотілося б частіше туди потрапляти.
‒ Наскільки вам довіряли у Зорі?
‒ Важко на це щось відповісти, тому що постійно змінювалися постійно тренери й було мало часу для отримання якоїсь довіри.
‒ Після травми, яку отримали у Зорі, ви робили операцію?
‒ Ні, після цього операції не було. Я потім відновлювався.
Навіть зараз трохи відчуваються наслідки, до того ж, я був пів року без команди. Треба набрати форму, щоб спокійно себе почувати на футбольному полі.
«Вважаю, що в Олександрії зможу перезавантажити власну кар’єру»
‒ Ви сказали раніше, що вже після матчів збірних почнете тренуватися. А коли вас можна буде очікувати на полі?
‒ Чесно, не можу відповісти на це питання. Не хочу нічого згадувати наперед.
‒ Покладаєте великі сподівання на Олександрію, як на клуб, де ви можете перезавантажити власну кар'єру?
‒ Так. Думаю, що я можу допомогти їм, а вони можуть допомогти мені в плані розвитку своєї персональної кар’єри.
‒ Чи готова ФК Олександрія постійно боротися за найвищі місця в Україні?
‒ Вважаю, що Олександрія спокійно може постійно боротися за топ-3 в Україні.
Руслан Ротань. Фото: Олександрія
‒ А що можете сказати про тренерські ідеї Ротаня?
‒ Тренерський штаб, увесь клубний персонал і команда загалом працює на дуже високому рівні. В порівнянні з тим, що зараз є в Україні, це доволі високий рівень.
Те розуміння футболу, яке подає тренерський штаб, мені дуже подобається. Є багато награних комбінацій, багато позиційної гри. В Олександрії гра за рахунок розуму, а не за рахунок фізичної сили, це мені дуже імпонує. Команда зараз сильно прогресує.
