Український футбол
Ґреґор БАЛАЖИЦ: «На місці гравців «Шахтаря» вчинив би аналогічно»
Футболіст збірної Словенії та «Карпат» одразу після представлення нової форми галичан приділив час кореспонденту «УФ»

«Якби склад не змінився, цьогоріч могли би поборотися за єврокубки»

Ґреґоре, позаду — тяжкі збори. Якими вони були для вас?

— На зборах завжди складно. Зрештою, так має бути. У футболі є такий період, коли потрібно приділити час підготовці. Думаю, що потрудилися на славу. Тренерський штаб підготував цікавий та, головне, ефективний план зборів. Найголовніше у цей час — уникнути травм. На жаль, Кополовець зазнав ушкодження. Далі ж пот­рібно все, чим ми займалися, втілити у чемпіонаті. Хоча зай­вий час нам усе одно потрібний, щоби повністю зігратись. Як знає­те, львівський колектив учергове оновився: повернулися гравці, залучають молодих футболістів.

— Чи суттєво відрізняються методи роботи нового тренера Йовичевича від його поперед­ників?

— Так. Йовичевич — тренер нової й молодої формації. Помітно, що він старається внести щось своє. Мені подобаються тренування під його очільництвом. У цілому, наша гра відрізнятиметься від торішньої. Подивимося, чи вий-
де в нас так діяти на полі з нинішнім складом у офіційних матчах.

Чиї методи роботи більше подобаються?

— У кожного фахівця своя філософія футболу, тому тут не може бути мови про вподобання. До того ж, мені було комфортно грати, приміром, під орудою Севидова, адже сформувалася хороша команда. Гадаю, якби склад не змінився, то цьогоріч мог-
ли би навіть поборотися за єврокубки. А зараз складно буде після зміни команди, котра зігрувалась упродовж року, знову починати відточувати взаємодію. Хоча маю надію, що в нас усе буде добре.

— Який футбол узагалі хорватський наставник прищеп­лює команді?

— Що тут говорити? Краще дивіться матчі «Карпат». Головне, щоби нам удалося втілити задуми тренера. Шкода, що в «Карпат» більше не буде такого форварда, як Гладкий. Учора в матчі за Суперкубок (розмова відбувалась у середу, 23 числа. — Є.Д.) Саша показав, що є гравцем високого класу. Зараз у нас на вістрі грають молоді нападники, котрі намагаються виконувати своє ключове завдання — забивати. Не думайте, що я шукаю виправдання наперед. Навпаки, хочу, щоби всі зачекали з висновками до старту змагань.

— Чи відчувається, що для вашого керманича тренування на такому рівні (дорослому) — дебютні?

— Так, але від цього не страждає рівень підготовки. Йовичевич із своїми колегами працюють на належному рівні, можете не сумніватися. Хоча до останнього вони й тренували юнацькі та молодіжні команди у структурі клубу. Поки все йде чудово. Цікаво, як усе відбуватиметься під час сезону?

До слова, чи допомагає вам у роботі з тренером, що ви, як і Йовичевич, виступали в іспанському чемпіонаті («Еспаньол», «Агілас» і «Реал» відповідно)?

— Так, одразу помічається, що тренер колись грав на високому рівні в європейських чемпіонатах. Припускаю, якби не травма, про Йовичевича би знали, як про великого футболіста. Відтак він намагається використати здобуті знання, щоб іспанська манера гри домінувала в нашому виконанні. Утім, «Карпатам» завжди був притаманний незламний характер, який тут називають карпатським духом.

«Запрошення
зі Словенії? Зі м
ною
про це ніхто не говорив»

— На зборах «Карпати» провели чимало спарингів: із «Жиліною» (2:1), «Динамо» (0:2), зі «Славією» (0:0), з «Марибором» (2:1), із «Локомотивом» (1:1), «Хазаром-Ленкоранем» (1:2), «Юрмалою» (2:0). Який матч запам’ятався найбільше?

— Особливо відзначу гру з «Марибором». Цікаво було.

— Сподобалося найбільше через те, що на полі протидіяли своїм співвітчизникам?

— Справді, так. Завжди приємно зустрітись із своїми земляками. Тим паче, що вся сім’я мала можливість приїхати на конт­рольний поєдинок, повболівати за мене. Також грав на полі проти друзів, із якими раніше виступав пліч-о-пліч. Приємно повернутися до звичного кола людей.

— Помітив, що вас награють у центрі захисту, почергово випускаючи з Пластуном або Гітченком. Із ким комфортніше «цементувати» захист?

— На мою думку, ми всі — однакового рівня. До того ж, усі викладаються сповна. Отож, можу сказати, що ми розуміємося між собою. Уже навіть відчуваємо, який наступний крок зробить партнер. Думаю, що не так важливо, яка пара гратиме у центрі захисту.

— Чи задоволені виконаною роботою, часом перебування на полі?

— Так, ми отримали серйозні навантаження. Щодо ігрової практики, на зборах її розподілили між усіма порівно. Це потрібно для того, щоби всі були в тонусі. Тепер же боротимемося за те, щоби вийти на поле, переконавши тренера у потрібності своєї кандидатури.

— Чи не бувало, що під час зборів до вас підходили представники львівського клубу, розповідаючи про різні запрошення?

— Ні. Я також бачив, що в пресі повідомляли, мовляв, мною хтось цікавиться. Однак, наскільки розумію, жодного офіційного запиту на моє ім’я не надходило.

— Писали, що влітку до офісу ФК надходила вигідна пропозиція з вашої батьківщини — Словенії…

— Не знаю, чи це були чутки, проте зі мною на цю тему ніхто не говорив. Отож сказати про щось більше не можу, адже знаю стільки, скільки й ви.

— Загалом, чи хотіли влітку залишити команду?

— Знаєте, кожен футболіст хоче зробити наступний, серйозніший, крок. Хочеться потрапити до сильного колективу в провідному чемпіонаті. Проте поки в мене ще чинний конт­ракт із львівським ФК, який я планую повністю відпрацювати. Що буде далі? Подивимось, як воно складеться.

Як ваша сім’я реагує на події в Україні, а особливо — на її сході?

— Звісно, що мої близькі вмовляли мене не повертатися до України. Пригадаю, що коли все починалось у Києві, було дуже страшно. Тим більше, що моя дружина була поруч зі мною. Утім, на щастя, я отримав виклик до збірної, тому взяв і, зрештою, залишив дружину в Словенії. На даний момент у Львові спокійно. Епіцентр подій змістився на схід: страшно уявити, що відбувається в Луганську та Донець­ку. Мені також неприємно, що такі події мають місце у вашій країні. Якщо все надалі розгортатиметься, то не хотів би тут залишатись. Я боюсь за свою родину. Бог нам дав лише одне життя. Сподіваюся, що зовсім скоро все завершиться, тож гратимемо у футбол без «задніх» думок.

Гравці «Шахтаря», котрі не повернулись? На їхньому місці вчинив би аналогічно! Їхній клуб базується в небезпечній зоні, тому не варто ризикувати життям — це нерозумно.

«Не пригадаю, скільки гравців пішло за цей час, що я в команді»

Вочевидь, вже звикли до Львова, третій рік виступаю-
чи за головну
команду краю?

— Безумовно! Із дружиною сприймаємо Львів як другий дім. Тут гарне місто, приємні та відкриті люди. Єдине, що засмучує, це те, що ми не граємо на «Арені Львів». Такий гарний стадіон, а ми через незрозумілу позицію місцевої влади виступатимемо на «Україні». Але нічого. Треба розуміти, що зараз така ситуація, що дехто взагалі не має, де грати.

— На долю галицького колективу випали чергові кадрові пертурбації. Чи складно виступати в таких умовах, коли змінюються партнери?

— Авжеж! Навіть не пригадаю, скільки гравців пішло за цей час, що я в команді. Коли колектив грає більше часу, то він може впевненіше та легше виступати. На полі зразу помічається, скільки команда разом провела матчів. Отож доводиться постійно звикати до інших вимог, нових партнерів. Це дуже важливо у футболі. Сподіваюся, що в подальшому «Карпати» знайдуть свій склад і будуть стабільнішими.

— Чи можна нинішні зміни (як тренера, так і футболістів) уважати позитивними?

— Навіть не знаю, що відповісти. Лише час нас розсудить. У будь-якому випадку віддаватимемо всі сили на полі, щоби здобути максимальний результат. Не знаю такого футболіста, котрому приємно програвати. Відтак вигризатимемо всі епізоди впродовж усіх матчів. У такому випадку результат рано чи пізно прийде. Головне, щоби кожен уносив свою дещицю. Адже футбол — командний спорт. Тішить, коли перемагаєш у такому сильному чемпіонаті, як український.

— Чи стоять перед командою конкретні завдання на прийдешній сезон?

— Принаймні наразі я не чув про них. Зрештою, ще є час, аби зібратися та поговорити на цю тему перед стартом сезону.

— На вашу думку, з колективом, який сформувався нині, яких результатів можна досягнути?

— Не хочу загадувати, на якому місці опинимося на фініші. Необхідно щоматчу виходити на поле та набирати очки. Лише в такому випадку можна говорити про позитивний результат. Зрозуміло, що гірший показник, ніж торік (десята сходинка), нікого не влаштує. Але, знову ж таки, потрібно бути реалістами, тож розуміти, що нашій команді ще потрібен час, аби зігратись.

— Уже в першому турі «зелено-білі» протистоятимуть регіональному сусіду — «Говерлі». Що для вас означає західноукраїнське дербі? Чи буде особливе налаштування на цю гру?

— Скажу так, дербі — не дербі, треба на кожний поєдинок налаштовуватись як на останній. Немає різниці, хто буде по іншу сторону поля. У прем’єр-лізі немає слабких суперників і, відповідно, легких зустрічей. Кожен може виграти. Це підтверджує навіть чемпіонат світу, який не так давно завершився в Бразилії. Тут важливість гри радше полягає в тому, що це стартовий матч першості, тож його потрібно починати з позитиву.

— Чи може зіграти вам на руку, що у вашого суперника суттєві проблеми з фінансуванням?

— Мене не цікавить, які справи в опонента: є там проблеми чи немає. Чесно, я оминаю такі новини, коли переглядаю пресу. Мене більше цікавить наша команда, наша гра. На футбольному полі, зазвичай, не має значення те, що відбувається поза ним.

Євген ДЕМЯН.


стрічка новин