Євген РИВКІН: «Склалося так, що чемпіонат в Україні важливіший за збірну»

— Євгене Семеновичу, із чим пов’язуєте те, що в елітному раунді Кубка УЄФА «Локомотив» виступив краще, ніж в основному, хоча мав серйозніші кадрові проблеми?

— Футзал, як і будь-який інший професійний вид спорту, вимагає серйозної підготовки, а до таких змагань, як Кубок УЄФА, підготовка повинна бути не тільки серйозна, а й цілеспрямована. Вона планується й розраховується до секунд. Часу на підготовку до міні-турніру з трьох ігор має бути не менше 6–7 днів. «Локомотив» мав усього лише два дні до основного раунду Кубка УЄФА після матчу чемпіонату України, а якщо врахувати, що вісім гравців тиждень тому у складі збірної боролися зі збірною Угорщини за путівку на Євро, то команду було потрібно спочатку відновити, а потім уже готувати. Такий календар інакше, як шкідництвом, називати не можна. Адже на кону стояла не тільки честь «Локомотива», а й рейтинг України в Кубку УЄФА. Тому цілком логічно, що перші два матчі ми провели, м’яко кажучи, непереконливо. Перед елітним раундом Кубка УЄФА ситуація склалася абсурдно аналогічна. За кілька днів до початку раунду — знову гра чемпіонату України. Я вдячний за те, що екстра-ліга знайшла можливість надати нам час на цілеспрямовану підготовку. Звідси й якість гри, поп­ри досить велику кількість травмованих гравців. Так, ми не змогли потрапити у «Фінал чотирьох», але повторити найкраще досягнення українських клубів змогли та, що найважливіше, принести рейтингові очки для України.

— За рахунок чого можна боротися з такими командами, як «Барселона» чи «Динамо»?

— У першу чергу, потрібно виходити на рівень інфраструктури цих клубів. Можна мати свій власний спорткомплекс, але не мати відповідного бюджету, якісного спортивного менеджменту, кваліфікованих тренерських кадрів, футзалістів високого рівня, розумного співвідношення легіонерів, що передбачає наявність селекційної служби, медико-відновлювальної служби, влас­ної спортивної школи, та це лише частина того, що називається інфраструктурою клубу. Боротися ми з ними можемо, але для того, щоб їх перемагати, потрібно підтягуватися до них у класі, а для цього ще потрібен і повноцінний внутрішній чемпіонат мінімум на 10–12 команд.

— Слідкуєте за другою командою? Можете сказати, чи є хтось із молодих гравців «на підході» до основи?

— Досить уважно стежу за гравцями «Локомотива-2». Є дуже талановиті хлопці. Уже зараз тренуються з першою командою Володимир Лоншаков і Максим Паутяк. Проте в нас серйозні завдання, тож випускати молодь на шкоду результату ніхто не буде. Зараз вимоги до гравців «Локомотива-2» значно підвищилися. Багато хто з молодих футболістів чомусь вирішив, що їх просто зобов’язані брати в першу команду та ставити в основний склад, але так не буде! Для цього потрібно багато працювати й конкурувати з гравцями основної команди. Тому ми серйозно переглянули підхід у підготовці молоді в бік якості, відтак із багатьма хлопцями довелося попрощатися. На жаль, професійний спорт безжальний, і якщо ти знизив до себе вимоги або подумав, що ти вже чогось досяг, домогтися результату буде неможливо.

— «Локомотив» уже суттєво відстав од першого місця у чемпіонаті України. На яку сходинку розраховуєте в регулярному чемпіонаті? Чи місце всередині четвірки переможців не принципове?

— Навантаження, яке випало цього сезону на гравців нашої команди, дуже велике, тому ми з керівництвом клубу вибрали пріоритети. Перше: вдалий виступ у Кубку УЄФА. Завдання-мінімум тут ми виконали. Друге — футзалісти клубу, які отримають право захищати кольори національної збірної України, повинні гідно виступити на Євро. Третє — для того, щоби знову зіграти в Кубку УЄФА, нам необхідно повторити результат минулого сезону. Зараз планомірно вирішуємо друге завдання, готуємо гравців для збірної й паралельно намагаємося в національному чемпіонаті триматися в зоні першої четвірки. Робити це за нинішнього календаря неймовірно складно. Думаю, у середині лютого повністю сконцентруємося на чемпіонаті України, відтак побачимо зовсім інший «Локомотив», але зараз важливо створити фундамент для вирішення третього завдання. Отже, на якесь конкретне місце не розраховуємо. Головне — потрапити у четвірку й піднятися якомога вище, тому що більш висока позиція дає перевагу свого майданчика в плей-оф.

— Хто ваш головний конкурент у боротьбі за чемпіонство?

— Конкуренція у чемпіонаті зараз досить висока, але я би не став когось виокремлювати. Є група лідерів, кожен із якої може поборотися за «золото».

— Чи є вже якісь плани на зимове трансферне вікно?

— Плани є, але наскільки вони будуть реалізовані, покаже час. Ще перед початком сезону я говорив, що команда потребує хорошого забивного нападника. Ця позиція — проблемна, не завадить і хороший захисник.

— Як оціните останні товариські матчі збірної з Італією та Хорватією?

— Нам удалося зіграти з бронзовим призером і півфіналістом минулого Євро-2012 у Хорватії. Це дуже хороший ігровий досвід. Ми отримали багато цікавої інформації, спробували різні стратегії й тактичні прийоми, переглянули гравців, отримали психологічну впевненість. Узагалі такі ігри дуже важливі. Перед матчами плей-оф не було можливості проводити такі спаринги, тому доводилося шукати оптимальний склад упродовж серії офіційних матчів. Зараз уже чітко зрозуміло, хто і як може діяти в різних ігрових ситуаціях, а це вже певні ігрові моделі. Хоча роботи ще — непочатий край. Треба подякувати керівництву АФУ за можливість провести такі товариські матчі.

— Які плани підготовки збірної перед Євро?

— Мабуть, зберемося вже перед самим чемпіонатом Європи, десь 21–22 січня. Є ще «вікно» УЄФА 5–8 січня, але воно випадає на свято Різдва Христового, тож я переконаний в тому, що таке свято хлопці повинні зустріти в колі родини! Хоча, звичайно, ще один матч із хорошим суперником не завадив би, але дуже тяжко знайти навіть маленьке «віконце» в нашому чемпіонаті. Наприклад, на матчі у Хорватію збірна приїхала практично в день гри, не маючи можливості провести повноцінне тренування, а зібрати хлопців раніше — значить не дати часу для відпочинку після непростих ігор національного чемпіонату. На жаль, склалося так, що ігри чемпіонату України важливіші, ніж підготовка національної збірної до чемпіонату Європи, але так бути не повинно.

— Якось можете прокоментувати чутки про те, що Валерій Водян займе ваше місце в збірній?

— Я чутки не коментую. Напевне, їх зможе прокоментувати той, хто їх поширює.

— Як тренер збірної та тренер клубу, чи можете з двох різних точок зору слідкувати за вітчизняним футзалом? Які його подальші перспективи, на вашу думку?

— Як не дивно, але на це запитання відповісти дуже складно. Процес реформування футзалу пішов, і це очевидно, але це лише перші кроки, тож потрібен час, аби був результат. Щодо перспектив розвитку футзалу в Україні, то вони залежать лише від нас самих, тобто — від усієї футзальної спільноти України.

Андрій ГУЛІЙ.