Ігор ЙОВИЧЕВИЧ: «Що тебе не вбиває, робить сильнішим»

«Заслуговуємо більше залікових пунктів, аніж насправді маємо. І це — факт»

— Пане Ігоре, позаду вже сім турів прем’єр-ліги й один раунд національного Кубка. Як оціните результати?

— Кожен тренер хоче, щоби команда виступала якнайкраще, та, відповідно, здобувала позитивний результат. Якщо розглядати лише за останнім критерієм, звичайно, не можемо бути задоволені. Хочемо значно краще грати. Зважаючи на тенденції зростання та прогресу команди, можемо налаштуватися позитивніше, бо поступово з’являється світло в кінці тунелю. Цей світлий шлях допоможе рухатись уперед. У нас молода команда, до того ж, перед нами не стоїть конкретного завдання. Нам набагато тяжче, ніж зігранішим командам, які довго працюють із одними й тими ж футболістами.

— Нині «Карпати» посідають 13-ту сходинку. Чи виправдовує мета (грати у видовищний футбол) рядок у турнірній таблиці? Наскільки це важливо для вас — місце в табелі клубів?

— Ми хочемо, щоби вболівальники пишалися нами. Відтак потрібно підтримувати нас, розуміючи, що «Карпати» переживають складний етап перебудови. Важливо, щоби вболівальники дивилися не лише на кінцевий результат, а й на процес розвитку. Наш колектив завжди самовіддано грає, залишаючи всі сили на полі. Лише таким чином із часом прийде результат. Головне — мати терпіння. Адже успіх буде в будь-якому випадку, а без підтримки досягнути його буде набагато складніше.

Аби грати лише на результат, пот­рібно мати певний досвід. Якщо аналізувати наші матчі: ми заслуговуємо більше залікових пунктів, аніж насправді маємо. І це — факт. Чому їх менше? Бракує досвіду: десь потрібно втримати рахунок, десь реалізувати голевий момент, який вирішить долю протистояння. У сукупності факторів маємо такий підсумок. Отож наша гра дарує більше оптимізму, ніж ота кількість набраних очок у турнірній таб­лиці. Наголошую: ми заслуговуємо більшого.

— Які моменти в грі віднесете до позитивних зрушень, а які — до негативних?

— Нам досить тяжко дається перехідний момент після відбору м’яча, коли потрібно створювати небезпеку поблизу протилежних воріт. Відзначу певний прогрес під час виконання стандартів, після яких частіше вдається засмутити суперника. Індивідуальна майстерність деяких гравців також інколи дає свої дивіденди. Також налагодилась оборона, коли м’яч довше тримається в опонента. Звісно, хотіли покращити й інші елементи гри, проте за сім турів просто не мали вдосталь часу.

— У чемпіонаті номінальні нападники галичан Пучковський та Сергійчук на двох спромоглися на один гол. Це проблема? Та й взагалі: наскільки болючим є питання центрального форварда для «зелено-білих»?

— Так, це — проблема. Уважаю, що найважче у футболі — відзначитися голом. На даний момент, як це парадоксально звучить, наш найкращий бомбардир — центральний захисник Ґреґор Балажиц, який відзначився трьома результативними ударами. Хочу, щоби всі (не тільки захисники, а й півоборонці) збільшили свою участь у фазі атаки: загострювали, забивали. Переконаний, якщо покращити нашу гру в нападі, поліпшиться й загальний рівень команди.

«Із уболівальниками та фанатами граємо на 30 відсотків краще»

— Чи є ви прибічником думки, що у футболі оборонятися та забивати повинні вміти абсолютно всі виконавці?

— У принципі, так. Існує така теорія футболу, котру всі тренери хочуть побачити на практиці. Важливо, щоби кожен гравець знав, яка його задача на цьому клаптику поля, що робити з м’ячем, що без нього, як діяти в захисті чи нападі. Щодо останнього: слід якомога інтелектуальніше ввести в оману візаві, щоби наблизитися до воріт і записати до свого активу гол.

— Чи змогли підопічні вже чітко уяснити й відтак краще реалізовувати ваші вимоги?

— Кожна зміна вимагає часу, щоби організм адаптувався до іншого способу роботи, інтенсивності, організованості, планування та програмування. Мої вимоги футболісти знають, але той стереотип, який вимагається від гравців, не можна досягнути й розвинути за один-два місяці. Потрібно більше часу. Хто розуміє футбол, знає, що я зараз не кривлю душею.

Тобто теорія, на кшталт «я тобі сказав — ти маєш це виконати», не швидкоплинна річ. Тут потрібно значно більше повторювань одного й того ж елементу, щоби довести дії футболістів до автоматизму.

— За вашими планами, коли завершиться процес становлення?

— Ми маємо пришвидшити процес, аби скоріше стабілізувати гру команди, котра приноситиме результат. А так виходить, що граєш добре, прогрес помітний, а підсумок не завжди позитивний. Заради клімату в колективі варто зробити крок уперед: отримати кілька перемог поспіль і стабілізувати процес набирання очок, із яким легше буде виступати.

Терміни? Дуже рано й недоцільно говорити про це.

— Чи відчуваєте тиск із боку керівництва, вболівальників? Або ж, навпаки, підтримку?

— У принципі, відчуваю розуміння вболівальників і функціонерів. До того ж, керівники вимагають серйозного та, водночас, самовідданого тренувального процесу, адже вони знають, що впродовж занять відточується досконалість і автоматизм командних дій. Є прогрес порівняно з першим туром — це всі бачать. І футболісти це відчувають. Якщо дивитися лише на підсумок нашої роботи, можуть виникнути сумніви, проте, якщо взяти до уваги всі фактори, що я перелічив, розумієш, що йдеш правильним шляхом. Якщо довго граєш добре, лише тоді може з’явитися результат.

— Чи складно поєднувати тренерські курси в Києві з повноцінною роботою у львівському клубі?

— Звичайно. Професіонально зростають не лише гравці, а й тренери, котрі вчаться щодня. Зараз, приміром, готуюся до поїздки в Ньон, де маємо певне завдання: провести тренування перед представниками УЄФА. Загалом, складно навчання поєднувати з роботою, проте від цього не менш цікаво займатися своїм удосконаленням.

— Матч із «Металістом» став лише другим цього сезону для «левів» на арені «Україна». Для вас важливо, на якому стадіоні грати?

— Мені важливо, щоби були люди (фанати, вболівальники) на трибунах, адже з ними ми граємо на 30 відсотків краще. Відтак важливо грати там, де прийде якомога більше глядачів.

«Нам потрібно досконало зіграти, щоби перемогти «Динамо»

— До слова, на поєдинок на останньому рубежі вперше вийшов Мисак. Зважаючи на три пропущені м’ячі, чи скористався своїм шансом Роман?

— Дав можливість Мисаку відчути рівень прем’єр-ліги. Не оцінюватиму його гру, я це вже зробив на післяматчевому аналізі. Загалом, це наша справа, нашої «внутрішньої кухні». Хоча скажу, що не роблю у цьому контексті трагедії. Кожен польовий гравець відчуває, що за його спиною хтось є, так само повинно бути й з воротарями. Просто таке технічно-тактичне рішення тренера, до якого всі поставились із розумінням.

— Загалом, підсумковий рахунок (3:3) більше тішить вас, бо підлеглі ще не забивали три м’ячі за один двобій, чи радше засмучує, що вдома тричі пропустили у свої ворота?

— Аналіз уже зробили. Зараз готуємося до гри з «Динамо», коригуючи помилки, котрих припустились, і робимо акцент на фазах атаки, коли нам удавалося забивати м’ячі. Напередодні поєдинку намагаємося збалансувати гру.

— Після останнього гола Балажица ви побігли святкувати взяття воріт разом із командою. У цей момент здалося, що ви знову відчули себе футболістом.

— Я лише на півшляху до гравців зрозумів, що залишив свою зону. Якщо когось образив, прошу вибачення. Просто емоції взяли наді мною гору. Хотілося відчути атмосферу в колективі у цей момент і розділити радість.

— Далі «Карпати» в Кубку України поміряються силами з «Динамо». Чи варто сподіватися, що у вашому виконанні кияни отримають неочікуваний сюрприз?

— Ми зараз говоримо про дуже якісну команду, котра нині, на мою думку, показує найкращий футбол цього сезону. Помітно, що вони підвищили ступінь взаємодії. Отож буде дуже непростий поєдинок. Нам потрібна підтримка вболівальників. Од сьогодні ми (розмова відбувалась у середу. — Є.Д.) починаємо серйозно готуватися до матчу з динамівцями. Хочемо скористатися певними факторами, але наскільки це вийде, зрозуміємо лише після двобою. Нам потрібно досконало зіграти, щоби перемогти «Динамо».

— Учора з’явилась інформація, що «Карпати» позбавили трьох очок. Це може психологічно вплинути на підопічних?

— Це питання неприємне — не можемо втекти від цього факту. Як кажуть, що тебе не вбиває, робить сильнішим. Ми сконцентровані на зустрічі з киянами, тож зробимо все можливе, щоби ці очки компенсувати.

— Наостанок — особисті питання. Чи відчуваєте себе відомим в Україні?

— Популярність може бути як позитивною, так і негативною. Хочу мати своє «я». І мене не цікавить роль симулятора чи актора. Хочу бути просто людиною, котра любить той футбол, яка довго в нього грала професіонально та самовіддано. Відтак хочу передати набутий досвід своїм футболістам, яких теж уважаю професіоналами й дуже люблю. Бажаю розвиватись із цією юною командою, бо я теж молодий тренер. Хочеться підняти колектив на новий щабель. І щоби це все сталося в «Карпатах».

— Чи не дивує, що ваше прізвище в пресі частіше фігурує, ніж, приміром, Маркевича, котрий з «Дніпром» посідає перше місце в чемпіонаті?

— Не знаю, адже не рахую, як часто з’являюся в пресі. Зрештою, це не залежить од мене. Щодо Маркевича: Мирон Богданович дуже заслужений тренер, під орудою якого я свого часу грав у «Карпатах», отож дуже його поважаю.

Євген ДЕМЯН.