«Калюжний, Сарапій, Гуцуляк, Стецьков – це все неправда?»: Лупашко розкрив трансферні цілі Карпат і роботу у Львові

Карпати у своєму першому сезоні після повернення в УПЛ на початку грудня опинилися на відстані однієї перемоги від зони єврокубків. Експеримент менеджменту клубу – побудувати команду з тренером, який не готував і не комплектував команду до старту чемпіонату – показує, що це є цілком можливим.

Під цю задачу до Львова приїхав працювати творець чемпіонського Інгульця у Першій лізі Владислав Лупашко, якому в умовах обмеженого ресурсу та виконавців вдалося навчити команду грати в футбол з позиції сили, позбавивши самих же Карпат золотих нагород, до яких вони йшли весь чемпіонат.

Журналіст сайту «Український футбол» Олександр Карпенко напередодні матчу проти Зорі поспілкувався з головним тренером Карпат Владиславом Лупашком, який розповів про специфіку роботи в клубі, коли очікування вболівальників є надто високими.

«Зловив себе на тому, що в Карпатах швидко звикаєш постійно вигравати»

– Проміжний результат Карпат перевершує ваші сподівання тих часів, коли ви очолили команду?

– Я не можу сказати. Щиро кажучи, я не розумів, як ми будемо грати, як швидко гравці зрозуміють наші ідеї. Ми почали працювати за тиждень до старту УПЛ. Було складно, але помітно в цілому прогрес, якщо відштовхуватись від першого матчу з Вересом. Якщо абстрагуватись від результату, брати суто ігрову концепцію, це дві різні команди.

– Що посприяло трансформації команди на ходу?

– Сукупність факторів. Коли керівник медіаслужби Карпат Любомир Кузьмяк сказав на пресконференції фразу: «Ми знову виграємо», на що я відповів, що всі почали звикати до перемог і сприймати це за даність. Я так само себе почав на цьому ловити. 

Це робота кожного члена команди, не лише тренерського складу та гравців. Керівництво, працівники, медики клубу дуже багато зусиль доклали до цього. Цей мікс і допоміг нам опинитись там, де ми є зараз. За ці 3 місяці ми зробили дуже багато

– Прірва між сьогоднішніми УПЛ та Першою лігою сильно велика?

– Дуже велика. Клуби Першої ліги ставлять завдання УПЛ, а розвиватися не хочуть. Нема інфраструктури, матеріальної бази. Починають грати без нічого. Поставили ціль, вийшли, а далі – нічого нема. Нема результату – все кидаємо, футбол не цікавий.

Це дуже лякає. Не можуть команди виходити, не маючи нічого. В нижчих лігах мало команд, які розуміють, що зараз результату може і не бути, але є глобальна ціль протягом 3-5 років. Нема результату – президент «психонув» і команда знімається. Це велика проблема. Команди тримаються на власниках і головному тренері, брак кваліфікованого менеджменту. Це велика проблема.

Потрібно ставити плани, йти до мети, розвивати футболістів, готувати свої адміністративні кадри. Якщо ми бачимо, що футболісти більш-менш переходять [на підвищення в УПЛ], то в плані кадрів, організації роботи, різниця суттєва. І я розумію, що більшості аудиторії нецікаво дивитися ту саму Першу лігу, коли трансляційна камера у тебе на рівні 10 м і нічого нема.

– Тим не менш, саме ваша робота в Першій лізі привернула увагу не лише до Інгульця, але і дала можливість отримати запрошення від Карпат.

– Працюючи в тому середовищі, я не розумів, чому так мало звертали на нас увагу. Якби ми так грали в Європі, в мене б ще взимку телефон був би червоним від пропозицій. Я розумів, що щось не те. Ніхто не звертав уваги. Довелося чути стосовно себе зворотний зв'язок, що це працює тільки в Першій лізі. В УПЛ так грати не можна, а тут суперників нема і т.д.

Я розумію, що не всі готові ризикнути, приймати сміливі рішення, на відміну від Карпат. Якби керівництво клубу мислило лінійно, я б точно сьогодні не працював у Львові, а запросили б більш досвідченого тренера з гарантією результату. Я навіть не згадаю прикладу, коли тренер ішов на підвищення в УПЛ, якщо ти сам команду не піднімав.

Владислав Лупашко. Фото: ФК Карпати

«З Інгульцем розходилися цивілізовано. Поворознюк бачив, скільки зусиль було покладено»

– Важким був переговорний процес Карпат та Інгульця? З важким серцем Олександр Поворознюк відпустив вас?

– Я можу тільки подякувати Олександру Григоровичу, що він прийняв неочевидне рішення, коли дав можливість мені попрацювати. Пліткували різне, але я можу сказати, що ми розходились максимально цивілізовано. Я віддавав всього себе. Дуже хотів, щоб ми повернулися в УПЛ, адже складно одразу повернутися. Величезний пласт роботи було пророблено. Радий, що ми зробили в Інгульці класну історію, а я отримав можливість далі розвиватися. Президент також бачив, скільки було покладено зусиль для цього.

– Робота тренером клубу УПЛ реально забирає багато часу?

– Чесно зізнаюсь, я не пам'ятаю, коли востаннє дітей зранку відводив до школи, бо вже о 07:30 я на базі клубу заради тих людей, які повірили в нас.

– Ви усвідомлювали те, що зробивши вас тренером першої команди Карпат, відчути на собі весь тягар бренду, який більше, ніж просто футбольна команда?

Я не можу впливати на те, що пишуть, але я цілком спокійно ставлюсь до критики, якщо вона обґрунтована і приведені аргументи, факти, своя точка зору. А більшість просто емоційно пишуть, не розуміючи простих речей, що команда на стадії побудови, а тому схильна до підйомів та спадів і ці гойдалки можуть бути розтягнуті в часі.

Тут я зрозумів, що Карпати – це більше ніж клуб. Для людей це частина повсякденного життя, не тільки в день матчів. Велика частина людей справді живе цим клубом, кольорами, емблемою. Мені розповідали історію, коли ти приходиш в перукарню, сідаєш стригтись, а жінки, які там працюють, обговорюють матч Карпат. Це справді вражає! За Карпати вболівають родинами з дітьми, дівчата в школах. В Україні я не бачив чогось подібного.

Днями я проводив тренування для ДЮСШ Карпат та інтернату Карпат. Хлопці просто шаленіють від гравців, читають всі новини. Знають, хто що сказав. Це те, що відрізняє Карпат від решти клубів.

– Очікування і реальність від переходу в Карпати у вас зійшлися?

– Я не очікував, що буде так, як зараз. Все, що відбувається стосовно хорошого і поганого, набагато гостріше, ніж мені здавалося. Очікування перевершені реальністю

– Більше тиску відчувається на тренерській лаві чи на футбольному колі?

– Не можу сказати аргументовано, тому що я дуже сильно змінився з часу, коли закінчив грати. Наприкінці кар'єри я розумів, що дуже важко бути тренером, і не хвилюватися. Я сказав собі: якщо не зможу опанувати себе на полі і не піддаватись емоціям, то не хочу бути тренером. Вважав, що потрібно бути або спокійним та врівноваженішим, щоб тебе трусило за результат або це не потрібно взагалі робити. 

Я трішки змінився в цьому плані. Зрозумів, що футболістом я був більше емоційно залученим. Але коли виходиш на поле, то мандраж весь пропадає. Зараз хвилювання на тренерській лаві пов'язане виключно з тим, щоб люди, які дотичні до клубу, фанатів, були щасливими. Не важливо, що про мене подумають. Якось на цьому фокусуюсь.

«Лавриненко не поводить себе, як головний тренер. Сергій Дмитрович – командний гравець»

– Можна говорити про те, що великій кількості збережених нервів ви завдячуєте появі в штабі Карпат Сергія Лавриненка?

– Сергій Дмитрович пропускає через себе більше за мене. Мені здається, що він більше за мене переживає, ніж за свою кар'єру. Те, що він пішов працювати в Карпати багато говорить про нього, як людину.

– Не затісно Лавриненку в ролі асистента?

– Він не поводить себе, як головний тренер. Сергій Дмитрович – командний гравець. Повністю готовий віддатися Карпатам. Дуже віддано працює заради успіху клубу в цілому. Є багато моментів, які він побачив, підказав і ми стали кращими. В цьому є велика заслуга Лавриненка.

– Можете деталізувати?

– Так. Коли Карпати просідали фізично на початку сезону, нас вистачало десь на 20 хвилин грати в той футбол, в який ми хочемо. Певний період ми перші тайми вигравали або грали в нічию, після чого конкретно сідали. Лавриненко вчасно підмітив, коли потрібно знизити навантаження, як змінювати тренувальний процес у вікна збірних. Як реагують футболісти на зміну погоди, особливо іноземці. Як він комунікує з клубними медиками, коли кого підводити, скільки хто пропустив. Він дуже сильно відчуває ці моменти і допоміг мені.

– З ваших слів напрошується висновок, що Сергій Дмитрович знайшов себе в цьому клубі, потрапивши в середовище для зростання.

– Я з вами згоден. Він дуже багато працював умовах і обставинах, де люди були не зовсім щирими по відношенню до нього. Він справді отримує задоволення від того, що може розвиватися в тих умовах, які створені в Карпатах. Він відчув себе тут дійсно затребуваним, більше хоче допомогти клубу, ніж якось заробити собі бали. Він розуміє, що тут зібралися профі з великої літери. В керівництві, менеджменті, скаутській службі, адміністративної служби. Він потрапив у великий клуб. Та робота, яку він виконав у попередніх клубах, привела його сюди, віддячивши за шалену відданість футболу.

Сергій Лавриненко. Фото: НК Верес

«Навіщо ми тоді приходимо на флеш-інтерв'ю, пресконференції? Дискусія в прямому ефірі по гарячих слідах дає можливість вболівальнику зрозуміти, як тренери бачили перебіг подій на полі»

– Ви погоджуєтесь з тим, що свої найкращі матчі Карпати, з точки зору результату, виграли за рахунок того, що ви десь пожертвували своїм стилем?

– З точки зору гри з Кривбасом був один із наших найгірших матчів, але нас так змусив діяти суперник. Ми хочемо диктувати власні умови і будемо до цього йти – створювати моменти, тиснути на суперника, контролювати м'яч. Я розумію, що в нас багато вболівальників дивляться на результат, а загалом не розуміють, що ми будуємо. 

У нас навіть якщо команда програвала, вона намагалася домінувати на полі. Когось це дійсно бентежило

– Вам є що відповісти на критику за відкритий футбол у матчах проти наших грандів?

– Ми свідомо на це пішли. Для когось це може здатися незвичним – грати проти Шахтаря чи Динамо першим номером, звинувачувати у неповазі до клубу. 

Я дуже гарну річ почув від наших вболівальників. Вони сказали, що були приємно вражені цим кроком з нашої сторони і не очікували такого. Не кажу, що вони на сьомому небі від щастя, але процес побудови триває і якщо ніхто не буде ризикувати, все залишиться по-старому і наш футбол буде нудним не цікавим, ніхто не буде його дивитись. Кому захочеться спостерігати, як команда, забивши гол, грає на утримання рахунку?

– До цього можна згадати, коли ви скрутилися Шахтарю (2:5) і в студії УПЛ ТБ вас почали «пилесосити», але жоден з експертів не вступив з вами в дискусію на флеш-інтерв'ю.

– Експерти говорять на велику аудиторію. Дуже легко критикувати позаочі. Я був готовий відповісти на всі зауваження в ефірі, пояснити ті, чи інші рішення. Можна, не розуміючи контексту, дуже багато поганого наговорити, що сприйматиметься за чисту монету. 

Так не повинно бути. Експерт в студії ніколи не зможе давати об'єктивну оцінку, не розуміючи повного контексту рішень, як команда готувалася, які проблеми всередині. Всі ці моменти мають дуже високу вагу. Якби це була дискусія, тренер міг би пояснити рішення та контекст. Так само це додасть якості, відкритості, вболівальникам більше цікаво буде дивитись. 

Навіщо ми тоді приходимо на флеш-інтерв'ю, на пресконференції? Я вважаю, що дискусія в прямому ефірі по гарячих слідах є можливістю вболівальнику по закінченні гри зрозуміти, як тренери бачили перебіг подій на полі.

– Вас тішить, що в нашому футболі почало з'являтись більше тренерських команд?

– Це дуже добре. Тому що стала цікавішою підготовка до матчів, вивчення суперника. Ти розумієш, що це не хаотичне щось, а системне. І я хочу, щоб цього ставало більше – сміливості, відкритості, футбол ще більшими темпами розвивався. Коли більше керівників клубів задумаються над тим, чому інші команди можуть грати з позиції сили, а вони – ні, тоді цей процес набере ще більших обертів. 

– Що треба для цього?

– Створювати умови, запрошувати під це футболістів.

Минулої зими, коли стало зрозуміло, що Інгулець буде серед претендентів на УПЛ, нам постійно телефонували і пропонували футболістів з досвідом гри у Прем'єр-лізі, але ми всім відмовляли, тому що вони не підходили під нашу систему гри, не дивлячись на всі регалії. Коли почалися проблеми в Металурга, ми забрали Сада та Білоцерковця, тому що вони точно підходять під наш футбол.

– Карпати можуть слугувати орієнтиром для клубів, які спочатку побудували інфраструктуру і тільки потім зайшли в УПЛ?

– Тут я можу з вами погодитись. Карпати почали розбудовуватись внизу, а коли вийшли в УПЛ – були цілком до цього готові. Такі створені умови, що тут все про футбол. Це дійсно приклад.

– Після матчу з Колосом ви стверджували, що Карпати — ледве не лідер із залучення гравців із юнацької команди. Поясніть, як так, якщо у вас тільки один Шах зіграв більше 1 матчу з гравців цього віку, якщо, звісно, не рахувати ще й легіонера Жана Педросо?

– Дуже не вистачає рівня технічної майстерності. Тут нам потрібно щось із цим робити – змінювати підготовку молодих гравців. Рівень зовсім інший. Щотижня ми по 2-3 чоловік беремо в тренувальний процес, переглядаємо для того, щоб розуміти, кого можна буде взяти взимку на збори. Всі перспективні молоді хлопці працюють з нами і ми дуже на них розраховуємо. 

Загалом тільки клуб, в якого буде гарний скаутинг і підживлення молодими, матиме зростання. Якщо вирулювати виключно на трансферах і запрошенні легіонерів, нічого не побудуєш.

– Ви працюєте в команді, яку готували і комплектували попередники. На що взимку будуть кинуті сили на трансферному ринку?

– Скаутська служба Карпат в постійному пошуку. Вони знають параметри, які нам потрібні. Профайли готові, вони є непростими для пошуку і я розумію, що дуже високі стандарти були задані. Таких гравців шукають, але це непроста робота. Звіти приходять нам постійно і якщо цей гравець нас зацікавить, скаути вже починають спілкуватись з агентами та клубами.

«Із жодним футболістом, яких медіа відправляли в Карпати, ніхто не влучив»

– Карпати постійно фігурували в контексті зацікавленості до трендових гравців з українським паспортом. Ви можете підтвердити чи спростувати ці чутки?

– Все, про що писалося раніше, це неправда. Можу відповісти так: з жодним із прізвищ, які звучали в контексті Карпат, не влучив ніхто.

– Тобто інтерес до Сарапія, Гуцуляка, Стецькова, Калюжного – це все неправда?

– Так. Жодна внутрішня інформація з клубу на зовні не вийшла.

– Які позиції потрібно підсилювати Карпатам?

– Якщо це буде гравець високої кваліфікації та на прийнятних для клубу умовах, ми не відмовимось. Ми не хочемо приводити 10 нових футболістів. Вистачить кількох виконавців, але щоб вони були сильнішими за тих, хто є зараз. 

Ми можемо дати більше шансів молоді на зборах, активно інтегрувати їх у нашу систему. Зараз у нас дуже мало «пихачу» від старших гравців, ніхто не клює за будь-яку помилку. Це класно.

– Про «пихач». Тільки лінивий не клював Ігора Невеса за те, що він не забивав ще цього сезону. На його захист ви наводили аргументи за великим об'ємом роботи, який він дає на полі.

– Насправді ми всі хочемо допомогти Ігорю пройти цей етап, але зараз така ситуація. Ми можемо або клювати його, або допомогти йому це подолати. Я вірю в кожного гравця. Якщо комусь буде потрібна допомога, зроблю все від себе можливе. Ігор заслуговує на трішки краще, він щиро радіє перемогам і результатам Карпат. Поки так.

– Карпати взимку шукатимуть нового форварда, який забиватиме пачками, чи ігровика, який дасть об'єм?

– Якщо забиватиме пачками – нам підходить:)

– Взимку варто чекати в Карпатах появи когось з ваших екс-підопічних в Інгульці?

– В Інгульці є цікаві футболісти, але потрібно розуміти, що на них і на нас буде чинитись тиск, що вони зайшли в Карпати «по блату». Я би не хотів, щоб повторився досвід, який Лавриненко пережив у Вересі, йому постійно за це прилітало.

– Ну, слухайте, невже б Паламарчук з його рекордами не підійшов би гідним конкурентом молодим Кемкіну та Кінарейкіну?

– Я не маю того статусу та довіри від вболівальників, [щоб приймати такі рішення]. Потрібно бути готовим відповідати перед керівництвом відповідати за свої рішення. Ми так само розуміємо, що Олександр Григорович захоче отримати компенсацію за когось з футболістів і це точно буде історія про гроші.

– Хто залишить Карпати?

– Я не готовий зараз відповісти. Ще достатньо часу є у кожного проявити себе до перерви.

– Колеги писали, що Карпати ніби готові викупити Брунінью та Педрозу в клубів, яким вони належать. Це правда?

– Ні. Ми продовжуємо за ними спостерігати, як вони адаптуються, реагують на наші вимоги протягом тривалого періоду часу. У нас є опція викупу, але рішення по них поки не прийняте остаточно. Вони адаптуються, але моменти нестабільності дещо простежуються.

– Прогрес Очеретька помітний неозброєний оком. Ви б хотіли залишити такого гравця на постійній основі?

– Я б дуже хотів його залишити. Він перспективний гравець, який не підходить сьогоднішньому Шахтарю. Очеретько – універсал, який згодом може змінити позицію. У нього дуже високий професіоналізм, чого не мають багато наших гравців, які не готові так завзято працювати. Олег показує приклад іншим гравцям Карпат, якою повинна бути професійна етика, коли треба з себе питати трошки більше, якщо ти хочеш справді чогось досягти.

– Виходить, що Мельниченко за своїм профайлом вам не підійшов?

– Я завжди притримуюсь точки зору, що поганих гравців нема. Є тренери, які їм підходять або ні. У нас інші вимоги, ніж в Поліссі, де він їх повністю задовільняє. Ми не бачили Максу можливості грати, конкуруючи з Альваресом. Всі сторони у виграшній ситуації, особливо молодіжна збірна, де він є дійсно важливим гравцем.

Олег Очеретько. Фото: ФК Карпати

«Моменти нестабільності в бразильців дещо простежуються»

– Наскільки я пригадую, то ви не одразу обрали для себе тренерство, випробувавши себе у різних амплуа. Не шкодуєте, що сіли на електричний стілець?

– Я вчився на спортивного психолога та маркетолога, писав статті, працював експертом на телебаченні. Мій час, як гравця, у футболі закінчувався і я не хотів одного дня потрапити в депресію, коли крім футболу в тебе нічого не було б. Тому я вагався до останнього і цей шлях привів мене туди, де я зараз. Зараз я отримую задоволення від роботи тренером.

– Так само ви навчалися на курсах платформи PASS на скаутинг та аналітику. Як ви ставитесь до того, що такі проекти дають можливість людям не з футболу потрапити в індустрію?

– Я не погоджуюсь з твердженням, що людина, яка не грала в футбол, не може реалізувати себе у цій індустрії. Так, якщо ти грав, у тебе є перевага в розумінні всіх процесів, але не можна критикувати людей тільки за те, що вони розвиваються, підвищують рівень власної обізнаності. Так само росте рівень конкуренції і коли ти просто йшов працювати з одного клубу в інший, а тобі ще доводиться конкурувати з тим, хто навчається, вдосконалюється, хоча не володіє футбольним бекграундом, звісно це на підсвідомості викликає несприйняття.

– Ви на своєму тренерському шляху зіштовхувались з таким?

– В обличчя мені ніхто не казав, але це виглядало б самовбивчим, тому що людина незрозуміло чим займалася, поки я присвятив [саморозвитку] навчання, весь час, гроші.

– Часу поза роботою вистачає, щоб стежити за європейським футболом і головними трендами?

– В період без футболу можна знайти концепції, які є схожими, щоб показати гравцям. Я розумів, що всюди є складова чогось. Всім може подобатись Гвардіола, але ти звітуєш собі в тому, що такого об'єму інформації в тебе нема. Ми свій ігровий шлях пройшли, граючи від суперника, і мало в Україні було позиційної гри. Наш досвід ґрунтується на власних ідеях, методі проб і помилок. На когось конкретно я не орієнтувався. Це вже в процесі роботи ми здобували бачення. Це можна навіть помітити по грі Карпат.

«Крім Класичного, дербі Карпат та Руху за афішою не поступатимуться нікому»

– До кого б хотіли потрапити на стажування?

– Не скажу так одразу, тому що весь час забирає робота в клубі і банально нема часу подивитися європейський футбол, як раніше. Я б хотів, але не розумію, куди.

– Половина дистанції в УПЛ майже пройдена. Які матчі можете відмітити в позитивному і негативному ключі?

– Найкращий – Лівий берег (3:0). Найгірший – Верес (0:0).

– Я очікував, що ви скажете про дербі з Рухом.

– Зараз, крім Класичного, дербі Карпат та Руху за афішою не поступатимуться нікому. Важко було обом командам два матчі такої емоційної напруги між собою за короткий термін проводити. Не було такого досвіду в плані відновлення, підготовки, організації. Нам було потрібно через це пройти.

– Яка з команд найбільше запам'яталася?

– Всі команди, які нагорі. Вони справді виділяються. У них є чому повчитися.

– В яких аспектах потрібно додавати Карпатам?

– Будь-яка втрачена дрібниця може мати вплив на підсумковий результат. Клуб дуже сильно працює над покращенням всіх процесів. Якість підвищується.

– В цьому турі Карпати зіграють із Зорею. Сподіваєтесь продовжити переможний шлях?

– У них дуже хороший підбір виконавців. Дуже досвідчена команда.

Чи сподіваємося виграти? Перемоги завжди важливі. Все робиться заради цього.

– На що може розраховувати команда в кінці сезону?

– Будемо намагатись якісно підходити до кожного матчу. Побачимо, де опинимось через півроку.