«Хтось на мене наговорив зайвого»: Русин спростував слова Чурілова та розповів, чому насправді не підійшов Буковині

Переглядів 1193
Аватар Віктор Глухенький Віктор Глухенький
6 голосів
«Хтось на мене наговорив зайвого»: Русин спростував слова Чурілова та розповів, чому насправді не підійшов Буковині
Ростислав Русин, колаж: «Український футбол»
Вінгер Ростислав Русин в ексклюзивному інтерв’ю «УФ» детально розказав про оглядини в Буковині та чому, на його думку, він не підійшов команді з Чернівців.

Після перемоги Буковини в 1/4 фіналу Кубка України над сумською Вікторією (2:1), спортивний директор і в.о. головного тренера чернівецького ФК Григорій Чурілов дав ексклюзивне інтерв'ю «УФ», де з-поміж іншого розповів і про те, чому його команді не підійшов досвідчений півзахисник  Ростислав Русин, який взимку перебував у нього на оглядинах.

Після публікації інтерв’ю з редактором нашого порталу зв’язався Русин і сказав, що хотів би спростувати інформацію щодо себе, озвучену тренером Буковини. 

Сайт «Український футбол», як незалежне ЗМІ, яке не представляє і не відстоює інтереси жодного ФК, надав Ростиславу слово. У розмові з журналістом Віктором Глухенький вінгер розповів про:

  • що саме йому не сподобалося зі сказаного про нього Чуріловим,
  • свою версію, чому йому не вдалося укласти контракт з Буковиною,
  • подальші плани щодо професійної кар’єри,
  • чому влітку 2024 року він покинув Металіст 1925 і чи не шкодує про це.

«Під час оглядин в Буковині я пропустив всього один день, але з поважної причини»

– Ростиславе, що саме вам не сподобалося зі сказаного про вас паном Чуріловим? Бо, як на мене, він дав вам дуже хорошу, навіть компліментарну характеристику, як гравцю.

– Я вдячний Чурілову за те, що він мене, дійсно, дуже добре охарактеризував, як футболіста. Високо оцінив мої здібності. Знаєте, не кожен тренер відкрито про таке говорить у ЗМІ. Але…

Мені дуже не сподобався другий абзац сказаного про мене. Це – неправда. Некоректно таке говорити. Про що мова. 

По-перше, я не тренувався з аматорами перед тим, як приїхав на оглядини до Буковини. Так, нині я без команди, але займаюсь, підтримую фізичну форму я сам. Хожу в зал, на стадіоні бігаю. Зі знайомими хлопцями граю у футбол, але не з якимось авторським колективом. Це щоб ніхто не думав, що я перейшов у аматори. 

Ростислав Русин, фото: ФК Металіст 1925

По-друге, я не розумію навіщо говорити неправдиві слова, що у мене, ніби, була травма. 

– Деталізуйте, будь ласка. 

– Давайте про все по порядку. За сім днів, котрі я перебував з Буковиною на зборах, я провів за цю команду три контрольні гри. В перший день було тренування, на наступний вже контрольний матч, де я зіграв один тайм. На наступний день я провів з командою вже два тренування. Потім знову була гра, знову я провів на полі один тайм. Все це було на штучному полі, важлива деталь. Полі, м’яко кажучи, не найкращої якості. Потім знову було два тренування і я вже повну гру за Буковину відіграв. Все було добре.

«Намагався пояснити Чурілову, що не маю травми, що в мене просто налився привідний м’яз. Та вони вирішили, що це саме травма!»

– То що ж пішло не так?

– Розповідаю. На наступний день після третьої гри в мене трошки налився привідний м’яз. Я професіонал, я не міг враховуючи це (запалення м’яза), йти на тренування, бігати-стрибати. Тож, я поговорив з доктором і сказав йому, що буде краще, коли я день-два пропущу.

– Своїм сімейним лікарем, приватним чи доктором чернівецького клубу?

– З доктором Буковини. Він погодився з моїми словами і сказав, що дійсно є спазм. Мені була потрібна мелесенька пауза. Це не була травма. Травма, то коли треба робити МРТ, УЗД. У мене не було надриву, що мені потрібно було місяць лікарняного, ні.

Ми з доктором домовилися, що я пропущу день, нехай два, що мені немає сенсу тренуватися із запаленим привідним м’язом. Була інформація, що я повинен їхати з командою в Чернівці і там проходити медогляд, що все ок, на мене розраховують.

В цей же день я мав розмову з Чуріловим і він мені сказав, що вони вже прийняли рішення, що я їм не підходжу. Типу от ти пропустив день… Я намагався пояснити Чурілову, що не маю травми, що в мене просто налився привідний м’яз, вкотре повторюсь. Та вони вирішили, що це саме травма!

Григорій Чурілов, фото: ФК Буковина

– І все ж вас попросили з речами на вихід?

– Так. Ну й Чурілов спілкуючись з вам сказав, що у мене не все добре з фізичною формою. Відповім так: я шість місяців без команди, але, приїхавши до Буковини, провів три контрольні гри і вважаю, що був на той момент у дуже не поганій фізичній формі. Дуже сумніваюсь, що багато гравців могли от так, як я, прямо з коліс одразу грати на штучному полі. 

У Буковини є відповідні датчики, які кожен гравець вдягає на гру. Вони фіксують об’єм роботи, швидкість, тощо. І, дізнавшись їх показники, я сам був здивований, приємно здивований. 

Я знаю свої показники, коли я повністю у формі, пам’ятаю ще з часів виступів за Металіст 1925. Так от, показники датчиків у тих матчах за Буковину, що я грав, були хороші. Я півроку не грав, думав – позники будуть, що я ледь не пішки по полю ходив, але ні, повторюсь – показники були хороші. Тому є доказ.

От тому мені незрозумілі слова Чурілова про мою фізичну форму… І в мене є питання, як можна визначити фізичний стан за сім днів?

Хотів би додати, перед тим як виходити з Рухом в УПЛ, я два з половиною роки був без нагляду «фахівців». Півтора роки по колу бігав, через те, що не підписував контракт з Шахтарем. І ще рік не міг нікуди перейти через велику компенсацію від Шахтаря. Але Рух цю проблему вирішив і в підсумку ми разом увійшли в історію. 

«Та я зараз готовий зробити МРТ і УЗД, довести, що зі мною все добре!»

– Ваша версія, чому ж ви все таки не підійшли Буковині?

– Найперше, що хотів би сказати. В клубі мене дуже хотіли бачити, коли я вже був з Буковиною. Не буду озвучувати прізвища про кого саме мова. Команда й клуб у Чернівцях хороші, класний мікроклімат у колективі, але…

На мою думку, раніше у команді була одна людина. І він чомусь наговорив зайвого про мене. За мною дуже прискіпливо спостерігали. Не буду говорити, хто це був. Приблизно, я розумію, хто це, але доказів не маю.

Ростислав Русин, фото: ФК Металіст 1925

А тут ще й цей спазм з привідним м’язом, який збив з пантелику тренерів Буковини… За сім днів вирішити, що футболіст не готовий фізично й сказати, що була травма, а її не було… Та я зараз готовий зробити МРТ і УЗД, довести, що зі мною все добре. 

Тож, моя версія така: хтось накрутив тренерів Буковини проти мене, це по-перше, а по-друге їх збило з пантелику те, що був спазм привідного м’яза і якось вони, певно, розпереживалися, почали сумніватися. Але кожен, хто у футболі довго працює, розуміє, що таке збори і що таке спазм, кожен футболіст може пропустити на зборах не тільки два-три дні, а й тиждень, два, в найгірших випадках, це вже коли травма на місяць і більше. Під час зборів у них травмувались два гравці, ще один пропустив від семи днів і більше. Тобто це робочий процес, це нормальні речі, це футбол.  

«Чекаю на пропозицію. Байдики не б’ю, а тренуюся та підтримую фізичну форму в належному стані»

– Що далі? Нині, коли вже в розпалі після зимової паузи змагання в УПЛ, поновилися у Першій лізі, скоро стартують у Другій, ще є варіант на умовах вільного агента приєднатися до якогось клубу? Пропозиції маєте?

– Чекаю на пропозицію. Нині, на жаль, жодної конкретики немає. Та хочу сказати, байдики не б’ю, а тренуюсь та підтримую фізичну форму в належному стані. 

Та й мої агенти не сидять склавши руки. Чекаю. Може, й буде варіант з якимось клубом.

– Готові розглянути пропозицію від клубу з Першої ліги?

– Звісно. Треба грати. Надійде гідна пропозиція, я буду її розглядати.

– А якщо буде варіант пограти за команди з Другої ліги? Чи це вже не ваш рівень?

– Мій чи не мій рівень, то питання таке, неоднозначне якесь ☺️ Скажу так – від клубів з Другої ліги варіанти не розглядаю.

– За час зимового трансферного вікна у вас були інші пропозиції, окрім як від Буковини?

– Дзвонили, пропонували один варіант, нещодавно, до речі… Це був клуб з Першої ліги, але я не дав однозначної відповіді, взяв паузу спершу, потім сказав – ні. Напряму зі мною представники клубу не говорили, справи з ними мав мій агент, тому я не буду озвучувати назву команди. 

«Команда програє кожну гру, а Скрипник нічого вперто не міняє і гне свою лінію… Мені було нецікаво залишатися в Металісті 1925, аби просто заробляти гроші»

– Ніде не зустрічав вашого інтерв’ю щодо того, чому ви влітку 2024-го покинули Металіст 1925, попри те, що ще мали рік контракту з харківським клубом. Поясните?

– Причину, через яку я покинув Металіст 1925, може, не всі зрозуміють, але, добре, розповім. Все розпочалося ще з моменту, коли ми почали програвати ледь не кожен матч в УПЛ. Було це при Скрипнику. От коли Віктор Анатолійович прийшов до Металісту 1925, в команді все змінилося, футбол, гра команди, її філософія. Все стало геть інакшим, як було три роки до того, тобто за той час, що я грав за харківську команду й вона діставалася УПЛ і зберігала там прописку. Змінилася схема гри і футболісти деякі почали не підходити під модель гри Скрипника.

Віктор Скрипник, фото: ФК Металіст 1925

Ми почали грати без крайніх нападників, так званий ромб. Звісно, футболіст має вміти підлаштовуватися, грати так, як вимагає тренер, погоджуюсь, але… Коли команда програє кожну гру, а Скрипник нічого вперто нічого не міняє і гне свою лінію, то важко сприйняти таке бачення футболу. 

У підсумку, в сезоні 2023/24 Металіст 1925 вилетів, але при цьому всі розуміли, що тренер лишається.

– І ви вирішили піти, бо бачення футболу Скрипника не співпадало з вашим?

– Можна й так сказати. У клубу змінилося повністю бачення, я вирішив їм не заважати. Мені було не цікаво залишатися в Металісті 1925, аби просто заробляти гроші. Зізнаюсь, у мене була хороша зарплата і я дійсно міг залишитися, мене ніхто не виганяв.

Я попросив свого агента, щоб він постарався домовитися з клубом, аби ми розірвали контракт. Зрештою, керівництво клубу пішло назустріч, хоч і не хотіли, щоб я залишав команду. Та я хотів. Не мав наміру з кимось сваритися чи відбувати номер, залишившись у команді й просто отримуючи зарплату. 

– Зараз не шкодуєте про своє рішення?

– Ні. Я і Шахтар свого часу покинув, коли мені було 18 років. Хтось може подумати, що дарма, але, ні. 

Так, зараз у мене ситуація непроста, я не маю команди, а у футбол хочу грати, але вже як є. Про жодне своє рішення не шкодую.