Колос (Полонне): земляки чемпіона світу з команди Петракова, автори «золотого дубля» Хмельниччини

Хмельниччина футбольна серед професіоналів представлена такими відомими клубами, як Поділля з обласного центру та Агробізнес із Волочиська. Проте амбітної команди, яка могла б заявити про рідну область в аматорських всеукраїнських змаганнях, тут чекали давно – можливо, з часу якраз Агробізнесу, який, нагадаємо, ставав чемпіоном ААФУ. 

Третій сезон грає полонський Колос у чемпіонаті України серед аматорів – у двох попередніх виходив до чвертьфіналу, зараз також зимує в зоні плей-офф, маючи чудові шанси на стикові матчі та боротьбу за медалі навесні.  

Про розвиток свого клубу сайту «Український футбол» розповів президент ФК Колос (Полонне) Руслан Скримський:

• Про чемпіонство в дебютному сезоні та обіцянку команді на урочистостях.
• Про уславлених земляків – аж до чемпіона світу 2019 року з плеяди Петракова.
• Про конкуренцію – як спортивну, так і фінансову.
• Про те, що Колос ще здивує всіх у 2025 році – а також про головну мету клубу.

«Пообіцяв хлопцям на святкуванні перших золотих медалей, що Колос піде далі»

– Руслане Францовичу, а як, власне, з’явилася ідея створити команду та коли вдалося втілити її в життя?

– Ідея у нас була давно – ще в 2015 році, проте на той момент ще не всі сприятливі обставини склалися: і нам ще треба було трішки попрацювати, щоб заробити грошей на такі витрати, як футбольна команда, та й колектив ще не підібрався такий, щоб можна було справу починати. 

А от коли в 2021 році ми зібралися з місцевими тренерами, все співпало. Ми вирішили заявлятися на обласний чемпіонат. Там грали визнані авторитети – Іскра (Теофіполь), інші досить досвідчені команди. Не для ЗМІ кажучи, злі язики про нас говорили: «Та, вони все сміття зібрали й хочуть чогось досягнути». А ми відразу ж, у дебютному сезоні, стали чемпіонами Хмельницької області. Справа навіть не в тому, що ми щось довели недоброзичливцям – головне, що довели собі кожен, від футболістів до тренерів і інвесторів.

Далі вже розвивалися послідовно, якщо команда довела по-спортивному, що є найкращою в області, не могли їй відмовити в можливості спробувати сили в чемпіонаті України. Я команді пообіцяв на святкуванні обласного чемпіонства, що вони підуть далі, слово своє стримав. 

– От тільки на піку здобутків Колос застав повномасштабне вторгнення…

– Так, це дуже важкі були часи. Наше фермерське підприємство, як і будь-який соціально-відповідальний бізнес, у цей тяжкий час почало допомагати захисникам батьківщини. Звісно, є витрати найважливіші на сьогодні – щоб наші хлопці були екіпіровані, «з колесами». 

Однак, даючи кошти на підтримку армії, разом із тим, ми не можемо погодитися з голосами, які кажуть, що зараз «не до футболу». Людям потрібна підтримка та розрада. Хай маленькою віддушиною для них стане й рідна команда рідного краю. 

Руслан Скримський. Фото: ФК Колос (Полонне)

«Звісно, треба б відремонтувати стадіон «Полонь», але в країні війна. Поки ми своїм коштом зробили полив»

– Колос запам’ятався тим, що залучив відразу ж низку досвідчених гравців.

– Насправді ми не мали за мету от просто всіх зібрати й усе. Навпаки, у нас до цих пір є в складі хлопці, які пройшли з командою весь шлях – від першого ж сезону. Як ті ж Брицький або Семенюк. Морозов залишився поза складом Епіцентру, який прогресував у ПФЛ України. Просто так склалося, що то одна команда розпадеться, то самі хлопці порадять когось із колишніх одноклубників… У підсумку справді збирався досить симпатичний колектив. 

– У вас є такі собі діаспори: умовно, гравці з Хмельницького, Рівненщини, Житомирщини. Чому так?

– Так складалося. З головною командою області в нас гарні взаємини. От для нас був важливим центральний захисник Жданов – але якщо Поділля захотіло використати його досвід у тренерському штабі, – то нема питань. Натомість, справді, в нашому складі є кілька вихованців хмельницького футболу – і це хороші футболісти. 

Щодо інших областей, то з тієї ж Рівненщини до нас приходили гравці колишніх клубів ОДЕК і ФК Малинськ. Ну, так вже склалося, що ці команди припинили існування. А майстри вони добротні. Зараз ось знайшлися клуби, які готові платити аматорам зарплату більше тисячі євро – як у Першій лізі чи навіть деяких командах УПЛ. Ну що ж, на всякий товар – свій купець. Ми маємо такі можливості, які ми маємо, хай краще Колос продовжить розвиватися в рамках заданого фарватеру. Ми маємо, куди витрачати гроші.

– Приміром?

– Окрім регулярної благодійної допомоги, це ще дитячо-юнацький футбол. От нам сподобалася наша команда 2012 р.н., яка в дебютному сезоні відразу ж взяла третє місце в області. Тепер у нас уже дві команди. І надалі будемо продовжувати набирати нові вікові категорії, тому що наявність власних вихованців – це перша умова прогресу клубу та місцевого футболу. 

– А яка друга?

– Розвиток спортивної інфраструктури. Приміром, нам би дуже хотілося, щоб вдалося привести до ладу місцевий стадіон. Але наша влада на сьогодні витрачає великі гроші на захищені статті бюджету, надає підтримку ЗСУ. Нема питань, це пріоритетні витрати – і будь-які батьки військових із цим погодяться. Ми віримо в нашу перемогу, і коли настане мир, звісно, тоді можна буде взятися й за наш стадіон «Полонь». 

А зараз ми самі, своїм коштом, провели певні ремонтні роботи. Наприклад, установили самі полив газону. Що ж поробиш, такий нині час. Кожен повинен з розумінням до цього ставитися й допомагати в міру можливостей. 

«Колосу допомагали Костишин і Мандзюк, а із Полонського краю вийшов чемпіон світу Петракова»

– А хто з полончан пробився в великий футбол?

– Ну, приміром, чемпіон світу 2019 року серед молоді в складі збірної U-20 Владислав Кучерук – колишній воротар юнацького складу Динамо, а також кількох клубів, включаючи Колос і Чорноморець. Зараз він грає в Першій лізі за Прикарпаття. Він родом із Полонного. 

Також нашим вихованцем є захисник Роман Назарчук, який займався в Карпатах і пограв за Поділля. Ми раді, що він зараз повернувся в Колос. Але загалом до мене футболу в Полонному не було років 15-ть. Звісно, багато речей довелося починати практично з нуля. 

– А як знайшли для Колоса такого організатора, як Сергій Бадрак, який, здається, займається всім футболом у Полонному – від тренувального процесу до керівництва стадіоном?

– Він – наш, місцевий. Один із тих, з ким ми дружимо й тісно спілкуємося щодо розвитку Колоса з перших днів клубу. Сергій Оліянович – великий ентузіаст футболу, багато займався дитячо-юнацьким розвитком, допоміг нашій команді ветеранів стати чемпіоном області в категорії 40+. Дійсно, може допомогти з розвитком як команди, так і стадіону. 

Спершу взагалі Колос очолював Олександр Петрович Іваницький, але надалі Сергій Оліянович приступив до роботи. Маю додати, що йому дуже допоміг у 2022 році Віталій Костишин, який допомагав команді як тренер-консультант. Пізніше ще один відомий у Хмельницькому та Україні футболіст – Олександр Мандзюк – виконував такі функції. 

А ось наші інтерв'ю з головним тренером ФК Колос (Полонне) Сергієм Бадраком у 2023 та 2024 роках

– Наскільки зміниться склад Колоса в 2025 році?

– Зміни будуть. Як я й говорив, успіхи команди не залишилися непоміченими – низку наших гравців «ведуть» інші клуби, деяких запросили на значно вищі фінансові умови.

– Після успіху в дебютному сезоні ААФУ, коли Колос відразу ж вийшов в 1/4 фіналу, та ще й із першого місця в групі, чи не захотілося більшого?

– Звісно, з часом ми плануємо розвиватися. Проте – всебічно. Коли настане мир, почнеться відбудова країни, ми обов’язково повернемося до питання, щоб команда мала власне житло, академію, покращену інфраструктуру – сподіваюся, й держава тоді долучиться. Без цього – ніяк. Але сумна правда полягає в тому, що не всі клуби доживуть до того моменту, коли закінчиться війна. А наше завдання та бажання – щоб Колос (Полонне) дожив. Отже, зараз ми будемо вести більш помірковані витрати, щоб з часом клуб продовжував виступи й розвивався. 

Фото: ФК Колос (Полонне)

«У 2025 році Колос багатьох здивує!»

– Із повідомлення про підвищення фінансових можливостей декого з аматорських клубів я зрозумів, що в Колоса можуть бути кадрові втрати. А як будете їх заповнювати?

– Послідовною селекцією та розвитком наявних футболістів – іншого шляху немає. Взагалі, треба сказати, що зараз досвідчені футболісти не дуже охоче їздять в інші області. А платити, як я вже говорив, зарплату рівня УПЛ чи Першої ліги в аматорах недоцільно. Можна б її пообіцяти – і або підвести очікування гравців у підсумку, або відразу витратити бюджет на кілька років. Але навіщо?

Ми, наприклад, розглядаємо варіант омолодити склад, щоб було більше перспективних і фізично сильних футболістів віком до 25 років. Але парадокс полягає в тому, що іноді 30-річного майстра легше запросити, ніж 18-річного таланта. Всіх їх «ведуть» професіональні клуби, а відпускають тільки тоді, коли хлопці вже виходять із віку перспективності. 

Зараз хлопці, які ще ніде не грали, відразу запитують про житло, тренувальний процес і перспективи грати в ПФЛ. Я їх розумію і навіть схвалюю. Проте в нас нині нема такої можливості. 

Та нічого. Ми пильно стежимо як за суперниками в Україні, так і в області. 

– А як для вас особисто почався футбол? 

– Я з самого дитинства любив футбол: і сам грав із задоволенням, і, як глядач, віддавав свої емоції улюбленим командам. У мене, звісно, як і в більшості з того покоління, залишаються в пам’яті перемоги Динамо над Барселоною, Реалом і нічия 3:3 з Баварією. Від тої пори кияни та збірна України – мої улюблені команди, зараз Колос (Полонне) додався до них. 

Що ж стосується зарубіжних клубів, то найбільше імпонує Барселона. В цілому ж, футбол – це окремий світ, ціла культура, яка може багато дати вам і в плані знань, і в плані колективізму. Ми всі, хто пройшов футбол і любить його, розуміємо один одного – що таке перемога й як багато всім разом у команді треба докласти зусиль, щоб поповнити клубний трофейний куточок, наприклад, Кубком області та золотими медалями, як це вийшло зараз у нас. 

Руслан Скримський. Фото: ФК Колос (Полонне)

– Ви сказали про курс на омолодження, а при цьому Колос – на прохідному четвертому місці й навесні може продовжити боротьбу за медалі ААФУ… 

– Ми не будемо розкидатися гучними словами. Просто скажу – в 2025 році Колос ще багатьох здивує! 

Якщо ж ви про завдання, цілі, якщо завгодно – мрію, то у нас вона зовсім інша. Мрія – це підготувати нашого власного вихованця, який би із Полонного вийшов у великий футбол і зіграв би за національну збірну України. Кучерук за збірну U-20 грав, став чемпіоном світу. А тепер комусь би ще з наших земляків вийти в футболці національної команди. 

– Щоб у альбомі наклейок, наприклад, «Євро-2032» біля прізвища когось із гравців збірної України було вказане місце народження: «Polonne». Цього вам і побажаємо! 

Колос (Полонне, Хмельницька обл.)

• Рік заснування: 2021. 
• Клубні кольори: блакитно-жовті. 
• Стадіон: «Полонь» м. Полонне (вміщує 2000 глядачів). 
• Керівництво та тренерський штаб 

Президент: Скримський Руслан Францович. 

Головний тренер: Бадрак Сергій Оліянович (до 11.10.2024 – Мандзюк Олександр Васильович).  

Тренер: Бадрак Сергій Оліянович. 

Директор стадіону: Бадрак Сергій Оліянович. 

• Досягнення: 

Чемпіон Хмельницької області 2021, 2023 та 2024, віце-чемпіон – 2022 року. 

Володар Кубка Хмельницької області “Пам’яті Героїв України” 2022, 2023 та 2024 років. 

• Статистика виступів клубу в ААФУ: 

* – турнір продовжується.