Легенда Таврії та Металіста Едмар – про успіх за кордоном і збірну Реброва: «Завжди буду підтримувати тренера»

Бразильський українець Едмар увійшов до історії футболу Киргизстану – під його керівництвом олімпійська збірна цієї країни вперше в історії вийшла на Кубок Азії U-23. В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» фахівець розповів про особливості роботи та життя в азійській країні, порівняв ситуації у збірній України з тією, через яку пройшов сам, та спрогнозував, чим завершиться новий сезон в УПЛ.

Про новий виклик у кар’єрі Едмара: «Умовою було мешкати у Киргизстані»

– Едмаре, перш за все, де ви, що ви?

– Очолюю олімпійську збірну Киргизстану з футболу. Коли мене у травні запросили на посаду тренера збірної U-23, одразу казали, що головна мета – потрапити на Кубок Азії, адже до цього жодного разу олімпійська збірна Киргизстану туди не виходила. Для мене це стало дійсно викликом, тому погодився. При цьому був упевнений у своїх силах. 

– Чим переконали киргизи?

– Перемовини вів генерал Ташиєв (голова Державного комітету нацбезпеки Киргизстану та з 2024 року очільник Футбольного Союзу країни – прим. «УФ») – це фактично друга людина у країні. Умовою було, щоб я мешкав у Киргизії, аби особисто стежити за гравцями, дивитися матчі. 

Це пішло на користь: я оцінив рівень чемпіонату, розумів, на кого з гравців можна розраховувати, ближче з ними познайомився. Під час підготовки до турніру проводили товариські матчі, плюс у Бішкеку відбувся турнір за участю пристойних команд, які за стилем нагадували наших майбутніх суперників.

Едмар. Фото: Металіст 1925

– Ваша відбірна група грала якраз у Киргизстані. Вдома стіни допомогли?

– Звичайно, це був вагомий фактор. Окрім того, що не треба було нікуди летіти та акліматизовуватись, дуже допомогли наші вболівальники. Їхня підтримка створювала суператмосферу на стадіоні! Ми відчули їхнє ставлення – глядачі були ніби нашим додатковим гравцем. Добре, що вдалося принести їм задоволення.

– В швидкому одноколовому турнірі найголовнішим було не програти Узбекистану?

– Ми налаштовувались на перемогу у кожному матчі. Дуже важливо у такому швидкому турнірі було виграти перший матч. Була важка гра з Палестиною, і, на щастя, ми перемогли. Після цього грали з Узбекистаном, рівень якого відомий. 

Ми відкрили рахунок, забивши найшвидший гол в історії футболу Киргизстану – на 16-й секунді! Суперник швидко зрівняв, а потім вийшов вперед. Утім, у другому таймі ми зрівняли рахунок – 2:2. Заключний суперник, Шрі-Ланка, був рівнем нижче, але ми все одно налаштовувались серйозно. Показали агресивний футбол, забили 6 голів, і завдяки кращій різниці голів випередили у таблиці Узбекистан.

– Як загалом оціните розвиток футболу у Киргизстані. Чув, що там активно розбудовують інфраструктуру…

– Це дійсно так. Тільки-но прилетівши до Бішкеку, одразу звернув на це увагу. У кожному місті побудували або будують зараз нові арени. Помітно, що вони хочуть розвивати футбол. Знаю, що президент країни дуже любить футбол, генерал Ташиєв також. Це, безумовно, плюс для країни, коли у керівництва є зацікавленість. 

Вони намагаються запрошувати якісних фахівців. З України, зокрема, Сергія Пучкова, Сергія Попова, Олександра Поклонського, який вів команду Мурас Юнайтед на першому місці з гарною грою. Усім подобався футбол Поклонського.

– Тобто ви українську тренерську школу там добре розрекламували?

– 😊 Скажу так: усі намагаються показати свої вміння, досягати результату. І перші задачі виконані.

Чи знає Едмар киргизьку мову: «Нею розмовляє багато молоді, потрібно вчити»

– Наскільки важко було адаптуватися у побуті? Чи були якісь дивні моменти?

– Ні-ні, абсолютно нічого незвичайного. Зрозуміла мова, дуже добре ставлення людей. Тут дуже гостинний народ. Мені багато допомагали з федерації. Я був повністю зосереджений на футболі, і за такого занурення у роботу час летить швидко. 

Звичайно, все ж потрібно вивчити киргизьку мову – нею розмовляє багато молоді. Я вже знаю деякі елементарні слова, але потрібно знання покращувати.

– Перед цим ви працювали у Казахстані. Порівняєте футбол двох країн?

– Зрозуміло, що чемпіонат Казахстану має вищий рівень, там більш кваліфіковані футболісти, що грають у єврокубках. Але, знаєте, якщо киргизстанський футбол буде розвиватися таким же темпом, він може незабаром випередити Казахстан. Думаю, цей прогрес відчув вже на собі Узбекистан, коли ми грали проти них. Можливо, вони думали, що з нами буде легко, а вийшло зовсім не так.

Що Едмар думає про свою збірну: «Буду підтримувати Реброва. Пам’ятаєте, як у нас не вірили у відборі на ЧМ-2014?»

– До збірної Киргизстану ви працювали суто у клубах. Відчули зовсім іншу специфіку роботи?

– Так. Але я був готовий до цього. До збірної футболісти приїжджають з різних клубів, у різному стані. Ми за цим стежили і намагалися зробити так, щоб до матчів збірної усі підходили в оптимальній формі. 

Мені дуже подобається така робота. Окрім того, що для гравців є престижним приїхати до збірної, вони усвідомлюють, наскільки серйозно треба ставитися до роботи. 

Важливо, що нам вдалося донести все це до хлопців.

– Напевно, при роботі зі збірною від тренера вимагається більше готуватися між матчами, аби у стислі терміни швидко донести всю необхідну інформацію до гравців?

– Саме так. Я розробив такі принципи гри, щоб їх розуміли усі гравці. Допомогли у цьому знання, що передалися від досвідчених тренерів, з якими я працював ще як гравець: Маркевича, Фоменка, Заяєва. Від кожного з них я взяв певні моменти і намагався додавати своє. І гравці, приїжджаючи до збірної, вже розуміли принципи гри, через які ми разом створили власну ігрову систему.

Сергій Ребров. Фото: УАФ

– Як вважаєте, можливо, через різницю у специфіці роботи в клубі та збірній не все виходить у збірній України у Сергія Реброва, який у клубах давав гарний результат?

– Вважаю, найголовнішим у роботі будь-то в клубі або у збірній є те, щоб футболісти виконували вимоги тренера. Так, іноді може щось не виходити, якийсь гравець у поганій формі, хтось незадоволений позицією на полі – це все дуже специфічні моменти, і ми маємо це розуміти. 

Коли людина приїздить до збірної має віддавати максимум і робити все, що просить тренер. Це дуже важливо. З іншого боку, велике значення має створення хорошої атмосфери у колективі, щоб усі були на одній хвилі. В мене є такий досвід гравця. 

У збірній України Михайло Іванович Фоменко завжди казав, що ми маємо бути єдиним цілим. І це дає результат.

– Ви дивилися останні два матчі збірної України?

– Так, дивився. Знаєте, це та ж історія, що я казав, коли грали з Бельгією. Якби пройшли, всі б казали, що це завдяки вірно обраній тактиці. За протилежного ж результату – все не так, завжди шукають причини. Але я завжди буду підтримувати тренера. Знаєте чому? Хочу, щоб мене зрозуміли. Ми всі знаємо, який успішний гравець та клубний тренер Ребров. Тож, головне вірити та мати терпіння. А у футболі не завжди хочуть чекати – бажають всього і одразу, але це дуже важко. Тому я його підтримую завжди, тому що знаю, як це нелегко. Вважаю, багато чого залежить від взаємодії тренерів та футболістів.

– Думаю, ви розумієте, наскільки вболівальники засмучені нічиєю з Азербайджаном, і вже навіть не хрест поставили взагалі на шансах вийти з групи. А ви як оцінюєте турнірні перспективи збірної України?

– А пам’ятаєте, як ніхто не вірив, що ми дійдемо до плей-оф відбору на Чемпіонат світу 2014 року? Коли зіграли внічию з Молдовою та програли Чорногорії. А потім перемогли усіх, окрім Англії, з якою внічию зіграли – і вийшли у плей-оф на Францію. У футболі все можливо, головне – вірити у себе та мати підтримку. А критикувати завжди легко.

Чи Едмар розглядає варіант працювати в УПЛ? «Завжди готовий повернутися до України»

– У квітні в інтерв’ю нашому сайту ви спрогнозували друге місце Олександрії у чемпіонаті УПЛ. Спробуєте зараз передбачити трійку призерів поточного сезону?

– Хм, цікаво. За перше-друге місце, думаю, до останнього будуть боротися Динамо та Шахтар. А за 3-4 місця боротьба буде більш чисельною. Дайте подумати. Є амбіції у Металіста 1925, де підібрали гарний склад, у Карпат; хороша атмосфера у Поліссі, де працює Ротань. Напевно, фаворитами у цій боротьбі будуть Полісся та Металіст 1925.

– В тому ж інтерв’ю ви казали, що маєте бажання ще працювати в Україні. Це ще актуально?

– Таке бажання є. Коли працював у Металісті 1925, ще не міг повноцінно показати себе. Зараз вже набув певного досвіду і знаю, що свого часу повернусь до України. Головне, щоб дали час працювати.

– Не вважаєте, що маршрут Казахстан – Киргизстан віддаляє вас від цієї мети?

– Це зрозуміло, але ми маємо перебувати там, де потрібні на даний момент. Була пропозиція – я вирішив поїхати. Але до України я завжди готовий повернутися.

– З ким в українському футболі більше підтримуєте зв’язок?

– Багато з ким: Сергієм Кравченком, Зозулею, Любеновичем, Гоменюком.

– Для Любеновича ситуація з Ворсклою стала великим розчаруванням?

– Я напряму про це не запитував. Розумію, що це для нього болісна тема, і сам він її у наших розмовах не торкався. Тому особисто я не знаю, що саме там відбулося – відомо лише те, що писали в інтернеті.

Желько Любенович. Фото: Минай

Що Едмар думає про трансфери Кевіна, Судакова та наших легіонерів: «Довбику головне визначити, де буде комфортно»

– Сьогодні дуже багато українських футболістів грають у Європі. Що думаєте з приводу останнього трансферу Судакова до Бенфіки? Підходить йому ця команда?

– Думаю, так. Знаю Судакова ще з часів, коли він був хлопцем в академії, і дуже радію його прогресу. Звичайно, це добре для нього і, дай Боже, щоб все вийшло у Бенфіці, щоб він продовжував йти далі. Все залежить від самого футболіста. Це може бути трамплін у ще сильніший чемпіонат.

– Шахтар також продав Кевіна. Чи не зарано він поїхав?

– Головне, щоб не було запізно😊. Шахтар на ці місця вже взяв молодих перспективних бразильців, і не думаю, що в них будуть проблеми.

– Окрім Судакова, ви маєте пам’ятати хлопцем і Мудрика…

– Так-так, дуже добре його пам’ятаю. Знову ж таки, щоб розмірковувати про цю ситуацію з допінгом, треба знати, про що говорити. Коли читаєш пресу – це одне, а що там відбувається насправді, я не знаю. Звичайно, шкода, що він грає. Хороший перспективний хлопець з божевільним талантом. 

Чи можна відновити кар’єру після такої павзи? Все залежатиме від нього. Буде час, і головне щоб він працював над ментальністю. Тоді все вийде.

– У Дніпрі ви були разом з юним Довбиком. Чи могли тоді уявити, що він гратиме у топ-чемпіонатах?

– Це те, про що ми казали – завжди треба вірити. Ми ніколи не знаєм, що буде далі. Сьогодні ти граєш тут, а завтра можеш поїхати до топ-команди. Коли я приїхав до України у 2002 році, уявити не міг, що гратиму за збірну. Тому у футбольному житті потрібно завжди вірити. Артем багато працював над собою. І його кар’єра – дуже гарний знак для українського футболу загалом.

Артем Довбик. Фото: Дніпро-1

– Що Довбику варто робити у такій невизначеній ситуації, яка склалася в нього зараз у Ромі? Треба йти?

– Для нього в будь-якому випадку буде команда. Головне, вірно визначити, де йому буде спокійніше душею, комфортніше. Він має це відчути. Як було в нього у Жироні, де він добре почувався і багато забивав. Вважаю, йому треба спокійно все зважити і зрозуміти, де буде комфортніше.