«Люди, як Діма Поворознюк, одягли рожеві окуляри й чекали єврокубків»: Сергійчук пояснив, чому покинув Верес

Переглядів 31004
Артем Жилінський Артем Жилінський
9 голосів
«Люди, як Діма Поворознюк, одягли рожеві окуляри й чекали єврокубків»: Сергійчук пояснив, чому покинув Верес
Дмитро Поворознюк, Михайло Сергійчук. Фото: Instagram
Нападник Михайло Сергійчук, який нещодавно покинув Верес, дав ексклюзивне інтерв'ю «УФ», де розповів про нову стратегію клубу, роботу під керівництвом Юрія Вірта, преміальні, серіал та новий стадіон «Авангард».

31-річний Сергійчук повернувся у Верес у серпні 2020 року та провів у всіх турнірах 99 матчів, у яких забив 21 гол і зробив дев'ять результативних передач. Але вихованець рівненського футболу досить несподівано опинився в компанії разом із захисником Мірошником та хавбеком Шестаковим, які покинули Верес. 

В ексклюзивному інтерв'ю сайту «Український футбол» Сергійчук розповів, чому не вдалося закріпитися в основі Вереса цього сезону, як ставиться до системи преміальних та згадав свій жарт стосовно нового стадіону в Рівному.

«Якщо футболіст задоволений тим, що сидить на лаві запасних, варто закінчувати»

— У минулому сезоні ти відіграв набагато більше хвилин ніж в першій частині цього чемпіонату. Як ти вважаєш, чому почав грати менше?

— Не знаю, важко сказати. Можливо, я десь не так щось робив. У нас команда змінилася, трішки футбол змінився. Це, певно, питання до головного тренера. В ті хвилини, які я мав на полі, я віддався на максимум. 

Можливо, не в кожній грі все виходило, але я старався. Одна з двох ігор, яку я провів у стартовому складі, для мене була показовою, адже я показав, що ще можу грати [18 жовтня в матчі з ПФК Львів Верес виграв 3:1 на виїзді, а Сергійчук взяв участь у результативних атаках, зокрема, одну з них почав вкиданням з ауту]. Проте це питання до тренера, мені важко відповідати.

— А ти за собою помічав, що щось виходить не так, як раніше і це вплинуло на твій ігровий час?

— Та, я думаю, було багато факторів. Морально важко, тому що ця ситуація з війною, сумбур. Я десь був не на тому рівні, який очікували від мене.

— А чи не було у тебе конфлікту з Віртом?

— Та ні. Я не підходив до нього із запитаннями про свій ігровий час. Це тренер, він відповідає за результат і вирішує кому грати.

— Тобто, ти з розуміннями поставився до цієї ситуації?

— Звичайно, що хочеться грати. Тим більше коли раніше вже показав результат. Очікуєш, що ось-ось і знову отримаєш шанс, а ти на заміні. Інші емоції з’являються, десь не задоволений, десь нервуєшся. Я думаю, якщо футболіст задоволений тим, що він сидить на лаві запасних, то тоді варто закінчувати.

 Я думаю, що це нормально, коли футболіст не задоволений, адже не грає. А чому він не грає, це вже інше питання. Якщо є бажання, то потрібно виходити та відпрацьовувати. 

— Ти провів багато часу під керівництвом Вірта. Як ти можеш оцінити цього тренера?

— Коли ще у 2017 році потрапив до Вірта, то десять місяців не грав через травму і мій стан був далекий від ідеального, мало тренерів би погодилося взяти мене в команду, тому я дуже щиро скажу Вірту дякую, адже він дав мені таку можливість, повірив у мене, я думаю, що своєю працею йому віддячив за той вчинок.

«Завдання Вересу – бути в десятці, які єврокубки?»

— Які завдання поставило керівництво Вересу команді перед початком сезону?

— Я не чув конкретних завдань, але бачив в інтерв’ю президента, що ми повинні бути в десятці.

— Верес розпочав чемпіонат дуже гарно, але щось пішло не так і в останніх семи матчах було аж шість поразок. В чому причина такого спаду?

— Мабуть, на початку сезону ніхто не очікував від нас тієї гри, яку ми показували. А під час чемпіонату команди плюс-мінус знали один одного, можливо в цьому. Я думаю, дуже багато людей, як Діма Поворознюк, одягли рожеві окуляри і очікували, що Верес буде в єврокубках.

Я навіть після першого місяця казав, що основна задача ‒ не вилетіти. Люди, мабуть, переоцінили самі себе в цьому плані. Ми чудово стартували, в команди виходить все здорово, але є багато нюансів, які не видно по телевізору.

— Можливо хтось підхопив зіркову хворобу?

— Не виключено, навіть таке може бути.

«Нас поставили перед фактом, що такі мінімальні умови. Або так, або ніяк»

— У тебе контракт з Вересом закінчувався влітку 2023, чому вирішили раніше закінчити співпрацю?

— Так, дійсно, мій контракт був до літа. Але ми мали домовленість, що взимку будемо його переглядати. Тому що нас поставили перед фактом ‒ будуть ось такі мінімальні умови. Або так, або ніяк. Ми домовилися, що на мінімальних умовах рухаємося до зими, а взимку переглядаємо, або розходимося.

— Ти знав перед зустріччю, що покинеш команду?

— Перед зустріччю з президентом я переговорив із головним тренером і він сказав, щоб я домовлявся з Надєїним, бо я повідомив Вірту, що за таких умов я в клубі лишатися не буду.

— Фінансові умови?

— Так. А на зустрічі з президентом я озвучив скільки б хотів отримувати і вони сказали, що подумають. Чемпіонат закінчився, подзвонив Юрій Миколайович і сказав, що розходимося.

— Ніяких заборгованостей Верес перед тобою не залишив?

— Певні формальності у нас із клубом є, але про це ще рано говорити.

— Чи правда, що преміальні у Вересі можуть навіть перевищувати основну зарплатню?

— Так, звичайно.

— А як ти взагалі ставишся до такої системи, коли премія може бути більшою ніж зарплатня?

— Не сказати, що негативно, але по-своєму це є неправильно, адже команда не складається з одинадцяти гравців, які грають, перемагають і отримують гарні преміальні.

 А людина, яка так само місяць працює і не виходить у складі, отримує частинку буквально від премії.

«Є інтерес як амбітних клубів Першої ліги, так і команд Прем’єр-ліги»

— Які в тебе вимоги до наступного клубу?

— Умови будуть залежати вже від клубу, який зробить мені пропозицію. Звичайно, якщо йти на пониження, то я б хотів, щоб це була команда під завдання. Хочеться не просто догравати, а пограти на хорошому рівні.

— А в тебе є вже якісь пропозиції на руках?

— Ми спілкуємося, поки до офіційних перемовин справа не дійшла.

— Це, в основному, амбітні клуби Першої ліги?

— Є й амбітні Першої ліги, є і команди Прем’єр-ліги.

— Будеш розглядати запрошення із закордонних чемпіонатів?

— Зараз важко про таке говорити, адже ми знаємо ситуацію із виїздом чоловіків за кордон. Але в майбутньому такий варіант можливий.

«Я сказав, що скоріше за все, не встигну зіграти на новому стадіоні Вереса»

— Які у тебе враження від домашнього стадіону «Авангард», який було відкрито у Рівному після завершення першого етапу реконструкції?

— Було дуже приємно. Роздягальні, підтрибунні приміщення виконані дуже здорово, класно та сучасно. Плюс підкріпили це справді гарним газоном. Краще поле в Рівненській області за дуже багато років.

— А ти вірив, що його все-таки добудують?

— Я сказав, що, скоріше за все, не встигну зіграти на ньому. Мої думки були такими. Війна вплинула на критерії, адже вони зменшилися для того, щоб допустити команду грати в Рівному. Шкода, що без вболівальників.

— Враховуючи те, що Верес не грав у Рівному  довгий час, як це повернутися на свій справжній домашній стадіон?

— Видихнули. Менше почали жити в автобусі. Бо останні два роки ми були, як цигани. З автобуса не вилазили. В Першій лізі особливо, адже були далекі виїзди, де ми могли по декілька днів проводити в транспорті. 

І календар був такий, що на четвертий, п’ятий день гра. Граєш вдома, а насправді їдеш на виїзд. У нас бувало таке, що їдемо в Дніпро чи Харків і просто весь тиждень випадав, адже немає сенсу їздити туди сюди. У нас було життя на колесах, життя в автобусі.

— Ви граєте один матч у себе на новому стадіоні із гарним газоном, а в наступному турі потрапляєте в болото у матчі проти Інгульця. Як футболісти реагують на такий контраст?

— Футболісти повинні виконувати свою роботу, а то вже питання до федерації та керівників футбольних клубів, що допускають такі поля. Якщо дозволили, то повинні віддаватися на максимум.

— Михайле, ти ж сам прекрасно розумієш, що поле вплинуло на перебіг матчу і якби ця гра відбулася за інших умов, то результат міг бути іншим.

— Після гри ми завжди можемо говорити, що все могло бути по-іншому. Але це не залежить від футболістів, вони повинні виходити на поле і виконувати свою роботу. Від того, що ми будемо скаржитися, що грали в болоті, нічого не зміниться. 

Інгулець же теж грав у таких самих умовах. Якщо вже дозволили зіграти матч, значить граємо за таких умов, які склалися. Не дозволили б, то грали на іншому полі. Ми лише можемо гадати, як могло б статися за інших умов.

«Поворознюк — найкращий трансфер Вереса»

— Як ти відреагував на серіал «Футболіст», який безпосередньо пов'язаний із вашим клубом і в якому показують закулісне життя футболістів?

— Спочатку було не комфортно, адже камери постійно біля тебе і ти в тому об’єктиві. Відреагував не негативно, а з обережністю. Треба думати, де що сказати, щоб не випливло десь потім. З часом звикли. І те, що показувалося, те й знімалося. Дмитро чесно виконав свою роботу.

 Я думаю, цей проект всім сподобався. Ми, знаючи, що буде в серії, все одно дивимося все, адже реально цікаво. Навіть, коли всі події в серії відбуваються при тобі, то чекаєш з нетерпінням. Діма зробив гарний проект і я думаю, що це найкращий трансфер Вересу. Він допоміг багатьом футболістам, розповів багато драматичних історій гравців. За цей класний проект гравці вдячні йому.

— Серіал повністю передає закулісне життя футболістів та таких маленьких клубів, як Верес?

— Так. У Поворознюка тут все склалося, як потрібно. Він опинився у правильному місці в правильний час. Якби він потрапив в команду, яка має базу і стадіон, то серіал був би нуднішим. А Верес майже весь час в автобусі, тому матеріалу для Дмитра було дуже багато.

— Ти знаєш, що загалом за Верес ти зіграв 99 матчів в усіх турнірах? Шкодуєш, що не зумів провести свою 100-ту гру?

— Це палиця двох кінців. Я не бачив, щоб нам вручали футболки із номером 100 на спині. Звичайно було б приємно, але так склалося.

«Когут ‒ це легенда Вереса. Вічний Богдан-стіна»

— Як ти оцінюєш цей воєнний сезон чемпіонату України?

— Добре, що змагання взагалі відбуваються, дякуючи нашим захисникам та воїнам. ЗСУ це дійсно та команда, за яку вболіває вся країна. Дай їм Бог здоров’я, щоб вони поверталися додому до рідних, дітей та батьків. Вони дійсно наша охорона та безпека, захисники нашої країни роблять дуже сильну справу.

— Як можна повністю концентруватися на грі, коли розумієш, що у будь-який момент може бути повітряна тривога? Як вони впливають на гру?

— У нас було не так багато тривог. Дві чи три, здається. Але не було такого, щоб посеред гри таке відбувалося. Пощастило, що під час матчу це не траплялося і не було затримок на дві години. Я особливого впливу не відчув.

У нас перша гра у Рівному була і приїхав Рух, саме під час цього матчу була одна із повітряних тривог. Львівська команда не фартова, адже майже весь чемпіонат вони мучаться з цим.

— Яка команда тебе найбільше вразила у цьому сезоні?

— Я назву декілька колективів. Дніпро-1 та і Шахтар мене приємно вразив, адже я не очікував, що з таким молодим складом, де переважно лише українці, Йовічевич зможе звести їх до спільного знаменнику. 

Якби перед сезоном мене запитали Шахтар чи Динамо, то я б віддав перевагу київському клубу ‒ тому що там залишився майже весь торішній склад, лише легіонери покинули команду, а колектив зіграний та збитий. Так що вірив в «гірників» менше, ніж у столичну команду. А так Зоря на ходу, показує гарний футбол. Олександрія має хороші результати. Навіть у стані війни в чемпіонаті є клуби, які дійсно класно грають у футбол.

— Чи можливий такий варіант, що ми тебе колись знову побачимо у Вересі?

— Не знаю. Думаю, навряд. Бо клуб хоче омолодити команду, керівництво робить ставку на молодих футболістів, щоб продавати їх. Побачимо, що з цього вийде, я так розумію, що ця стратегія розрахована на декілька років. 

Але повинні бути досвідчені бійці. Богдан Когут ще лишився. Вічний Богдан-стіна. Це такий гравець, але я не знаю, що в нього там по контракту і як все складається. Але Когут це легенда Вересу.

— Справжнє серце і душа?

— Так, справжній авторитет. Тому хай йому щастить і менше пропущених голів.