«Металіст 1925 має бути в четвірці грандів УПЛ»: новий президент клубу Богдан Бойко дав відверте інтерв’ю

Літо 2025 року буде стояти особливим розділом в історії Металіста 1925: зміна президента, прихід Младена Бартуловича з оновленим штабом, підписання низки новачків, серед яких гравці національної збірної України Олександр Мартинюк з Іваном Калюжним. І при цьому – жорсткий прийом в УПЛ, куди харківський клуб повернувся після річної відсутності: із одним очком після двох стартових турів Металіст 1925 знаходиться на 13-му місці. 

Проте, звичайно, новий етап у розвитку цього клубу тільки починається, і зміна президента – ознака того, що еволюція продовжується. Раніше ми записували на «УФ» велике інтерв’ю з Володимиром Носовим – зараз він очолив наглядову раду харків’ян. А новим президентом ФК Металіст 1925 (Харків) став Богдан Бойко – наймолодший за віком серед усіх колег в УПЛ. Сьогодні він дав ексклюзивне інтерв’ю сайту «Український футбол», розповівши про своє бачення розвитку клубу та майбутнього харківського футболу, а також поділившись деталями свого шляху в футболі та принципів у побудові клубу, який має поборотися за найвищі місця та з часом повернути гімн Ліги чемпіонів до Харкова. 

Враження Богдана Бойка від сучасного вітчизняного футболу: «До придбання Металіста 1925 я дивився Серію A. Картинка УПЛ суттєво відрізнялася»

– Ми говоримо на самому початку сезону 2025/26 – ще не час для глобальних висновків, але вже є певне враження від побаченого. Чи сподобалася вам УПЛ, як вам її рівень після стартових турів?

– Так, можу сказати, що цього сезону команди увійшли в турнір значно сильнішими, ніж минулоріч. Особливо варто відзначити Колос, Полісся, Карпати та ЛНЗ. 

На мою думку, чемпіонат став більш конкурентним і сильним. Звісно, не можна оминути й Шахтар з його чудовим виступом на єврокубковій арені з перемогами над Бешикташем. 

Тож, так – ліга стала помітно сильнішою та цікавішою, і це не може не тішити.

Богдан Бойко. Фото: пресслужба Металіста 1925

– Наскільки ви задоволені комплектацією Металіста 1925? 

– На сьогодні ми ще продовжуємо комплектацію команди. Безумовно, я дуже задоволений тим, як рухається наша трансферна політика. Вважаю, що за останній рік ми зробили великі зміни, зокрема й у ставленні футболістів до клубу – у тому, як на нас дивляться. І маємо яскраві приклади: до нас приходять молоді та талановиті гравці – майбутнє нашої країни. До нас приєднуються й чинні збірники. Переконаний, що ми перебуваємо в процесі побудови великої та сильної команди. 

– Чи від усіх футболістів, від яких хотіли, ви почули "так"? Кажуть, що в полі зору клубу були також Філіппов, Яцик, Кравченко – підтвердьте чи спростуйте?

– Підтверджую Яцика. Вважаю його сильним футболістом і хотів би бачити його в нашому складі.

– Зрозуміло, що після серйозних змін у складі Металіст 1925 потребує часу на те, щоб зігратися й підлаштуватися під роботу нового головного тренера. Скільки такого часу даєте штабу Бартуловича?

– У цьому сезоні ми не ставили перед собою жодних конкретних турнірних завдань. Головна мета – впровадити у команду нашу філософію гри. Ми прагнемо грати у відкритий, атакувальний і красивий футбол. Чесно кажучи, до придбання Металіста 1925 я дивився Серію A і не стежив за УПЛ. І коли постало питання про купівлю харківського клубу, картинка українського чемпіонату, відверто кажучи, суттєво відрізнялася і не викликала в мене як у глядача особливого інтересу. 

Саме тому для мене так важливо, щоб команда демонструвала відкриту, атакувальну та видовищну гру, яка врешті-решт має приносити результат і закріплювати нас у верхній частині турнірної таблиці, ще пізніше – серед призових місць.

Чи вів Металіст 1925 перемовини з Йовічевічем і Вернидубом, чим зацікавив Бартулович? «Я передусім звернув увагу на одну властивість Младена»

– Ще до завершення минулого сезону було оголошено, що Патрік ван Леувен залишає посаду головного тренера Металіста 1925. Чи відповідають істині чутки, що також велися перемовини з Йовічевічем, Вернидубом чи іншими тренерами?

– Із названими вище фахівцями цього міжсезоння ми перемовин не вели. Ми з великою повагою ставимося до цих тренерів, але переговорів із ними не було.

– Як відбувалося визначення нового головного тренера? 

– Влітку я провів багато консультацій і співбесід з різними тренерами, але наш вибір зупинився саме на Младені Бартуловичі. 

– Чим вас зацікавив Младен Бартулович? 

– Передусім я звернув увагу на людські якості Младена, адже він стає на чолі великого футбольного колективу, у складі якого вже є чимало відомих в українському футболі імен. Для мене було важливо запросити людину, яка зможе цим колективом керувати. Саме людські якості були ключовими, адже вони багато говорять про те, як тренер діятиме в різних ситуаціях – не лише позитивних, а й кризових.

Важливим було й те, наскільки він прагне вчитися, прогресувати та досягати результату. 

Під час нашої розмови, що тривала понад дві години, я побачив у Младена всі ці риси.

А також збіг у баченні футболу, який ми хочемо бачити на полі. Його бажання грати у відкритий, атакувальний футбол було очевидним, і сьогодні я переконаний, що вибір був правильний.

Це підтверджується і тим, що він не боїться брати на себе відповідальність та відстоювати команду. Як у першому матчі, коли Младен сказав гравцям: «Не бійтеся грати, вся відповідальність – на мені». Для мене це дуже багато значить. Я впевнений, що ми рухаємося правильним шляхом, і ця гра дасть позитивний результат та приведе нас туди, куди ми прагнемо.

– Ви – прихильник свободи роботи штабу чи вважаєте за потрібне брати участь у кадровому доборі, виборі тактики, врешті-решт, комплектації штабу?

– Я вважаю, що я маю займатися стратегічними питаннями, а тактика та інше – це вже компетенція тренерського штабу.

– Яку мету має та масштабна робота, яку зараз розпочав менеджмент клубу? 

– Глобально мета – вибудувати стратегію клубу на найближчі п’ять років – як спортивну, так і операційно-інфраструктурну.

Богдан Бойко та Младен Бартулович. Фото: пресслужба Металіста 1925

Богдан Бойко – про себе: «Займався в академії Динамо, грав лівого вінгера, із Харковом моє життя пов’язане вже 10 років»

– Розкажіть, будь ласка, про себе: звідки ви родом? Яку освіту здобули? 

– Більшу частину свого життя я провів у Києві, там же закінчив школу. Згодом вступив на юридичний факультет Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, тож із 2015 року моє життя тісно пов’язане з Харковом. Саме тут я отримав ступені бакалавра та магістра, а згодом і наукове звання кандидата юридичних наук.

Харків мене одразу підкорив – своєю чистотою, архітектурою, розвитком, людьми та, звісно, футболом. Незважаючи на те, що виріс у Києві, саме з Харковом я пов’язую себе сьогодні і вважаю себе харків’янином.

– Як складався ваш шлях у бізнесі?

– Ще під час навчання, починаючи з другого курсу, я розпочав свій шлях у бізнесі. Хоча, насправді, перші, подекуди смішні, спроби були ще в дитинстві – тоді це було щось нове й цікаве, а для мене ще й можливість спробувати себе у підприємництві.

Сьогодні основні напрями моєї діяльності – альтернативна енергетика, агротрейдинг, інвестиції та девелопмент.

– Як і коли у вашому житті з’явився футбол? Пам’ятаєте момент, коли вирішили: «Я хочу бути частиною цього світу – футболу»?

– Футбол з’явився у моєму житті в момент, коли Андрій Шевченко виступав за Мілан. Саме тоді я почав активно дивитися матчі, цікавитися грою, захоплюватися нашим українським футболістом, який виступав на такому високому рівні.

Пізніше певний час я сам грав у академії Динамо – приблизно до 2008 року. А ще кілька років, орієнтовно до 2012–2013-го, продовжував тренуватися. Коли футбол почав заважати навчанню, вирішив зосередитися на освіті.

Та любов до гри залишилася. Після 13 років я продовжив грати вже на аматорському рівні, і футбол залишається частиною мого життя й досі.

– На якій позиції ви грали? 

– Я діяв на позиції лівого вінгера.

– Який перший стадіон і перший матч запам’яталися вам назавжди?

– Першим стадіоном, який назавжди закарбувався в моїй пам’яті, став легендарний «Сан-Сіро». А перший матч, який я відвідав, – півфінал Кубка Італії між Міланом та Ювентусом. Це був для мене особливий момент: рахунок 1:1, шалена атмосфера та відчуття, що я доторкнувся до великого футболу.

Є ще одна історія, пов’язана зі стадіоном, яка завжди викликає у мене усмішку. Це було в Реджо-нель-Емілія на «Мапеї-стедіум», коли Мілан здобував скудетто. У мене з дитинства була мрія побачити цей момент наживо. Ми приїхали на матч разом із сестрою та дружиною, а друзі були на іншій трибуні. З’ясувалося, що в них фальшиві квитки. Щоб їх не залишати, я вийшов зі стадіону… і врешті дивився гру та нагородження на телефоні під стадіоном. Дружина і сестра тим часом вибігли на поле разом з іншими вболівальниками святкувати перемогу, а я стояв ззовні, тримаючи в пам’яті триразове запитання стюарда, чи впевнений я, що хочу вийти, адже повернутися вже не зможу. 

– З ким із вітчизняних успішних тренерів і футболістів спілкувалися? Чиї думки вас вразили, співпали з вашими думками?

– Буквально нещодавно мені довелося поспілкуватися з Миколою Павловим – і це була надзвичайно пізнавальна та цікава розмова. Я щиро поважаю його, мені імпонує його підхід. Це справжня «ходяча енциклопедія», яка може розповісти про становлення українського футболу: як усе працювало раніше, як працює сьогодні. Отримав багато корисної інформації, яка допомагає мені й зараз.

Навіщо президент і голова наглядової ради Металіста 1925 помінялися посадами? «Це очікуваний крок, пов’язаний із одним фактором»

– Металіст 1925 – ваш перший клуб, як топ-менеджера? Чому обрали саме його?

– Так, Металіст 1925 – це мій перший клуб у ролі топменеджера. І вибір був абсолютно природним. У першу чергу – через Харків. Я безмежно люблю це місто. Ми завжди намагалися зробити для нього все можливе, особливо під час війни.

Коли з’явилася новина, що Харків може залишитися без великого футболу, це звучало абсолютно неприйнятно. Ми просто не могли залишитися осторонь. І вирішили допомогти, адже Металіст 1925 – це Харків.

– Яка мотивація вашої з Володимиром Носовим рокіровки? З чим це пов'язано?

– Це очікуваний крок, пов’язаний із операційними процесами в клубі. Для мене це велика відповідальність і водночас логічне продовження роботи, яку ми вже кілька років ведемо разом із Володимиром Носовим.

Володимир Носов. Фото: пресслужба Металіста 1925

– Як змінився ваш робочий день після того, як ви почали займатися футболом?

– Чесно кажучи, мій робочий день змінився кардинально. Тепер він починається о 8-й ранку дзвінком спортивного директора і закінчується близько опівночі… теж дзвінком спортивного директора.

А ще дуже змінилася атмосфера в робочому офісі. Коли команда виграє – тиждень проходить на підйомі, всі заряджені, з’являється багато ідей і натхнення. А коли програє – відчувається певний песимізм, робочий темп стає важчим. Це емоційна гойдалка, але вона – невід’ємна частина футбольного життя.

– А наскільки змінилася глибина вашого розуміння гри після того, як ви зайнялися Металістом 1925?

– Моє розуміння футболу змінилося дуже суттєво. Коли ми прийшли в клуб, свідомо заклали собі певний «гандикап» часу, щоб глибоко зануритися у процеси та зрозуміти, як усе працює зсередини, а не з позиції вболівальника.

Двадцять років я дивився футбол і був упевнений, що добре його розумію. Але це був погляд уболівальника – емоційний і спрощений. 

Коли ж ти опиняєшся всередині системи, інвестуєш у неї свій час і кошти, несеш відповідальність за результат, починаєш дуже обережно ставитися до кожного рішення, щоб не зруйнувати те, що працює, і водночас зрозуміти, як це влаштовано.

Цікаво, що на старті часто виникають моменти, коли здається: «Це не повинно так працювати». Але є люди, які у футболі значно довше, і спершу ти хочеш перевірити, чи мають вони рацію. Потім, із досвідом, через власні помилки й успіхи, приходить справжнє розуміння гри та чітке бачення, як можна впроваджувати свої ідеї.

Що встигли змінити в Металісті 1925, а що – в планах? «Деякі служби в клубі ми вже повністю перебудували»

– Яким був ваш перший крок у команді – і що тоді здавалося найскладнішим?

– Першим кроком було розібратися, як усе працює всередині клубу, і зрозуміти, як це можна вибудувати так, щоб досягти результату. Потрібно було не просто вникнути в процеси, а й знайти, як зробити їх ефективнішими.

Складність полягала в тому, що питань було дуже багато і всі вони були глобальні. Треба було зануритися в кожен напрям: що робити з основною командою, як розвивати академію, яка працює у прифронтовому місті, як модернізувати інфраструктуру, підсилити медичний персонал, вибудувати стратегію клубу та управлінські процеси. Це був великий комплекс завдань, які потрібно було системно вирішувати одне за одним.

– Чому вирішили змінити весь менеджмент? Були конкретні претензії чи світоглядні та мотиваційні розбіжності? 

– Філософія реалізації тих ідей, які я хотів втілити, не збігалася з підходом попереднього менеджменту. Я розумів: щоб швидше вибудовувати потрібні процеси та досягати результату, мені потрібні люди, які чітко розумітимуть і реалізовуватимуть ті завдання та ідеї, які я ставлю.

– Які служби в клубі ви вже реформували, а які хочете реформувати?

– Напрямки, які вже зазнали змін – це скаутська служба, яку ми повністю перебудували. Так само повністю оновили спортивний напрям, змінили підхід до роботи медичного персоналу. 

У планах – і далі розвивати ці служби, вдосконалювати їхню взаємодію та поступово реформувати інші напрямки, щоб кожен елемент клубної структури працював максимально злагоджено та на результат.

Богдан Бойко. Фото: пресслужба Металіста 1925

Які завдання для Металіста 1925 від Богдана Бойка? «Закріпитися у четвірці грандів і зробити так, щоб фани вибирали наш матч замість англійського дербі»

– Які три ключові завдання ви поставили собі, ставши президентом?

– Перше глобальне завдання – не просто повернути, а закріпити Металіст 1925 у четвірці грандів українського футболу, які борються за призові місця. Як це колись було із Динамо, Шахтарем, Металістом і Дніпром. Хочу, щоб харківський клуб знову грав на стадіоні «Металіст» та гідно захищав честь міста.

Друге – зробити так, щоб стиль і якість нашої гри були настільки привабливими, аби вболівальники обирали матч Металіста 1925 навіть замість топового англійського дербі. Ми маємо показувати красивий, видовищний футбол.

Третє – побудувати масштабну інфраструктуру та створити сильну академію, яка випускатиме гравців для національної збірної України. Щоб представники Харківської області завжди була регіоном футбольних талантів. Наш регіон дав збірній Івана Калюжного, Андрія Луніна, Михайла Мудрика, Георгія Судакова, Дмитра Криськіва. І ми повинні продовжувати цю традицію.

– Як ви реагуєте на критику від уболівальників?

– Я завжди добре ставлюся до критики, якщо вона аргументована. Коли вона має під собою реальні факти та конструктивні пропозиції, я сприймаю її з великим позитивом, адже вона допомагає бачити те, що можна зробити краще.

– Що винесли для себе із конфлікту з Лівим Берегом? Чи мали розмову з організованими на грі вболівальниками? Хто був ініціатором скандальної кричалки?

– Можу сказати, що на це питання вже відповідав Володимир Носов. Особисто я бачу тільки повагу до Лівого Берега. Ми вважаємо цей клуб гідним грати в УПЛ завдяки його прагненню та роботі, особливо в умовах війни.

Те, як вони розвивають футбол, яку інфраструктуру будують – усе це викликає лише велике захоплення та повагу. Якщо наші відносини склалися певним чином, то так і є, але це не змінює нашого ставлення до Лівого Берега. Ми вже пояснювали нашу позицію щодо цієї ситуації. Це питання набуло зайвих обрисів у медіа. 

Наші діти підтримували свою команду та реагували на те, що відбувалося на футбольному полі й на трибунах. Все, що сталося після матчу, було виключно емоційним рішенням Лівого Берега.

– Тепер Металіст 1925 приймає суперників на іншому стадіоні – де грає Полісся. Як вас прийняли у Житомирі? В яких стосунках керівники двох клубів?

– Ми дуже вдячні за той прийом, який нам влаштували в Житомирі. Дуже поважаємо клуб Полісся за його значний внесок у розвиток українського футболу. Вони створили здорову конкуренцію, дали поштовх завдяки якому на футбольній мапі України з’явилися клуби, здатні конкурувати лише з Динамо та Шахтарем. Це підвищує рівень чемпіонату. Наші стосунки з керівництвом Полісся базуються на взаємній повазі та щирій дружбі.

– В якому стані стадіон, офіс клубу в Харкові? Чи встигли евакуювати техніку, власність клубу?

– Стадіон не перебуває у власності клубу, проте ми активно допомагаємо підтримувати його у належному стані. Наша агрономічна служба регулярно слідкує за станом полів, як на стадіоні, так і на базі в Високому.

 У Харкові продовжує працювати наша академія, тут залишаються працівники клубу, і офіс також функціонує, хоча поруч був прильот. 

Водночас через те, що команда вже три роки базується у Щасливому на Київщині, нам довелося відкрити офіс там, щоб забезпечити ефективну роботу клубу на всіх фронтах. Завдяки цьому ми зберігаємо контакт із містом, підтримуємо інфраструктуру та продовжуємо розвиток футбольної академії, незважаючи на складні обставини.

– Яким ви бачите клуб через п’ять років?

– Через п’ять років я бачу Металіст 1925 клубом, який систематично бореться за чемпіонство в УПЛ і стабільно бере участь у єврокубках – це зі спортивної точки зору.

З точки зору політично-географічної – це клуб, який грає у рідному місті, який люблять харків’яни, для яких команда щотижня створює футбольне свято. Це клуб із однією з кращих інфраструктур в Україні, який стабільно розвивається і будує міцну базу для майбутніх досягнень.

Металіст 1925. Фото: пресслужба Металіста 1925

Чи звертався Шахтар до Металіста 1925 за консультацією щодо Панатінаїкоса? «Ми завжди відкриті, щоб надати допомогу»

– Ви організували цього літа вражаючий збір для команди за кордоном. Як вдалося підписати суперників із таким іменем, як Боруссія чи Панатінаїкос?

– Це була складна робота, адже такі відомі суперники, як Боруссія, Панатінаїкос, Карабах чи збірна Катару, прагнуть грати лише з командами свого рівня, а ми лише нещодавно вийшли з Першої ліги. Тому організація цих спарингів – це досягнення виключно менеджерів клубу.

Завдяки цьому нам вдалося провести матчі, які підвищують впізнаваність клубу та покращують його імідж на міжнародній арені. Дійсно, це було непросто, але результат вартий витрачених зусиль.

– Чи зверталися у Металіст 1925 із Шахтаря за допомогою, коли за жеребом їм випав грецький гранд?

– Наскільки мені відомо, то ні. Проте ми завжди відкриті для того, щоб надати допомогу.

– Коли востаннє говорили з Сидоровим? Чому він зробив те, що зробив, і чи збирається повертатися?

– Наразі Сидоров, за його словами, перебуває на Кіпрі через сімейні обставини. Клуб неодноразово офіційно закликав його повернутися на тренування. Він повідомив, що не планує повертатися.

Це серйозне порушення контрактних зобов’язань, включно з неявкою на тренування та матчі, несанкціонованою відсутністю та порушенням дисципліни. 

Якщо Сидоров не повернеться, клуб звернеться до ФІФА для розірвання контракту з поважної причини та стягнення відшкодування збитків. До вирішення цього питання йому заборонено вести переговори або підписувати контракти з іншими клубами без письмової згоди Металіста 1925.

– Носов збирає ретро-автівки. А що любите колекціонувати ви?

– Яскраві моменти життя😊

– Який найкрутіший спортивний чи мистецький захід ви відвідували? Чи є у вас футбольний стадіон мрії, який хотіли б відвідати?

– Стадіону мрії немає. Проте я ніколи не був на «Сантьяго Бернабеу», хотілося б там побувати. 

– Що ви хочете, щоб уболівальники зрозуміли про вас у першу чергу?

– Якщо говорити про футбольну площину, хочу, щоб уболівальники зрозуміли: так, ми молоді, робимо помилки – це природньо. Проте ми не боїмося їх робити, адже досягти успіху, не припускаючись помилок, неможливо. Помилки – це фундамент досвіду, на якому ми будуємо наш розвиток. Ми не боїмося працювати і обов’язково досягнемо успіху, незважаючи на всі перешкоди.

– УПЛ справляє сумне враження – сирени, порожні стадіони, футболісти варяться в своєму соку, бо якісних легіонерів запросити важко... Як повернути оптимізм у наш футбол у ці складні часи? 

– Вважаю, що це питання особистого прикладу. Усі клуби УПЛ повинні демонструвати на власному прикладі, що грати можна і треба, створюючи для цього належні умови. Більше того, ми всі маємо розуміти, що все це можливо лише завдяки Збройним Силам України, які наближають мир і дають футболу можливість існувати навіть у такі складні часи.

– Із того, що ви бачите й чуєте, яким буде майбутнє України та коли в Харкові знову прозвучить гімн Ліги чемпіонів і вийде на цей матч саме ваша команда?

– Я вірю, що мир настане найближчим часом. А коли в Харкові знову пролунає гімн Ліги чемпіонів? Тут багато залежить від нас і від того, наскільки оперативно ми зможемо досягти цього результату після відновлення миру. Ми робимо все від нас залежне, щоб це сталося якнайшвидше. 

Читайте також

Металіст 1925 віддав відразу шість гравців в оренду: на кого не розраховує Бартулович у сезоні 2025/26