Микола СИНИЦЯ: «Жодної хвилини не пошкодував, що вкладаю гроші у футбол»
212 
«Ця команда створювалася не на один день»
— Пане Миколо, як довго існує ЮСБ? Звідки взагалі виникла ідея створення футбольного клубу?
— Історія нашого колективу розпочалася 2003 року, коли група ентузіастів на чолі з Юрієм Юрійовичем Синицею спершу зібрала команду, а потім заявила її на першість Чернігова. Щодо самої ідеї створення ФК, то вона не була спонтанною. Справа в тому, що наша сім’я сильно любить спорт загалом, а футбол у тому числі, відтак бажання заснувати футбольний колектив було завжди. Отож, коли випала гарна нагода й можливість для цього, ми залюбки нею скористалися. Власне кажучи, наразі наша родина жодної хвилини не пошкодувала, що вкладаємо гроші у футбол, даємо можливість, найперше, чернігівським хлопцям розвиватися та реалізовувати свій потенціал.
— Із якими труднощами довелося зіткнутися в першу чергу, коли створювали команду?
— Знаєте, якихось суттєвих проблем не виникало, адже рівень аматорського футболу не дуже вибагливий, відтак там немає якихось високих стандартів. Головним завданням на той час було забезпечити команду екіпіруванням і знайти потрібні кошти для участі в турнірах. Отож, це навіть проблемою назвати не можна, так, робочі моменти.
— Офіційно клуб не реєстрували?
— Ні, ми вирішили окремо юридично його не оформлювати, а створили на базі своєї фірми, яка також іменується ЮСБ. Інакше кажучи, новостворена команда стала підструктурною одиницею нашої компанії, а її першими гравцями — трудовий колектив.
— Наскільки ЮСБ можна вважати серйозним проектом?
— Якщо ми вже 10 років цим займаємося, й надалі збираємося тільки зростати, гадаю, цей проект можна вважати цілком серйозним. Ця команда створювалася не на один день, а з прицілом на майбутнє. У нас є чіткий план розвитку, за яким крокуємо з року в рік. Наш прогрес міг би бути значно соліднішим, якби нам не встаромляли палки в колеса.
— Що саме маєте на увазі?
— Розумієте, ми граємо за спортивним принципом, ні в яких залаштункових справах участі не беремо й брати не будемо. Це стосується суддівства та роботи обласної федерації, котра фактично захищає інтереси певних клубів. Ми нікому нічого доводити не збираємося, просто намагаємося грати у чесний футбол, однак, на жаль, проти нас іноді грають не за правилами fair play, відтак й титулів у нас не так багато, як могло би бути. Я не хочу називати прізвища, нехай це залишиться в них на совісті. Це, насамперед, стосується обласної першості, де коїться цілковитий безлад.
— Якими досягненнями може похизуватися самобутній чернігівський колектив?
— Гадаю, найважливішими нашими звитягами є перемога в кубку області, вихід до фіналу чемпіонату України серед аматорів, а також здобуття кубка та золотих медалей на першість міста. Також упродовж 10 років брали участь у змаганнях із міні-футболу на область і місто, де, можна сказати, виграли все, що тільки можливо: чотири рази поспіль здобували кубок і кілька разів тріумфували в регулярній першості. Однак нині вирішили відмовитися від участі у цих змаганнях, адже рости там більше нікуди, емоційна та мотиваційна складові практично відсутні, відтак замість того, щоби ходити замкнутим колом, вирішили повністю сконцентруватися на великому футболі.
«Бюджет нашого колективу — комерційна таємниця»
— Хто наразі тренує ваших хлопців?
— Уже впродовж 7 років нашим незмінним керманичем є Володимир Пустовий. Свого часу він тренував чернігівський міні-футбольний колектив «Енергія», котрий виступав у вищій українській лізі. На рівні великого футболу чимало пограв за «Десну», деякий час виступав за київське «Динамо». Як фахівець Володимир Володимирович нас повністю влаштовує, адже за увесь цей час із ним ніколи не виникало суперечок, якихось непорозумінь. У своїй справі він справжній професіонал, який знає, за рахунок чого можна досягти успіху.
— Наскільки мені відомо, власного стадіону та бази для тренування «чорно-жовті» не мають. Де готується команда?
— Ми постійно орендуємо різні стадіони у Чернігові, однак, насправді, в нашому місті немає жодного поля, яке би відповідало навіть найелементарнішим вимогам. Так, є центральний стадіон імені Гагаріна, на якому виступає «Десна» в першій лізі, проте навіть він потребує вдосконалення та модернізації. Деякий час вели переговори, щоби грати на ньому, однак із керівництвом арени нам домовитися не вдалося. Одверто кажучи, нам фактично ніде приймати суперників в аматорському чемпіонаті. На область граємо на «Локомотиві», котрий належить дитячо-юнацькій школі «Десни» й перебуває в занедбаному стані. Якість газону нульова, роздягальні, душові — просто жах, отож на ньому змагання серйозного рівня приймати не можна. Ми якось намагалися взяти цей стадіон в довгострокову оренду, на 50 років, однак місцева влада нам відмовила, запропонувавши оренду на рік-два з можливістю подальшої пролонгації. Ну хто піде на такі умови? Який мені сенс укладати туди гроші, витрачати свій час, якщо за рік уже реконструйований стадіон у мене можуть забрати. Тому, певна річ, до спільного знаменника ми не дійшли, відтак поки що задовольняємося короткостроковими угодами.
— Хотілося би дізнатися про фінансову складову. Скажіть, скільки потрібно витрачати щорічно на утримання ФК?
— Бюджет нашого колективу — це комерційна таємниця, тому оголосити суму я вам не можу. Однак якщо казати про подібні бюджети клубів, що виступають на обласну першість, вони коливаються від 50 тисяч гривень до 500. Бо це той мінімум і максимум, яким володіють команди Чернігівської області.
— Команда бере участь одразу в трьох турнірах: у чемпіонаті України серед аматорів, обласній першості та у чемпіонаті Чернігова. Окрім цього, ЮСБ виступає у вищій лізі місцевого чемпіонату з міні-футболу. Як хлопці встигають грати водночас у стількох змаганнях?
— У принципі, нічого дивного у цьому немає. Турніри між собою в основному не пересікаються. Іноді трапляється так, що матчі на область і Україну потрібно проводити майже одночасно, але нічого, ми знаходимо компроміс із організаторами, суперник іде нам назустріч, отож ми ці поєдинки переносимо на інші дні. Не можна сказати, що графік напружений, адже календар чемпіонатів будується з урахуванням усіх вимог учасників. Якщо виникають якісь накладки, їх можна безболісно вирішити. Змагання ж із міні-футболу проводилися взимку, відтак вони взагалі нічому не заважали. Але, як уже казав, із футзалом ми зав’язали.
«З голими руками на полювання не підеш»
— Які взагалі перед командою стоять цілі?
— Із кожним роком вирішуємо різні завдання, однак конкретніші цілі будемо ставити тоді, коли матимемо власне поле та тренувальну базу. Відтак говорити про якісь глобальні цілі наразі зарано, адже з голими руками на полювання не підеш. Ось як відбудуємо інфраструктуру, тоді й будемо формувати перед командою та тренерським штабом чіткі завдання. Щодо мети на сезон: це — мінімум — потрапляння до трійки призерів усіх турнірів, у яких ЮСБ безпосередньо бере участь.
— Скажіть, наскільки реальний перехід ЮСБ із аматорського футболу до професійного?
— Гадаю, цілком можливий, однак спершу необхідно виконати ті умови, про котрі згадував вище. Знову ж таки, це — інфраструктура та якнайменше втручання «доброзичливців», які чомусь заважають нашій команді нормально розвиватися.
— Наскільки зрозумів, маєте серйозний намір побудувати власний навчально-тренувальний комплекс?
— Так, ми справді маємо серйозний намір побудувати невеличку тренувальну базу, де буде два поля — зі штучним і натуральним покриттям, а також безпосередньо стадіон місткістю на 5–7 тисяч глядачів. Для реалізації даного проекту місцева влада нам виділила землю. Тепер залишається довести справу до логічного кінця, тому в недалекому майбутньому у Чернігові з’явиться ще один стадіон. Коли ми ще тільки планували цей задум, багато подорожували, хотіли подивитися на європейський досвід, яким чином там проектують подібні бази, як вони виглядають, а головне — функціонують. Можу з упевненістю сказати, що, окрім тренувальних полів, там буде потрібний сервіс, тобто фастфуди та міні-кав’ярні. Уболівальник, приходячи на стадіон подивитися матч, не буде обмежений у плані справді хорошого відпочинку.
— Яким чином комплектується клуб? Де шукаєте гравців?
— За нас грають практично чернігівські хлопці, випускники місцевих академій — СДЮШОР та «Десни». Є й приїжджі, проте вони давно живуть у нашому місті, їх можна лише номінально вважати не нашими. Окрім того, з ЮСБ до львівських «Карпат» перейшов молодий Артем Грищенко, за якого ми дуже раді, й бажаємо йому подальшого професійного зростання та успіхів. Хлопець талановитий, швидкий, з думкою. Спершу його помітили селекціонери запорізького «Металурга» на чемпіонаті України з аматорів і запросили до себе, але там, пройшовши з командою збори, через певні проблеми йому контракт підписати не вдалося. За якийсь час Артем поїхав до Львова, де дуже сподобався тренерському штабу, відтак із ним уклали угоду. Для нас його перехід до столиці Галичини є найбільшим успіхом. Тому, вважаю, обраний нами курс на місцевих вихованців правильний.
Роман КИРІЄНКО.