«Могла повторитись історія Бескоровайного»: новачок Руха Горін – про гол Вересу й важке повернення у футбол
153 
Цього вікенду Рух проведе останній виїзний матч цього чемпіонату проти Лівого Берега, якому вкрай потрібно брати очки, щоб за підсумками дебютного сезону в еліті уникнути пониження в класі. Підопічні Віталія Пономарьова не мають турнірної мотивації, хоча можуть суттєво вплинути на підсумковий розподіл місць у таблиці.
У складі жовто-чорних помітною фігурою стає досвідчений за мірками УПЛ Олег Горін, за плечима якого досвід гри в УПЛ на рівні ФК Минай та СК Дніпро-1. Важка травма вибила його з гри минулого сезону, а період реабілітації зачепив і поточний чемпіонат. Але в минулому турі він забив Вересу й загалом завоював місце в основі своєї нової команди, з якою в нього тісні родинні зв’язки.
Сайт «Український футбол» напередодні матчу Лівий Берег – Рух поспілкувався з Олегом Горіним, який розповів про новий етап у кар'єрі:
- Родинні зв’язки з Рухом
- Борги Дніпра-1 та чи є шанс їх повернути
- Яка легенда зробила з нього захисника
- Як був під опікою українця, котрий заграв за збірну Польщі й забив нашій збірній
«Моя родина живе біля академії Руху, але сам я займався в Карпатах і ФК Львів»
– Твій перший з 2021 року гол в УПЛ став 500-м у цьому чемпіонаті. Знав про це?
– Не знав, чесно кажучи :). Я дуже довго чекав моменту відзначитись за Рух. Ця команда мені не є чужа, оскільки в академії грають мої два молодших брати.
– Можеш розповісти про них докладніше?
– Віталій грає за U-19, а наймолодший Андрій в U-14. Ми з Віталієм граємо в захисті. Молодший – в центрі поля.
– У братів перед очима твій приклад. Тобі любов до футболу передалася від батька, який так само грав?
– Так, батько завжди брав на свій футбол, тому з дитинства я вже перейняв цей футбольний дух від нього, багато емоцій і радісних моментів під час та після матчів. Так само, як прикладом для нас є батько, так і я мушу нести відповідальність та показувати хороший приклад для своїх братів.
– Міг опинитися в Русі раніше?
– За іронією долі, хоча я був в Карпатах та ДЮСШ Львів, моя родина мешкає неподалік академії Руху. Так склалося, що тільки зараз потрапив на радари. В клубі працюють тренери, яких я дуже добре знаю, тому ні секунди не вагався, коли виник цей варіант. Віталій Пономарьов на мене розраховує.
Олег Горін. Фото: Рух
– Цього туру Рух завітає на останній виїзд сезону проти Лівого Берега. Яку характеристику можеш дати суперникам?
– Дуже бойовита команда. По сезону достойно себе показали. Для нас це буде дуже цікавий досвід, коли одній команді дуже треба, а інша свої завдання вже вирішила.
– Зміщення поєдинку з суботи на неділю внесло корективи у ваш графік?
– Матимемо ще один тренувальний день. Працюємо в дворазовому режимі. В суботу вирушаємо до Києва.
– Лише зараз тобі вдалося повернутись після серйозної травми. Найстрашніше позаду?
– Зараз я отримую найбільше задоволення від футболу, що я в колективі, беру участь в тренувальному процесі.
«Ніхто вже і не сподівається, що Дніпро-1 поверне гроші»
– Понад рік ти провів без футболу. Все розпочалося з травми, яку отримав в Дніпрі-1?
– Так. Я пройшов тривалий курс реабілітації. Міг наприкінці минулого сезону ще зіграти, однак виникла необхідність повторної операції, аби уникнути серйозних наслідків і не повторилась історія Бескоровайного в Поліссі.
– Що далі?
– Знову під ніж, а коли вже не стало Дніпра-1, я мав час повністю долікувати все і почати з нуля. Після операції в Польщі відновлювався під наглядом Юрія Полігаса.
– Тобі залишились щось винні в Дніпрі-1?
– Як і всім. Заборгованість 5 місяців. Ніхто вже і не сподівається, що хтось розрахується.
– Не шкодуєш про цей період?
– Я приходив в клуб, який грав у кваліфікації ЛЧ. Отримав класний досвід під керівництвом Олександра Кучера. Пацани всі в команді дуже класні і після Дніпра в хороших клубах опинились.
– Проти Довбика не було шансів в двосторонках?
– Краще за нього в команді грати:).
– Після такої травми не було страшно йти в Рух, де роблять ставку на високоінтенсивні тренування?
– З тими умовами, що є в Руху, можна лише з подвійною силою працювати на полі та індивідуально, аби відповідати вимогам тренерського штабу.
– Ти пройшов з командою збори в Словенії, забив кілька голів, а потім трапилася епідемія в команді. Це могло стати причиною непереконливої гри в перших матчах весни?
– З одного боку, я пройшов всі збори, інтегрувався в команду, а далі ми дещо загубили після хвороби. Десь за рахунок того фундаменту в Словенії ми змогли потім стабілізуватись.
– Як давався період, коли ти постійно на слуху, а потім взагалі випадаєш з інфополя?
– Мене багато людей насправді підтримало в той період. Було б легше, якби я був при команді, а так в акурат вийшло, що у Дніпра-1 почалися трабли і все лікування я проходив за власний кошт.
– Твоїми справами опікується агентська компанія Коноплянки та Зозулі. Як ви почали працювати?
– Взимку на зборах з Дніпром-1 ми познайомились з Ромою. З його футбольним досвідом я можу сконцентруватись виключно на футболі і рухатись вперед.
«Здібності грати захисника розгледів у мені Кобін»
– Ти виховувався в структурі Карпат та ДЮСШ Львів. Що запам'яталося з того періоду?
– В Карпатах я провчився до 9 класу, і скажу, що це були одні з найкращих років мого життя. Із задоволенням згадую ті часи, там я заклав свій особистий фундамент.
А в дорослий футбол мені можливість надав клуб ФК Львів, за що хочу їм безмежно подякувати, особливо тренерам та президенту Роману Михайліву, який завжди був прикладом для хлопців як хорошої людини, так і успішного бізнесмена. Попри всю зайнятість, знаходив час для усіх і завжди підтримував команди кожної вікової категорії, шалено радів та переживав за них.
– Ти з ходу став грати в центрі захисту, чи пробувався на різних позиціях?
– В юності моя позиція була – півзахисник, але, потрапивши до Василя Кобіна, він побачив мої більш захисні здібності і вирішив дати мені можливість їх там реалізувати. Так і почалась моя історія на цій позиції.
– ФК Минай перших сезонів УПЛ робив ставку на запрошення хайпових гравців. Мілю ти не застав, а ось тандем Кобіна і Селезньова був атомним, а в плані школи для молодих пацанів?
– Так, вони обоє мають сучасне бачення футболу, тому дуже приємно було грати під керівництвом Василя Кобіна та набиратися досвіду виходячи на одне поле з таким легендарним футболістом.
Євген Селезньов. Фото: Минай
– До речі, про Кобіна, як тобі його банда в Інгульці?
– Він показав, що є хорошим фахівцем. Думаю, він може багато ще дати ідей в українському футболі.
«У доросле життя направляв українець, який забив за Польщу нашій збірній»
– Де тобі грати найкомфортніше – в центрі захисту чи півзахисту?
– Все залежить від стилю, ідеї та тактики команди. Почуваюсь комфортно на обох позиціях, тому що для футболіста найважливіше грати та отримувати емоції, а все інше вже деталі.
– Який футболіст є для тебе прикладом для наслідування?
– Не можу виділити когось одного. Насамперед мені подобаються такі футболісти, про яких після матчу говорять, що біля них аж страшно бігати😂 й неможливо забрати м’яч. Це і є люди з сильним менталітетом.
– У тебе був закордонний досвід виступів в Ягеллонії. Якими кидались для тебе 1,5 роки в Білостоку?
– Це неймовірний досвід для мене. Дуже хороша команда, неймовірно красиве місто. Там почалось моє доросле футбольне життя, в якому направляв капітан команди Тарас Романчук (натуралізований футболіст збірної Польщі, який забивав Україні, – прим. «УФ»). Велика йому вдячність, тому що в молодому віці він був для мене авторитетом, лідером і людиною на яку хочеться рівнятися.
– Ягеллонія минулого року оформила історичне чемпіонство в Екстраклясі, далеко зайшла в Лізі конференцій. Слідкуєш за успіхами ексклубу?
– Так. Декілька гравців і працівників клубу з тих часів залишилися. Тому мені дуже радісно за Ягу, яка подарувала свято всьому місту.
