«Молодим тренером я стажувався у Скрипника»: екс-гравець Аякса Демченко готується проходити Ворсклу на чолі грузинської Діли

Український тренер-легіонер проти земляків у єврокубках – таке, на жаль, трапляється не так часто. Проте герой нашого інтерв’ю має значний міжнародний досвід і вже не перший рік працює за кордоном.

Півзахисник Андрій Демченко 1995 року потрапив до Аякса, який щойно виграв Лігу чемпіонів. З нідерландцями він завоював Суперкубок УЄФА та Міжконтинентальний кубок. Але найбільше сезонів українець провів у рідному Запоріжжі, де за Металург відіграв 186 матчів та забив 46 голів.

Пізніше Андрій Анатолійович у Запоріжжі тренував той самий Металург. Попрацював також із Вересом, Львовом та Металістом-1925. З 2021 року Демченко тренує грузинську Ділу з Горі.

20 липня Діла у завзятій боротьбі вибила з кваліфікації Ліги конференцій словацький ДАК 1904 (1:2, 2:0). 27 липня та 3 серпня грузини змагатимуться за вихід до наступного раунду з полтавською Ворсклою.

В ексклюзивному інтерв'ю для сайту «Український футбол» Андрій Демченко розповів проте, як залишив словацький ДАК без м'яча, як готується до команди Скрипника та різницю між грузинською владою й народом. У нашій бесіді знайшлося місце навіть розмові про важливість тестикул у футболі, школу Аякса та музей Сталіна 

«Це психологічно важливо – залишити суперника без м'яча»

- Ваша Діла обіграла за сумою двох зустрічей ДАК 1904 3:2. Це важлива перемога для клубу?

- І для мене особисто. Це вперше, коли мій клуб пройшов перший раунд кваліфікації єврокубку. Два попередні роки нам не виходило подолати перший раунд. Прекрасно,що ми обіграли хорошу команду. ДАК у Словаччині ледь не виграв чемпіонат минулого сезону. Потужний міцний суперник, котрий любить грати у футбол.

У першій грі (1:2) трохи втратили концентрацію на 15-20 хвилин і отримали два м'ячі, дві контратаки. А потім гра пішла під нашим контролем.

І вже вдома ми не дали супернику це зробити, ми контролювали гру. Були сконцентровані та мобілізовані всі 90 хвилин. Крім останніх хвилин, коли дали Дунайській Стреді створити 2-3 моменти, ми контролювали гру.У першому таймі взагалі не дали супернику жодного шансу. Трохи не вистачало реалізації.

- Чи заслужена перемога над сильним суперником?

- Завжди говорю правду. Не буду хвалитися. Ми тримали гру під контролем. Цей суперник любить тримати м'яча, ми йому не давали. Навіть їхній тренер визнав, що ми не дозволили їм зіграти у свій футбол.

- Я розумію всю умовність цифр на Transfermarkt, і, тим не менш, у суперника склад приблизно втричі дорожчий за ваш (склад Діли - 4,33 млн євро).

- Так, у них двомільйонні цінники висять на гравцях, у нас максимум - 500-600 тисяч. Суперник за класом вищий за нас, але ми взяли за рахунок організації гри та стратегії. Ми дуже добре розібрали суперника. Наш план спрацював. Перше, що було важливо психологічно – залишити суперника без м'яча. Це їх вибило.

ДАК –цехороша організація захисту, переходи дуже потужні, вильоти в контратаки дуже потужні. Саме сила, знаєш, пахне силою. Ми взяли технікою, тактикою, пресингом та стратегією на гру. Але й не без частки везіння.

Наприкінці зустрічі у відповідь воротар нас виручив (українець Євген Кучеренко, - прим. А.Т.), потім поперечина, і в останньому моменті хтось у підкаті м'яч вибив.

«У Скрипника класичний ромб у півзахисті»

- Напевно, і Ворсклу збираєтесь обіграти?

- Ворсклу я поки мало знаю. Я знаю добре тренера – Віктора Скрипника. Він працював у Зорі три роки (2019 - 2022). Я якраз поряд був – у Металурзі та у Металісті-1925. Спостерігав його роботу, мені дуже подобалася його робота у Зорі.

Потім він перейшов до Полтави. Вони трохи борсалися на початку сезону. Але наприкінці вирівняли ситуацію і вийшли в єврокубки. Забрали шанс у Олександрії та Кривбасу. Перемогли наприкінці Шахтар та Дніпро-1. Добре знаю стиль роботи тренера.Коли я був молодим тренером у запорізькому Металурзі, навіть був на стажуванні у Скрипника, пару тижнів навчався.

- Як готуєтеся обігрувати цей стиль?

- У Зорі він грав 4-4-2, з класичним ромбом у півзахисті, з двома нападниками. Цікаві форварди з-за кордону плюс Олександр Гладкий. Незвичайна схема, але я з нею знайомий, спостерігав трохи за нею, мені подобалася вона. Зоря зі Скрипником грала у дуже гарний футбол.

Нині він, напевно, перебудовується. Багато нових футболістів.Бачив три товариські матчі Ворскли. Команда вже вирівнюється під тренера. Гравці вже розуміють тренера, бачать його філософію та вимоги. Це не та Ворскла, яка була торік.

Футболісти Ворскли, фото: ФК Ворскла

Знаю, що команда втратила Кравця та Сефері. Але Ворскла – команда хороша. Ми дуже поважаємо суперника, гравців та тренера, дуже ретельно готуємось до ігор з Ворсклою. В цьому протистоянні нам буде нелегко. 

- Ця Ворскла вже буде більше схожа на Зорю при Скрипнику, ніж полтавці ж на початку минулого сезону?

- Так, так. Гадаю, минуло достатньо часу. Якомусь футболісту потрібен місяць-два, комусь - півроку. Хтось після року починає розуміти.

Так буває. Гвардіола, наприклад, купив центрального захисника Джона Стоунза і два роки не знав, куди його запхнути. А зараз це один із найкращих опорних півзахисників і в Англії та у світі.

Ворскла ‒ це дуже серйозний суперник, дуже серйозний тренер, з великою повагою ставимося.

«Ми побігли в атаку і потрапили в полон»

- Коли вже ми згадали про Гвардіолу. Як ви вважаєте, у його Ман Сіті Зінченко не міг повністю розкритися?

– Зінченко сам по собі дуже технічний футболіст. Гвардіола любить таких, які не втрачають м'яча у простих ситуаціях. Але це не людина оборони.

Зінченко в Ман Сіті ставав півзахисником, але оборонних функцій він не має. Були й провали, то у чемпіонаті, то у Лізі чемпіонів. А в атаці він тренера повністю влаштовував.

Зінченко, гадаю, знайшов себе в Арсеналі більше, ніж у Гвардіоли. Іноді Гвардіола грає дуже ризиковано. Високий пресинг. Його захисники залишаються віч-на-віч у суперниками. А Сані цієї надійності не вистачало, таки не захисник.

- Наскільки важливо для вас, що перша гра з Ворсклою буде на виїзді?

– Для нас це дуже добре. Бо є ще гра вдома. Рідні стіни допомагають. Тим більше, що першу гру обоє гратимемо на виїзді, у Польщі. Така вже ситуація в Україні.

- Якщо перший матч зведете, припустимо, до нічиєї, або до мінімальної поразки, вважатимете, що все в нормі?

- Хотілося б не вдарити в багнюку обличчям на виїзді. Вже була ситуація, коли Жилині (теж Словаччина) програли 1:5 (2021 рік). І другий матч був чистою формальністю.

Це був мій перший досвід, коли ми побігли в атаку і потрапили в полон.

Ми вже досвідчені, вже третій рік у єврокубках граємо. У нас правда ротація, щороку по 5-6 футболістів йде.

- Який зараз футбол у чемпіонаті Грузії?

- Грузинський футбол зараз на підйомі. Рівень футболу піднімається. Приходять добрі фахівці, приходять непогані легіонери, піднімається фінансова складова у Грузії. Перша шістка - це команди з добрими зарплатами за місцевими мірками.

Раніше вгорі таблиці все вирішували між собою Динамо (Тбілісі) та Динамо (Батумі). А зараз уже є 5-6 команд, які виборюють перші місця.

З'являються хороші футболісти та їдуть. Був Кварацхелія (Наполі), прийшов Цітаїшвілі, Давіташвілі пішов у Францію (Бордо), Гочолейшвілі ‒ у Шахтар. Дуже потужний склад у Динамо (Батумі).

Георгій Цітаїшвілі, фото: ФК Динамо Батумі

- Як у Ділі грають українці?

- Женя Кучеренко у матчі-відповіді з ДАКом (2:0) у воротах відстояв 90 хвилин. Коля Ковталюк у нападі відпрацював 70 хвилин. Женя дуже сильно допоміг, врятував на останніх хвилинах, виходив, забирав м'ячі, потягнув добрі удари.

Українці в обоймі, гаразд, дуже допомагають.

- Чи можна сказати, витягнув команду в наступний етап?

- Так, 2:1 – це був би додатковий час, додаткові навантаження.

«Респект та уважуха Олександру Демченку»

- Кучеренко з лютого в команді, як поводиться?

- Молодий хлопець (23), школа Шахтаря. Йде процес становлення у міцного футболіста. Були й промахи, були й добрі ігри. Жека росте. Непогано взаємодіє із захистом та півзахистом.

- Микола Ковталюк, центральний нападник, у вас також із лютого. Як він?

- Коля після травми, набирає, відновлює колишні кондиції. Працює, забиває.

- ДАКу він забив у Словаччині (1:2)?

- Добре відкрився під передачу центрального захисника, пробив. Вирівняв ситуацію, ми програвали 0:2. Нам потрібен був ковток свіжого повітря, і Коля його дав. Стабілізував ситуацію і ми повірили, що можемо грати, повернулися в гру. Колін гол дуже допоміг.

- Вам із українцями зручніше працювати?

- Спорт, це так, хто сильніший, той і грає. І приємно, коли це українці. Якщо грузин буде сильнішим – гратиме грузин. Хто сильніший – той і грає, це правило футболу не можна порушувати.

Бувають такі моменти, когось купили за великі гроші – треба ставити. А буває, що ці великі гроші не працюють, а працює хлопчик, який вартує три копійки.

- Олександр Демченко казав, що ви й однофамільцю в Металісті-1925 жодних поблажок не робили.

- Демченко був у мене на перегляді, я шукав «шостого номера». Саня після Другої ліги. Ми його підписали, але він чи то в яму потрапив функціональну, і пару ігор провалив. І за місяць розлучилися. Потім стежив за ним у Першій лізі та УПЛ.

Хочу йому висловити респект та уважуху. Молодець. Хочу підтримати його. Нині він із Чорноморця перейшов у Колос. Хочу побажати йому процвітання та міцних результатів. Має дуже гарний характер. Респект і уважуха цьому хлопцеві, як він піднявся, після такого удару. Працівник, роботяга і дуже хороший хлопець.

Олександр Демченко, фото: ФК Чорноморець

Він, мабуть, ображений на мене. Але він довів усім, що добрий футболіст.

- Тренер Руслан Костишин (тренер Колоса з 2014 по 2021) був у вас на стажуванні у Ділі.

- Ми приблизно одних років, грали на одних полях і закінчували грати. Це було не стажування, а обмін досвідом. Я в нього в Колосі теж щось подивився. Він є самостійним міцним тренером, який знає, чого хоче.

- Так от, Руслан Володимирович казав, що Діла - дуже раціональний клуб, який постійно продає гравців, формує за рахунок цього бюджет. І єврокубки для вас – гарна можливість засвітити гравців.

- Так, ми беремо молодих гравців, іноді тих, у кого не виходить у великих клубах. Орендуємо із правом викупу і потім заробляємо на цьому. І вкладаємо далі. Заробили – вклали. Європа це шанс засвітити футболістів, підняти цінник, продати за добрі гроші, щоб потім привезти ще молодих футболістів.

Деякі гравців ми фізично не можемо втримати. Їх переманюють більш заможні клуби.

«У Грузії панує європейський, спокійний стиль життя»

- Ваші три роки в Аяксі (1995 – 1998) допомагають вам у тренерській роботі? Ви бачили суперклуб зсередини під час його розквіту.

- Я не був швидкісним гравцем, із вибуховою швидкістю. Я швидко думаючий, працюючий з м'ячем, технічний футболіст із координацією. В Аяксі мене навчили цим користуватися правильно. Тепер я навчаю своїх хлопців. Система та філософія, яку проповідує Аякс, вона дала мені певні знання, які мені зараз допомагають.

- Говорять, що грузини гарні на м'ячі, у них розвинена культура пасу, іспанська манера гри. Це так?

- Грузини – талановиті футболісти. Але, іноді не вистачає дисципліни. Інколи, гравці діють занадто індивідуалістично. До них потрібно підібрати ключик. Дуже працьовиті та талановиті. Футбол у крові. Техніка, індивідуальність. Він може показати в один бік і весь стадіон повернеться вліво, а він віддасть праворуч. 

Просто, дисципліновано, запалити і щоб він побачив результат своєї роботи. Грузини, які потрапляли до Європи, всі досягали успіху. Арвеладзе, Кінкладзе, Ліван Кобіашвілі, Хвіча Кварацхвелія, Давіташвілі. Вони потрапляють до Європи, до дисципліни, режиму і розкриваються.

Щоб ти розумів, у Грузії взагалі панує європейський, спокійний стиль життя. Живуть неспішно. 

- Які у Грузії політичні настрої?

- Усі люди топлять за Україну, саме народ. Проти росії. Наклейки на кожній машині, прапори. Stopwar. Мітинги. Українців підтримують.

- Ви живете в місті Горі, в якому народився Сталін, чи не так?

- Культ уже розвіяний. Пам'ятник зняли із центральної площі. Є музей Сталіна, туди приїжджають туристи з різних країн - Японія, Китай, Корея, Казахстан, Ізраїль і так далі.

«Які бандери, вася, на землю опустися»

- Ви родом із Запоріжжя. Місто поблизу лінії фронту. Чи залишилися там ваші родичі, друзі?

- Моя мама з онуком там. Родичі дружини. Сестра моя з чоловіком. Дуже всім важко, звісно, жити під обстрілами. Намагаємось якось допомагати всіляко. І тут у Тбілісі моя дружина ходить до волонтерського центру, допомагає українцям, які сюди приїхали.

- Ви ж трохи пограли у Росії у 90-ті. Спілкуєтесь зі своїми партнерами по командах?

- Я постарався обмежити себе від спілкування. Були дзвінки. Деяким трохи мізки вправив. «Та ви ж там, ми ж там, бандери». Я кажу - «які бандери, вася, на землю опустись, тут Україна, у себе наведіть порядок. Тут я розмовляю російською, і ніхто мене не утискує. На заході - українською. Що ти там наслухався того телевізора». Якщо ви хочете дізнатися, ви наберете мене і запитаєте, що тут відбувається.

- Чи дивилися молодіжне Євро? Чекали такого успіху?

- Порадували, дуже порадували. Ми давно чекали на такий успіх. Дуже добре покоління футболістів. Деякі з молодіжки – гравці національної збірної вже. Прийде дуже хороше покоління. На нас чекає гарне майбутнє.

- Стиль Ротаня, не надто сміливий?

- Цікавий стиль. Трохи нагадує мені італійця Де Дзербі. З молоддю, тим більше, у збірній такий стиль складніше поставити, ніж із дорослими гравцями при щоденній роботі в клубі. Хлопцям було непросто, але вони досягли гарного результату. Молодці.

Молодіжна збірна України, фото: УАФ

Руслан за великим рахунком - тренер-початківець. Він також набирається досвіду. Руслану нелегко, гравці приїжджають із різних клубів, їх потрібно привести до спільного знаменника, щоб це був стиль Ротаня. Руслан на правильній дорозі. Вони зробили велику справу. Французів пройшли потужно. Шкода, що іспанцям поступилися 1:5. Я думав, що, можливо, казку зроблять ще раз, іспанців ляснуть і вийдуть у фінал.

- Михайло Мудрик на Євро справив на вас враження?

- Мудрик поїхав за ігровою практикою. Йому треба грати. Кварацхелія у 2022 році повернувся до Грузії, до Динамо (Батумі). А потім поїхав до Наполі. Треба іноді зробити крок назад, щоб потім три кроки вперед. Можливо, й у Мудрика та сама ситуація. Потрібна банальна ігрова практика, щоб відчути себе впевнено, як у Шахтарі. Англія - дуже великий постійний психологічний тиск. Челсі – ТОП-клуб, від нього вимагають постійних перемог.

Він у Шахтарі брав м'яч, хапав, по три-п'ять чоловік нанизував і забивав голи. Думаю, Євро йому пішло на користь.

«При нових вимогах, за нового тренера, Мудрику варто спробувати»

- Як думаєте, у нового тренера Почеттіно Мудрику буде легше?

- Думаю, буде ще важче, ніж при Лемпарді чи Поттері. Почеттіно ще жорсткіший і вимогливіший. І від нього вимагають результату.

Мудрику буде важче, але це також певний досвід. Він стане ще сильнішим і міцнішим. Мудрик – це перспектива. Він може зрости. Він перестрибнув із УПЛ у найкращу лігу світу. Уявляєте, скільки сходинок він перестрибнув одразу?

Прийшов молодий хлопчик, талановитий. Я просто себе впізнаю. Я прийшов з на 15 голів нижчої команди в Аякс (1995) і відразу потрапив до Ліги чемпіонів. Мені треба було виїхати за рік. Справа тепер у самому Мудрику. Наскільки в нього будуть сталеві та міцні... ти зрозумів про що я.

- Тестикули.

- Щоб довести всьому світу, що він Мудрик і що він коштує 100 мільйонів.

- Може, варто в оренду сходити в клуб простіше?

- За великим рахунком, спробувати себе варто, за нового тренера, за нових вимог. Можливо, і вийде. Але якщо не вистачатиме ігрової практики, потрібно, звичайно ж, одразу йти в оренду. Потрібно грати, грати та грати. Так ти стаєш чоловіком. Тим більше, у такому чемпіонаті, як Англія. Скласти ручки – це не характер.

- А ось ситуація, в якій Андрій Лунін зараз у Реалі, схожа на вашу в Аяксі? Великий клуб, але ти не граєш у ньому.

- Так, схоже. Йому треба йти в оренду, щоби грати. Так, ти сидиш у хорошому клубі, у Лізі чемпіонів. Але ти непричетний. У душі ти розумієш, що не маєш жодного відношення до цієї Ліги чемпіонів. Я сидів у хорошій команді, але не грав. Йому треба грати, грати та грати, і завойовувати місце під сонцем.

- Анатолій Трубін не ризикує зараз повторити цю помилку?

- Трубін – хороший футболіст. Але в нього теж є ризик зробити занадто великий стрибок вгору. Воротар, це така специфіка. У воротаря мають бути сталеві... ну, ти зрозумів.

- Тестикули.

- Він має тримати удар. У Шахтарі він найкращий, в Україні - один із найкращих. Інтер – це зовсім інший рівень. Це Ліга чемпіонів, це вимоги, психологічний тиск. 50-60-тисячні стадіони. Спробувати варто. Можливо, він уже дозрів. Час прийшов. У Шахтарі він номер один, і на Євро підтвердив свій рівень.