«Моя дівчина плакала, я не розумів, як можна без води й електрики»: Кампуш – про перший хет-трик і адаптацію в Олександрії

Переглядів 2133
автор Олександр Карпенко Олександр Карпенко
7 голосів
«Моя дівчина плакала, я не розумів, як можна без води й електрики»: Кампуш – про перший хет-трик і адаптацію в Олександрії
Мігел Кампуш. Фотоколаж: «Український футбол»
Центрбек Мігел Кампуш нова зірка ФК Олександрія – поспілкувався з «УФ» про своє життя в Україні та перший хет-трик у професійній кар'єрі.

Кампуш у минулому турі з Карпатами привернув до себе увагу не лише в Україні, але й у рідній Португалії. В себе на батьківщині Мігел став відомим, не граючи до цього в трясовині португальського футболу, а вже за межами своєї країни: велика кількість інтерв'ю провідним спортивним виданням та любов фанів Олександрії допомогла здобути свою мить слави.

Легіонер Олександрії своїми бомбардирськими подвигами повторив досягнення легенди Шахтаря Сергія Попова, який у 1998 році став першим захисником, який тричі відзначався у чемпіонаті України в матчі з ФК Дніпро (6:0). Більш як чверть століття по тому Мігел оформив хет-трик, будучи центрбеком.

Журналіст сайту «Український футбол» Олександр Карпенко поспілкувався з Мігелем Кампушом, який розповів свою футбольну історію.

«Хочу стати фахівцем з виконання штрафних»

– Мігел, перш ніж ми почнемо, як правильно вимовляється твоє прізвище? Кампос чи Кампуш?

– Кампуш. Мені вже говорили про те, що прізвище на футболці збиває дещо з пантелику, але правильно саме так, адже я португалець, а не латиноамериканець, хоча моя родина має походження з Венесуели.

– Олександрія не часто бувала раніше у верхній частині таблиці. Як у таборі команди сприймають результати команди?

– Для нас це хороша проблема😊 Коли ти займаєш найкращі місця, всі хочуть продовжувати вигравати в кожній грі.

– Як ти можеш описати те, що трапилося в грі з Карпатами?

– Це божевілля для мене! Ніколи не забуду святкування з партнерами по команді в роздягальні! Я отримав багато повідомлень від моїх друзів і сім'ї, багато позитиву. Дехто жартував навіть, що ніколи не бачив захисника, який забив хет-трик. Було класно.

– Що ти можеш сказати про свою гру і про матч у цілому?

– Карпати – дуже хороша команда. Ми знали про це. Ми багато боролися в першому таймі. Перед голом у нас було кілька поганих рішень, що ми не змогли реалізувати нашу стратегію в грі. Також Карпати добре виконували свою роботу.

Після голу ми змінили нашу стратегію в перерві. Другий тайм був найкращим для нас. Ми мали багато моментів, реалізували хороші нагоди. Мені пощастило забити штрафний і два пенальті. Нам посміхнулася вдача.

– Який момент став ключовим у грі?

– Перший гол зі штрафного. До нього гра була важкою: ми робили верхові подачі, небезпечні контратаки. А гол стабілізував нас, Карпати після нього трохи «поплили». Після першого тайму тренер добре поговорив з нами, що потрібно робити, і ми грали добре.

– Штрафний удар був блискуче виконаний. Відпрацьовуєш на тренуваннях?

– Так. Це те, в чому я дуже хочу стати фахівцем. Я знаю, що без роботи над цими аспектами моєї гри неможливо досягти результату. Я це треную і намагаюся вдосконалюватися щодня.

– У своїх попередніх клубах ти виконував штрафні удари?

– Так! Вільні удари, пенальті в кубкових змаганнях.

– Раніше тобі доводилося робити хет-трик?

– Ніколи.

Руслан Ротань. Фото: ФК Олександрія  

«Після поганого «товарняка» Ротань мені сказав таке, що я отримав впевненість в собі»

– Впевнений, що цей момент ти запам'ятаєш на все життя.

– Напевно, що так. Я ніколи не відчував нічого подібного. Я дуже вдячний, що мені випав такий шанс – моїм партнерам по команді, тренерам за цю можливість, це неймовірно! М'яч я забрав додому, бо хлопці підписали мені його на пам’ять (та ігрову футболку також).

– Воротар Карпат Олександр Кемкін вважається фахівцем з пенальті, але жодного з твоїх ударів він не відбив.

– Я знав, що треба робити. Якщо голкіпер парирує – він зробив на відмінно свою роботу. Якщо гравець не схибив – так само.

– Звертався за порадою до Сані Філіппова?

– Я часто з ним розмовляю. Не тільки про футбол, про життя також. Я хотів віддати право бити пенальті йому, але тренери попросили Саню дати мені пробити.

– Преміум-партнер УПЛ – компанія VBET – перерахувала 5000 гривень за кожен гол у минулому турі на відновлення інфраструктури київської ДЮСШ-21. Знав про це?

– Це дуже круто. Я завжди брав участь у таких речах.

– Чи багато часу пішло на те, щоб зрозуміти вимоги Руслана Ротаня в Олександрії?

– Трохи, тому що тренери вимагають від гравців грати так, як потрібно команді. Я пам'ятаю ключовий момент у Туреччині, коли я вчився рухам у моїх партнерів по команді.

Ми грали багато товариських матчів, і в одному з них я зіграв дуже слабко, на мій погляд. За вечерею. Руслан і його асистент сказали мені, що це нормально: «Тобі потрібен час, щоб навчитися, ти будеш ставати все кращим і кращим». Я отримав стільки впевненості в собі, що для мене було майже неможливо зазнати невдачі.

– Який слабкий аспект твоєї гри ти покращив після переходу в Олександрію?

– Думаю, раніше я не так сильно ризикував, вважав за краще грати просто. Зараз я став більш впевненим на полі. Знаю, що роблять партнери, що мені потрібно робити. Маю більше впевненості з м'ячем. Можу проявляти свої сильні якості, намагаюся не підводити і зараз граю все краще і краще.

Мігел Кампуш (по центру) приймає вітання від партнерів. Фото: ФК Олександрія 

«Безерра та Джевані стали для мене як брати»

– Майже рік ти граєш за ФК Олександрія. Кого можеш відзначити в УПЛ зі своїх суперників?

– Кривбас: вони багато пресингують, ніколи не дають відпочити. Завжди важко грати з ними. Шахтар – дуже небезпечна команда, завдає мені багато роботи. З Динамо я ще ніколи не грав, тому що вибув у минулому сезоні. З нетерпінням чекаю цього моменту.

– Ти повністю адаптувався в нашій країні?

– Єдине, до чого я ще не адаптувався – це мова, але з кожним днем я вчу українську. Загалом, я дуже радий бути тут. Люди в Україні дуже теплі. Місцеві жителі дуже гостинні до нас. Всі допомагають нам, розмовляють з нами. Я дійсно відчуваю себе як вдома.

– Багато слів українською знаєш?

– Я знаю не так багато, як хотів би. Використовую Duolingo, щоб розуміти своїх партнерів по команді та тренерів.

– Чи багато людей почали впізнавати тебе в місті?

– Особливо багато після хет-трику:)

– У команді є португаломовні Безерра та Джевані. Тобі допомагає на полі і поза ним присутність людей із рідною мовою далеко від дому?

– Звичайно, допомагає! Це завжди добре, тому що коли ти далеко від дому і не розумієш мови, то відчуваєш себе трохи самотнім, а вони допомогли мені познайомитися з клубом, людьми і відчути себе тут комфортно. Вони для мене як брати. Я щасливий, що вони тут.

– Як ти ладнаєш з місцевими гравцями?

– Більшість місцевих розуміють англійську. Наш капітан Кирило (Ковалець, – тут і далі прим. «УФ»), Шаба (Шабанов), Ваня (Калюжний), Філ (Філіппов). Решта гравців знають і розуміють прості речі, проте намагаються вивчити і кілька португальських слів.

«Моя дівчина плакала, не хотіла їхати в Україну»

– Розкажи, як стався твій перехід до Олександрії?

– Я грав у хорватському клубі Рудеш, і у мене був друг Іван Томечак, який грав із Русланом у Дніпрі. Я не знаю всіх подробиць, можливо, тренер запитав його про центрального захисника. Говорили про мене, запитали, як справи. Потім я дізнаюся, що ФК Олександрія зацікавилася.

У мене була зустріч, і я поставив кілька запитань про ситуацію тут. Мене запевнили, що тут спокійно. Вони мені це пояснили. Моя дівчина тоді плакала, вона не хотіла їхати. Це було важко, але я знав, що прийняв правильне рішення.

– За рік перебування в Україні що тебе шокувало, з точки зору повсякденного життя?

– Те, як український народ живе в умовах війни. Це вражає, тому що я не уявляю, як можна продовжувати жити без води та електрики. Люди не бояться. Це справді вразило мене до глибини душі. Я дійсно перейнявся духом українців.

– Які враження від України у тебе? Ти тут сам?

– Моя дівчина зі мною тут.

– Вона адаптувалася до життя в Україні?

– Спочатку ні, але потім вона почала дружити з місцевими дівчатами. Вона тут інтегрується, їй подобаються люди, а не холодна погода:)

– Transfermarkt повідомляє, що твій контракт закінчується в кінці сезону

– Саша, це неправда! У мене контракт з Олександрією до червня 2026 року...

– Чи знаєш ти, хто з твоїх земляків раніше виступав в Україні?

– Я добре пам'ятаю Велозу в Динамо. Був хтось ще?

– Антунеш.

– Я його пам'ятаю. Він теж грав у національній збірній.

– З якими відомими футболістами перетинався в Португалії?

– Вдома я грав у клубах з найнижчих ліг, тому не мав такої можливості.

Андрій Лунін. Фото: Google 

«Лунін в Порту? Це божевілля»

– Коли ти зрозумів, що хочеш стати футболістом?

– Мій тато любив футбол. Він завжди грав зі мною, друзями та в сімейному колі. Моя сім'я – великі фанати Спортинга. Мої перші кроки у футболі були зроблені в місцевому філіалі Спортінг Ферментелуш. Без футболу я не уявляв свого життя.

– На якій позиції починав?

– Зовсім маленьким я грав на позиції нападника або півзахисника. Потім я виріс, і тренери відсунули мене назад.

– Хто був твоїм футбольним кумиром?

– Бруну Алвеш. Він був дуже сильним і технічним гравцем, агресивним.

– Агресивніший за Пепе?

– Ха-ха-ха. Я помітив, що у нас багато спільних якостей. Його потужність, працездатність дозволили йому багато

років грати на високому рівні.

– Чи збереже Спортинг лідерство в чемпіонаті без Рубена Аморіма?

– Він робив клуб непереможним. Це велика втрата для Спортінга, але це також хороший шанс для нього. Тренер пішов, але гравці залишилися: Дьокереш, Діоманде, Юлман.

– Чи зможе Аморім досягти успіху в АПЛ?

– Думаю, він може поборотися з Пепом. Як ви знаєте, Угу Віана перейшов до Ман Сіті. Двоє найбільших діячів структури Спортинга останніх років.

– Ворота принципового суперника Спортинга захищає наш Анатолій Трубін. Як тобі його гра в Бенфіці?

– Я не настільки слідкую за Бенфікою, щоб давати свою оцінку. Але в Лізі чемпіонів він чудово справляється зі своїми обов'язками.

– Андрієм Луніним, за чутками, цікавиться Порту. Що про це думаєш?

– Як на мене, це божевілля, Лунін проводив дивовижні ігри. Не знаю. Я впевнений, що в Порту його б полюбили, а самому Андрію у нас би сподобалося.

– Йому варто піти з Реала чи залишитися?

– Я думаю, що Португалію йому варто розглядати.

«Моє рідне місто трішки схоже на Україну»

– Як би ти описав своє рідне місто Ферментелуш тому, хто ніколи не був у Португалії?

– Місто розташоване біля озера Патейра. Трішки схоже на Україну. Правда, багато літніх людей, мігрантів з Латинської Америки, як і мої батьки.

– Любиш подорожувати?

– Я побував у США на кілька місяців, навчаючись в університеті. Грав у футбол і паралельно здобував освіту.

– Яку освіту ти здобув?

– Спортивний менеджмент. Я провів 5 місяців у США і повернувся до Португалії, аби професійно займатись футболом

– У Португалії ти грав за маленькі клуби. Чи легко тобі було залишати домівку, щоб грати у футбол?

– Так, тому що в тих командах не було ні відновлювальних центрів, ні саун, ні грошей. Я вирівнявся за своє життя. Мені було легко.

– Як ти проводиш час поза футболом?

– Вдома ходжу в спортзал, проводжу час з дівчиною, дивлюся фільми. Гуляю на озеро. Через ситуацію в Україні ми мало пересуваємося, більшу частину часу проводимо вдома.

– Що б ти вибрав – грати в топ-чемпіонаті чи запрошення в Спортінг?

– Перехід у Спортинг – однозначно.

– Чого очікувати від Олександрії в наступній грі проти «Вереса»?

– Я очікую дуже важкої гри. Я пам'ятаю нашу останню гру (2:2). Чудова атмосфера в Рівному. Вони небезпечні для нас, особливо бразилець Луан.