«Моя дружина вважала, що було б дуже круто, якби я попрацював з Вернидубом»: Денис Кузик – про Кривбас і секрет фірмових ударів

Автор: Ігор Дмитрієнко

Правий півзахисник Кривбасу Кузик – один з ключових футболістів команди Вернидуба. Щоправда, поточний сезон для Дениса поки далеко не такий результативний, як минулий, коли він забив п’ять м’ячів. Про цікаву історію з футбольного життя; мрію, яку було втілено в минулому році та думки про поточний сезон він розповів в ексклюзивному інтерв’ю «УФ».

Півзахисник Кривбасу Денис Кузик в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» напередодні сьогоднішнього матчу Кривбас – Лівий Берег (15:00) розповів про:

• те, чому у ФК Львів все йшло до сумного фіналу
• захоплення грою європейського таланта
• те, на що може розраховувати Кривбас у цьому сезоні
• час у Кривому Розі, коли довелось замінити на позиції Дібанго
• в якому незвичному місці він прийняв пропозицію Кривбасу
• кого вважає найкращими гравцями, з якими перетинався у Динамо

«З самого дитинства я горів футболом. Кожну вільну хвилину ми з друзями грали м’ячем на подвір’ї»

– Ти народився в селі Богданівка Тернопільської області. Розкажи про своє батьківщину. Чим вона відома?

– Це маленьке село. В цілому в мене залишились теплі спогади пов’язані з цим місцем. Перше, що спадає на думку – тепле молоко, яке ми з бабусею доїли та ігри в футбол з друзями біля школи. До речі, мої бабуся з дідусем і досі там живуть, тому за можливості я з радістю навідуюсь до них. 

– Як ти зацікавився футболом? Якою була твоя історія?

– З самого дитинства я горів футболом. Кожну вільну хвилину ми з друзями грали м’ячем на подвір’ї. До того ж, мій батько часто брав мене з собою грати. Потім, коли мені виповнилось п’ять років, батьки віддали мене в ДЮСШ Підволочиськ, що знаходилася за 15 кілометрів від мого села. Я дуже полюбив футбол і з часом все частіше почав працювати з м’ячем.

– Хто ще з відомих нині гравців родом з твого міста? 

– Я знаю, що Ігор Пердута, Андрій Понєдєльнік та Ігор Курило з Тернопільської області. Але спілкуюсь тільки з Понєдєльніком. 

«Забарний своєю працею заслуговував цього шансу в Англії, який використовує наразі»

– Далі у тебе був шанс в Динамо. Знаю, що до Києва вдалось потрапити не з першого разу.

– Так, ми поїхали грати на турнір з ДЮСШ Підволочиськ до Білої Церкви. Після матчів до мого тренера підійшов скаут із Динамо і запросив на перегляд до їх Академії. Через місяць я таки приїхав з татом до Києва. 

Після першого турніру зі мною хотіли попрощатися, проте один із тренерів, Юрій Миколаєнко (до речі, екснападник Кривбасу середини 90-х рр., – прим. сайту «Український футбол»), повірив в мене і дав ще один шанс. Вже у другому турнірі я гарно себе показав, мене остаточно взяли в Академію і ми з батьками переїхали до Києва.

– У Києві з 2015 по 2021 роки ти перетинався з багатьма талановитими українськими гравцями. Кого б відзначив?

– Я б виділив найкращого футболіста України 2024 року за референдумом «УФ» – Іллю Забарного. Ми разом грали в Академії. Наразі він виступає в АПЛ у складі Борнмута. Своєю працею він заслуговував цього шансу, який використовує нині. Також я грав із Владиславом Ванатом і Володимиром Бражком. 

– Чи є у тебе якась цікава історія з тих часів виступів в Академії Динамо?

– Ми грали на турнірі проти Шерифа в Молдові. Пам’ятаю, була серія пенальті, і після декількох невдалих ударів суперник так і не забив жодного м’яча. Після одного з них я прорахувався, подумав, що ми перемогли та дуже зрадів: почав радісно бігти, кричати та вітати партнерів. Проте всі навколо залишались спокійними і не зрозуміли моїх бурхливих емоцій. Я запам’ятав цей момент, адже було смішно і дуже ніяково. Але за підсумком ми таки забили і остаточно виграли. 

Ілля Забарний. Фото: УАФ

«Колос тоді був перспективнішим за Чорноморець»

– Хто були твоїми тренерами в динамівській Академії?

– Мої перші два тренери там – Валерій Кіношенко та Юрій Миколаєнко. Потім мене тренували Юрій Дмитрулін та Артем Яшкін. Після них я працював з Олександром Ситником та Володимиром Самборським. Всі, з яким я працював, дуже вплинули на мою подальшу професійну кар’єру, за що я їм дуже вдячний. 

– В Чорноморці ти зіграв не так багато матчів. І все ж: чому не залишився в Одесі?

– Під час зимової перерви у 2022 році з’явився варіант з Колосом, на який я погодився, адже на той момент цей клуб був більш перспективним. Через це я вирішив піти в Колос та набратись досвіду. В пам’яті залишився чудовий колектив, з деякими хлопцями я підтримую зв’язок і наразі. Там завжди була міцна команда, тому цей період часу згадую з приємної сторони. 

– Твій період виступу у ПФК Львів. Як сприйняв новину, що клуб припинив існування?

– Чесно кажучи, новина про припинення існування ПФК Львів не була для мене шокуючою, адже напружена атмосфера в клубі прослідковувалась з першого дня мого приїзду в команду. Все йшло до такого сумного фіналу, тому всі розуміли, що в кінці сезону клубу скоріш за все не буде.

«Моя дружина завжди замислювалась, що для мене було б дуже круто попрацювати з Вернидубом»

– На твою думку, хто є найбільшим талантом твого амплуа у світі? 

– Я вважаю, що це іспанський футболіст Ламін Ямаль. Неймовірно талановитий гравець. Ви тільки подивіться, що він витворяє на полі в свої 17 років. Це неймовірно. У нього ще все попереду. Подивимось, чи зможе він дотягнутись до рівня Роналду і Мессі.

– Перейдемо до Кривбасу. Є інформація, що на пропозицію криворіжців ти погодився, перебуваючи в незвичному як для футболіста місці. Чи це так? 

– Є таке, це цікава історія😊. Одного дня я сидів на рибалці, коли подзвонив мій агент та запропонував варіант з Кривбасом. Я одразу погодився на цю пропозицію. Цікаво, що коли я грав в Колосі, моя дружина завжди звертала увагу на Юрія Вернидуба, як тренера, та замислювалась, що для мене було б дуже круто з ним попрацювати. Невдовзі, так і вийшло. Тому виходить, моя дружина як відчувала.

– Ти забив за Кривбас вже декілька класних голів. Розкажи, чи відточуєш ці обвідні удари на тренуваннях?

– Чесно кажучи, ніякого секрету, як такого, і немає. Я по максимуму практикую удари під час тренувань та намагаюсь залишатись і після тренувань, щоб відточувати подібне. Є практика, тому треба виходити на поле і показувати свої здібності. 

Юрій Вернидуб. Фото: ФК Кривбас

«Я дуже хотів дебютувати в єврокубках, адже це була моя мрія – зіграти на євроарені»

– Єврокубки з Кривбасом – це був виклик для тебе?

– Так, я дуже хотів дебютувати в єврокубках, адже це була моя мрія – зіграти на євроарені. Я був дуже задоволений тим, що ми з командою вийшли в до Європи, тому насолоджувався кожним моментом, кожним матчем. Впевнений, ми себе ще покажемо, адже результат приходить з досвідом.

– Першу частину сезону Кривбас завершив четвертим. Чи задоволені в команді цим проміжним результатом?

– Я думаю, що задоволені. Початок сезону дійсно був нелегким, ми загубили залікові бали. Але потім з часом реабілітувались, тому четверте місце – нормальний результат. Проте, завжди можна краще. 

– На що може розраховувати Кривбас у другій частині сезону?

– Я впевнений, що Кривбас може займати найвищі місця, щоб грати в єврокубках – це наша ціль, тому будемо до неї йти та реалізовувати її. Попереду ще чимало турів, то подивимось, як воно буде вже в кінці сезону. Кривбас докладе максимум зусиль, щоб здобути гідний результат.

«В Рівному все пішло не так вже з перших хвилин»

– В першому офіційному матчі року, щоправда, вам не вдалось порадувати фанів результатом та несподівано поступились Вересу. В чому причини такого результату?

– Ви знаєте, ми провели плідні збори та добре підготувались до сезону. Але в Рівному все пішло не так вже з перших хвилин. Суперник створив декілька моментів, щоправда, і ми мали забивати після ударів Дібанго і Микитишина. Хтозна, як би склався матч, реалізуй ми ці моменти. А вже далі Верес своє забив, а ми – ні. Це футбол. Сподіваюсь, вдасться виправитись вже у найближчих матчах.

– У першій частині сезону ти грав замість травмованого Дібанго зліва у захисті…

– Якщо ви натякаєте на повернення на колись рідну позицію, то воно далось без проблем, адже до цього я багато років грав саме зліва у захисті, тому відчував себе там у своїй тарілці увесь цей час, поки Дібанго відновлювався після травми.

Денис Кузик. Фото: ФК Кривбас

«Вивчаю англійську, щоб не мати жодного мовного бар’єру та перешкод у комунікації з легіонерами Кривбасу»

– В Кривбасі багато легіонерів. Мовний бар’єр – не проблема?

– Ви знаєте, деякі хлопці знають англійську, тому ми можемо комунікувати. Особисто я наразі вивчаю англійську, щоб не мати жодного мовного бар’єру та перешкод у комунікації. Ми зі всіма легіонерами чудово спілкуємось та розуміємо один одного. Якщо брати легіонерів, то я багато комунікую з Хрвоє Ілічем та Рафаелем Бандейрою. 

– Хто найсильніший футболіст твого амплуа в УПЛ. ТОП-3 від Дениса Кузика?

– Найсильніший гравець мого амплуа в УПЛ переїхав у Туреччину – це Зубков😊. Мої топ-3 – Безерра, Ярмоленко та Зубков. 

– В УПЛ маємо трьох Кузиків. Ти, твій рідний брат Роман у Колосі, та Орест з Карпат. Журналісти раніше не плутали вас?

– Я особливо не помічав цього, але, можливо, коментатори іноді могли сплутати. Пам’ятаю, колись в Інтернеті переплутали мої фотки з Орестом. 

– Як вважаєш, які шанси у твого брата вийти на високий рівень та дебютувати в УПЛ?

– Я вважаю, що в нього високі шанси. Він дуже добре себе проявляв, повинен був потрапляти в заявку з першою командою на зимові збори, але отримав травму, на жаль. Сподіваюсь, що він швидко відновиться і в нього все буде добре. Чого я йому щиро бажаю.