«Можливо, нелегальні букмекери і є ініціаторами»: Федорчук розніс ідею створення Третьої ліги в Україні

В Україні планують створити напівпрофесійну Третю лігу, про це повідомила Sportarena. Запуск нового турніру в розпал повномасштабної війни викликає чимало питань. Навіщо плодити напіваматорські клуби, коли навіть професійні команди потерпають від браку фінансів та кадрів? 

Про справжні мотиви цієї реформи, зарплати в конвертах, дивну позицію Динамо та незахищеність вітчизняних гравців оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський поговорив з відомим тренером та експертом Олегом Федорчуком.

 «Третя ліга – це штучне послаблення тиску на нестабільні клуби»

– Головне питання: чому саме зараз, в умовах повномасштабної війни та тотальної нестабільності, виникла потреба створення Третьої ліги? Яку саме «хворобу» українського футболу цей турнір має вилікувати?

– Він не виліковує жодну хворобу. На мій погляд, це просто штучне послаблення тиску на нестабільні клуби. Якщо керівництво команди ще не визначилося зі своїм майбутнім і має фінансові проблеми, Третя ліга дозволить їм не ставити турнірних завдань і мінімізувати витрати. Це максимально ускладнює становище професійних футболістів – вони стають ще менш захищеними, натомість клуби повністю себе страхують.

Олег Федорчук. Фото: Facebook

– За останні роки у ПФЛ з'явилося багато клубів-одноденок: команда виникає, грає пів року-рік і просто зникає. Поява Третьої ліги здатна якось глобально змінити цю ситуацію? 

– Це не дасть абсолютно нічого. Фактично, у нас і в Першій лізі вистачає напіваматорських клубів. От вам приклад: підписуються контракти, де стоїть мінімальна офіційна зарплата – 7-8 тисяч гривень. А решту коштів клуб платить, як-то кажуть, у конвертах. Коли гравець отримує травму чи просто перестає підходити тренеру, з ним легко прощаються, виплачуючи ці офіційні мізерні копійки.

З тренерами, до речі, ситуація ідентична. Думаєте, чому їх так легко та безкарно звільняють? Тому що їхні контракти теж на «мінімалці». Нічого ти з цим не зробиш: коли роботи немає, фахівця ставлять у такі умови, що він змушений підписувати цей нечесний договір.

«Раніше у футболі були неофіційні додатки до контрактів із реальними зарплатами та преміями — така собі подвійна бухгалтерія. Вона не фігурувала в документах ФФУ, але якщо виникав конфлікт, клуб розраховувався саме за цим додатком».

Ви, можливо, не застали ті часи, але коли Андрій Шевченко тільки балотувався в політику, він подав у ЦВК декларацію, де його зарплатня як провідного футболіста становила 2000 гривень! Першим, хто почав відкрито показувати реальні зарплати, став Шахтар. А щодо інших я досі не впевнений. Тому цей новий статус Третьої ліги – це скоріше імітація роботи, винахід заради того, щоб показати, що щось робиться.

– Тобто ви взагалі не бачите вагомих плюсів у створенні цього турніру?

– Взагалі не бачу! Якби в нас існував ефективний контроль за контрактами, всі б розуміли: на професійному рівні людина має заробляти такі кошти, щоб жити за рахунок футболу. А за ті смішні суми, які фігурують офіційно, грати ніхто не буде.

«В Україні має бути чіткий фінансовий поріг зарплат, а не «мінімалка» по контрактах»

– Пишуть, що з сезону 2027/28 у Третій лізі буде 24 команди, а надалі планується розширення до 40 клубів. Де взагалі знайти таку кількість команд в Україні?

– Щоб ви розуміли контекст: колись у Нідерландах та Бельгії боролися з напливом низькокваліфікованих іноземців із бідних країн. Там просто встановили ліміт – мінімальна зарплата легіонера має становити, умовно, 10 тисяч доларів. І все, проблема зникла! Бо до того приїжджали люди, працювали десь охоронцями, а паралельно рахувалися футболістами.

У нас теж має бути чіткий фінансовий поріг. Умовно: 50 тисяч гривень – мінімальна зарплата у Другій лізі, 100 чи 200 тисяч – у Першій. А зараз ми бачимо ситуацію, коли гравці умовного Діназу мають офіційну зарплатню по 7 тисяч гривень. При цьому на першість області футболісти отримують по 20 тисяч, а аматори хизуються преміями по 5 тисяч за кожну гру!

Всі розуміють: якщо запровадити жорстку фінансову дисципліну, клубів в Україні залишиться дуже мало. Тому всі ці розмови про 40 команд – це показовий рух. Кількість вони збільшать, але фінансової дисципліни та захищеності гравців там не буде. 

– Зараз існує величезна проблема навіть у Другій та Першій лігах – клуби не мають бронювання для своїх гравців. Мобілізація триває. Якщо з'явиться ще 24 команди у Третій лізі, це ж може спровокувати хаос у турнірі? Посеред сезону можуть просто висмикнути половину складу.

– Війна нам чітко підказує вихід – беріть хлопців до 20–25 років, заявляйте їх і грайте! У нас дуже багато молоді, яка зараз не задіяна у професійному футболі. Але що роблять клуби? Вони заявляють 28-30-річних, а потім самі собі створюють штучну проблему з мобілізацією. Я вважаю, що під час війни всі команди Першої та Другої ліг повинні тотально омолодитися. Але цього не відбувається. 

Середній вік гравців у Першій лізі – 25 років, в УПЛ – так само. Це ж парадокс: бронювання немає, але клуби вперто набирають тих, хто під найбільшим ризиком призову. Це абсолютно нелогічно.

З власного досвіду скажу: коли я тренував фінансово дуже слабкі команди – Ниву (Вінниця), Миколаїв, Енергію з Нової Каховки – середній вік моїх гравців становив 20 років. Ми грали, не було жодних бунтів чи проблем із фінансуванням. Хлопці розуміли, що це їхня путівка в життя. Вони заробляли невеликі гроші, але прогресували і йшли далі. Була дисципліна і був результат. А коли набирають досвідчених футболістів, як у тій же СК Полтава, ми отримуємо постійні пенальті, вилучення і дуже «красиві» матчі.

Потім ми дивуємося, чому вони так грають. А вони виходять в УПЛ і починають заробляти на програшах, бо мотивація у таких збитих льотчиків зовсім інша.

Перша та Друга ліга України. Фото у вільному доступі

– Це вже зовсім інший рівень проблеми.

– Тому подібні реформи якщо й назріли, то точно не під час війни. Цей перехідний період треба було робити років 10 тому. Давати клубу 2-3 роки на становлення бізнесу, дозволяти змішані формати фінансування, а потім переводити у професіонали.

Те, що відбувається зараз, нагадує мені історію з ФОПами. Ось ти приходиш у величезний будівельний гіпермаркет, а у чеку виявляється, що ти скупився у ФОПа. От так само буде і з Третьою лігою в українському футболі.

«Можливо, нелегальні букмекери і є ініціаторами створення Третьої ліги»

– Окрім війни, є ще питання інфраструктури, тих же укриттів. Як це взагалі можна поєднати з реаліями Третьої ліги? Де знайти стільки стадіонів?

– Так у тому й суть: до них не буде жодних серйозних вимог! Футболістів навіть лікувати не будуть зобов'язані. Для чого це все? Нехай ініціатори вийдуть і чітко по пунктах пояснять: що ми хочемо від цього турніру?

У нас парадоксальна ситуація: спочатку щось впроваджують, а вже потім шукають цьому пояснення. Роками вектор розвитку українського футболу передбачав жорсткі критерії – у нас вимоги були вищими, ніж у багатьох європейських країнах (наявність підігріву, юнацькі, жіночі команди тощо). 

А тепер ми цей рух розвертаємо в протилежний бік. З одного боку кричимо про важливість турніру U-21, а з іншого – створюємо лігу, де половина команд будуть аматорськими. Мені здається, деякі функціонери просто імітують ефективність, вигадуючи ці сумнівні ноу-хау.

– У європейських країнах, таких як Чехія, буферні ліги часто використовуються саме топ-клубами для обкатки власної молоді. У нас Динамо давно виступало за повернення чемпіонату U-21. При цьому в них є інструмент – вони можуть заявити Динамо-2 у Другу лігу, як це роблять інші клуби УПЛ. Але вони цього принципово не роблять. Чому?

– Свого часу в системі Динамо-2 виросло дуже багато топ-гравців: той же Шевченко, Шовковський та інші. Чому вони відмовилися від цієї практики – незрозуміло. У Барселони є друга команда, з якої на топ-рівень вийшов Гвардіола.

– Повертаючись до їхньої позиції: Динамо хоче U-21, але не хоче заявляти Динамо-2. Це питання різниці у фінансуванні чи просто позиція заради позиції?

– Це повна відсутність чіткої філософії розвитку клубу. І, як ви кажете, позиція в стилі «А Баба Яга проти». Для мене це нонсенс, адже все давно вигадано до нас: найкращий спосіб адаптації юнака – це гра з дорослими мужиками. Чим швидше він відчує цей рівень, тим швидше прогресуватиме.

Олег Федорчук. Фото: Динамо

– Якщо дивитися на досвід інших країн із буферними дивізіонами: у Румунії Третя ліга надзвичайно роздута, там грають близько 1000 матчів за сезон. Як наслідок – величезна кількість договірних ігор, деяких футболістів навіть затримувала поліція. Чи не перетвориться Третя ліга в Україні на ідеальне середовище для тоталізатора?

– Та це вже існує! Я взагалі не здивуюся, якщо ця ліга – ініціатива самих нелегальних контор. Є офіційні букмекери, а є чорні, нелегальні тоталізатори. І ці неофіційні контори масово приймають ставки на матчі першості області, аматорські змагання та товариські турніри. На «Меморіалі Макарова» вже було декілька подібних скандалів.

Там крутяться шалені гроші. Не виключаю, що саме вони є замовниками цих «реформ». Тому все і робиться так потайки, без реклами та публічного обговорення – можливо, замовники просто не хочуть зайвого розголосу.

«У нас мають бути жорсткі критерії. Спортивний принцип це добре, але без грошей та інфраструктури – до побачення»

– Як тоді в ідеалі має відбуватися обмін командами між аматорами, Третьою та Другою лігами? Бо зараз можна створити клуб, показати паперову відповідність критеріям, заявитися у Другу лігу, а через пів року просто розчинитися в повітрі.

– Футбол – це бізнес, а в бізнесі має бути жорстка відповідальність. Правила повинні бути прозорими і стабільними, а головним критерієм має стати фінансовий моніторинг. Саме там корінь усіх зловживань.

Клуби заявляються без реальних гарантійних коштів. Але ж контракт – це не просто папірець, це фінансовий і соціальний захист людини (лікування, забезпечення родини). А у нас гравець підписує угоду, посеред сезону інвестор зникає, і хлопець стає безробітним. Хочеш грати у професіоналах — поклади гроші на банківський рахунок як гарантію на весь сезон. Відмовився грати далі – ці кошти конфіскуються на користь ліги чи гравців. Так працює будь-яка біржа.

– Відразу згадується історія з ФК Лісне, за які грали аж самі Гармаш з Рибалкою! Щоправда, грали недовго…

– Добряче покряхтіли, зникли, а через 5 років ця ж людина знову створить клуб і зробить те саме! Жодної реакції, жодних санкцій від футбольних органів. Половина гравців-професіоналів посеред сезону йде на вулицю, і це нікого не цікавить. А якщо хтось отримав важку травму? Хто платитиме шалені гроші за лікування, якщо роботи немає? Ніхто! До речі, а де в таких ситуаціях реакція профспілок?

Сергій Рибалка і Денис Гармаш. Колаж: УФ

– Хороше питання.

– Чому профспілки мовчать? Та тому що якщо в нас будуть суцільні аматори і мінімальні офіційні зарплати, то ніяких профспілок не залишиться взагалі! У таких клубів немає юридичних фінансових зобов'язань, відповідно, немає предмету суперечки. Це як шукати профспілку на дикому пляжі.

Саме тому важливо піднімати цю дискусію. Ми з вами лише за 10 хвилин розмови зачепили теми криміналу, нечистоплотності інвесторів, соціальної незахищеності гравців. Федерації футболу чи асоціації існують (і отримують за це чималі зарплати) саме для того, щоб вирішувати ці питання. Але ми бачимо тотальну бездіяльність. Збірна зіграла жахливо, минуло понад два тижні – і яка реакція?

– Жодної.

– Нуль! Ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Якби це була політична сила, після такого провалу та мовчання вона б закінчила своє існування. Це було б політичне самогубство. А у нас — байдужість.

І ця байдужість – найстрашніше для влади. Це гірше за критику. Поки вас критикують, ви ще живі. Коли настає байдужість – ви мертві. Ці люди не вчилися, не мають виховання, але отримали владу і тепер просто роблять гроші заради грошей. Їхній кінцевий орієнтир – це такий собі Трамп.

– Давайте підсумуємо все вищесказане, Олеже Вікторовичу.

– Моя остаточна думка: Третя ліга – це дуже погана ідея. Вона не має права на існування у такій формі, у таких умовах і з такими виконавцями. Є золоте правило: не ремонтуйте машину, яка нормально їде. Спочатку наведіть лад у Другій лізі, очистьте Першу, розберіться з УПЛ, куди заходять клуби, які потім місяцями не платять зарплати.

Мають бути жорсткі, залізобетонні критерії. Не тягнеш фінансово? Спортивний принцип – це прекрасно і правильно, але без грошей та інфраструктури – до побачення. От є стабільні фінанси та інфраструктура у Лівого Берега – клуб розвивається, нехай грає. А запускати команди-бульбашки, які взагалі ні про що і ні про футбол – це шлях у нікуди.